
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3052/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шацької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Шацької селищної ради (далі - Шацька селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2020 № 4/20.13 про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, визнання бездіяльності протиправною щодо неприйняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою у відповідь на його заяву від 30.10.2020 та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Шацької селищної ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нa сесії Шацької селищної ради розглянуто повторну заяву позивача від 28.12.2020 про надання дозволу нa виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства та рішенням від 28.12.2020 № 4/20.13 відмовлено у наданні позивачу такого дозволу на підставі частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів «за».
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 30.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив та зазначив, що відповідно до частин 2, 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Вважає, що оскаржуване рішення від 28.12.2020 № 4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.
Також зазначає, що вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Шацької селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, в с. Вілиця, ур. Гніздово. До заяви додав: викопіювання із кадастрової карти; копію паспорта та посвідчення інваліда війни.
Відповідно до рішенням восьмого скликання Шацької селищної ради від 28.12.2020 за № 4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відповідно до статей 12, 33, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, статей 26, 47, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про землеустрій», враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології, природокористування, планування території, будівництва, архітектури та благоустрою від 23.12.2020 Шацька селищна рада вирішила відмовити ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, в с. Вілиця, ур. Гніздово на підставі ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів «за».
Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина друга статті 116 ЗК України).
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач зобов`язаний був у місячний строк прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.
Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства є повноваженнями селищної ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях селищної ради, за результатами яких приймаються рішення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано заяву до Шацької селищної ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться в с. Вілиця ур. Гніздово в межах норм безоплатної приватизації. До заяви позивачем було додано: викопіювання з кадастрової карти (плану), копію паспорту, ідентифікаційного номера та посвідчення інваліда війни.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач 28.12.2020 прийняв рішення №4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий необхідний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому у рішенні від 28.12.2020 №4/20.13 відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив.
У свою чергу, як вбачається із оскаржуваного рішення відповідача, останній відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів «за».
Однак, з огляду на зміст оскаржуваного рішення, суд зазначає, що фактично відповідачем заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не розглянута, а оскаржуване рішення лише констатує той факт, що відповідачем не прийняте рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
За приписами чинного законодавства, відповідач, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абз. 1 частини 7 статті 118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Проте, у рішенні від 28.12.2020 №4/20.13 зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою проекту щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів «за».
Такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: надання дозволу або мотивована відмова.
Суд не заперечує право органу місцевого самоврядування приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням чітких вимог та обмежень, встановлених законом, якими у цьому випадку є положення частини 7 статті 118 ЗК України.
Вказане свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду заяви позивача, який виявився у не зазначенні конкретної причини відмови, що суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що сам лише факт розгляду клопотання не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього статтею 118 ЗК України.
Таким чином, не надавши чіткої і вмотивованої відмови на заяву позивача, відповідач формально розглянув таку заяву, чим порушив права та інтереси позивача.
Що стосується тверджень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, про те, що земельна ділянка на яку претендує позивач віднесена до території житлової забудови на перспективу, то суд їх до уваги не приймає, оскільки такі мотиви не були викладені в оскаржуваному рішенні про відмову наданні дозволу складання проекту землеустрою.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, видана рішенням від 20.12.2020 № 4/20.13, суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, тобто відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, а тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Шацької селищної ради від 20.12.2020 № 4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою у відповідь на його заяву від 30.10.2020, то суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, заява ОСОБА_1 від 30.10.2020 про надання дозволу на складання проекту землеустрою у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Шацької селищної ради, була розглянута відповідачем 28.12.2020 та за результатом її розгляду прийняте рішення за № 4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким відмовлено позивачу наданні дозволу на складання проекту землеустрою у власність для ведення особистого селянського господарства, якому суд дав належну правову оцінку.
Будь-яких інших заяв про надання дозволу на складання проекту землеустрою у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га після 30.10.2020 ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.
Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Оскільки заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 30.10.2020 була розглянута відповідачем та за результатами її розгляду прийняте рішення, то це не свідчить про бездіяльність відповідача.
Тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Шацької селищної ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Шацької селищної ради, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Разом з тим, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив. Суд зазначає, що з оскаржуваного наказу неможливо встановити чи здійснював відповідач перевірку щодо наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу позивачу.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Шацької селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться у с. Вілиця, урочище Гніздово у межах норм безоплатної приватизації, з урахуванням висновків суду.
А відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, яка розташована на території Шацької селищної ради у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Шацької селищної ради від 28 грудня 2020 року № 4/20.13 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Зобов`язати Шацьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться у с. Вілиця, урочище Гніздово у межах норм безоплатної приватизації, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Шацька селищна рада (44000, Волинська обл., смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, 1-Б, код ЄДРПОУ 04334235).
Суддя Р.С. Денисюк
Судове рішення № 97455302, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 04.06.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/3052/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: