Рішення № 97455273, 28.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2889/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача Абакарова М.М.,

представників відповідача Куьмич Ю.В., Демчук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902 та №0000860902 прийняті за результатами проведення фактичної перевірки та на підставі актів №03/181/09-05/ НОМЕР_1 від 01.10.2020 та 02.10.2020. Вказує, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Вважає, що відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки не вказав чіткої підстави на проведення фактичної перевірки, чим порушене право позивача на належний захист своїх інтересів. Крім того, в наказі відповідача про призначення фактичної перевірки відсутнє чітке посилання на здійснення позивачем будь-якої діяльності з роздрібної торгівлі пальним, яким чином це було встановлено відповідачем та яка інформація про порушення слугувала підставою для проведення фактичної перевірки, а отже фактична перевірка проведена незаконно.

Крім того, зазначення в акті перевірки факту продажу позивачем пального (дизельного) в кількості 22,6 л по ціні 19 грн. за 1 л на загальну суму 429,40 грн. є надуманими та безпідставними, а такі висновки ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб відповідача. Зазначає, що пальне використовується позивачем для власних цілей, зокрема, для здійснення основного виду підприємницької діяльності згідно КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.

Також зауважує що, посадовими особами відповідача не лише не встановлювалося, що знаходиться у резервуарах, а навіть не було здійснено жодних спроб для визначення рідини, що знаходилась у резервуарах, при цьому навіть не вимірювалась кількість такої рідини. Такі навіть не мали при собі жодних вимірювальних пристроїв.

Позивач також, зазначає, що на момент перевірки були наявні копії договорів купівлі-продажу, договорів оренди транспортних засобів, товарно-транспортних накладних, актів здачі прийому-робіт, заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом які надавались інспекторам для перевірки, що підтверджують законне зберігання позивачем пального виключно для потреб власного споживання, а також про відсутність порушень останнім.

Крім того, зазначає що постановою Горохівського районного суду Волинської області від 28.12.2020 у справі № 155/1623/20 справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. Тобто суд встановив факт відсутності події та складу адміністративних правопорушень у діях позивача. Відтак в силу вимог статті 78 КАС України Волинським окружним адміністративним судом повинно бути враховано відсутність події та складу адміністративних правопорушень у діях позивача, тим самим факт відсутності порушень чинного законодавства України.

Також додатково позивач зазначає про порушення порядку оформлення акту перевірки, оскільки не було додано жодних додатків, що підтверджували б висновки, викладені в акті про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902 протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 26.06.2020 року (т.1, а.с.201).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.04.2021 №1156/03-20-20 (т.1, а.с.207-211) представник відповідача позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Так в обґрунтування свої позиції представник відповідача зазначила наступне.

Співробітниками управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області 01.10.2020 було проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 ..

Перед початком перевірки ФОП ОСОБА_1 пред`явлено: направлення на проведення фактичної перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. В направленнях та наказі зазначено дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. В направленнях на перевірку також зазначено реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Наказ та направлення підписані керівником (його заступника) контролюючого органу та скріплені печаткою контролюючого органу.

За результатами перевірки складено акт перевірки за №03/181/09-05/ НОМЕР_1 від 02.10.2020, яким встановлено, що 01.10.2020 року близько 16 год. 30 хв. контрольно-розрахунковою операцією у місці зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було придбано пальне (дизельне паливо) в кількості 22,6л. по ціні 19 грн. за 1л. на загальну суму 429,40 грн. При розрахунку даної контрольно-розрахункової операції ФОП ОСОБА_1 провів без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми. На час проведення перевірки та реалізації пального ФОП ОСОБА_1 , не зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального у контролюючому органі за місцем знаходженням відповідно до п.п.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ №2755-VІ від 02.12.2010 року. Реалізоване пальне було придбане відповідно до видаткової накладної № PH - 0000167 від 31.07.2020 року паливо дизельне марка ДТ-Л-К5 код УКТЗЕД 2710104300 в кількості 6000л. /переведено до +150 С /густина 0,8343 літрів 5947,46/на загальну сум у з ПДВ 106920,00 грн. постачальником якого ТзОВ «Кетрін Оіл» код ЄДРПОУ 38339485, одержувач ОСОБА_1 , згідно договору №19071 від 19.07.2016 року. Відтак, оскільки контрольно-розрахункова операція, а саме реалізація ДП в кількості 22,6л. на загальну суму 429.40 грн. позивачем проведена, а ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним на момент проведення перевірки підприємцем не надана, чим порушено ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями) - роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії.

Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 придбав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 03020414202000022, термін дії з 23.01.2020 року до 23.01.2025 року, сплачено з 23.01.2020 року до 23.01.2021 року. За реалізацію пального при отриманні ліцензії на зберігання пального відповідно до ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95 -ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями) у разі порушення якої до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 гривень. Від ознайомлення, підписання та отримання другого примірника акту та протоколу про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_1 відмовився, про що, відповідно до вимог ст. 86 ПК України, складено Акт відмови від підписання та отримання другого примірника акта перевірки від 01.10.2020 №55/03-20-09-02-14 та Акт відмови від підписання та отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо відсутності права посадових осіб контролюючого органу на проведення фактичної перевірки представник відповідача зазначила, що у ГУ ПФУ наявні підстави для її проведення які визначені в ПК України та зазначені у відповідному наказі.

Щодо ненадання доказів придбання пального, представник відповідача зазначила, що у ФОП ОСОБА_1 відсутня ліцензія на право торгівлі пальним, останній не використовує будь-яких касово-облікових засобів та, оскільки здійснює вказану діяльність незаконно, не видає будь-які підтверджуючі на здійснення операції продажу документи. А тому співробітникам ГУ ДПС у Волинській області, під час здійснення контрольно-розрахункової операції, не було видано будь-яких підтверджуючих купівлю документів, а встановленням вказаного факту є безпосереднє зазначення про таку операцію в акті проведення фактичної перевірки, який являється офіційним документом.

Крім того, представник відповідача зазначає, що прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, жодним чином не виключає підстав для її притягнення до відповідальності як суб`єкта господарювання шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом № 481/95-ВР.

Також зазначає, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку та не звільняє від процесуального обов`язку офіційного з`ясування всіх обставин справи.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У підготовчому засідання 20.04.2021 оголошено перерву у зв`язку із можливістю представником позивача отримати відзив, та можливістю надати сторонам додаткові докази (т.1, а.с.228).

05.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (т.1, а.с.230-237), у якій представник позивача не погодився з доводами наведеними у відзиві, та зазначив що відповідачем не надано чітких пояснень та належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

У підготовчому засіданні 06.05.2021 представником відповідача долучено до матеріалів справи диск із відео-доказами (т.1, а.с.245)

Ухвалою суду від 06.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2021 (т.1, а.с.246).

У судовому засідання 18.05.2021 оголошено перерву до 28.05.2021.

В судовому засіданні 28.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити, крім того подав письмову промову у судових дебатах (т.2, а.с.12-21) .

Представники відповідача у цьому ж судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.11.2003, про що внесено запис № 21810170000001071. Видом господарської діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області.

Як слідує з матеріалів справи у ФОП ОСОБА_1 наявна ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) з терміном дії з 23.01.2020 по 23.01.2025, та сплачено за період з 23.01.2020 по 23.01.2021 платіжним дорученням від 11.01.2021 №5011344SB сума 780 грн. (т.1, а.с.85-86).

Також судом встановлено, що ГУ ДПC у Волинській області на підставі пп. 20.1.10 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 52-2 п. 52 Підрозділу 10.Інші перехідні положення Податкового кодексу України видано наказ від 01.10.2020 №1979 «Про проведення фактичної перевірки» господарської одиниці: місце зберігання пального, на якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.42, 216).

Працівниками ГУ ДПC у Волинській області на підставі наказу від 01.10.2020 №1979 та направлень від 01.10.2020 №448 та №449 проведено фактичну перевірку місця зберігання пального, на якій здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки №03/181/09-05/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.43-45, 212-215).

Згідно із висновками акта перевірки позивачем порушено:

- пп.212.3.4, п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України №2755 - VI від 02.12.2010 року реалізація пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального за місцезнаходженням юридичної особи у контролюючому органі;

- п. 9 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408»Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» абз. 2 п. 22 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» пп. 230.1.2, п. 230.1 ст. 230;

- ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями) - роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії.

Як слідує з матеріалів справи від підписання акта перевірки та отримання другого примірника ФОП ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом відмови від ознайомлення, підписання та отримання другого примірника акта перевірки від 01.10.2020 №55/03-20-09-02-14 (т.1, а.с.219).

Також позивач відмовився від ознайомлення, підписання та отримання протоколу про адміністративне правопорушення від 01.10.2020 № бланка 000104-32, про що свідчить акт від 01.10.2020 №54/03-20-09-02-14 (т.1, а.с.220).

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові-повідомлення рішення, а саме:

- №0000840902 від 23.10.2020, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 500 000,00 гри. за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на підставі п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі по тексту - «ПК України») та ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (а.с.т.1, а.с.47);

- №0000850902 від 23.10.2020, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1 000 000,00 грн. за порушення пп. 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 ПК України та на підставі п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України (т.1, а.с.48);

- № 0000860902 від 23.10.2020, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 429,40 грн. за порушення пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України та на підставі п. 117.3 ст. 117 ПК України (т.1, а.с.49).

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПС України, а також враховуючи доповнення до неї (т.1, а.с.50-74).

За результатами розгляду скарги, рішенням ДПС України від 17.02.2021 №3778/6/99-00-06-03-02-06 податкові-повідомлення рішення від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902 та № 0000860902 залишені без змін, а скарга без задоволення (т.1, а.с.75-80).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902 та № 0000860902 позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте рішення на підставі повноважень, у порядку та в спосіб, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України.

Так, відповідно до статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

В силу приписів вищенаведених норм, ГУ ДПС у Волинській області, як контролюючий орган, повинно здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача щодо відсутності у контролюючого органу підстав для призначення та проведення перевірки з огляду на таке.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №803/988/17 від 05.11.2018.

Отже, підставою для проведення контролюючим органом фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка не передбачає наявності у контролюючого органу інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Тому в ГУ ДПС у Волинській області були законодавчо обґрунтовані підстави для винесення наказу від 01.10.2020 №1979 «Про проведення фактичної перевірки» у зв`язку із чим відповідач мав всі підстави та повноваження на здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до законодавства.

Крім того, на переконання суду, виконання контролюючим органом своїх обов`язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №804/1113/16 від 13.03.2018р. та по справі № 807/2062/17 від 21.02.2019р. викладена позиція про те, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, суд не бере до уваги доводи позивача щодо наявності процедурних порушень при її здійсненні, оскільки в межах розгляду даної справи, оцінці підлягають обставини наявності або відсутності порушень, викладених в акті фактичної перевірки.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є перевірка законності накладення на позивача штрафів за здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.4, 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Порядок адміністрування акцизного податку унормований Розділом VI ПК України.

У статті 212 ПК України наведений перелік платників акцизного податку. Платником акцизного податку є зокрема особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий. (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У статті 215 ПК України наведено вичерпний перелік підакцизних товарів, ставки податку на ці товари, код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД і опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, до підакцизних товарів належить пальне (пункт 215.1 ст. 215 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.14.1.141-1 п.14.1 ст.14 ПК України до пального відносять: нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп.215.3.4 п.215.3 ст. 215 Кодексу.

Об`єктами оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1, підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 ПК Кодексу є операції, зокрема з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці 2 підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Підпунктом 6 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року №2628-VIII внесено зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які набрали чинності з 1 липня 2019 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції Закону України від 23.11.2018 року №2628-VIII) оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

Відповідно до частин 1, 8, 9 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції Закону України від 23.11.2018 року №2628-VIII) роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловім, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 500000 грн. за реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону.

З оглянутого в судовому засідання відеоматеріалу (т.1, а.с.245) судом установлено, що особисто позивачем 01.10.2020 року, було здійснено реалізацію пального (дизельне паливо) в кількості 22,6 л. по ціні 19 грн. за 1 л. на загальну суму 429,40 грн. без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми, дані фактичні обставини також підтвердженні актом перевірки від 01.10.2020 №03/181/09-05/ НОМЕР_1 .

Цей товар позивач попередньо придбав у ТзОВ «Кетрін Оіл», згідно договору №19071 від 19.07.2016 року (т.1, а.с.101-103), та видаткової накладної №РН-0000167 від 31.07.2020 (т.1, а.с.104).

Однак ні під час проведення перевірки ні під час розгулу справи в суді, позивачем не надано доказів, які б надавали йому право роздрібної торгівлі пальним, а саме ліцензію на право торгівлі пальним.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» затверджений Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового згідно з п. 9 Порядку датою реєстрації платника акцизного податку є дата включення його до реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, але не раніше ніж 01 липня 2019 року.

Відповідно до абз. 2 п. 22 підрозділу 5 розд. XX «Перехідні положення ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VI, суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податків з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватись платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до п.п. 230.1.2, п.230.1.1 ст.230ПКУ платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до даних АІС «Податковий блок/ Реєстрація ПП /Ведення окремих реєстрів/Реєстр платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового/ відомості про акцизні склади ФОП ОСОБА_1 станом на 01.10.2020 року не зареєстрований в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, не зареєстровано акцизні склади в підсистемі /Відомості про акцизні склади/. Вказана обставина позивачем не оспорюється.

Суд також не бере до уваги твердження представника позивача про те, що постановою Горохівського районного суду Волинської області від 28.12.2020 у справі № 155/1623/20 справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень та врахування її висновків Волинським окружним адміністративним судом під час розгляду даної справи, з огляду на таке.

За порушення норм Закону № 481/95-ВР, реалізація пального без наявності ліцензії встановлено два види юридичної відповідальності, яка застосовується до різних суб`єктів: фінансова відповідальність - до суб`єктів господарювання, адміністративна відповідальність - до осіб, що безпосередньо здійснювали реалізацію.

Таким чином, закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, жодним чином не виключає підстав для її притягнення до відповідальності як суб`єкта господарювання шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом № 481/95-ВР, оскільки вказане судове рішення не може мати преюдиційного значення для даної справи.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 824/406/18-а.

Також, Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 816/571/17 висловив правову позицію, що висновки іншого суду щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку та не звільняє від процесуального обов`язку офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 813/7398/14.

З урахуванням зазначеного, не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені КУпАП, не звільняє ФОП ОСОБА_1 від відповідальності за виявлені в ході перевірки порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що за своєю правовою природою є різними видами відповідальності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті ГУ ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902 є правомірним, а недотримання процедури проведення фактичної перевірки та не зазначення посилань на проведення фактичної перевірки, а також дефекти щодо складання актів за результатами її проведення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини першої 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі статті 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902 задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому з урахуванням статті 139 КАС України понесені судові витрати, зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 6-10,14,72-77,90,241-246,255,293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Повний текст судового рішення складено 07 червня 2021 року.