Ухвала суду № 97455591, 21.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 травня 2021 р. Справа № 160/3877/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №160/3877/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС, в якій позивачем заявлені позовні вимоги:

- визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відмови йому за його зверненням від 10 вересня 2020 року, в перереєстрації транспортного засобу КІА CARNIVAL, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;

- зобов`язати відповідача-2 відновити первинну реєстрацію транспортного засобу КІА CARNIVAL, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 за ним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 06.10.2011 року та по теперішній час є законним власником транспортного засобу КІА CARNIVAL, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Реєстрацію вказаного транспортного засобу він здійснив за місцем свого постійного проживання, через Дніпропетровське ВРЕР-2 УДКі ГУМВС України в Дніпропетровській області. 09.09.2020 року він звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1241 Регіонального Сервісного Центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (Філія ГСЦ МВС) стосовно перереєстрації транспортного засобу, з метою продажу. По суті свого звернення позивачу було відмовлено з поясненням, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, 06.10.2011 року одночасно проведено реєстрацію даного автомобіля в ТСЦ МВС №1241 (ВРЕР-2) м.Дніпро за ним - ОСОБА_1 , та в ТСЦ МВС №8006 (ВРЕР-6) м.Києва, також нібито за ним - ОСОБА_1 . В той же час, у вищевказаному листі, ТСЦ вказав на необхідність «з метою виключення подвійної реєстрації та для отримання підтвердження реєстрації автомобіля на моє ім`я» надати автомобіль та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для огляду співробітникам НДЕКЦ МВС, які беруть участь в державній реєстрації транспортних засобів та закріплені за ТСЦ МВС №1241.

На виконання вимог ТСЦ він, 10.09.2020 року надав автомобіль та документи для огляду співробітникам НДЕКЦ МВС. За результатами огляду судовим експертом І.В.Візуном було складено висновок експертного дослідження №04/1241/6946. Висновком встановлено, що локального вварювання або повної заміни номерної деталі не виявлено. Розміри, форма, конфігурація, відстань між знаками не відрізняються від аналогічних характеристик знаків заводського способу нанесення для маркування кузовів та двигунів автомобілів даної моделі. Номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , ідентифікатор НОМЕР_3 , наданого на дослідження транспортного засобу не змінювалися. Бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу. Виходячи з вищевикладеного дослідження, підтвердженого висновком, зрозуміло, що автомобіль є оригінальним та зареєстрованим належним чином. Тобто він є добросовісним набувачем, та має безумовне право володіти, користуватися та розпоряджатися таким транспортним засобом. Керуючись вищевикладеними фактами, він, 10.09.2020 року, повторно звернувся до ТСЦ з метою здійснити перереєстрацію ТЗ. 23.09.2020 року він отримав відповідь від ТСЦ, якою йому знову відмовили в перереєстрації транспортного засобу у зв`язку з тим, що автомобіль, 22.10.2015 року був нібито перереєстрований з нього на іншу особу в ВРЕР 8006 м.Київ, та запропонували звернутися до ТСЦ МВС №8046 за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 104. Не погоджуючись з вищевказаною відмовою позивач, через свого адвоката, в порядку електронного звернення 29.10.2020 року звернувся до Головного сервісного центру МВС України зі скаргою на дії ТСЦ щодо відмови в перереєстрації транспортного засобу. 11.11.2020 року Головний сервісний центр надав відповідь на його скаргу, якою не задовольнив його вимоги..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 30.03.2021 року від відповідача-2 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС були відсутні письмові докази фальсифікації або підроблення документів, що стали підставою для проведення у період з 22.10.2015 року по 04.08.2017 року реєстраційних операцій із транспортним засобом, то, відповідно, відсутні і підстави для скасування реєстраційних операцій, але до надходження відповідних документів, що підтверджують факти фальсифікації або підроблення. З огляду на зазначене, позивачу було відмовлено в перереєстрації автомобіля. При цьому, для подальшої перевірки та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства, звернення позивача, листом від 11.11.2020 року №31/4-М-116 було направлено до Соборного відділення поліції Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області.

Так, інформація про вжиті заходи процесуального характеру за вказаними матеріалами від Соборного відділення поліції Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області на адресу відповідача не надходила. На теперішній час письмові докази, що свідчать про встановлення відповідних фактів, - відсутні. Як наслідок, без таких документів неможливо скасувати державні реєстрації транспортного засобу, вчинені у період з 22.10.2015 року по 04.08.2017 року. А відтак, керуючись пунктом 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388, в даному випадку вимоги позивача можуть бути задоволені тільки після встановлення Соборним відділенням поліції Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області фактів реєстрації транспортного засобу у період з 22.10.2015 року по 04.08.2017 року за фіктивними чи підробленими документами. Враховуючи викладене, відмова відповідача в перереєстрації автомобіля за позивачем є цілком обґрунтованою, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Відповідач-1 отримав ухвалу суду 22.03.2021 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Судом під час з`ясування обставин, на які посилається позивач у позові, як на підставу своїх позовних вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно ості до ч.5 ст.125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 ст.4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В силу пункту 1 частини 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктами 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як видно з матеріалів справи, 02.11.2020 року на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) від Головного сервісного центру МВС надійшла копія звернення позивача, в якій він повідомляє про те, що 09.09.2020 року він звернувся до ТСЦ МВС № 1241 стосовно перереєстрації належного йому транспортного засобу КІА CARNIVAL, VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Працівниками ТСЦ МВС № 1241 повідомлено позивачу, що даний транспортний засіб перереєстровано 22.10.2015 року в Центрі надання послуг ДАІ №8006 (м.Київ) (далі - ЦНП ДАІ № 8006) на іншу фізичну особу, у зв`язку з чим перереєстрація вказаного транспортного засобу не можлива.

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів транспортний засіб КІА CARNIVAL, VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску – 06.10.2011 року зареєстровано за позивачем та видано останньому постійне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . 22.10.2015 року працівниками ЦНП ДАІ №8006 міста Києва, на підставі довідки-рахунку ААЕ №931643 від 22.10.2011 року, проведено перереєстрацію транспортного засобу КІА CARNIVAL, VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску за гр. ОСОБА_2 із видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 та номерного знаку НОМЕР_7 . 28.10.2015 року працівниками ЦНП ДАІ №0701 міста Луцька, на підставі довідки-рахунку ААЕ 583288 від 28.10.2015 року, проведено перереєстрацію транспортного засобу КІА CARNIVAL, VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску за гр. ОСОБА_3 із видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 та номерного знаку НОМЕР_9 . 04.08.2017 року працівниками ТСЦ МВС № 0545, на підставі договору купівлі-продажу № 0545/2017/569248 від 04.08.2017 року укладеному в ТСЦ, проведено перереєстрацію транспортного засобу КІА CARNIVAL, VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску за гр. ОСОБА_4 із видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_10 та номерного знаку НОМЕР_11 .

Суд вважає, що звернення до суду з даним позовом обумовлено необхідністю захисту права власності позивача на транспортний засіб КІА CARNIVAL, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 2001 року випуску, з метою подальшої перереєстрації.

У відповіді на відзив на позов, що надійшла на адресу суду 05.05.2021 року, позивач особисто зазначив, що твердження відповідача-2 про проведення реєстраційних дій з його транспортним засобом в ЦНП ДАІ №8006 м.Києва 22.10.2015 року за гр. ОСОБА_5 , в ЦНП ДАІ №0701 м.Луцька 28.10.2015 року за гр. ОСОБА_3 , в ТСЦ МВС №0545 04.08.2017 року за гр. ОСОБА_4 , є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як вищевказані реєстраційні дії, що проводилися в Територіальному сервісному центрі МВС №8046 (колишній ВРЕР-6 УДАІ в м.Києві) здійснені не законно, без його згоди та відома, невідомими йому особами. Відповідно всі наступні послідовні дії щодо реєстрації/перереєстрації невідомого йому транспортного засобу є не законними та не мають ніякої юридичної сили. Вищевказані реєстраційні дії проводилися не з його транспортним засобом та не можуть братися відповідачем-2 до уваги при прийнятті рішення про відмову йому в його законних вимогах щодо перереєстрації його автомобіля.

Суд звертає увагу, що доказів права власності на спірний транспортний засіб позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Виходячи із системного аналізу положень статті 2 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної (юридичної) особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Під час визначення предметної юрисдикції слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (органів місцевого самоврядування).

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо захисту свого права у сфері цивільних відносин, що означає, що спірні правовідносини виникли поза межами публічно-правових відносин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач прагне захистити право цивільне, а саме право власності на транспортний засіб.

Тому суд зважає, що спір у дійсності не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку владного суб`єкта, а стосується захисту його приватних інтересів, у зв`язку з чим не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які він вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із відносин, пов`язаних з реалізацією права власності на транспортний засіб, користуванням і розпорядженням. І лише та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Такий висновок суду відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №200/16168/17 (провадження №2-а/200/1168/17).

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів КАС України, оскільки стосується правовідносин власності та цивільного права позивача, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, вказане, відповідно унеможливлює вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного права позивача як власника транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15, від 21 березня 2018 року у справі №184/2470/13 та від 04 липня 2018 року у справі № 826/8018/17.

Враховуючи суть спірних правовідносин, провадження у даній справі слід закрити у зв`язку з тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, суд роз`яснює, що позивач має звернутися з позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд вважає за можливе повернути позивачу сплачену суму судового збору відповідно до квитанції №0.0.2045154212.1 від 10.03.2021 року в розмірі 908 грн. за подання ним даного позову до суду.

Суд звертає увагу, що оригінал квитанції №0.0.2045154212.1 від 10.03.2021 року про сплату судового збору в розмірі 908 грн. знаходиться в матеріалах справи.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.238, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по адміністративній справі №160/3877/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_12 ) до Головного сервісного центру МВС (вул.Лук`янівська, 62, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40109173), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС (пр.Праці, 16, м.Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 43611755) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору відповідно до квитанції №0.0.2045154212.1 від 10.03.2021 року в розмірі 908 грн. /дев`ятсот вісім гривень гривні/ за подання ним позовної заяви до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма