Рішення № 97456013, 07.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/15582/20

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства-Фірми "Мрія 2000" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови,

встановив:

Приватне підприємство-Фірма "Мрія 2000" звернулося до суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить: визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020 року №UА100000/2020/300201/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100530/2020/00557 від 18.08.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.08.2020 відповідачем було винесене Рішення про коригування митної вартості UA 100000/2020/300201/1, з якого вбачалось, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З метою уникнення матеріальних збитків, пов`язаних зі зберіганням, вантажно- розвантажувальними роботами, транспортуванням товару та на виконання вимог рішення позивачем було повторно подано до митного оформлення той же товар, але за ціною, визначеною рішенням контролюючого органу.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки документи, надані ним для митного оформлення товару за ЕМД №UA 100530/2020/038908, у повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів, а доводи відповідача при винесенні оскаржуваних актів є надуманими, обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні дані у нього не було, а тому підстави для винесення оскаржуваних актів були відсутні.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 20.10.2020.

Відповідач до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог. Заперечуючи проти позову зазначив, що 14.08.2020 до митного посту «Житомир» Київської митниці Держмитслужби уповноваженою особою декларантом ОСОБА_1 надано електронну митну декларацію, яка зареєстрована за №UA100530/2020/038908 з метою митного оформлення товару «Покриття для підлоги та килимки - гумові плитки (спортивне підлогове покриття)», що надійшов на адресу ПП - Фірма «Мрія 2000». Митну вартість визначено декларантом, самостійно за основним методом на рівні 1,27 євро за кілограм. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Подані разом з митною декларацією до митного оформлення документи відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та встановлено певні розбіжності. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожого товару та інформувалося про зазначені розбіжності у документах. Додаткові документи та інформація щодо вартості товару під час проведення консультації декларантом не надавались. Відповідно до вимог ст. 55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100000/2020/300201/1 від 18.08.2020. Митним постом «Житомир» Київської митниці Дермитслужби було складено картку відмови у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100530/2020/00557 з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. ст. 52, 53 МКУ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

14.08.2020 до митного посту «Житомир» Київської митниці Держмитслужби уповноваженою особою декларантом ОСОБА_1 надано електронну декларацію (далі ЕМД), яка зареєстрована за №UA100530/2020/038908 з метою митного оформлення товару "Покриття для підлоги та килимки - гумові плитки (спортивне підлогове покриття)",що надійшов на адресу ПП - Фірма «Мрія 2000» (код ЄДРПОУ 39256447).

Митну вартість визначено декларантом, самостійно за основним методом на рівні 1,27 євро за кілограм.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2020-07/12SRB від 30.07.2020;

- рахунок-проформа № 14-1/2020 від 03.08.2020;

- рахунок-фактура № 70/2020 від 10.08.2020;

- пакувальний лист № 70/2020 від 10.08.2020;

- автотранспортна накладна № 0543998 від 10.08.2020;

- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 84 від 06.08.2020;

- рахунок на транспортні витрати № б/н від 10.08.2020.

В подальшому на вимогу митного органу, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України позивач надав відповідачу прайс-лист відправника від 17.08.2020, копію експортної декларації від 10.08.2020, копію заявки-договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2020.

Митним постом «Житомир» Київської митниці Дермитслужби було складено картку відмови у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100530/2020/00557 з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст. ст. 52, 53 МКУ.

18.08.2020 відповідачем було винесене Рішення про коригування митної вартості №UA 100000/2020/300201/1 (надалі - Рішення про коригування митної вартості), з якого вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:

- відповідно до рахунку б/н від 10.08.2020, вартість перевезення вантажу у міжнародному сполученні ОСОБА_2 (Сербія) до п/п Дякове (митний кордон України) постачальником послуг ФОП ОСОБА_3 склала 5500 грн. Даний документ містить розбіжності із відомостями, що містяться в інших товаросупровідних документах: 1) відповідно до відомостей, що викладені у автотранспортній накладній № 0543998 від 10.08.2020 перевезення товару здійснювалось не ФОП ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 ; 2) відповідно до відомостей, що викладені у автотранспортній накладній №0543998 від 10.08.2020 завантаження товару здійснено у м. Белград, відповідно із даного місця і транспортувався, однак довідка містить відомості про вартість транспортування товару від м. Surcin (Сербія);

- додатково надана заявка-договір на транспортно-експедиторське обслуговування №08/2020 від 10.08.2020 не усуває виявлені розбіжності та неузгодженості у документах, що стосуються витрат на транспортування оцінюваного товару, оскільки у даному документі зазначено, що вантаж складається із однієї палети вагою 1200 кг, тоді як до митного оформлення надано товар вагою брутто 1162 кг. Також, не вказано адресу завантаження, що б дало можливість митному органу порівняти її із даними автотранспортної накладної (CMR);

- до митного оформлення не подано документи, що свідчать про те, що між ФОП ОСОБА_3 та Приватне підприємство - Фірма "Мрія 2000" з приводу перевезення оцінюваного товару;

- митний орган критично оцінює відомості, що викладені у додатково наданому прайс- листі, оскільки він складений 17.08.2020, а отже пізніше ніж складений проформа-інвойс №14-1/2020 від 03.08.2020 та рахунок-фактура № 70/2020 від 10.08.2020.

Крім того, у Рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) виписку з бухгалтерської документації. Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надана інформація щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації про вартість операції на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що прийнята митним органом; методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості, Митна вартість визначена за резервний методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами вартості товарів:

МД № UA807170/2020/38691 від 03.08.2020 - Вироби з вулканізованої напористої незатверділої гуми, в асортименті: Килимок під миски 45,25 см гумовий , 24561, арт.24561-96шт; Країна виробництва CN. Торговельна марка TJRIXIE Виробник Trixie Heimtierbedarf GmbH & Co. KG;

МД № UA209130/2020/5095 від 11.08.2020 - Килимок гумовий придверний для обтирання взуття;

МД № UA305160/2020/38377 від 06.08.2020 - Вироби з непористої, вулканізованої,незатверділої гуми для підлоги:підкладка під килим (гума) розміром 180x290 см, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Митна вартість скоригована до рівня 2,65 євро за кілограм.

У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UА100530/2020/039514 від 18.08.2020 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Вважаючи такі рішення необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Положеннями ч.ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 1 статті 68 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Таким чином Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Суд зауважує, що за нормою встановленою частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю існує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Суд зауважує, що законом чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені Митним кодексом України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас слід звернути увагу, що суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, згідно з ч.2-3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як попередньо встановлено судом, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення позивачем митної вартості товару, а саме відповідачем вказано, що документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Проаналізувавши підстави для коригування митної вартості вказані у оскаржуваному рішенні, слід зазначити наступне.

Позивачем, на підтвердження вартості перевезення, надано рахунок б/н від10.08.2020 від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 8100,00 грн, в тому числі 5500,00 грн за перевезення до кордону України, які включаються у митну вартість товару.

Відповідно до Договору №04/10/2018 про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2018 року (графа 44 ЕМД), ФОП ОСОБА_3 зобов`язувався надати ПП-Фірма "Мрія 2000" послуги з перевезення вантажу до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб. ФОП ОСОБА_3 доручив організацію перевезення вантажу позивача за маршрутом м. Surcin (Сербія)-п/п Дякове-Житомир ФОП ОСОБА_5 , уклавши з ним Заявку-договір на транспортно-експедиторське обслуговування №08/2020 від 10.08.2020.

Щодо тверджень контролюючого органу про відмінності між місцем завантаження товару - м. Surcin (Сербія) згідно умов поставки та відомостей щодо маршруту, зазначеного в рахунку б/н від 10.08.2020, та місцем завантаження - м.Белград, зазначеним у автотранспортній накладній №0543998 від 10.08.2020, то м.Сурчин - це місто в Сербії, що знаходиться в пригороді Белграда та є муніципалітетом м.Белграда.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про розбіжність у вазі товару, та зазначає, що вказана в заявці вага товару -1200кг є орієнтовною.

Поміж того, зазначення розбіжностей між прогнозованою (1200кг) та фактичною (1162кг) вагою товару перевізниками, жодним чином не впливає на зміну вартості перевезення, а, відповідно, митної вартості, у більшу сторону.

Крім того, автотранспортна накладна №0543998 від 10.08.2020 містить посилання на інвойс №70/2020 та точну вагу товару, що доводить реальність здійснення перевезення саме того товару, що був заявлений до митного оформлення за електронною митною декларацією UA 100530/2020/038908 від 14.08.2020.

Серед підстав відмови у митному оформленні у рішенні відповідачем вказано про ненадання позивачем документів, що свідчать про взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та Приватне підприємство - Фірма "Мрія 2000" з приводу перевезення оцінюваного товару.

Вказане спростовується інформацією, зазначеною у Доповненнях №1 до ЕМД №UA100530/2020038908, де у графі 44 зазначена інформація щодо договору, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП - Фірма "Мрія 2000". Крім того, станом на дату подання позову, рахунок ФОП ОСОБА_3 /н від 10.08.2020 оплачений позивачем у повному обсязі (копія платіжного доручення №139 від 14.08.2020).

Стосовно критичного оцінювання відповідачем наданого прайс-листа продавця з огляду на те, що він датований 17.08.2020, тобто пізніше, ніж складені проформа-інвойс №14-1/2020 від 03.08.2020 та рахунок-фактура № 70/2020 від 10.08.2020, то цей прас-лист був наданий продавцем на вимогу позивача вже після отримання позивачем запиту від відповідача на його надання в якості додаткових документів та в повній мірі відповідає ціновому рівню товару, вартість якого була піднята відповідачем оскаржуваними рішеннями.

Крім того, судом враховано, що визначаючи митну вартість, відповідач керувався інформацією про митну вартість на підставі раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості товару за ЕМД UA807170/2020/38691 від 03.08.2020р - вироби з вулканізованої непористої незатверділої гуми, в асортименті: Килимок під миски 45725 см гумовий, 24561, арт.24561-96шт; країна виробництва CN, торговельна марка TRIXIE, виробник Trixie Heimtierbedarf GmbH & Со. KG - 2.65 евро за кілограм; ЕМД UA209130/2020/5095 від 11.08.2020 - килимок гумовий придверний для обтирання взуття - 2,65 євро за кілограм; ЕМД UA305160/2020/38377 від 06.08.2020 - вироби з непористої, вулканізованої,незатверділої гуми для підлоги: підкладка під килим (гума) розміром 180x290 см антиковзаюча - 1шт. - 2,65 євро за кілограм.

Слід зазначити, що наведені у вказаних митних деклараціях: виробник, торгова марка та країна походження- відмінні від вказаних позивачем у ЕМД № UA10053/2020/038908, а зазначений в них товар за цільовим призначенням є відмінним від ввезеного позивачем товару.

Згідно частини 4 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну.

У відповідності п.4.3 Контракту №2020-07/12SRP від 30.07.2020, оплата за товар може здійснюватись і як 100% передплата, і як часткова передплата, і як оплата після отримання товару. На виконання умов Контракту, платіжним дорученням №84 від 06.08.2020 позивачем було сплачено на рахунок продавця 100% попередньою оплатою 1289,00 евро. Тобто, на момент поставки товару, він був оплачений позивачем у повному обсязі. Платіжне доручення №84 від 06.08.2020 було надане відповідачу при подачі ЕМД №UA 100530/2020/038908, що не заперечується відповідачем.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.08.2020 №UА100000/2020/300201/1 вказано, що митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 чт.64 МК України, яка грунтується на раніше визнаній (визнаеній)митним органом вартості товарів.

Таким чином, відповідачем під час формування митної вартості було взято інформацію щодо вартості схожого товару.

Однак відповідачем не наведено аналіз співставлення умов поставок за порівнюваними контрактами, умови транспортування та страхування, кількісних та якісних характеристик. Також відповідачем не взято до увагу відмінність товаровиробника, торгої марки та цільове призначення ввезеного товару.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб`єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані відповідачем.

Таким чином, відповідачем як суб`єктом владних повноважень також не доведено суду, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною контракту.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства-Фірми "Мрія 2000" (вул. Львівська, 8-А, м.Житомир,10030, код ЄДРПОУ 39256447) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8 А, м.Київ 124,03124, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020 №UА100000/2020/300201/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100530/2020/00557 від 18.08.2020, що прийняті Київською митницею Держмитслужби України.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства-Фірми "Мрія 2000" 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа