Рішення № 97455079, 02.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 червня 2021 р. Справа № 120/1406/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання ОСОБА_1 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю дій відповідача які виразились у зменшенні надбавку за особливості проходження служби (виконання польотів) до 65 % в замін 94,3% від посадового окладу, при обчисленні грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що визначення складових та розмірів грошового забезпечення при складанні довідки на виконання рішення суду від 11.01.2021 року у справі № 120/6168/20 проводилось згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704 та наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260.

Розмір додаткових видів грошового забезпечення станом на 2019-2020 роки встановлено телеграмою Міністерства оборони України від 28.12.2018 року № 248/9240. Відповідно до якої визначено, що військовослужбовцям, які усунені від льотної роботи за медичними показаннями з винесенням льотно-лікарською комісією постанови про непридатність до льотної роботи, виплати у збільшених розмірах припиняються.

Таким чином, враховуючи свідоцтво про хворобу позивача № 968/203/455, затверджене центральною льотно-лікарською комісією ЦВЛК МО України 07.11.2002 року за висновком якої ОСОБА_1 визнаний "непридатний до льотної роботи" та звільнений з військової служби за станом здоров`я. З підстав чого, йому визначено мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби на рівні 65%.

Ухвалою від 17.03.2021 року відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою від 25.05.2021 року витребувано додаткові матеріали справи.

На виконання вимог ухвали, відповідачем надано витребуванні документи.

Дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачу з 2002 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року у справі № 120/4349/20, військовий комісаріат виготовив оновлену довідку з урахуванням складових грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Однак, відповідач надбавку за особливості проходження служби (виконання польотів) встановив на рівні 65%.

25.01.2021 року позивач не погоджується з розміром установленої надбавки за особливості проходження служби (виконання польотів) в розмірі 65%, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок зазначеної надбавки в розмірі 94,3 % від посадового окладу.

За результатом розгляду заяви позивач 17.02.2021 року листом № 9/776 отримав відмову військкомату з посиланнями на телеграму МО України від 28.12.2018 року № 248/9240, у якій зазначено, що військовослужбовці, які усуненні від льотної роботи за медичними показаннями з винесенням льотно-лікарською комісією постанови про непридатність до льотної роботи, виплати у збільшених розмірах припиняються.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України № 2262-ХІІ .

Крім того, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Статтею 9 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).

Так, статтею 43 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 Закону України № 2262-ХІІ міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону України № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

В межах розгляду даної справи, спірним між сторонами є відсоткове значення надбавки за особливості проходження служби (виконання польотів) позивача.

Суд зазначає, що Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Цей Порядок № 260 визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Дія цього Порядку № 260 (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно п. 4. Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Порядку № 260 у разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, розділом VІІ Порядку № 260 передбачено виплату надбавки за особливості проходження служби.

Пунктом 2 зазначеного розділу наказу передбачено, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.

Разом з тим, в додатку до наказу Міністерства оборони України (п. 27 якого визначено, що військовослужбовці, які проходять службу на посадах льотних екіпажів повітряних суден, визначеним особам коефіцієнт надбавки збільшується на 1,45.

Враховуючи зазначене та встановленні обставини, позивач будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходив службу на посадах льотного складу авіації та при отриманні грошового забезпечення йому нараховувалась надбавка за льотний склад при виконанні польотів у розмірі 35%.

У зв`язку з чим з 05.03.2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати пенсіонери мають право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України №2011-ХІІ.

Таким чином, формуючи нову довідку, військкоматом в порушення чинних норм законодавства проігноровано норми прямої дії, а саме наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року, відповідно до якого урегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відповідно до якого позивач має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби з 65% із множенням на коефіцієнт 1,45, а було застосовано телеграму Міністерства Оборони України від 28.12.2018 року № 248/9240 із установленням мінімального розміру надбавки-65%.

З даного приводу належним буде зазначити, що основною властивістю правових актів, визначено спосіб діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин. Має два аспекти: співвідношення правових актів між собою та обов`язковість до виконання.

Зі співвідношення встановлюється ієрархія, тобто система підпорядкованості правових актів. Це означає, що кожний акт займає своє місце в загальній системі правових актів. Іншими словами: чим вище місце акту в такій ієрархії, тим вища його юридична сила.

Природно, найвищу юридичну силу має Конституція - Основний Закон держави, яка стоїть на найвищому щаблі ієрархічної системи актів.

Далі на вершині цієї системи розмішуються правові акти, видані парламентом - найвищим правотворчим органом державної влади (верховенство закону).

На нижчому щаблі - правові акти, що видаються органами місцевого самоврядування і мають підзаконний характер. Останні не повинні суперечити законам, вони мають видаватися на їх виконання. Юридична сила правового акта залежить від того, який орган державної влади його видав, та повноважень цього органу. Таким чином, визначити юридичну силу акта - значить встановити його місце в системі джерел конституційного права, його співвідношення з актами вище - і нижчестоящих органів.

В межах правового поля даної справи слід розглядати нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правові аспекти їх виконання та застосування.

Отже, однією з багатьох функцій, покладених на міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (далі-міністерства), є прийняття ними нормативно-правових актів на підставі й на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, обов`язкових до виконання на території України.

За юридичною термінологією нормативно-правовий акт є офіційним письмовим документом, який приймається уповноваженим органом, установлює, змінює або скасовує норми права.

Нормативно-правові акти міністерств поширюються, як правило, на сферу діяльності міністерства або на всіх громадян та юридичних осіб. На відміну від правових актів індивідуального значення (вирок суду, наказ директора тощо) нормативно-правові акти мають найбільш загальний характер та спрямовані на врегулювання певного виду суспільних відносин і застосовуються неодноразово.

Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно-правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.

Наразі це питання (державної реєстрації) регулюється Указом Президента України від 03.10.92 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі-Указ), що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі-Положення).

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі-Мін`юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм. Однак з числа нормативно-правових актів, що подаються на державну реєстрацію, є такі, які не підпадають під дію Указу та відповідно до пункту 5 Положення повертаються суб`єктам нормотворення без державної реєстрації (як акти оперативно-розпорядчого характеру; такі, що мають рекомендаційний характер; якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищих органів; які спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм; або як акти нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші).

Таким чином, аналізуючи зазначене суд приходить до переконання, що телеграма Міністерства оборони України від 28.12.2018 року № 248/9240, про розмір додаткових видів грошового забезпечення, не є нормативно правовим актом, а відноситься до акту оперативно - розпорядчого характеру.

Отже, із зазначеного слідує, що відповідачем в порушення чинних норм права протиправно не було застосовано норми Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року за № 745/32197.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ольсон проти Швеції", а саме, норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").

Водночас необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі "Вассерман проти Росії" вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Виходячи з наведеного та згідно з усталеною практикою Європейського суду, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "G.G. та інші проти Болгарії").

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки не бажання відповідача застосовувати норми Наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 на які посилається позивач, і який є нормативно-правовим актом, свідчать лише про протиправність дій останнього. У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється, оскільки позивач відноситься до кола осіб визн7ачених ст. 5 Закону України "Про судовий збір", які звільненні від сплати такого.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Вінницького обласного військового комісаріату (вул. Д.Галицького, 31, м. Вінниця, ЄДРПОУ 08362793) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницького обласного військового комісаріату щодо зменшення надбавки за особливості проходження служби (виконання польотів) у розмірі 65%, замість 94,3% від посадового окладу при обчисленні грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Вінницький обласний військовий комісаріат скласти та надати ОСОБА_1 та подати до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про збільшення надабавки за особливості проходження служби (виконання польотів) у розмірі 94,3 % від посадового окладу при обчисленні грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя /підпис/ Альчук Максим Петрович

помічник судді Малецька І.В.