Рішення № 97455092, 04.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2021 р. Справа № 120/2225/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як особа, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, має право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вказує, що звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. Проте, відповідач рішенням за №025150002781 від 18.08.2020 відмовив у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що надана позивачем довідка про періоди роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не містить підстави видачі та не завірена належним чином.

З таким рішенням позивач не погоджується, неврахування поданої нею довідки вважає безпідставним.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ГУ ПФУ у Вінницькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії; відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім, того відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.05.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію відповідач мотивує тим, що для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку разом із посвідченням учасниці ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 3 категорії позивач надала такі документи:

лист № 1756/02-06.1-33 від 16.03.2019 Департаменту соціально захисту населення Київської обласної державної адміністрації яким надано копії документів, на підставі яких видавалось посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії у квітні 1993 року;

копію довідки № 40 від 22.02.1993, видану Баришівецьким переробно-заготівельним підприємством Київської області, у якій зазначено, що позивачеві за період роботи по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС по місцю основної роботи на зазначеному підприємстві була виплачена додаткова заробітна плата за роботу в населеному пункті с.Кошарівці з 3 грудня 1986 року з коефіцієнтом 2;

копію виписки з наказу № 96 по Баришівському переробно-заготівельному підприємству, зі дно якого Позивач відряджена з 03.12.1986 року строком на 1 день в с.Кошарівці Чорнобильського району для погрузки продукції із овочесушильного заводу;

свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , в якому зазначено зміна прізвища " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_1 ";

лист комунальної установи "Баришівський районний трудовий архів Баришівської районної ради" від 16.07.2020 №94, яким повідомляється, що документи з кадрових питань (особового складу) Баришівського переробного заготівельного підприємства до Комунальної установи "Баришівський райони трудовий архів" на зберігання не надходили, тому надати довідку про заробітну плазу за період роботи у грудні 1986 року на ОСОБА_4 неможливо.

З огляду на те, що надана копія довідки № 40 від 22.02.1993 не є первинним документом, не містить підстави видачі та не завірена належиш чином, та первинні документи підприємства, на якому працювала позивач у 1986 році, на зберігання до архівної установи не надходили і перевірити, вказаний факт нарахування додаткової заробітної плати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також немає можливості, на переконання ГУ ПФУ у Вінницькій області, ним в рамках чинного законодавства винесено рішення № 025150002781 від 18.08.2020 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учасниці ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

27.05.2021 до суду від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів : копію посвідчення про нагородження ОСОБА_1 пам`ятною медаллю до 36-річчя аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

03.06.2021 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, яку суд до уваги не бере, оскільки у цій категорії справ відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є лише позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 3 категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 22.10.1997.

Відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач 13.08.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

За наслідком розгляду цієї заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення від 18.08.2020 № 025150002781 "Про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учасниці ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 ", оскільки надана копія довідка № 40 від 22.02.1993 не є первинним документом, не містить підстави видачі та не завірена належним чином, а документи підприємства, на якому працювала особа у 1986 році, на зберігання до архівної установи не надходили і перевірити, вказаний факт нарахування додаткової заробітної плати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС також немає можливості.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Згідно із ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

Згідно зі статтею 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону 796-ХІІ.

Так, згідно із частиною першої вказаної норми, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до пункту першого частини першої ст. 55 Закону 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, пенсійний вік зменшується на 5 років.

Таким чином, в даному випадку необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є факт роботи з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно із пунктом 2.1 вищевказаного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, як видно з наведеної норми, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог, що така має бути підтверджена і містити підстави її видачі.

Судом встановлено, що позивач до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учасниці ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи додала:

лист № 1756/02-06.1-33 від 16.03.2019 Департаменту соціально захисту населення Київської обласної державної адміністрації яким надано копії документів, на підставі яких видавалось посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії у квітні 1993 року;

копію довідки № 40 від 22.02.1993, видану Баришівецьким переробно-заготівельним підприємством Київської області, у якій зазначено, що позивачеві за період роботи по ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС по місцю основної роботи на зазначеному підприємстві була виплачена додаткова заробітна плата за роботу в населеному пункті с.Кошарівці з 3 грудня 1986 року з коефіцієнтом 2;

копію виписки з наказу № 96 по Баришівському переробно-заготівельному підприємству, зі дно якого Позивач відряджена з 03.12.1986 року строком на 1 день в с. с.Кошарівці Чорнобильського району для погрузки продукції із овочесушильного заводу.

свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , в якому зазначено зміна прізвища " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_1 ";

лист комунальної установи "Баришівський районний трудовий архів Баришівської районної ради" від 16.07.2020 №94, яким повідомляється, що документи з кадрових питань (особового складу) Баришівського переробного заготівельного підприємства до Комунальної установи "Баришівський райони трудовий архів" на зберігання не надходили, тому надати довідку про заробітну плазу за період роботи у грудні 1986 року на ОСОБА_4 неможливо.

У той же час, слід вказати, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст. 14 Закону № 796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Системний аналіз положень статей 9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ст. 65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказом роботи на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Тобто, підсумовуючи вищенаведене, суд ще раз наголошує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.1991 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.

Як уже встановлено судом, на час звернення позивача до суду посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на ім`я позивача ніким не скасовано, не визнано недійсним, отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення само по собі є достатнім підтвердженням факту, що вона працювала з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів.

Отже, посилання відповідача на відсутність належним чином засвідчених первинних документів та довідок про період роботи позивача у зоні відчуження, як підстава відмови у призначенні їй пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є безпідставним, а його рішення №025150002781 від 18.08.2020 "Про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учасниці ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Матеріали справи свідчать, що на момент звернення позивача 13.08.2020 за призначенням пенсії за віком їй виповнилося 54 роки, а її страховий стаж становив не менше 15 років.

Отже на момент звернення до територіального органу Пенсійного органу для призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 мала достатній вік та страховий стаж, а також подала усі документи, необхідні для призначення пенсії за віком, зокрема, які засвідчують її особливий статус.

Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що право позивача, порушене незаконним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком з застосуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за пенсією, а саме з 13.08.2020, а позов у цій частині також слід задовольнити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816 грн.

Водночас, зі змісту позовних вимог випливає, що при зверненні до суду з даним позовом підлягає сплаті судовий збір у розмірі 908 грн, як за одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов`язального характеру.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Окрім того, суд звертає увагу, що надмірно сплачена сума коштів може бути повернута позивачеві згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за ухвалою суду на підставі клопотання особи, яка сплатила судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025150002781 від 18.08.2020 "Про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учасниці ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13.08.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович