Ухвала суду № 97455192, 07.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 червня 2021 р. Справа № 120/3695/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про розгляд за правилами загального позовного провадження справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЦЕНАТ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЦЕНАТ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка діє у складі Головного управління ДПС у Вінницькій області та приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування або відмову в такій реєстрації від 10.03.2021 № 2457189/20114510;

- зобов`язати Державну податкову службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.11.2020 № 1 датою її надсилання на реєстрацію.

Ухвалою від 26.04.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст. 262 КАС України. Також встановлено відповідачам 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

04.06.2021 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому відповідач просить суд розглянути адміністративну справу за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Переданий позивачем на розгляд суду спір не належить до числа тих, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України).

Суд зазначає, що навіть справи незначної складності за певних умов можуть бути предметом розгляду за правилами загального позовного провадження. Критеріями для оцінки при вирішенні цього питання є: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За загальним правилом, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5-6 ст. 262 КАС України).

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Як зазначалося вище, адміністративна справа за своєю категорією та складністю належить до справ незначної складності, що також виключає необхідність її розгляду у порядку загального позовного провадження.

Відповідач обґрунтовуючи клопотання про необхідність продовження розгляду справи у судовому засіданні зіслався на те, що результат розгляду цієї справи матиме вплив на формування судової практики щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.

Щодо вказаного аргументу суд зазначає, що відповідач вправі висловлювати власні міркування з приводу застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 у заявах по суті справи і його доводи будуть оцінені судом, а надання усних пояснень у судовому засіданні не може змінювати підстав незгоди із позовними вимогами, що викладені у відзиві та запереченнях.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахnе v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Підсумовуючи, суд зазначає, що аргументи клопотання відповідача оцінені судом, однак такі не вказують про наявність підстав для задоволення клопотання.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи № 120/3695/21-а за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя Богоніс Михайло Богданович