Рішення № 97455639, 04.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року Справа № 200/21906/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, у якій просить:

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська згідно листа № 1796/05/27 від 29.02.2016 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з дати звернення - 01.12.2015 року на визначений пенсіонером банківський рахунок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що до вересня 1998 року проживала на території України за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом вона виїхала на постійне місце проживання до Німеччини, де перебуває на консульському обліку посольства України у Федеративній Республіці Німеччині. 01.12.2015 року позивач, через свого представника, звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак, отримала відмову. Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2018 року (суддя Женеску Е.В.) провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 року (суддя Женеску Е.В.) здійснено заміну відповідача у справі з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 року (суддя Женеску Е.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.) ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2018 року у справі № 200/21906/17 - скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2019 року (суддя Женеску Е.В.) адміністративну справу № 200/21906/17 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2021 року (суддя Литвиненко І.Ю) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та спонукання вчинити певні дії - передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

17.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали адміністративної справи № 200/21906/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 17.03.2021 року адміністративну справу № 200/21906/17 розподілено судді Голобутовському Р.З.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року справу № 200/21906/17 прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.05.2021 року представником відповідача надано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що до заяви про призначення пенсії позивачем не надано документу щодо підтвердження місця реєстрації на території України. Таким чином, підстави для призначення пенсії за заявою від 01.12.2015 року відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

У 1997 року ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Німеччини.

01.12.2015 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (попереднє місце проживання: АДРЕСА_1 ).

До заяви про призначення пенсії додано копії наступних документів:

- трудова книжка;

- довідка про заробітну плату;

- документи про стаж;

- паспорт для виїзду за кордон;

- довідка з місця проживання;

- довіреність;

- заява з банку.

Листом від 29.02.2016 року № 1796/05/27 «Про відмову в призначенні пенсії» відповідачем повідомлено, що призначити ОСОБА_1 пенсію за віком немає можливості, з огляду на наступне:

- у паспорті громадянина України для виїзду за кордон наявна відмітка про постійне проживання в Німеччині та перебування на консульському обліку у Посольстві України у ФРН відділення в Бонні;

- у заяві на призначення пенсії зазначено, що ОСОБА_1 проживає в місті Кельн, Німеччина, що порушує вимоги п. 1.1 Порядку;

- у довідці від 01.12.2015 № 42881, виданої Єдиним абонентським відділом Жовтневого району, зазначено, що ОСОБА_1 знята з реєстрації 24.07.1998, чим порушено вимоги пунктів 1.1, 2.1, 2.9 Порядку;

- у документах пенсійної справи відсутній паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання на території України, а також посвідка на постійне проживання в Україні, що порушує вимоги пункту 2.22 Порядку.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як встановлено ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У листі відповідача № 1796/05/27 від 29.02.2016 року зазначені наступні підстави для відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 :

«Згідно з п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.9. Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу) та документи про місце її проживання (реєстрації) та вік.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (п. 2.22 Порядку).

У заяві на призначення пенсії зазначено, що ОСОБА_1 проживає у м. Кельн, Німеччина».

З матеріалів справи видно, що позивач постійно проживає в Німеччині, тому у неї відсутнє постійне місце проживання в Україні. Вказане виключає можливість надання документу про місце її проживання (реєстрації) в Україні.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у листі № 1796/05/27 від 29.02.2016 року, є необґрунтованими.

При цьому з матеріалів справи та відзиву відповідача видно, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювався розгляд доданих до заяви документів, не досліджувався їх зміст.

Відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1 саме до повноважень відповідача належить, зокрема, перевірка змісту і належності оформлення наданих документів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що доводи відповідача, викладені в листі № 1796/05/27 від 29.02.2016 року, визнані судом необґрунтованими, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є протиправним.

З огляду на те, що відповідачем не здійснювався розгляд доданих до заяви позивача документів та не досліджувався їх зміст, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу, зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, підвищення розміру пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з дати звернення - 01.12.2015 року на визначений пенсіонером банківський рахунок є передчасною та задоволенню не підлягає.

Так, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.12.2015 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 320 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 1796/05/27 від 29.02.2016 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.12.2015 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 320 (триста двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський