Рішення № 97457221, 07.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. № 400/5370/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про скасування рішення від 21.07.2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про:

- скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.07.2020 року.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.12.2020 року на виконання ухвали суду від 30.11.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену позовну заяву (з копією для учасників справи) із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням свого номеру засобу зв`язку; із зазначенням офіційної електронної адреси відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням номеру засобу зв`язку відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області; із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта представника Кругляк Н.С. ; копії позовної заяви з доданими документами для відповідача по справі на виконання ч.1 ст.161 КАС України.

Ухвалою від 21.12.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/5370/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Оскаржуваним рішенням не враховано до страхового стажу позивача період його роботи з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року в радгоспі "Новожиловський", оскільки в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162, а саме в підставах внесення запису про прийняття на роботу відсутня дата наказу; період його роботи з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року в радгоспі "Новожиловський", оскільки в записі трудової книжки про прийняття на роботу не співпадають роки в датах на прийняття, 1980 рік, та в наказі у підставах внесення запису, 1981 рік; період його роботи з 14.06.1994 року по 07.05.1995 року та з 01.01.1997 року по 02.04.1997 року періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України; з 01.07.2001 року по 05.01.2005 року період ведення підприємницької діяльності, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Із вказаними діями позивач не погоджується, зазначає, що спірні періоди роботи підтверджується записами у трудовій книжці, яка відповідно до Закону України "Про загальноообов`язкове державне пенсійне страхування" є основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому позивач не погоджується з діями позивача щодо не зарахування до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності. Позивач не погоджується із таким висновком відповідача та вважає рішення незаконним, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

27.01.2021 року за вх. № 1534 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. У тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження трудового стажу). Згідно з пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження трудового стажу такими документами можуть бути довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також, архівними установами, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Вказав, що в трудовій книжці містяться неточності, а саме в підставах внесення запису про прийняття на роботу в радгосп "Новожиловський" відсутня дата наказу. Крім того, не зараховано період роботи позивача з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року в радгоспі "Новожиловський", оскільки в записі трудової книжки про прийняття на роботу не співпадають роки в датах на прийняття, 1980 рік, та в наказі у підставах внесення запису, 1981 рік. При цьому до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення ним підприємницької діяльності, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів та не сплатою позивачем єдиного страхового внеску. Тому підстави для зарахування до страхового стажу спірних періодів згідно із записами

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 жовтня 2019 року та 28 квітня 2020 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.037.2003 року № 1058.

Рішеннями від 25 жовтня 2019 року №600/03.19-р та 05 травня 2020 року № 3019/03.20-р позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою розгляд його документів відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.07.2020 року № 602/03.20-р внесено зміни щодо обчислення страхового стажу в рішення від 25 жовтня 2019 року №600/03.19-р та від 05 травня 2020 року № 319/03.20-р, а саме:

страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений протягом листопада 1977 року - серпня 2019 року, станом на 03.10.2019 року складає 18 років 05 місяців 04 дні;

страховий стаж ОСОБА_1 , обчислений протягом листопада 1977 року - березня 2020 року, станом на 28.04.2020 року складає 19 років 04 дні.

Разом з тим, вказаним рішенням не враховано до страхового стажу позивача:

період його роботи з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року в радгоспі "Новожиловський", оскільки в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162, а саме в підставах внесення запису про прийняття на роботу відсутня дата наказу;

період його роботи з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року в радгоспі "Новожиловський", оскільки в записі трудової книжки про прийняття на роботу не співпадають роки в датах на прийняття, 1980 рік, та в наказі у підставах внесення запису, 1981 рік;

період його роботи з 14.06.1994 року по 07.05.1995 року та з 01.01.1997 року по 02.04.1997 року періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України;

період його роботи з 01.07.2001 року по 05.01.2005 року період ведення підприємницької діяльності, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року в радгоспі "Новожиловський" та з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року в радгоспі "Новожиловський", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до зазначених норм Кабінетом Міністрів України 12.08.1993 року прийнято Постанову № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок 637).

Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1 , у відповідності до запису за № 1 позивач 26.11.1976 року прийнятий в радгосп "Новожиловський" на посаду робочого відділу №2 згідно наказу №281-76. Згідно запису за № 4 позивач 16.11.1977 року звільнений з посади (наказ № 132 від 16.11.1977 року).

Крім того, як вбачається з копії трудової книжки, а саме запису №9 позивач 22.05.1980 року прийнятий в радгосп "Новожиловський". Згідно запису за № 10 позивач 27.08.1986 року звільнений з посади (наказ № 120 від 25.08.1986 року).

Підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року в радгоспі "Новожиловський" стало те, що в порушення інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162, а саме в підставах внесення запису про прийняття на роботу відсутня дата наказу.

Разом з тим, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року в радгоспі "Новожиловський", стало те, що в записі трудової книжки про прийняття на роботу не співпадають роки в датах на прийняття, 1980 рік, та в наказі у підставах внесення запису, 1981 рік.

Із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірних періодів роботи позивача.

Суд зауважує, що підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджено період роботи позивача в радгоспі "Новожиловський" з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року та з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 21.07.2020 року № 602/03.20-р в частині не зарахування до страхового стажу період роботи позивача в радгоспі "Новожиловський" з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року та з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року.

Щодо позовних вимог про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 14.06.1994 року по 07.05.1995 року та з 01.01.1997 року по 02.04.1997 року періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування та з 01.07.2001 року по 05.01.2005 року період ведення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Як вже зазначено вище підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637.

Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Разом з тим пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували сплату позивачем страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 14.06.1994 року по 31 грудня 2003 року, зокрема спеціальний торговий патент, свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якого періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки зазначена норма законодавства застосовується до осіб, які провадили підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, оскільки у вказаний період позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Вказане свідчить про неможливість зарахування періодів підприємницької діяльності, за які позивачем не сплачувались страхові внески.

Отже судом не встановлено наявність належних та допустимих доказів, які б підтверджували право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 14.06.1994 року по 07.05.1995 року, з 01.01.1997 року по 02.04.1997 року та з 01.07.2001 року по 05.01.2005 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належними доказами підтвердила правомірність своїх вимог.

Натомість надані відповідачем докази не дають суду підстави для висновку про необґрунтованість позову.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про скасування рішення від 21.07.2020 року - задовольнити частково.

Визнати рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 21.07.2020 року № 602/03.20-р в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в радгоспі "Новожиловський" з 26.11.1976 року по 16.11.1977 року та з 22.05.1980 року по 27.08.1986 року протиправним.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.06.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва