Рішення № 97456869, 31.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року справа № 320/572/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Березанської міської ради Київської області (далі - Березанська міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення Березанської міської ради від 24.11.2020 № 40 «Про початок реорганізації Яблунівської сільської ради, шляхом приєднання до Березанської міської ради».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі належних норм права, без урахування волевиявлення жителів села Яблунівка, всупереч нормам Конституції України та чинного законодавства, а також рішенню Конституційного Суду України № 12-рп/2002 від 18.06.2002.

20.01.2021 позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким посадовим та службовим особам Березанської міської ради Київської області вчиняти дії з передачі майна, активів, документів, зобов`язань, що перебувають у віданні (на балансі) Яблунівської міської ради до Березанської міської ради Київської області, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Яблунівську сільську раду (місцезнаходження: 07569, Київська область, Баришівський район, с. Григорівка, вул. Щаслива, 36А/1, ідентифікаційний код 05407858).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у задоволенні заяви позивача від 19.01.2021 про забезпечення позову було відмовлено.

16.02.2021 від Березанської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо наведених позивачем обставин та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів.

В судовому засіданні 20.04.2021 представником позивача надані суду письмові додаткові пояснення щодо предмета позову.

В судовому засіданні 27.05.2021 представником позивача надані суду письмові пояснення щодо предмета позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 Яблунівську сільську раду виключено з числа третіх осіб у справі, у зв`язку з державною реєстрацією припинення цього органу місцевого самоврядування в якості юридичної особи.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті одразу після закінчення підготовчого судового засідання у справі.

Позивач та його представник у судовому засіданні 27.05.2021 підтримали поданий адміністративний позов з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях щодо предмету спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2021 проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов.

27.05.2021 представниками сторін були подані клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи наявність клопотань усіх учасників справи про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, керуючись статтею 194 КАС України, суд протокольною ухвалою від 27.05.2021 перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

24 листопада 2020 року Березанською міською радою було прийнято рішення № 40-03-VIII «Про початок реорганізації Яблунівської сільської ради, шляхом приєднання до Березанської міської ради», яким вирішено почати процедуру реорганізації Яблунівської сільської ради (ЄДРПОУ 054078), місцезнаходження: вул. Щаслива, 36а/1, село Григорівка, Київська область, до Березанської міської ради (ЄДРПОУ 38065504), місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 1, м. Березань, Броварський район, Київська область.

Не погоджуючись з правомірністю рішення Березанської міської ради від 24.11.2020 № 40 «Про початок реорганізації Яблунівської сільської ради, шляхом приєднання до Березанської міської ради» ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання цього рішення протиправним та його скасування.

Вирішуючи питання щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд акцентує увагу на тому, що правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.15 у справі №21-5361а15, від 01.12.15 у справі №21-3222а15, від 08.12.15 у справі №21-5435а15 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.07.2019 у справі №1440/2217/18, від 03.03.2020 у справі №331/5314/16-а, від 16.09.2020 у справі № 189/437/17.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. То ж для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Так, Верховний Суд України, аналізуючи положення статті 6 КАС України (в редакції, яка була чинна до 15.12.2017) в контексті права на оскарження актів суб`єктів владних повноважень, у постанові від 24 лютого 2015 року (справа №21-34а15) зазначив, що суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

У зазначеній постанові Верховний Суд України наголосив, що право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

При цьому Верховний Суд України вказав на те, що зі змісту регулювання, що міститься у Кодексі адміністративного судочинства України також убачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Суд зі свого боку додає, що зміст правової норми, передбаченої частиною 1 статті 6 КАС України в редакції до 15.12.2017 та частиною 1 статті 5 КАС України в редакції після 15.12.2017, є аналогічним, тому правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 24.02.2015 у справі №21-34а15 може бути застосований до спірних правовідносин.

Так, зі змісту рішень Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішень № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Яблунівської сільської виборчої комісії Баришівського району Київської області від 27.10.2015 № 11 позивач ОСОБА_1 був обраний Яблунівським сільським головою (а.с. 66). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 10.11.2015 позивач був зареєстрований в якості керівника юридичної особи - Яблунівської сільської ради (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 № 562-IX розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» був доповнений пунктом 7-1 такого змісту:

« 7-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначені адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Київської області, відповідно до якого Яблунівська сільська територіальна громада увійшла до складу новосформованої територіальної громади з адміністративним центром в м. Березань.

Відповідно до п. 12 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» від 16.07.2020 № 805-IX пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 № 562-IX доповнений підпунктами 3 і 4 такого змісту:

« 3) вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, не проводяться;

4) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту».

Постановою Центральної виборчої комісії від 08.08.2020 № 160, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», на 25 жовтня 2020 року були призначені перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.

Згідно інформації, розміщеної на веб-порталі Березанської міської ради (http://berezan-rada.gov.ua/pages/41.html), 17 листопада 2020 року відбулася перша сесія Березанської міської ради Київської області, на якій голова Березанської міської територіальної виборчої комісії Київської області проінформував раду про підсумки виборів депутатів Березанської міської ради, а також про підсумки виборів Березанського міського голови, що відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є визнанням повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного міського голови.

06 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 № 1009-ІХ, який, зокрема передбачає доповнення розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пунктом 6-1.

Відповідно до пп. 1 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (розформовані територіальні громади).

Таким чином, повноваження Яблунівського сільського голови ОСОБА_1 були припинені після набуття повноважень Березанською міською радою Київської області, що представляє новосформовану територіальну громаду, до складу якої увійшла Яблунівська сільська територіальна громада.

Отже, станом на день звернення до суду із зазначеним позовом (15 січня 2021 р.) ОСОБА_1 втратив повноваження головної посадової особи Яблунівської сільської територіальної громади, рівно як і право представляти інтереси Яблунівської сільської ради. Крім того, позивач звернувся до суду як фізична, а не посадова особа.

Предметом цього спору є оскарження рішення Березанської міської ради від 24.11.2020 № 40 «Про початок реорганізації Яблунівської сільської ради, шляхом приєднання до Березанської міської ради», яким вирішено почати процедуру реорганізації Яблунівської сільської ради шляхом приєднання до Березанської міської ради.

Підставою позову, на думку позивача, є порушення відповідачем принципу законності, тобто прийняття рішення у порушення вимог Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, позивач не обґрунтував порушення оскаржуваним рішенням своїх суб`єктивних прав, свобод чи інтересів. У позові не зазначено до яких несприятливих наслідків для позивача призвело або може призвести оскаржуване рішення. Адже на день звернення до суду позивач не мав повноважень представлять інтереси Яблунівської сільської ради, а реорганізація органів місцевого самоврядування не зачіпає його суб`єктивних прав як фізичної особи.

Суд зауважує, що в силу пункту дев`ятого частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод і інтересів позивача є його процесуальним обов`язком.

Судом не береться до уваги аргумент позивача про те, що проведення реорганізації та передавання усіх службових документів перешкоджає йому належним чином виконувати свої обов`язки як керівника юридичної особи - Яблунівської сільської ради, оскільки несвоєчасне внесення відомостей про зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не продовжує дію повноважень виборної посадової особи місцевого самоврядування, термін яких закінчився в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 мав можливість оскаржити до суду факт припинення своїх повноважень як головної посадової особи територіальної громади або як посадова особа місцевого самоврядування (до перших місцевих виборів) оскаржити акт, яким було вирішено змінити адміністративні центри територіальних громад та затвердити території територіальних громад у новому складі.

Оскільки позивачем не доведено, що спірне рішення відповідача зумовило порушення його суб`єктивних прав та законних інтересів, а також враховуючи, що КАС України містить чітке визначення правил звернення до адміністративного суду, які позивачем не дотримані, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд не дає правової оцінки оскаржуваному рішенню відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі, виходячи з наведеного позивачем обґрунтування позовних вимог, оскільки встановлена судом обставина відсутності порушених прав позивача, про захист яких він просить, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 31.05.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.