Рішення № 97455903, 04.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 р. Справа№200/5230/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 135 від 31.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 135 від 31.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком. Просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 135 від 31.03.2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком; 2) зобов`язати Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 208 від 26.03.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: у Донецькому філіалі республіканського проектного інституту «Укржилремпроект» з 19.09.1983 року по 31.07.1989 року; в управлінні спорт споруд Донецької обласної ради ВДФСО (Всесоюзного добровільного фізкультуро - спортивного товариства) профспілок з 07.08.1989 року по 30.04.1993 року; у ТОВ «Ліга» з 30.04.1993 року по 01.06.1995 року; час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.07.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 135 від 31.03.2021 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідних 28 років страхового стажу.

Отже, позивач вважає що її права були порушенні таким рішенням відповідача, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

05 травня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача, 31 травня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що згідно даних документів та даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за номером облікової картки НОМЕР_1 страховий стаж позивача склав 23 років 09 місяців 02 дні. Позивачу не враховані наступні періоди роботи до страхового стажу: з 19.09.1983 року по 31.08.1989 року, з 07.08.1989 року по 24.03.1992 року, з 30.04.1993 року по 01.06.1995 року, оскільки запис у трудовій книжці зроблено з порушенням порядку ведення дублікатів трудових книжок згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженого наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993 року та час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.067.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки відсутні документи про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку ОСОБА_1 не працювала. За таких обставин, відповідач зазначив, що право на пенсію позивач отримає за досягнення 63-річного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 135 від 31 березня 2021 року Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю у неї необхідних 28 років страхового стажу.

Позивачу не зараховано до її страхового стажу не враховано періоди роботи з 19.09.1983 року по 31.07.1989 року, з 07.08.1989 року по 24.03.1992 року, з 30.04.1993 року по 01.06.1995 року, оскільки записи у трудовій книжці позивача зроблено з порушенням порядку ведення дублікатів трудових книжок згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993 року та час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною, оскільки відсутні документи про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку ОСОБА_1 не працювала.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).

У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.

Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.

У даному випадку обов`язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спірним питанням даної справи є саме не зарахування страхового стажу, у зв`язку із тим, що записи у трудовій книжці на думку відповідача не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника та не немає підтвердження того, що позивач не працювала до досягнення її дитиною 3-річного віку.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як вбачається з дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в період з 19.09.1983 року по 31.07.1989 року працювала у Донецькій філії республіканського проектного інституту «Укржилремпроект» (записи №№ 2, 3, 4); з 07.08.1989 року по 24.03.1992 року працювала в управлінні спорт споруд Донецької обласної ради ВДФСО (записи №№ 5,6); з 30.04.1993 року по 01.06.1995 року працювала у ТОВ «Ліга» (записи №№ 7,8).

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, щодо несплати позивачем страхових внесків.

Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на яком він працював.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 21.07.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, суд зазначає наступне.

Як вже було загачено вище, позивач в період з 19.09.1983 року по 31.07.1989 року працювала у Донецькій філії республіканського проектного інституту «Укржилремпроект» (записи трудової книжки №№ 2, 3, 4).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син ОСОБА_2 .

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною другою статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідачем, як органом владних повноважень не доведено факту того, що ОСОБА_1 працювала в період з 21.07.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приходить до висновку, що рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 135 від 31 березня 2021 року про відмову позивачу в призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В той же, час, позивач просить зарахувати за страхового стажу період її роботи в управління спорт споруд Донецької обласної ради ВДФСО з 07.08.1989 року по 30.03.1993 року, в той час коли, з трудової книжки позивача вбачається що позивач працювала в управління спорт споруд Донецької обласної ради ВДФСО в період з 07.08.1989 року по 24.03.1992 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 0.0.2104541893.1 від 26.04.2021 року).

Отже, оскільки позов задоволений частково, суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 у розмірі 700,00 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення № 135 від 31.03.2021 року, зобов`язання вчинити дії щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) № 135 від 31.03.2021 року, яким ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № 208 від 26.03.2021 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: у Донецькому філіалі республіканського проектного інституту «Укржилремпроект» з 19.09.1983 року по 31.07.1989 року; в управлінні спорт споруд Донецької обласної ради ВДФСО (Всесоюзного добровільного фізкультуро - спортивного товариства) профспілок з 07.08.1989 року по 24.03.1992 року; у ТОВ «Ліга» з 30.04.1993 року по 01.06.1995 року; час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.07.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко