Рішення № 97455964, 04.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 р. Справа№200/3059/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (юридична адреса: 04053, Донецька область, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59) про визнання протиправними та скасування наказу від 17.03.2021 року №318-п, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 17.03.2021 року №318-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання пояснень щодо визначеного відповідача у даній справі або визначитись щодо належного відповідача.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки, надавши адміністративну позовну заяву до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/3059/21-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що19.03.2021 року отримав наказ 17.03.2021 року №318-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» від посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області. Зазначений наказ, на думку, позивача не відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки у ньому не зазначено фактичних підстав для проведення перевірки. У зв`язку з вищезазначеним, посадових осіб відповідача не було допущено до проведення перевірки. Вважає спірний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 19.03.2021 року вручено спірний наказ позивача під підпис. Зазначив, що позивач не повідомляв про відмову від допуску до проведення фактичної перевірки, тому на підставі ст. 81 ПК України відбувся допуск до проведення фактичної перевірки. Зазначив, що спірний наказ прийнято, в тому числі, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та зазначено у ньому про наявність інформації про можливі порушення платником обігу підакцизних товарів. Так, підставою для прийняття спірного наказу слугував протокол від 10.02.2021 року №20 засідання комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних). Зазначений протокол містить інформацію про податкові накладні, на підставі яких ТОВ «УНТК» постачало пальне позивачу, в якого відсутня ліцензія на зберігання пального. У спірному наказі відсутній докладний опис порушень платником норм податкового законодавства, оскільки зазначено не передбачено ПК України.

Крім того, позивачем на адресу суду подано відповідь на відзив, зміст якого аналогічний викладеному у позовній заяві.

Одночасно, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке вмотивоване тим, що дана справа має суттєве значення для органів ДПС та значний суспільний інтерес щодо формування сталої судової практики з такого спірного питання, потребує детального розгляду спору по суті, дослідження великого обсягу доказів та з`ясування всіх обставин.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ця справа є справою незначної складності.

Крім того, зі змісту ст. 262 КАС випливає, що ця справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Приписами ч. 4 ст. 260 КАС України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд вважає, що заява відповідача про розгляд цієї справи в загальному позовному провадження є необґрунтованою, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, на які він посилався, і не наведено належного обґрунтування щодо неможливості вказати у відзиві на позов всі потрібні пояснення.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява відповідача про розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач-фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 10.08.1998 року, перебуває на обліку Головного управління ДПС у Донецькій області (Слов`янська ДПІ, м. Слов`янськ) як платник податків.

Відповідач - Державна податкова служби України (ЄДРПОУ 43005393) - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин. Здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи, зокрема Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області.

17 березня 2021 року на підставі вимог ст. 191, 20, 75, пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за наявності інформації про можливі порушення платником податків обігу підакцизних товарів (виконання вимог протоколу від 10.02.2021 року №20, засідання комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних), в.о. начальника Головного управління ДПС у Донецькій області видано наказ №318-п про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з 19.03.2021 року тривалістю не більше 10 діб за період з 01.10.2020 по 26.03.2021 року. (а.с. 11)

17 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області видано направлення на перевірку №481, №454 та №453 на підставі пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу №318-п від 17.03.2021 року визначено осіб, які проводитимуть перевірку ФОП ОСОБА_1 . Зазначені направлення на перевірку та копію наказу від 17 березня 2021 року №318-п вручено позивачем 19 березня 2021 року.

В матеріалах справи наявні акцизні накладні форми «П» від 06.11.2020 року №169, від 20.11.2020 року №561, від 04.12.2020 року №106, від 22.12.2020 №441, від 21.01.2021 року №146, від 10.02.2021 року №415, від 28.02.2021 року №719, від 12.03.2021 року №858, про постачання ТОВ «УНТК» пального ФОП ОСОБА_1 .

19 березня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про видачу ліцензії на право для зберігання пального для потреб власного споживання.

Отже, предметом спору при вирішенні даної справи є правомірність винесення податковим органом наказу від 17.03.2021 року №318-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податковго кодексу України ( далі - ПК України) визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.80.2.6 п.80.2 ст.80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Відповідно до матеріалів справи, підставами проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Донецькій області від 17.03.2021 року №318-п зазначено норми Податкового кодексу: ст. ст. 191, 20, 75, пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і подового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тобто податковим органом не наведено саме фактичні підстави для їх застосування щодо зазначеного платника податків.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18.

Відтак, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Посилання податкового органу в спірному наказі на наявність інформації про можливі порушення платником податків порядку обігу підакцизних товарів ( виконання вимог протоколу від 10.02.2021 № 20 засідання комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних), як, в тому числі, обґрунтування підстав проведення перевірки суд оцінює критично з мотивів зазначених вище.

На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган посилався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.

Надаючи оцінку твердженням відповідача, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що підставою для призначення фактичної перевірки став протокол засідання комісії Головного управління ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної від 10.02.2021 року №20, яким повідомлено про можливі порушення платником податків порядку обігу підакцизних товарів, а саме наведено перелік податкових накладних, на підставі яких ТОВ «УНТК» постачало пальне ФОП ОСОБА_1 , в якого була відсутня чинна ліцензія на право зберігання пального.

Однак, в оскаржуваному наказі не вказано підставу - лист ДПС, відсутні будь-які посилання на конкретні порушення позивачем податкового та/або іншого законодавства. Натомість в наказі йдеться посилання, зокрема, на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Крім того, наведено перелік загальних нормативно-правових актів, а саме положення Податкового кодексу України без вказівки на конкретну норму, а також закони та підзаконні акти з питань, що стосуються розрахункових операцій, ведення касових операцій, бухгалтерського обліку, патентів, ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, в тому рахунку, крім пального, алкогольних та тютюнових виробів, контроль за якими покладено на контролюючі органи.

Втім, жодного посилання на даний лист (обґрунтовану інформацію) і спірний наказ ГУ ДПС у Донецькій області про проведення фактичної перевірки17.03.2021 року №318-п не містить, а тому достеменно стверджувати, що сааме ці обставини які у ньому викладені, а не будь-які інші повідомлення чи інформація інших органів, були фактичною підставою для проведення перевірки, суд не може. Крім того, суд вкотре наголошує, що підстава для проведення фактичної перевірки має бути чітко та безумовно вказана у наказі таким чином, щоб унеможливити сумніви у її наявності, та не робити спроб здогадів чи припущень про її існування, що фактично має місце у даній справі.

Отже, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 17.03.2021 року №318-п, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на пп.80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто на всі визначені цими нормами підстави перевірки. Відтак, відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Аналогічні висновки щодо необхідності зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки посилання на конкретні підстави для проведення фактичної перевірки викладено в постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року у справі № 821/1274/18.

Крім того, у постанові від 17.12.2020 року в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Тобто, підсумовуючи зазначене, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що «підстава» це не нумероване позначення пункту 80.2 статті 80 ПК України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі N 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі N 160/7669/18).

В даному випадку судом встановлено, що відповідач здійснюючи у наказі 17.03.2021 року №318-п посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, які передбачені вищевказаною нормою, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, що в свою чергу унеможливлювало для платника чітко розуміти мету такої перевірки, позаяк є незрозумілим про яке можливе порушення з його боку може йти мова.

Отже, зазначення в наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без посилання на конкретні обставини, не може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки.

Відповідно до практики Європейського Суду, зокрема рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року, зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, визнавши протиправним та скасувавши наказ Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.03.2021 року №318-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2270 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (юридична адреса: 04053, Донецька область, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59) про визнання протиправними та скасування наказу від 17.03.2021 року №318-п - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 17.03.2021 року №318-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 04 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова