Рішення № 97455862, 07.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 р. Справа№200/4635/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

20.04.2021 ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогами про:

- визнання протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не прийняття до уваги виправлення, вчинені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.07.1980 установою, яка знаходиться на непідконтрольній український владі території, щодо дати народження ОСОБА_1 ;

- скасування рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №383 від 24.03.2021 про відмову в призначені пенсії;

- зобов`язання Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2020 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для надання заяв по суті, витребувано докази.

20.05.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву.

Інші заяви чи клопотання до суду не надходили.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, оскільки не встановлено факт належності трудової книжки саме позивачу, адже дата народження не співпадає з паспортом, а виправлення проведені підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що в трудовій книжці позивача наявне виправлення дати народження, але воно виконано підприємством що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, для розрахунку стажу позивача взято до уваги диплом, довідки про стаж видані ДП «Шахта ім. М. С. Сургая», дані персоніфіковано обліку, загальний страховий стаж склав 24 років 0 місяців 22 дні. За таких обставин прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком громадянці ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що позивач досягла пенсійного віку 59 років 6 місяців і не має необхідного страхового стажу 27 років.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області 01.07.2002.

Позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

24.03.2021 позивач звернувся до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Позивач надав наступні документи:

- заяву;

- копію паспорта;

- копію ідентифікаційного номеру;

- копію диплома;

- копію трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1980;

- копії свідоцтв про народження;

- копію диплома;

- копію свідоцтва про шлюб;

- довідки про стаж №49,48 від 24.03.2021 видані ДП «Шахта ім. М. С. Сургая».

Рішенням Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №383 від 24.03.2021 відмовлено в призначенні пенсії за віком громадянці ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що позивач досягла пенсійного віку 59 років 6 місяців і не має необхідного страхового стажу 27 років. Позивач набуде права на пенсію у 63 роки.

Суб`єктом владних повноважень при розгляді трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1980 встановлено, що дата народження позивача записана « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Згідно паспорта позивач народилась « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В трудовій книжці наявне виправлення дати народження на « ІНФОРМАЦІЯ_1 », але воно виконано підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Згідно печатки, виправлення проводилось «ДНР м. Макіївка, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Макіївка».

Таким чином, не встановлено факт належності трудової книжки саме заявниці, адже дата народження не співпадає з паспортом, а виправлення проведені підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Крім того, для розрахунку стажу позивача взято до уваги диплом, довідки про стаж видані ДП «Шахта ім. М. С. Сургая», дані персоніфіковано обліку, загальний страховий стаж склав 24 років 0 місяців 22 дні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатом дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1980, на ім`я ОСОБА_1 , в графі «Дата народження» здійснено виправлення, а саме дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виправлено на « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у редакції, що діяла на час звернення за призначенням пенсії (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

В той же час, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень має право витребувати додаткові документи з метою належного розгляду заяви про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі – Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1980, на ім`я ОСОБА_1 , в графі «Дата народження» здійснено виправлення, а саме дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виправлено на « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Крім того, відповідно до паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області 01.07.2002, на ім`я ОСОБА_1 , датою народження позивача є « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту особи.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не правильність записів у трудовій книжці, зокрема, виправлення у даті народження.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через не встановлення факту належності трудової книжки саме позивачу, адже дата народження не співпадає з паспортом, а виправлення проведені підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Враховуючи вищезазначене, відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті, тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не встановлення факту належності трудової книжки саме позивачу, адже дата народження не співпадає з паспортом, а виправлення проведені підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і трудовою книжкою позивача підтверджено періоди її роботи, позивачем доведено наявність у неї страхового стажу.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням частини другої стаття 9 КАС України буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №383 від 24.03.2021 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 , та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на те, що в порядку статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд не вбачає.

Вказаного висновку суд дійшов враховуючи правила статті 370 КАС України, якими передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. При цьому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №0.0.2084672990.1 від 12.04.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 гривень.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Волноваський район, Донецька область, 85700, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №383 від 24.03.2021 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.06.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна