Рішення № 97455218, 04.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 р. Справа № 120/2784/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 27.12.2004, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача цей період та здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 02.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 30.06.2020 за № 025750003393 пенсійний орган відмовив у призначенні позивачу пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу. При цьому відповідач не взяв до уваги стаж роботи позивача за період з 20.09.1993 по 01.03.2000 у МП "Вотум" через відсутність на печатці, якою засвідчений відповідний запис у трудовій книжці, ідентифікаційного коду підприємства. Крім того, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, а саме з 01.01.2007 по 31.03.2010 та з 01.05.2010 по 31.05.2010.

Вказане рішення відповідача позивач оскаржив до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі № 120/3489/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025750003393 від 30.06.2020 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи з 20.09.1993 по 01.03.2000 у МП "Вотум", а також періоди зайняття ним підприємницькою діяльністю з січня 2007 року по грудень 2008 року включно, березень 2009 року, з травня по грудень 2009 року включно, березень та травень 2010 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.05.2020 і здійснити її виплату.

Позивач зазначає, що на виконання судового рішення відповідач призначив йому пенсію з 02.05.2020, але не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 01.01.2004 по 27.12.2004 в Російській Федерації, у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. Про це позивачу стало відомо 22.03.2021, а саме після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2021 № 2158-2050/Г-02/8-0200/21, в якому повідомляється про незарахування до страхового стажу вказаного спірного періоду.

Позивач вважає дії пенсійного органу протиправними та наголошує на тому, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Водночас у трудовій книжці позивача міститься запис, без будь-яких виправлень, про період його роботи водієм ЗАТ "Боком" (Російська Федерація) з 01.01.2004 до 27.12.2004. При цьому відповідальність за сплату страхових внесків покладається виключно на роботодавця, а їх несплата не може бути підставою для незарахуванню працівникові до страхового стажу періоду роботи на відповідному підприємстві.

Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано його у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду матеріали пенсійної справи позивача.

27.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що для підтвердження сплати страхових внесків приймаються довідки про заробітну плату з помісячним зазначенням сум нарахованих доходів, оформлені належним чином із відміткою про нарахування та відрахування страхових внесків до відповідних Пенсійних фондів. Відтак, з метою підтвердження спірного періоду роботи позивача, Головне управління надіслало запит від 16.04.2020 за № 0200-0223-10/16525 на адресу ЗАТ "Біоком" Ставропольського краю Російської Федерації та 30.06.2020 отримало відповідь про те, що в документах підприємства відсутні відомості про позивача.

Відповідач зауважує, що будь-яких інших відомостей про відрахування страхових внесків за позивача у спірний період роботи в Пенсійного фонду немає.

Отже, відсутні достатні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 27.12.2004 при призначенні пенсії за віком.

07.05.2021 до суду надійшли письмові пояснення позивача на відзив.

Втім, за змістом положень ч. 3 ст. 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив. Тому під час ухвалення рішення суд не приймає до розгляду вищезазначені пояснення.

Ухвалою суду від 17.05.2021 вирішено повторно витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріали пенсійної справи позивача, в тому числі копії запиту щодо підтвердження періоду роботи позивача в ЗАТ "Біоком" Ставропольського краю Російської Федерації від 16.04.2020 № 0200-0223-10/16525 та відповіді на нього.

28.05.2021 відповідач надав суду витребувані документи.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

23.06.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 30.06.2020 № 025750003393 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. При цьому відповідач не взяв до уваги стаж роботи позивача за період з 20.09.1993 по 01.03.2000 в МП "Вотум", а також періоди здійснення ним підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, а саме з 01.01.2007 по 31.03.2010 та з 01.05.2010 по 31.05.2010.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі № 120/3489/20-а, яке набрало законної сили, вказане рішення скасовано, а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди роботи з 20.09.1993 по 01.03.2000 в МП "Вотум", а також періоди зайняття ним підприємницькою діяльністю з січня 2007 року по грудень 2008 року включно, березень 2009 року, з травня по грудень 2009 року включно, березень та травень 2010 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.05.2020 і здійснити її виплату.

На виконання судового рішення відповідач призначив та виплачує позивачу пенсію за віком з 02.05.2020.

Не погодившись з розміром пенсії, позивач звернувся до відповідача з заявою (вх. № 2050/Г-0200-21 від 04.03.2021).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.03.2021 № 2158-2050/Г-02/8-0200/21 позивача повідомлено про незарахування до його страхового стажу при призначенні пенсії періоду трудової діяльності позивача в Російській Федерації з 01.01.20004 по 27.12.2004. У листі відповідач зазначив, що з метою надання практичної допомоги у витребуванні уточнюючої довідки про заробітну плату з підтвердженням факту сплати страхових внесків з нарахованих сум заробітку до Пенсійного фонду Російської Федерації, спеціалістами Головного управління надіслано запит на адресу ЗАТ "Біокон". У відповіді на вказаний запит повідомляється про відсутність відомостей про роботу ОСОБА_1 в документах підприємства.

Позивач вважає протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами статті 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Саме підприємство-страхувальник несе відповідальність за несплату страхових внесків, оскільки саме воно здійснює нарахування та сплату страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Водночас невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами..

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка і лише в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж особи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто надання додаткових документів необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

Записами за №№ 15-16 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.07.1977 підтверджується, що в період з 10.11.2003 по 27.12.2004 позивач працював водієм у ЗАТ "Біоком" (Російська Федерація, Тюменська область, Ханти-Мансійський автономний округ).

При цьому відомості про роботу позивача на вказаному підприємстві містять усі необхідні записи, а саме дату прийняття/звільнення, займану посаду, дату звільнення з роботи із зазначенням причин і посиланням на статтю (пункт) закону, реквізити наказів по підприємству, на підставі яких внесено відповідні записи. Окрім того, записи скріплені підписом уповноваженої особи та завірені печаткою підприємства.

Тобто трудова книжка позивача, як основний документ про трудову діяльність працівника, підтверджує факт його роботи у спірний період з 01.01.2004 по 27.12.2004.

Оцінюючи посилання відповідача на лист ЗАТ "Біоком" від 26.05.2020 № 513, суд зазначає таке.

З трудової книжки позивача вбачається, що ЗАТ "Біоком" знаходиться на території міста Сургут Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації (згідно з відтиском печатки підприємства).

Натомість Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в особі Хмільницького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян надіслало запит до ЗАТ "Біокон", що розташоване за адресою: проїзд Чапаївський, 54, м. Ставрополь, Ставропольський край, Російська Федерація, 355016.

З наведеного можна дійти висновку, що підприємство, на якому працював позивач в період з 10.11.2003 по 27.12.2004, та підприємство, до якого відповідач надіслав запит про надання уточнюючої довідки про заробітну плату позивача та сплачені страхові внески, є різними підприємствами (юридичними особами).

А оскільки під час розгляду справи пенсійний орган, будучи суб`єктом владних повноважень, вказаних істотних розбіжностей не пояснив (не спростував), суд вважає, що інформація, зазначена в листі ЗАТ "Біоком" Ставропольського краю Російської Федерації від 26.05.2020 № 513, не підтверджує правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його з 01.01.2004 по 27.12.2004 водієм в ЗАТ "Біоком" в місті Сургут Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації.

Крім того, суд додатково враховує, що відповідач зараховував до страхового стажу позивача період роботи на вказаному підприємстві з 10.11.2003 по 31.12.2003.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак суд доходить висновку, що під час призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії за віком з 02.05.2020 відповідач неправомірно не зарахував до його страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 27.12.2004, що безпосередньо впливає на обчислення розміру пенсії та порушує право позивача на належний соціальний захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 01 січня 2004 року по 27 грудня 2004 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 січня 2004 року по 27 грудня 2004 року та, у зв`язку з цим, здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 02 травня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне рішення суду складено 04.06.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович