Рішення № 97456701, 04.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2021 року Справа № 280/3835/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринов Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43314918) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюка В.О. від 29 квітня 2021 року ВП № 62683131 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100 грн.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 21 травня 2021 року на адресу суду надійшов уточнений адміністративний позов від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 26 травня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а судове засідання призначено на 03 червня 2021 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання. Вказує, що на час винесення постанови про накладення штрафу від 29 квітня2021 рішення суду щодо зобов`язання виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 31 січня 2015 року по місяць виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» було виконано Головним управлінням відповідно до покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Зазначає, що ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Головне управління здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Представник позивача 03 червня 2021 року подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, на позовних вимогах наполягала у повному обсязі.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не прибув, однак 02 червня 2021 року до суду надав відзив на позовну заяву №31329, відповідно до якого зазначає, що у Відділі на виконанні перебуває виконавче провадження 62683131 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1509/19 від 15 березня 2020 про: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з 31 січня 2015 року по місяць виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». В порядку статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця відділу від 29 липня 2020 року ВП № 62683131 було відкрито виконавче провадження. Листами від 30 липня 2020 року за вих. №0800-0802-6/41068 та від 13 січня 2021 року за вих. №0800-0902-6/1748 боржник повідомив про часткове виконання рішення суду відповідно до вимог виконавчого листа № 280/1509/19 виданого 18 березня 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом. А саме здійснено нарахування компенсації втрати частини доходів стягувачу, сума донарахування склала - 15097,49 грн. Заборгованість з виплати пенсії складає 62740,90 грн. Вказує, що виплату нарахованих сум пенсії боржником не здійснено з посиланням на те, що підпунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №778» призначена соціальна виплата з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Крім цього, відповідно до абзацу 18 пункту 1 Постанови Кабінету міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Грошові кошти в розмірі 15097,49 грн. та 62740,90 грн. боржником не виплачені. Рішення немайнового характеру за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення підлягає виконанню відповідно до статті 63 розділу VIII Закону. Станом на теперішній час рішення суду, боржником в частині виплати коштів стягувачу в розмірі 15097,49 грн. та 62740,90 грн. не виконано.

У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Розглядаючи справу, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині припинення виплати пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість по пенсії позивачу за період з 31 січня 2015 року по 30 листопада 2018 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 , з 31 січня 2015 року по місяць виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 280/1509/19 позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано управління Пенсійного фонду України виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з 31 січня 2015 року по місяць виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

За наслідками апеляційного перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 280/1509/19 набрало законної сили 13 серпня 2019 року.

18 березня 2020 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист.

29 липня 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62683131) на виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду № 280/1509/19.

17 серпня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) надіслано листа «Про закінчення виконавчого провадження №62683131», відповідно до якого зазначено, що вищезазначене рішення суду виконано у добровільному порядку в жовтні 2019 року, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62683131 від 29 липня 2020 року. Нараховано суму пенсії за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 62740,90 грн. та суму компенсації втрати частини доходів в розмірі 15097,49 грн. Суму пенсії за листопад 2018 року у розмірі 1836,18 грн. виплачено стягувачу в жовтні 2019 року.

Так державним виконавцем від 29 квітня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у сумі 5100,00 грн. Постанова мотивована тим, що грошові кошти, а саме нарахована компенсація втрати частини доходів у розмірі 15097,49 грн. та заборгованість з виплати пенсії у розмірі 62740,90 грн. боржником не виплачені. Рішення немайнового характеру за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення підлягає виконанню відповідно до статті 63 розділу VIII Закону. Станом на 29 квітня 2021 року рішення суду, боржником в частині виплати коштів стягувачу за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 15097,49 грн. та 62740,90 грн. не виконано.

Позивач не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 29 квітня 2021 року звернулася до суду з позовною заявою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.

При цьому, лише невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як свідчать матеріали справи, 18 березня 2020 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 280/1509/19 видано виконавчий лист про зобов`язання Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 з 31 січня 2015 року по місяць виплати заборгованості, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

29 липня 2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62683131 на підставі виконавчого листа №280/1509/19 від 18 березня 2020 року, в якій зазначено про необхідність Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У свою чергу, Головне управління Пенсійного Фонду України у Запорізькій області заявою від 17 серпня 2020 року №0800-0802-6/41068 повідомило державного виконавця про те, що рішення суду виконано у добровільному порядку в жовтні 2019 року, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62683131 від 29 липня 2020 року. Нараховано суму пенсії за період з 31 травня 2015 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 62740,90 грн. та суму компенсації втрати частини доходів в розмірі 15097,49 грн. Суму пенсії за листопад 2018 року у розмірі 1836,18 грн. виплачено стягувачу в жовтні 2019 року.

Разом з тим, станом на дату винесення відповідачем спірної постанови про накладення штрафу, позивачем не було повідомлено державному виконавцю поважних причин невиконання ним судового рішення в частині проведення відповідних виплат.

Суд розглядаючи справу по суті, зауважує на тому, що згідно виконавчого листа позивач мав вчинити дії щодо перерахунку і виплати стягувачу коштів, в той час як боржником до державного виконавця не надано доказів неможливості виконання рішення в суду в частині виплати коштів.

Крім того, такі твердження не підтверджені жодним належними документами, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.

Так, у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Отже, здійснення нарахування пенсії/соціальної виплати є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Посилання позивача на позицію Верховного Суду суд не приймає до уваги, оскільки вказана позиція не може бути релевантною до спірних правовідносин, позаяк у справах, про які зазначено органами Пенсійного фонду України було доведено перед судом саме відсутність у них жодних фінансових ресурсів для виконання відповідних судових рішень та повідомлення про це органу державної виконавчої служби, натомість у даній справі, як вже було неодноразово зазначено вище, жодних відомостей щодо відсутності бюджетних коштів, необхідних для виконання рішення суду у даній справі позивачем суду не надано.

Щодо виплати донарахованої пенсії, то Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в позовній заяві зазначає, що вона буде проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Суд не погоджується з такою правовою позицією позивача на підставі наступного.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок №649), який направлений на визначення процедури функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

Пунктом 2 Преамбули вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктом 6 Порядку №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - «комісія»).

У силу вимог пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

При цьому, пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Таким чином, Порядком №649 визначено спеціальну процедуру проведення погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, зокрема відповідні дії, які повинен вчинити боржник щодо виконання рішень судів певної категорії.

Відтак, на виконання умов Порядку №649 позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.

Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду у Запорізькій області не надано доказів, якими можливо встановити факт подання до комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійного фонду України відповідних документів, а також доказів прийняття комісією рішення про наявність підстав для виплати пенсіонеру коштів.

Посилання позивача на необхідність виконання рішення суду на підставі інших порядків, визначених Кабінетом міністрів України не знаходить свого підтвердження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області штрафу в розмірі 5100 грн від 29 квітня 2021 року у виконавчому провадженні №62683131, оскільки позивачем, як в рамках виконавчого провадження, так і до матеріалів справи, не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду по справі №280/1509/19 в повному обсязі, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи позовної заяви не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог .

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43314918) про скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 червня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов