Рішення № 97455654, 07.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Справа № 160/4987/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 19 лютого 2021 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 19 лютого 2021 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» періоди з 01.09.1980 року по 20.07.1981 року, з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, 13.10.1981 року по 23.10.1983 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.10.1986 року по 15.10.1988 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості страхового стажу періоди з 01.09.1980 року по 20.07.1981 року, з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 13.10.1981 року по 23.10.1983 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.10.1986 року по 15.10.1988 року, з 04.01.1989 року по 28.04.1990 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.03.1991 року по 01.04.1991 року з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року, з 12.09.1995 року по 01.07.2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на дату звернення до відповідача - станом на 13.06.2018 року, він досяг віку у 55 років, мав загальний страховий стаж 34 роки 09 місяців 18 днів та пільговий стаж для призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 12 років 10 місяців 00 днів. Листом № 0400-010301-4/25201 від 15.03.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи, зарахувавши позивачу в загальний страховий стаж роботи лише 24 років 04 місяців 13 днів. Вважає вказане рішення таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач безпідставне не включив до пільгового та страхового стажу позивача усі періоди його трудової діяльності за трудовою книжкою. Так, з вересня 1980 року по липень 1981 року навчався у ТУ № 11 м. Нікополя за спеціальністю «електрозварник ручної зварки»; з жовтня 1981 року по жовтень 1983 року служив в Радянській Армії; з липня 1981 року по жовтень 1981 року та з грудня 1983 по серпень 1995 року він працював на посадах «електрозварника» та «електрогазозварника», робота за якими зі шкідливими умовами праці та передбачена розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а в подальшому - постановами Кабінету Міністрів України № 10 від 26.01.1991 року, № 162 від 11.03.1994 року. Вказує, що періоди роботи в якості ««електрозварника» підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 та архівними довідками № 419-421 від 18.12.2020 року, № 41 від 28.01.2021 року, № 7-8 від 06.02.2021 року, № 4/65 від 22.02.2021 року, № 4020-4021 від 24.12.2020 року, № 321 від 03.02.2021 року, № 595 від 24.02.2021 року. На думку позивача, відповідачем неправомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, що змушує ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.04.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог. Вказує, що періоди роботи після навчання та після служби в армії не зараховано до пільгового стажу позивача через відсутність пільгових довідок, також період навчання в професійному училищі та службу в армії не можливо зарахувати в якості стажу зі шкідливими умовами праці за Списком № 2. Також неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно довідці № 420 від 18.12.2020 року, яка видана АТ «Українська залізниця», а також періоди роботи зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 27.07.1981 року, через те, що дата народження в довідці та трудовій книжці не співпадають з паспортними даними (дата народження ОСОБА_1 згідно паспорта 12.06.1963 рік, в трудовій книжці дата народження зазначена 12.07.1963 рік, а в довідці 12.06.193 рік). Вказує на відсутність у позивача права на призначення пільгової пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в той час як дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

13.05.2021 року позивач надав суду відповідь на відзив відповідача, в якій не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.02.2021 року звернувся до відділу обслуговування громадян № 20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, до якої додав підтверджуючі документи, про що відповідачем складено відповідну розписку-повідомлення 19.02.2021 року.

15.03.2021 року відповідач прийняв рішення № 0400-010301-8/35301 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового і пільгового стажу роботи на дату звернення. Так, загальний страховий стаж роботи позивача обчислений відповідачем у 24 роки 4 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Одночасно позивачу повідомлено про не взяття до уваги довідку № 420 від 18.12.2020 року, видану АТ «Українська залізниця», та трудову книжку серії НОМЕР_2 видану 27.07.1981 року, так як дата народження в довідці та трудовій книжці не відповідають паспортним даним. Додатково відповідач звернув увагу позивача на його право щодо оскарження дій (бездіяльності) Пенсійного фонду та його посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку, відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Судом встановлено, що заява позивача про призначення пенсії була прийнята відповідачем та зареєстрована за № 1261 та прийнята відповідачем разом із підтверджуючими документами, зокрема, трудовою книжкою НОМЕР_2 , довідками про роботу № 4020-4021 від 24.12.2020 року, № 421 від 18.12.2020 року і № 8 від 06.02.2021 року, № 204 від 17.12.2020 року, пільговою довідкою № 420 від 18.12.2020 року, довідками про заробітну плату до 01.07.2000 року за № 321 від 03.02.2021 року і № 7 від 06.02.2021 року, довідками про перейменування № 4020 від 24.12.2020 року і № 419 від 18.12.2020 року.

Рішення відповідача № 0400-010301-8/35301 від 15.03.2021 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано наступними висновками:

- загальний страховий стаж роботи позивача обчислений у 24 роки 4 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- довідку № 420 від 18.12.2020 року, видану АТ «Українська залізниця», та трудову книжку серії НОМЕР_2 видану 27.07.1981 року не взято до уваги, оскільки дата народження в довідці та трудовій книжці не відповідають паспортним даним позивача.

До того ж, з виконаного відповідачем розрахунку загального страхового стажу позивача та з пояснень у відзиві на позов вбачається про не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоду його навчання у ТУ № 11 м. Нікополя за спеціальністю «електрозварник ручної зварки» з вересня 1980 року по липень 1981 року, період з жовтня 1981 року по жовтень 1983 року служби в Радянській Армії; періоди трудової діяльності з липня 1981 року по жовтень 1981 року та з грудня 1983 по серпень 1995 року, що зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 тощо.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України та згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці НОМЕР_2 містяться наступні записи щодо спірних періодів трудової діяльності позивача:

- з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року працював на Кранобудівельному заводі ім. В.І. Леніна електрозварником 3 розряду (записи №№ 2-3);

- з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року працював на Кранобудівельному заводі ім. В.І. Леніна електрозварником 3 розряду (записи №№ 4-5);

- з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року працював в спецколгоспі «Придніпровський» електрозварником (записи №№ 6-7);

- з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року працював в старательній артелі «Схід» електрозварником (записи №№ 8-9);

- з 12.11.1986 року по 15.11.1988 року працював в ПМК-9 тресту «Спецриббуд» електрозварником 4 розряду (записи №№ 10-11);

- з 04.01.1989 року по 28.04.1990 року працював на Нікопольському локомотивному депо Придніпровської залізниці слюсарем 1, 2 і 3 розряду з ремонту електроподвіжного складу (механіком) (записи №№ 12-15);

- з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року працював в старательній артелі «Алчанець» електрозварником (записи №№ 16-17);

- з 01.03.1991 року по 01.04.1991 року працював у Нікопольському локомотивному депо Придніпровської залізниці слюсарем механо-збірочних робіт 3 розряду (запис № 18) а з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року працював там же електрогазозварником 4 розряду (записи №№ 19-20);

- з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року працював в МП «Жигулі» електрозварником 4 розряду (записи №№ 21-22).

Статтею 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, згідно положень частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими умовами праці за Списком № 2, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 30 років, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно з пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383)

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Разом з тим, проведення атестації вчасно не залежало від позивача, як працівника, а відповідальність покладається на керівника підприємства.

Як встановлено судом, протягом спірних періодів трудової діяльності позивача діяли Списки № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а в подальшому - постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року зі змінами та доповненнями від 09.08.1991 року, постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року.

Робота на посаді «електрозварщик» віднесена до робіт зі шкідливими умовами праці та передбачена розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, посада «електрогазозварники, зайняті на різані і ручому зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на атоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки» позиція 23200000-19756 розділу XХXІII Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року та професія «електрозварник» позиція 23200000-19756 розділу XXXIIІ «Загальні професії» Списку № 2 постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Таким чином, посада електрозварювальника (електрогазозварювальника) в спірні періоди була передбачена у всіх Списках № 2, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до вказаного вище Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За правилами пункту 3 Порядку № 637 в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

На підтвердження спеціального стажу роботи позивачем були надані довідки про підтвердження трудового стажу № 421 від 18.12.2020 року, № 420 від 18.12.2020 року про періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1991 року по 31.12.1991 року та з 01.01.1992 року по 13.08.1993 року в Нікопольському локомотивному депо Придніпровської залізниці на посаді електрогазозварника 4 розряду та виконував роботи, що передбачені розділом XXXII «Загальні професії» Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, а також позицією 23200000-19756 розділу XXXIIІ «Загальні професії» Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року; довідки № 7 і № 8 від 06.02.2021 року про період роботи ОСОБА_1 з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року в спецколгоспі «Придніпровський» електрозварювальником і про його заробітну плату за вказаний період для обчислення пенсії; довідки №№ 4020, 4021 від 24.12.2020 року про періоди роботи позивача електрозварником 3 розряду у Нікопольському заводі будівельних машин імені Леніна з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року та з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року і про його заробітну плату за вказаний період тощо.

Довідка архівного відділу Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 204 від 17.12.2020 року свідчить про неможливість підтвердити період роботи позивача з 12.11.1986 року по 15.11.1988 року в ПМК-9 тресту «Спецриббуд» електрозварником 4, оскільки документи з кадрових питань (особового складу) та заробітної плати цієї юридичної особи на державне зберігання до архівного відділу не надходили.

З огляду на встановлені у справі обставини суд прийшов до висновку, що записи у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів його роботи з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.11.1986 року по 15.11.1988 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року є належним і допустимим доказом підтвердження його загального трудового стажу, а виявлені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для обмеження позивача у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд не погоджується з висновками відповідача щодо неможливості зарахувати до страхового стажу періоду роботи позивача згідно довідці АТ «Українська залізниця» № 420 від 18.12.2020 року, а також періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 через те, що дата народження в даній довідці та трудовій книжці не співпадають з паспортними даними.

Дослідивши додану позивачем до позовної заяви копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , суд підтверджує факт наявності на 1-му аркуші цієї книжки (титульному листі) запису щодо дати народження ОСОБА_1 - « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Суд зауважує, що дата народження ОСОБА_1 підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , який виданий Нікопольським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 12.10.2001 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), згідно з абзацами 1, 2 і 4 пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25-2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.-2.26. Інструкції).

Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (пункт 8.1. Інструкції).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.08.1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 року, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Стосовно висновків відповідача про не зарахування періоду навчання позивача в якості стажу зі шкідливими умовами праці за Списком № 2 суд зазначає наступне.

Як вбачається із запису № 1 у трудовій книжці НОМЕР_2 , 01.09.1980 року ОСОБА_1 був прийнятий на навчання до Технічного училища № 11 м. Нікополя, 20.07.1981 року закінчив навчання за спеціальністю «електрозварник ручної зварки» із отриманням атестату про середню освіту № 3080 від 20.07.1981 року.

Наступний запис у трудовій книжці позивача датований 27.07.1981 року (запис № 2) - прийнятий в цех металоконструкцій № 2 Кранобудівельного заводу ім. В.І. Леніна електрозварником 3 розряду, тобто на роботу характер якої дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах за Списком № 2.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо права позивача на зарахування до його страхового і пільгового стажу періоду навчання в Технічному училищі № 11 м. Нікополя з 20.07.1981 року по 20.07.1981 року, із здійсненням відповідного розрахунку загального страхового стажу та пільгового стажу.

Предметом розгляду позовних вимог у даній справі, є, зокрема період проходження позивачем служби в Радянській Армії, з 13.10.1981 року по 18.10.1983 року, який підтверджується записом у трудовій книжці на підставі військового білету НОМЕР_4 та довідкою Нікопольського об`єднаного міського ТЦК та СП Дніпропетровської області № 4/65 від 22.02.2021 року.

Суд вважає, що період з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року (згідно запису у трудовій книжці від 01.10.1981 року позивач звільнився з посади електрозварника 3 розряду Кранобудівельного заводу ім. В.І. Леніна у зв`язку зі вступом у ряди Радянської Армії) неправомірно не зараховано до загального страхового стажу позивача, оскільки на період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590, пп. «к» частини 1 пункту 109 якого передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти а та б пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Оскільки до проходження військової служби позивач працював електрозварником і ця посада передбачена Списком № 2, який був чинний на період роботи позивача, що в свою чергу дає йому право на пільгову пенсію, а право позивача на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах гарантоване чинним законодавством про пенсійне забезпечення, то відмова позивача у зарахуванні військової служби в Радянській Армії до пільгового стажу є протиправною.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 25.04.2019 року справа № 607/12395/16-а, адміністративне провадження К/9901/36695/18, та постанові від 27.03.2020 року справа № 591/3706/17, адміністративне провадження К/9901/644/17.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст.1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1980 року по 20.07.1981 року, з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 13.10.1981 року по 23.10.1983 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.10.1986 року по 15.10.1988 року, з 04.01.1989 року по 28.04.1990 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.03.1991 року по 01.04.1991 року з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року, з 12.09.1995 року по 01.07.2001 року, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.11.1986 року по 15.11.1988 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно Списку № 2 з 19.02.2021 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 19.02.2021 року суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним для повного захисту прав позивача визнати рішення відповідача від 01 грудня 2020 року за № 0400-010303-8/114673 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним та скасувати його, а також зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 року про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010301-8/35301 від 15.03.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1980 року по 20.07.1981 року, з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 13.10.1981 року по 23.10.1983 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.10.1986 року по 15.10.1988 року, з 04.01.1989 року по 28.04.1990 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.03.1991 року по 01.04.1991 року з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року, з 12.09.1995 року по 01.07.2001 року, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 27.07.1981 року по 01.10.1981 року, з 26.12.1983 року по 12.06.1984 року, з 20.06.1984 року по 10.09.1985 року, з 01.10.1985 року по 16.10.1986 року, з 12.11.1986 року по 15.11.1988 року, з 16.05.1990 року по 01.02.1991 року, з 01.04.1991 року по 13.08.1993 року, з 15.09.1993 року по 14.08.1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса