Ухвала суду № 97455918, 31.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

31 травня 2021 р. Справа №200/4868/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 200/4868/20-а за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати регресних коштів за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року незаконними, а також зобов`язання відповідача поновити виплату регресних коштів з виплатою недоотриманих сум за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився,

відповідача (заявника): Вжещ Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати регресних коштів за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року незаконними, а також зобов`язання відповідача поновити виплату регресних коштів з виплатою недоотриманих сум за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовні вимоги позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01.03.2016 по 22.01.2020 протиправними.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.03.2016 по 22.01.2020.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 р. у справі № 200/4868/20-а залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 р. у справі № 200/4868/20-а залишено без змін.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 200/4868/20-а набрало законної сили 03 березня 2021 року.

13 квітня 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення від 21.12.2020 року у справі № 200/4868/20-а за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви за нововиявленими обставинами відповідач (заявник) посилається на те, що 25.03.2021 року до поштової скриньки Слов`янського відділення Фонду, надійшло свідоцтво про смерть, виданого «отделом ЗАГС Жданавского городского управлення юстиции Министерства юстиции Донецкой народной реснублики» (мовою оригіналу), яким підтверджується факт смерті ОСОБА_1 , що унеможливлює навіть подання позову від його імені. Відповідач зазначає, що на момент прийняття рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року та набрання законної сили цього рішенням позивач ОСОБА_1 помер. Відповідач вказує на те, що зазначений доказ раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду справи № 200/4868/20-а. З огляду на зазначене, відповідач просив суд задовольнити заяву за нововиявленими обставинами та просив закрити провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача (заявника) у судове засідання з`явився, підтримав заяву за ново виявленими обставинами та просив закрити провадження у справі.

Розглянувши заяву за новоявленими обставами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина друга статті 361 КАС України).

З аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

До того ж судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 КАС України, відсутні, а також якщо обставини, визначені цією нормою, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Тобто перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області обґрунтовував тим, що згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом РАГС Жданівського міського управління юстиції так званої "ДНР" № 180277 від 14.07.2020 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця народження Азербайджан, Мартуненський район, село Красний базар, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, на думку відповідача (заявника) надане свідоцтво підтверджує факт смерті позивача, у зв`язку з чим наявні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та закриття провадження у справі.

Проте, суд дослідивши свідоцтво про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця народження Азербайджан, Мартуненський район, село Красний базар, видане відділом РАГС Жданівського міського управління юстиції так званої "ДНР" 14.07.2020 року, вважає не належним доказам з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів;показаннями свідків.

Приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд зазначає, що належність доказів характеризує спроможність тих чи інших даних (інформації) бути процесуально корисними для вирішення певного процесуального питання в межах судового провадження та розгляду по суті й правильного вирішення конкретної справи.

Предметом доказування згідно ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Слід зазначити, в цьому контексті, що зазначення ч. 1 ст. 72 КАСУ «докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів)» правильно слід тлумачити, як логічну здатність містити інформацію, яка стосується предмету доказування.

Отже, належний доказ - це доказ який має логічний зв`язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріальноправого та процесуального характеру.

Докази які стосуються процесуальних відносин (докази про те, що інший доказ у справі є недостовірний або одержаний за обставин, які роблять його недопустимим) не охоплюються належністю.

Частиною 3 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тягар доведення належності того чи іншого доказу несе учасник, який подає суду відповідний доказ чи просить суд його витребувати.

Поряд з цим, з огляду на приписи процесуального закону в адміністративних справах, при дотримані принципу змагальності, суд використовуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (закріплений у статті 9 КАСУ), вживає визначені законом заходи, необхідні для такого, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Питання про належність доказу може бути вирішено без дослідження самого доказу з огляду на вирішення питання про те чи стосуються певні фактичні дані обставин, які становлять предмет доказування.

Суд зазначає, що висновок щодо належності/неналежності доказу ґрунтується на оцінці тверджень учасника справи про обставини, які, на їх думку, може підтвердити доказ, що подається або витребовується.

Стаття 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що допустимість стосується виключно процесуальної форми доказів, тобто засобів доказування і така має два аспекти: 1) негативний; 2) позитивний.

Негативний - допустимість доказу залежить від того, чи було дотримано встановленого законом порядку його одержання порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору.

Позитивний - певні обставини можуть бути підтверджені тільки певними засобами доказування, у деяких випадках, прямо передбачених у законі (як матеріальному, так і процесуальному), та чи інша обставина має доказуватись лише певним, визначеним у законі засобом доказування.

Питання допустимості доказу є найбільш визначальним для законності судового рішення - безпідставна відмова залучити до справи належний та допустимий доказ створює ризик скасування рішення, прийняття неналежного доказу - процесуальні втрати; - прийняття і врахування під час ухвалення рішення доказу, який не має бути прийнятий як недопустимий є підставою для скасування рішення та впливає на справедливість розгляду, помилкове прийняття неналежного доказу лише знижує ефективність судового розгляду.

Суд зазначає, що належність та допустимість притаманні кожному доказу окремо без їх наявності відповідний матеріал не можу бути прийнятий як доказ. Належний доказ не може бути прийнятий, якщо він є недопустимий. Допустимість доказу не гарантує його доказову силу. Висновок про допустимість доказу можливий лише після висновку про його належність з огляду на необхідність перш за все з`ясувати правову можливість використання певного матеріалу як доказу що стосується предмету доказування у справі.

Отже і належність і допустимість є необхідними для того щоб доказ був прийнятий судом (отриманий, витребуваний). Вказані властивості доказів не підмінюють собою критерії оцінювання, а саме: достовірності та достатності.

Відповідно до ст. 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що суд при прийнятті рішенні оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Так, відповідачем до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами долученою копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця народження Азербайджан, Мартуненський район, село Красний базар, видане відділом РАГС Жданівського міського управління юстиції так званої "ДНР" 14.07.2020 року.

Суд вказує на те, що копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 14.07.2021 року не є належним, допустимим, достовірним доказом, оскільки видано на території так званої "ДНР", посадовою особою органу на тимчасово окупованій території діяльність яких на території України вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Крім того, приписами частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 року передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення у справі не може керуватися доказами, які видані на тимчасово окупованій території України.

Окрім того, враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доказування покладений на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача, останнім не надано суду доказів того, що на території України у відповідності до вимог передбачених законодавством України встановлено факт смерті ОСОБА_1 та не надав копію свідоцтва про смерть, яке видано уповноваженими органами на території України або рішення суду про встановлення факту смерті.

Крім того, суд вказує на те, що при прийнятті рішення приймає належним чином засвідчені копії документів або засвідчує такі копії документів самостійно на підставі наданих до суду оригіналів документі.

Відповідачем до заяви долучена копія свідоцтва про смерть позивача, яка не засвідчена належним чином та відповідно оригіналу такого свідоцтва суду не надано.

Як вбачається із заяви відповідача про розгляд справи за нововиявленими обставинами свідоцтво про смерть ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 14.07.2021 року надійшло до поштової скринькі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, проте з матеріалів справи не можливо встановити ким був направлений вказаний документ, що спростовує можливість суду допитати таку особу в якості свідка для встановлення усіх обставин справи.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, відповідно до якого спростовував, що помер та вказував на те, що тимчасово проживає на території м. Жданівки непідконтрольній українській владі території, у зв`язку з чим не може прибути у судове засідання.

З огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги законодавства щодо надання оцінки доказам у справі, суд приходить висновку про відсутність підстав для визнання наданої відповідачем копії свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місця народження Азербайджан, Мартуненський район, село Красний базар, видане відділом РАГС Жданівського міського управління юстиції так званої "ДНР" 14.07.2020 року належним доказом та прийняття судом рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку зі смертю позивача, а отже про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 200/4868/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати регресних коштів за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року незаконними, а також зобов`язання відповідача поновити виплату регресних коштів з виплатою недоотриманих сум за період з 01 березня 2016 року по 22 січня 2020 року - відмовити.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина ухвали проголошена у судовому засіданні 31 травня 2021 року, в присутності представника відповідача.

Повний текст ухвали складено та підписано 7 червня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська