Рішення № 97455433, 24.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 160/3367/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

1. визнати наказ №5 о/с від 12.10.2020 року Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області про звільнення протиправним та скасувати його;

2. поновити його на службі на посаді інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління;

3. стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області середню заробітну плату;

4. зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Дніпропетровській області запропонувати йому посаду у поліції відповідно до вимог п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про національну поліцію”;

5. зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області призначити його на службу у поліцію на посаду, що заміщуються поліцейськими (інспектора патрульної поліції) відповідно до вимог п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про національну поліцію”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 20.01.2011 року по 12.10.2020 року проходив службу в ОВС. 12.10.2020 року на підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області №5 о/с згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до п.п.10-11 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію» його було звільнено за п.63 «з» (через скорочення штату). Позивач вважає дане рішення поставлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Так, при вирішенні питання щодо звільнення його через скорочення штатів наказом від 12.10.2020 року Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Дніпропетровській області зобов`язана була розглянути можливість подальшого використання на службі в ГУНП в Дніпропетровській області, оскільки такий порядок звільнення працівника міліції прямо передбачений пп.9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», чого ліквідаційною комісією зроблено не було. Пропозиція Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області для вирішення питання про подальші трудові відносини з відповідачами, а також пропозиція ознайомитися з наявними вакансіями, наданими місцевим Центром зайнятості, не є пропонуванням переліку конкретних посад поліцейського у розумінні пп.9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію». Так як дана пропозиція висуває додаткові умови для вступу на публічну службу, а саме проходження конкурсу або атестації. Отже, ГУНП в Дніпропетровській області, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху, через невідповідність ст.161 КАС України.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), після усунення позивачем недоліків 22.03.2021 року своєї позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі - 26.04.2021 року відповідачем-1 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач об`єктивно мав можливість реалізувати своє право на працю в органах поліції шляхом участі у конкурсах на заміщення посад. Натомість, ОСОБА_1 помилково вважає, що новостворена Національна поліція є правонаступником міліції і зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це. Небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №5 о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління ГУМВС зі служби в ОВС за п.63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ виданий правомірно, а тому відсутні правові підстави для його скасування. У зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимов щодо поновлення ОСОБА_1 на зазначеній посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, а тому позивачу слід відмовити у задоволенні позову повністю.

До суду 26.04.2021 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців юридична особа - ГУНП в Дніпропетровській області утворене шляхом заснування юридичної особи 07.11.2015 р., на підставі постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 р. № 730 та згідно з Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIIІ ГУНП не є правонаступником ГУ МВС, тому не може відповідати по зобов`язаннях ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» пункт 9 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» даного Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 07.08.2015 р.). Так, у проміжок часу з 07.08.2015 р. по 06.11.2015 р. працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Цей строк відповідно до Закону є присікальним і подовженню не підлягає. Отже, норми Закону України "Про Національну поліцію" не передбачають «автоматичного» переходу працівників міліції до органів та підрозділів Національної поліції. Так, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо звернення до ГУНП в Дніпропетровській області з відповідними заявами, які підтверджували б його наміри брати участь у конкурсі. Обставинами справи підтверджується, керівництвом ГУНП в Дніпропетровській області не було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті на службу до поліції у порядку, який встановлено Законом України «Про Національну поліцію», що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзиви на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2020 року наказом ГУ МВС в Дніпропетровській області №5 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління ГУМВС звільнено зі служби за п.63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 12.10.2020 року.

Підставою для прийняття вказаного рішення визначено постанову Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» та наказ МВС України від 06.11.2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання».

Звільненню позивача передувало попередження Ліквідаційною комісією ГУ МВС в Дніпропетровській області інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління ГУНП ОСОБА_1 про те, що зазначена посада на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» та наказу МВС України від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочена.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з прийнятим наказом №5 о/с від 12.10.2020 року Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області про своє звільнення зі служби.

Суд критично відноситься до посилань відповідача-1, що позивачу 12.11.2020 року було відомо про порушення своїх прав, однак до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, ОСОБА_1 звернувся лише 09 березня 2021 року - через 3 місяці та 25 днів з моменту, коли йому стало відомо про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому суду слід залишити дану позовну заяву без розгляду, з огляду на таке.

В силу ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 5 статті 270 КАС України визначено, що днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Однак, постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 p., № 23, ст.896, № 30, ст.1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 p., № 43, ст.1394, № 52, ст.1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 p., № 63, ст.2029) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) установлено на території України карантин.

В свою чергу, постановою КМУ від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено на території України дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України. 2003 p., №№ 40-44. ст.356) доповнено пунктом 12:

«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, вперше позивач звернувся до суду з даним позовом 02 лютого 2021 року, але ухвалою суду від 24 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській області, до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України (справа №160/1590/21). Вдруге, позивач звернувся з даною позовною заяву до суду дійсно 09 березня 2021 року та ухвалою суду від 23 березня 2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк звернення до адміністративного суду по даній справі і відкрито провадження по даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС).

Відповідно до абз.5 п.8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно з п.63 «з» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу ОВС звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - за відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про Національну поліцію» передбачено втрату чинності Закону України «Про міліцію» (з 07.11.2015 р. міліція в Україні, як державний орган виконавчої влади припинила своє існування).

В силу вимог постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області з 05.11.2015 р. згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців перебуває в стані припинення.

Наказом МВС України «Про організаційно штатні питання» від 06.11.2015 р. № 1388 скорочені всі штати ГУ МВС.

Національна поліція України відповідно до ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.9 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. було опубліковано 6 серпня 2015 року в газеті «Голос України» у № 141-142.

За таких обставин, законодавчо визначено, що у проміжок часу з 07.08.2015 р. по 06.11.2015 р. працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Цей строк відповідно до Закону є присикальним і подовженню не підлягає.

Крім того, норми Закону України "Про Національну поліцію" не передбачають «автоматичного» переходу працівників міліції до органів та підрозділів Національної поліції.

Тобто норми зазначеного Закону не передбачають гарантій (права) працівника міліції на продовження служби в органах Національної поліції без видання наказу про прийняття на службу до поліції на підставі рапорту (заяви) або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Таким чином, суд вважає, помилковими є посилання позивача на те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 (справа № 821/303/17).

Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на прийняття на службу та зайняття вакантної посади (ч.1 ст.52 Закону України «Про Національну поліцію»).

Конкурс на службу в поліції обов`язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції (ч.3 ст.52 Закону України «Про Національну поліцію»).

Так, ч.1 ст.51 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

Частиною 13 ст.51 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Порядок діяльності поліцейських комісій визначається Міністром внутрішніх справ України з урахуванням положень цього Закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.12.2015 р. № 1631, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.01.2016 р. за №49/28179 затверджений Порядок діяльності поліцейської комісії.

Зазначеними вище обставинами підтверджується, що позивач був повідомлений про те, що прийом на службу в Національну поліцію здійснюється виключно за результатами конкурсу, а у ГУ МВС України в Дніпропетровській області скасовані всі штати й скорочені усі посади, оскільки міліція припинила свою діяльність як правоохоронний орган України.

Тобто, позивач не перейшов у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, а також не взяв участь в конкурсі на зайняття посади в органах поліції, спірним наказом його звільнено у зв`язку з неможливістю використання на службі в міліції.

Суд вважає, що ГУ МВС України в Дніпропетровській області обов`язок щодо попередження позивача про майбутнє звільнення через скорочення штатів виконано у повному обсязі, водночас запропоновано вакантні посади, на які позивач міг бути призначений за результатами проходження відповідного конкурсу, з огляду на наступне.

Так, 10.08.2020 року Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по справі №804/16289/15 ОСОБА_1 було роз`яснено:

- постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС» всі територіальні органи МВС були ліквідовані, в тому числі ГУ МВС України в Дніпропетровській області;

- у зв`язку з ліквідацією органів внутрішніх справ України Міністерство внутрішніх справ України перетворилось на цивільне відомство і в ньому скорочено всі атестовані посади. Отже, керівництво МВС України та ліквідаційна комісія ГУМВС позбавлені можливості запропонувати ОСОБА_1 посаду атестованого працівника міліції, як в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ, так і в територіальних органах МВС України;

- керівництво МВС України і ліквідаційної комісії ГУМВС не наділено компетенцією щодо призначення особи на посади в органах Національної поліції України. Призначення на посади поліцейських відбувається відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію України». При цьому, рішення щодо призначення особи на посади поліцейського є виключно компетенцією Голови Національної поліції України (керівника територіального органу поліції);

- також роз`яснено, що відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом;

- також роз`яснено, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» пункт 9 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» даного Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015 та законодавством визначено, що працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, у період з 07.08.2015 по 06.11.2015. Цей строк відповідно до Закону є присікальним та подовженню не підлягає.

- з моменту набуття чинності 07.11.2015 Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 для добору (прийому) осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов`язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції (ч.1 ст.52 Закону України «Про Національну поліцію). Тобто прийом на службу до поліції відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» здійснюється за результатами конкурсу на службу до поліції.

За таких обставин, запропонувати вакантну посаду державного службовця для подальшого проходження служби в МВС України, в територіальних органах МВС України, в ГУНП в Дніпропетровській області та вакантну посаду на службі в поліції без проходження відповідного конкурсу не має правових підстав.

Як видно з матеріалів справи, враховуючи викладене, позивачу запропоновано наявні вакантні посади, надані:

- Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України в тому числі з урахуванням посад державного службовця за умови проходження конкурсу;

- Дніпропетровським обласним центром зайнятості;

- Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, за умовами проходження конкурсу відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та статті 52 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, відповідач-1 під час звільнення зі служби в ОВС, відповідно до статті 49-2 КЗпП України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України стосовно позивача проведено заходи з попередження про наступне його вивільнення через скорочення штатів; проведена роз`яснювальна робота щодо неможливості подальшого використання на службі (роботі) в органах внутрішніх справ, роз`яснено його право взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», за результатами якого щодо особи, яка визнана переможцем конкурсу, приймається рішення про звільнення у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).

Позивач не скористався правом бути прийнятим на службу в поліцію у встановленому Законом України «Про Національну поліцію» порядку - шляхом проходження конкурсу. Доказів зворотного позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Суд також, з даного приводу, враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 (справа №640/6272/19).

Так, позивач об`єктивно мав можливість реалізувати своє право на працю в органах поліції шляхом участі у конкурсах на заміщення посад. Натомість, ОСОБА_1 помилково вважає, що новостворена Національна поліція є правонаступником міліції і зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це.

Небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді.

Що підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеного в постанові від 28.02.2020 (справа №0540/5961/18-а) та постанові від 11.06.2020 (справа № 821/303/17).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наказ ГУ МВС у Дніпропетровській області від 12.10.2020 року №5 о/с в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління ГУМВС зі служби в ОВС за п.63 «з» (через скорочення штатів), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ виданий правомірно, а тому відсутні правові підстави для його скасування, у зв`язку з чим відсутні правові підстави й для задоволення похідних позовних вимов щодо поновлення позивача на зазначеній посаді та стягнення заробітної плати і зобов`язання вчинити дії.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, 20-А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, 20-А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про скасування наказу, поновлення на службі, стягнення заробітної плати та зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма