Вирок № 97454743, 03.06.2021, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1585/20

Номер провадження 1-кп/719/4/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Мідріган В.І.,

прокурора Бандуряк Ю.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисників Гуцола А.І., Бандуровського Б.П.,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 ,

законного представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 ,

захисника

неповнолітнього потерпілого Іванічека О.І.,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого Батракова М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Новодністровськ, Чернівецької області, кримінальне провадження № 12020260140000077 від 03.03.2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області, громадянки України, українки, освіта загальнасередня, непрацюючої, заміжньої, на утриманні одна малолітня дитина, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 березня 2020р. близько 10 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявивши неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не врахувала дорожню обстановку, неправильно застосувала прийоми керування транспортним засобом та розпочала маневр розвороту керованого нею транспортного засобу на вул.Грушевського в с.Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області, порушивши вимоги п.п. 10.1, 10.4 та 10.6 Правил дорожнього руху України, які вимагають від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот; якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.

Внаслідок цього, здійснюючи маневр розвороту на вказаній вище вулиці, водій ОСОБА_1 допустила зіткнення керованого нею автомобіля марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із мотоциклом марки «LIFAN LF200-10B», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Грушевського в с.Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області, зі сторони с.Шишківці в напрямку центру села.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла марки «LIFAN LF200-10B», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого лінійного перелому тім`яної кістки справа з переходом на скроневу кістку і основу черепа, забою головного мозку, закритого скалкового перелому верхньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, закритого перелому середньої третини правої ключиці зі зміщенням, що відповідно до висновку експерта №66 М/Д від 04.05.2020р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх спричинення.

Окрім того, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла марки «LIFAN LF200-10B», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням відламків, які відповідно до висновку експерта №65 М/Д від 04.05.2020р. відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до висновку комплексної судової фототехнічної та інженерно- транспортної експертизи № КСЕ19/109/10-46ФП/20-646ІТ/20 від 02.10.2020р. в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів п.п. 10.1, 10.4 та 10.6 Правил дорожнього руху України, а саме повинна була, з технічної точки зору, перед виконанням маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині надати перевагу у русі транспортним засобам, що рухаються по ній і тільки після цього, переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконати маневр розвороту. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна була звернутися за допомогою до інших осіб.

В діях водія автомобіля марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пункту п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнала в повному обсязі за обставин, викладених в обвинувальному акті. Показала, що 03 березня 2020р. зранку приїхала в центр с.Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області, на базар на автомобілі «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить її чоловіку, та до ДТП був у справному стані, без будь-яких ушкоджень. Вказала, що припаркувала автомобіль на обочині дороги поблизу будівлі, де розташований магазин та аптека. Орієнтовно о 10 год. 40 хв. – 10 год. 45 хв. повернулася до транспортного засобу, щоб їхати додому. Повідомила, що оскільки їй необхідно було виконати маневр розвороту, вона, ввімкнувши правий поворот, пропустивши автомобіль, що рухався по дорозі у попутному напрямку, переїхала на протилежну сторону дороги, з`їхавши на обочину, де було достатньо місця для маневру розвороту. Вказала, що в подальшому, ввімкнула показник лівого повороту, переконавшись у відсутності транспортних засобів, які б рухалися по автодорозі та перешкоду для руху яким вона могла б створити, розпочала маневр розвороту. Зазначила, що подія трапилась в базарний день, а тому частково оглядовість перекривали припарковані по обочині автомобілі, проте оцінила оглядовість як хорошу, дорога проглядалась орієнтовно на 40-50 метрів. Вказала, що дорога із асфальтовим покриттям, без розмітки та дорожніх знаків, із однією смугою руху в обидві сторони. Зауважила, що перед початком маневру розвороту не бачила на дорозі мотоцикла із потерпілими, а зауважила такий за лічені секунди перед зіткненням. Повідомила, що рухалась на автомобілі дуже повільно та акуратно, сторонньої допомоги при виконанні маневру розвороту не просила. Натомість вважала, що водій мотоцикла ОСОБА_2 рухався із значним перевищенням швидкості, орієнтовно понад 100 км/год., тому так раптово виник на дорозі, та, оскільки діяв із порушенням ПДР, повинен нести також відповідальність за вказане ДТП разом із нею. Пояснила, що удар прийшовся на переднє ліве крило її автомобіля передньою частиною мотоцикла та відбувся посередині дороги, тобто мотоцикл виїхав на зустрічну смугу руху. Зазначила, що внаслідок удару особисто травм не отримала, однак пережила стрес, розхвилювалася. Вказала, що одразу після ДТП вживала заходів для надання допомоги потерпілим, намагалась поговорити із їхніми батьками, щоб узгодити спільні дії, повідомила останніх про страхову компанію та можливість звернутись в таку для отримання відшкодування. Також вказала, що в день аварії надала грошову допомогу на лікування ОСОБА_4 в розмірі 4 тис. грн. коли останнього забирали в Сокирянську ЦРЛ, а потім ще 5 тис. грн. як оплату швидкої допомоги для транспортування потерпілого в «ОХМАДИТ». Повідомила, що в подальшому кілька разів провідувала потерпілого ОСОБА_4 в лікарні, цікавилась його станом здоров`я та надала ще 1 тис. грн. для придбання продуктів харчування. Наголосила, що шкодує про вчинене, не бажала потерпілим шкоди, вживала заходів для примирення, однак такого не вдалося досягти через позицію батьків ОСОБА_2 . Так, зазначила, що спочатку вела із батьками ОСОБА_4 розмову про надання матеріальної допомоги на лікування їхнього сина, однак в подальшому останніх проти неї налаштував ОСОБА_3 , оскільки на лікування його сина ОСОБА_2 , який також винний у ДТП, вона відмовилась надавати кошти. Вказала, що наразі між нею та батьками потерпілих напружені стосунки, останні у травмах, отриманих їхніми дітьми, звинувачують виключно її, в селі розпускають про неї погані слухи, вимагають на лікування кошти, які значно перевищують реальну вартість операцій та лікарських засобів. Щодо цивільних позовів, то такі не визнала в повному обсязі, оскільки ОСОБА_4 надала допомогу під час лікування у розмірі 10 тис. грн. та 04 березня 2021р. перерахувала ще 20 тис. грн. як відшкодування моральної шкоди, а підстав для відшкодування матеріальної чи моральної шкоди ОСОБА_2 не вбачає, оскільки останній винний у ДТП так само, як і вона.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 03 березня 2020р. близько 09 год. 45 хв., орієнтовно після першого уроку в школі, на перерві поїхав разом із своїм однокласником та другом ОСОБА_2 на мотоциклі останнього в центр села, щоб купити поїсти. Вказав, що поїсти вони не купили та одразу вирішили повернутися до школи. Зазначив, що оскільки сидів за водієм мотоцикла, то не бачив будь-яких транспортних засобів на дорозі, не знає швидкості, із якою рухався ОСОБА_2 , проте, на його думку, така була незначною, вони нікуди не поспішали. Пам`ятає, що коли доїжджали до кафе «Жемчужна», трапилася ДТП та внаслідок отриманих травм після цього нічого не бачив та не пам`ятає. Підтвердив, що їхав на мотоциклі без захисного шолому, такий у них із ОСОБА_2 був один на двох та ОСОБА_2 перед початком поїздки пропонував йому одягнути свій шолом. Зазначив, що оскільки він від шолому відмовився, такий одягнув ОСОБА_2 . Вказав, що внаслідок отриманих травм мав наступні тілесні ушкодження: переломи тім`яної кістки із переходом на скроневу кістку та основу черепа, струс, переломи правої гомілки та правої ключиці зі зміщеннями. Повідомив, що до повноліття йому виплачувалася соціальна допомога по інвалідності в розмірі 1700, 00 грн., а з 04 березня 2021р. встановлена ІІ група інвалідності строком на один рік, оскільки після травм повністю не відновився, має проблеми із ногою. Пригадав, що дійсно обвинувачена ОСОБА_1 один раз приходила до нього у лікарню, однак пробула не більше пари хвилин, впродовж яких вони не розмовляли. Вказав, що йому нічого не відомо про страхування відповідальності обвинуваченої та не пригадує, щоб йому щось роз`яснювали за право звернутися у страхову; під час лікування ОСОБА_1 йому особисто допомоги на лікування не надавала, натомість 04 березня 2021р. перерахувала 20 тис. грн. як відшкодування моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що 03 березня 2020р. після 2 уроку на великій перерві, яка триває 20 хв., ОСОБА_4 запропонував з`їздити на базар купити ход-догів, на що він погодився. В центр села зі школи вони поїхали на мотоциклі «LIFAN», який належить його батьку ОСОБА_3 та яким в цей день керував ОСОБА_2 . Вказав, що до ДТП мотоцикл був справний, таким потерпілий керував неодноразово, на час ДТП посвідчення водія мав близько одного року та знав ПДР. Повідомив, що оскільки кіоск із хот-догами був закритий, то вони одразу вирішили повернутися до школи. Вказав, що, рухаючись в напрямку від кафе «Жемчужна» до магазину/аптеки, побачив на відстані 15-20 м автомобіль обвинуваченої ОСОБА_1 , яка розпочинала виконувати маневр розвороту. На його думку, в цей день видимість на дорозі була обмежена припаркованими по обочині дороги автомобілями. Вказав, що, побачивши автомобіль, вжив заходів для гальмування (використав задні гальма), однак, оскільки дорога була холодною, то через погане зчеплення коліс із асфальтним покриттям повністю зупинити мотоцикл не було можливості. Зауважив, що не було можливості й застосувати передні гальма мотоцикла, бо в такому випадку вони із ОСОБА_4 перекинулися б. З метою уникнення зіткнення скерував мотоцикл вліво, виїхавши таким чином на середину дороги, розраховуючи, що ОСОБА_1 , помітивши його, зупинить автомобіль та, як наслідок, вдасться уникнути зіткнення. Наголосив, що маневрувати вправо не мав змоги, оскільки об`їхати з цієї сторони машину обвинуваченої завадив би бордюр та стовп, що знаходився на обочині. Вказав, що ОСОБА_1 в їхню сторону під час виконання маневру не дивилась, внаслідок чого не надала йому перевагу у русі та відбулось зіткнення передньою частиною мотоцикла в ліве переднє крило автомобіля. Внаслідок ДТП отримав наступну травму: перелом стегнової кістки зі зміщенням. На даний час йому встановлена інвалідність до досягнення повноліття, отримує щомісячно соціальну допомогу в розмірі 1700, 00 грн. Підтвердив, що в день аварії мав із собою лише один шолом, який пропонував одягнути ОСОБА_4 , проте коли останній відмовився, одягнув шолом сам. Визнав, що за пасажира мотоцикла несе відповідальність водій та за ПДР він не повинен був брати із собою ОСОБА_4 без захисного шолому. Повідомив, що на момент ДТП його швидкість становила 57-59 км/год. та підтвердив, що у настанні ДТП є також його вина, за що його притягнуто до кримінальної відповідальності, ухвалено вирок, яким призначено покарання; даний вирок він не оскаржував. Вказав, що після ДТП обвинувачена ОСОБА_1 ні йому, ні батькам жодної допомоги на лікування не надавала, примиритися не пробувала та звинувачувала його в ДТП.

Законний представник ОСОБА_3 уточнив, що незадовго після аварії ОСОБА_1 та її чоловік звернулася до нього із пропозицією спільно надати допомогу ОСОБА_4 , оскільки в ДТП винна як ОСОБА_1 , так і його син ОСОБА_2 . Зазначив, що про цю розмову повідомив матір ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , однак, коли його дружина та ОСОБА_5 прийшли на розмову до ОСОБА_1 , така уже відмовилась надавати будь-яку допомогу, жінки посварились. Підтвердив, що ОСОБА_1 не пропонувала допомоги на лікування його сина ОСОБА_2 , навпаки стверджувала, що такий сам винний у ДТП.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченої та потерпілих, дослідженням окремих письмових доказів, відеозапису та характеризуючих даних на особу.

Так, судом досліджено наступні письмові докази та відеозапис події, що підтверджують вину обвинуваченої:

- витяг з кримінального провадження №12020260140000077 від 03.03.2020р. (а.с.241 том 1);

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.03.2020р. (а.с.242-259 том 1);

- протокол огляду предмета від 03.03.2020р. (а.с.260-261 том 1);

- висновок експерта № 128-А від 24.03.2020р. щодо автомобіля «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого несправностей в гальмовій системі, рульовому керуванні та ходовій частині, які б могли спричинити ДТП, не виявлено (а.с. 2-8 том 2);

- висновок експерта № 16-ФТ від 20.05.2020р., згідно якого встановлено, що з моменту виїзду автомобіля ВАЗ-21070, номерний знак НОМЕР_1 , темного кольору, переднім лівим колесом на дорожнє покриття до моменту зіткнення з мотоциклом марки «LIFAN LF200-10B», р.н. НОМЕР_2 , минуло 4,27 секунди +/-0,15 секунди. З моменту появи в полі зору переднього колеса мотоцикла марки «LIFAN LF200-10B», р.н. НОМЕР_2 , до моменту зіткнення з автомобілем ВАЗ-21070, р.н. НОМЕР_1 , темного кольору, минуло 1,67 секунди +/- 0,11 секунди ( а.с.10-14 том 2);

- висновок експерта № 459 від 31.03.2020р., згідно якого при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_1 , 1981 року народження, етиловий спирт не виявлений (дослідження крові на наркотичні чи психотропні речовини не проводилось у зв`язку з недостатньою кількістю крові) (а.с.15 том 2);

- висновок експерта № 66 М/Д від 04.05.2020р., згідно якого у неповнолітнього ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий лінійний перелом тім`яної кістки справа з переходом на скроневу кістку і основу черепа, забій головного мозку, закритий скалковий перелом верхньої третини обох кісток правої гомілки зі зміщенням, закритий перелом середньої третини правої ключиці зі зміщенням. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів або удару об такі, цілком можливо внаслідок зіткнення рухаючогося мототранспорту з автомобілем та послідуючим падінням потерпілого на тверде дорожнє покриття. По часу свого виникнення відповідають на 03.03.2020р., тобто їх виникнення цілком можливе при обставинах та час вказаних вище, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх спричинення (а.с.16-17 том 2);

- висновок експерта № 65 М/Д від 04.05.2020р., згідно якого у неповнолітнього ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий гвинтоподібний перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням відламків. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів або удару об такі, цілком можливо внаслідок зіткнення рухаючогося мототранспорту з автомобілем та послідуючим падінням на тверде дорожнє покриття. По часу свого виникнення відповідають на 03.03.2020р., тобто їх виникнення цілком можливе при обставинах та час вказаних вище, та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я (а.с.18-19 том 2);

- висновок експерта № 237-А від 22.06.2020р., згідно якого в даній дорожньо-транспортній обстановці водію автомобіля ВАЗ-21070, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 необхідно було керуватись вимогами пункту 10.1 ПДР; в діях водія автомобіля ВАЗ-21070, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимог пункту 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП (а.с.21-29 том 2);

- висновок експерта № КСЕ19/109/10-46ФП/20-646ІТ/20 від 02.10.2020р., згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинна була, із технічної точки зору, керуватись вимогами пунктів 10.1; 10.4, 10.6 ПДР України, зокрема: перед виконанням маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині надати перевагу у русі транспортним засобам, що рухаються по ній, і тільки після цього, переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконати маневр розвороту. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна була звернутися за допомогою до інших осіб. У діях водія автомобіля ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 10.4 ПДР України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку із настанням даної ДТП. Відповідно до відео матеріалів швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 4,05+/- 0,27 км/год. (а.с.31-43 том 2);

- копія та оригінал поліса №АО/1254458 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник ОСОБА_6 , забезпечений транспортний засіб ВАЗ-21070, номерний знак НОМЕР_1 , із строком дії з 20.07.2019р. до 19.07.2020р. (а.с. 44, 55 том 2);

- копія та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на автомобіль марки ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_6 (а.с. 46, 55 том 2);

- постанова про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження як речовий доказ від 03.03.2020р., згідно якої автомобіль марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та мотоцикл марки «LIFAN LF200-10B», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовими доказами та поміщено на зберігання на територію Сокирянського ВП КВП ГУНП в Чернівецькій області; свідоцтва про реєстрацію вказаних вище транспортних засобів серії та номер НОМЕР_3 та НОМЕР_4 визнано речовими доказами та постановлено зберігати при матеріалах кримінального провадження (а.с.48-49 том 2);

- постанова про визнання речовим доказом та прилучення його до кримінального провадження як речовий доказ від 03.03.2020р., згідно якої носій інформації (оптичний диск марки «Videx»), що наданий 03.03.2020р. сільським головою с.Вашківці, визнано речовим доказом та постановлено зберігати при матеріалах кримінального провадження (а.с.50 том 2);

- відеозапис події за 03 березня 2020р., записаний на оптичному диску марки «Videx» (а.с. 51 том 2);

- ухвала Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05.03.2020р. про арешт майна (а.с. 52-53 том 2);

- копія посвідчення водія НОМЕР_5 , виданого 21.04.2017р. ОСОБА_1 (а.с. 56 том 2).

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.286 КК, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, спричинення смерті потерпілого або загибель кількох осіб); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю кількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Зіставлення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь свідчать про те, що ДТП 03 березня 2020 року сталося за участю двох водіїв транспортних засобів: водія автомобіля марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та водія мотоцикла марки «LIFAN LF200-10B», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 . В даному випадку суд дослідив характер та черговість порушень, які вчинив кожен з водіїв.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини ДТП, суд зазначає, що водій ОСОБА_1 створила аварійну ситуацію, порушивши вимоги п.п. 10.1 та 10.4 ПДР України, а саме перед виконанням маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надала перевагу у русі транспортному засобу, що рухався по ній у попутному напрямку, де і допустила зіткнення з мотоциклом. При цьому, суд враховує, що такі дії обвинуваченої згідно висновків експерта, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з ДТП, яка сталася; водій мала технічну можливість запобігти ДТП у разі виконанням вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України, в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Посилання ОСОБА_1 на ті обставини, що вона не бачила другого учасника дорожнього руху - водія ОСОБА_2 , який керував мотоциклом, не спростовує висновків суду та провини обвинуваченої, оскільки вимогами п.п. 10.1,10.4 ПДР України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та те, що водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям не з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним і попутним транспортним засобам.

Доводи обвинуваченої, що інший водій ОСОБА_2 перевищив швидкість та його дії також перебувають у причинному зв`язку із ДТП судом враховано при вирішенні даної справи та суд зазначає, що відносно ОСОБА_2 виділені матеріали кримінального провадження № 12020260140000355 за ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 203 том 1, а.с. 98-101 том 2), на даний час у справі постановлено вирок від 16.03.2021р., що набрав законної сили (а.с. 102-103 том 2). Разом з тим, суд враховує, що порушення ОСОБА_2 п. 12.3 та 12.4 ПДР України не є обставиною, яка виключає відповідальність обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, а може лише свідчити про ступень провини кожного з водіїв в ДТП, наявність пом`якшуючих чи обтяжуючих вину обставин та наявність обставин, які мають значення при вирішенні питання відшкодування шкоди.

Таким чином, оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведене, діям обвинуваченої надана правильна правова кваліфікація та вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. із змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, є тяжким злочином.

Судом встановлено, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Матеріальна шкода заподіяна потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Доказами, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_1 є досліджені в судовому засіданні наступні письмові документи: копія паспорта ОСОБА_1 ; довідка про судимість № 20296415227333125120 від 22.10.2020р., згідно якої раніше не судима; довідка Комунального некомерційного підприємства «Сокирянська районна лікарня» Сокирянської районної ради №01/3117 від 28.10.2020р., згідно якої не перебуває на «Д» обліку в лікарів психіатра та нарколога; довідка виконавчого комітету Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області за місцем проживання про склад сім`ї №1033 від 14.05.2020р.; характеристика виконавчого комітету Вашковецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області на ОСОБА_1 № 1039 від 14.05.2020р., згідно якої характеризується позитивно (а.с. 54, 57-60 том 2).

Згідно досудової доповіді про обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. для окремих осіб). У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушниці від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушницю обов`язків відповідно до ст. 76 КК України (а.с.184-188, 231-233 том 1).

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує, що остання вперше вчинила тяжкий злочин із необережності; визнала себе винною; щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину; має сім`ю, в якій виховує малолітнього сина; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; з врахуванням вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я є особою молодого віку; обставини вчинення злочину; часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_4 ; відсутність обтяжуючих покарання обставин, беручи до уваги всі вказані обставини в сукупності та досудову доповідь, позицію потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та їй слід призначити основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та встановивши обов`язки на підставі ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами судом враховано, що ОСОБА_1 має посвідчення водія та вчинила правопорушення проти безпеки руху вперше, беручи до уваги позицію прокурора і потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , вважає за можливе не призначити обвинуваченій додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку суду, таке покарання буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

До обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжні заходи не застосовувалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягнення судові витрати на проведення експертиз на загальну суму 5273, 03 грн., а саме експертиз № 128-А від 24.03.2020р. в повному обсязі на суму 1256, 08 грн.; № 16-ФТ від 20.05.2020р. в розмірі ? частини вартості на суму 584, 50 грн.; № 237-А від 22.06.2020р. в розмірі ? частини вартості на суму 980, 70 грн., №КСЕ 19/109/10-46ФП/20-646ІТ/20 від 02.10.2020р. в розмірі ? частини вартості на суму 2451, 75 грн. При цьому, витрати на проведення експертиз № 16-ФТ від 20.05.2020р., № 237-А від 22.06.2020р. та №КСЕ19/109/10-46ФП/20-646ІТ/20 від 02.10.2020р. проводяться в розмірі ? частини, оскільки дані експертизи стосуються двох осіб, винних в ДТП в рівній мірі.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Так, транспортний засіб – автомобіль марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 повернути власнику ОСОБА_6 , а носій інформації (оптичний диск марки «Videx»), що наданий 03.03.2020р. сільським головою с.Вашківці, залишити при матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відтак, арешт на вищевказаний транспортний засіб – автомобіль марки «ВАЗ-21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , накладений ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05.03.2020р. по справі № 722/354/20, які належать третій особі – ОСОБА_6 , слід скасувати.

Щодо заявлених цивільних позовів у кримінальному провадженні, то суд зазначає наступне.

01 березня 2021р. до початку розгляду кримінального провадження в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє представник Баткраков М.Ю., заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 43818, 76 грн. та моральної шкоди в сумі 216000, 00 грн.; судові витрат на правову допомогу в розмірі 15890, 00 грн. (а.с. 103-108 том 1).

В обґрунтування зазначає, що в наслідок ДТП, яке трапилось 03 березня 2020р. через порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, перебував на лікуванні, де поніс витрати на ліки і додаткове харчування, розмір яких підтверджується відповідними документами. Окрім того, внаслідок ушкодження здоров`я та довготривалої реабілітації, яка триває по теперішній час, відчув не лише тілесні, а й душевні страждання, зазнав змін його звичний життєвий уклад. Так, зазначає, що у 2020 році переніс кілька операцій, потребував постійного стороннього догляду, втратив спілкування із однолітками, а на даний час йому встановлена інвалідність, яка унеможливлює працевлаштування та накладає ряд обмежень щодо фізичних навантажень, що для молодої людини в період становлення та вибору професії тяжко сприймається, спричинило стрес та постійні переживання. При визначенні розміру моральної шкоди представником потерпілого розрахунок проводиться, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди.

В подальшому, за клопотанням цивільного позивача залучено до участі у справі цивільного відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УПСК») та подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просять стягнути з ПрАТ «УПСК» матеріальну шкоду в сумі 43818, 76 грн., з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 солідарно моральну шкоду в сумі 113838, 00 грн. та судові витрат на правову допомогу в розмірі 15890, 00 грн. (а.с. 90-91 том 2).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 (а.с. 204-213 том 1) цивільний відповідач ОСОБА_1 зазначила, що вважає себе неналежним відповідачем, оскільки її цивільно-правова відповідальність застрахована, та відповідачем має бути страховик ПрАТ «УПСК». Окрім того, зауважує, що майнова шкода на лікування відшкодовується за умови обґрунтування витрат, пов`язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням в домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Щодо моральної шкоди, то вважає, що без висновку експерта-психолога неможливо встановити наявність такого виду шкоди та оцінити розмір компенсації спричинених страждань, а тому заявлена сума в 216 тис. грн. є невмотивованою, неаргументованою та необґрунтованою. Звертає увагу також на положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України щодо врахування ступеня вини потерпілого, оскільки ОСОБА_4 порушив п. 5.2. б ПДР, а тому, беручи до уваги добровільне відшкодування моральної шкоди з її сторони в загальному розмірі 30 тис. грн., який є достатнім, інша частина моральної шкоди має відшкодовуватися ПрАТ «УПСК» і ОСОБА_2 . З огляду на все вищенаведене, просить у задоволенні позову до неї відмовити. Вважає, що без доказів сплати потерпілим адвокату коштів за надану правову допомогу відсутні підстави стягнення заявленої суми в 15890, 00 грн.

Цивільний відповідач ПрАТ «УПСК» також подав відзив на позовну заяву ОСОБА_4 (а.с. 131-135, 146-154 том 2), згідно якого позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що потерпілий не має права подавати позов до страхової компанії, оскільки договірні відносини існують між обвинуваченою та страховиком, а стягнення шкоди проводиться в межах деліктних правовідносин. Окрім того, зауважують, що ОСОБА_4 не звертався із завою про здійснення страхової виплати до страхової компанії. Звертають увагу, що обґрунтовані витрати на лікування повинні бути документально підтверджені відповідним закладом охорони здоров`я і не включають витрат харчування, а розмір моральної шкоди становить 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Наголошують, що законодавством не передбачено солідарної відповідальності страхової компанії та винної особи за шкоду, спричинену ДТП, а суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 цивільний позивач підтвердив отримання від обвинуваченої 04 березня 2021р. коштів у розмірі 20000, 00 грн. та протягом лікування різними сумами коштів у розмірі 10000, 00 грн. При цьому, вважав, що проведення психолого-психіатричної експертизи на підтвердження заподіяної моральної шкоди є правом, а не обов`язком позивача. А розмір витрат на правову допомогу визначається не лише фактично сплаченою сумою коштів, а й тою, яка за домовленістю сторін має бути сплачена (а.с. 217-218 том 1).

В судових засіданнях потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_4 та його представник Батраков М.Ю. заявлений позов, з врахуванням змінених позовних вимог, підтримали з підстав, зазначених у ньому; просять цивільний позов задоволити.

Додатково повідомили, що внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 , який отримав після ДТП статус дитина-інваліда, а після досягнення повноліття – ІІ групу інвалідності, не продовжив навчання після закінчення школи. Вказали, що оплату вартості еластичного титанового фіксатора в розмірі 18560, 00 грн. проводила мати потерпілого ОСОБА_4 , оскільки останній самостійного доходу та достатніх коштів не мав.

Обвинувачена (цивільний відповідач) ОСОБА_1 та її захисники Гуцол А.І., Бандуровський Б.П. цивільний позов не визнали та просять в його задоволенні до ОСОБА_1 відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши цивільного позивача та цивільного відповідача, їхніх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився в ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» на лікуванні з 03 березня 2020р. по 03 квітня 2020р. із діагнозом політ травма; закрита черепно-мозкова травма; лінійний перелом тім`яної кістки справа з переходом на склепіння та основу черепа, закритий скалковий перелом верхньої третини правої гомілки (обох кісток) зі зміщенням, закритий перелом середньої третини правої ключиці без зміщенням. Зі слів матері вказані травми отримав при ДТП 03 березня 2020р. близько 12 год. в с. Вашківці, що підтверджується випискою з історії хвороби №3339 (а.с. 116 том 1, а.с. 106 том 2).

Як вбачається із вищезгаданої виписки 03 березня 2020р. ОСОБА_4 проходив серед іншого комп`ютерну томографію.

За результатами комп`ютерної томографії - КТ головного мозку встановлено у ОСОБА_4 набряк головного мозку; пневмоцефалія та САК головного мозку справа; лінійний перелом тім`яної кістки справа з переходом скроневу кістку і основу черепа (а.с. 114 том 1). Вартість КТ головного мозку 1800, 00 грн. (а.с. 125 том 1).

Протягом лікування ОСОБА_4 отримав протишокову, загальнозміцнюючу, антибактеріологічну, тромбологічну терапію; проведено переливання компонентів крові; отримував знеболюючі та протизапальні препарати; проводились перев`язки.

Так, за період лікування з 03.03.2020р. по 03.04.2020р. за власні кошти ОСОБА_4 придбав наступні медикаменти та вироби медичного призначення: Фіз..розчин 0,9% 200, 0 – 9 фл.; L-лізиу есцинат – 6 амп.; Фуросемід – 4 амп.; Розчин Хартмана, 400, 0 – 1 фл.; Парацетамол 100, 0 – 3 фл.; Сертофен 2,0 мл. – 3 амп.; Омез 40 мг – 5 амп.; Клексан – 6 доз (шприци); Віт. С – 3 амп.; Бліцев 1 гр. – 14 фл.; Орнігіл – 3 фл.; Стереофундін – 9 фл.; Проксіум 40, 0 – 10 табл.; Нурофен 200, 0- 17 табл.; Елфунат 2, 0 мл – 4 амп.; Дицинон 2,0 мл – 4 амп.; Мальтофер – 20 кап.; Маніт 200, 0 – 2 фл.; Німотоп 50, 0 – 1 фл.; Атропін 0,1% - 2 амп.; Фолієва кислота – 24 табл.; Аскорутин – 24 табл.; Р-н анальгіну 50% - 2 амп.; Остеогенон – 60 табл.; Кальцій д-3 нікомед – 60 табл.; Вода для ін`єкцій – 14 амп.; Р-н лідокаїну – 14 амп.; Кардіомагніл – 20 табл. Також хворому проведено оперативне лікування титановими еластичними фіксаторами та стягуючими гвинтами, які останній придбав самостійно. Ліки Промедол – 2 амп. хворому ОСОБА_4 було надано за рахунок лікарні (а.с. 181-185 том 2).

20 березня 2020р. проведено оперативне втручання: відкрита репанація та остеосинтез правої великогомілкової кістки ТЕГ та стягуючими гвинтами (а.с. 116 том 1, а.с. 106 том 2).

Як вбачається із рахунку фактури № 31 від 20.03.2020р. ФОП ОСОБА_7 , виписаного ОСОБА_4 , еластичний титановий фіксатор 3.0 NX Medical для останнього в кількості 2 шт. коштує загалом 18560, 00 грн. (а.с. 121-122 том 1). При цьому, оплату за вищевказаний товар провела ОСОБА_8 (а.с. 126 том 1).

Післяопераційний період у ОСОБА_4 був без ускладнень, останній виписаний з покращеннями на подальше амбулаторне лікування за місцем проживання. Рекомендовано облік у травматолога та консультація гематолога. Прописано гіпсова іммобілізація 2-2,5 міс.; препарати кальцію 1-1,5 міс.; остеогенон 1 міс. по 1 таб. 2 рази в день (а.с. 116 том 1, а.с. 106 том 2).

Згідно довідки-висновку ЛКК № 33 від 05.05.2020р. ОСОБА_4 із діагнозом сповільнено консолідуючий, багатоскалковий, внутрішньо-суглобовий перелом проксимального відділу правої великогомілкової кістки з дефектами кісткової тканини має порушення функції опорно-рухового апарату (а.с. 117 том 1, а.с. 105 том 2).

З 12 травня 2020р. ОСОБА_4 мав статус дитина-інвалід та потребував домашнього догляду, отримував соціальну допомогу з 13.05.2020р. по 02.01.2021р. (а.с. 118, 220 том 1).

З 16 липня 2020р. по 27 липня 2020р. ОСОБА_4 перебував в травматологічному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» у зв`язку із видаленням пластини після зрощення перелому, а також внутрішнього фіксуючого пристрою, що підтверджується випискою з історії хвороби №7410 (а.с.119 том 1).

Протягом лікування ОСОБА_4 проходив рентгендослідження; лікування: цефтроіаксон, анальгін, нурофен. 21 липня 2020р. проведено операцію із видалення спиці, гвинта або дроту, не класифіковане в інших рубриках. Рекомендовано нагляд травматолога; зняття швів на 14 день після операції; розробка рухів в суглобах нижніх кінцівок

20 липня 2020р. ОСОБА_4 також проходив комп`ютерну томографію - КТ правової гомілки, за результатами якого встановлено картина остеосинтезованого перелому с/з правої великогомілкової кістки та уламкового бамперу перелому правої малогомілкової кістки в стадії помірних ознак консолідації (а.с. 115 том 1). Вартість КТ правової гомілки 1300, 00 грн. (а.с. 125 том 1).

Також ОСОБА_4 перебував в травматологічному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» з 11 грудня 2020р. по 29 грудня 2020р., причиною госпіталізації стала відкрита рана інших частин гомілки, різана рана в/3 правової гомілки внаслідок контакту з неуточненим гострим предметом під час фізичної активності на прибудинковій території (а.с. 120 том 1).

Після досягнення повноліття 04 березня 2021р. ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності до квітня 2022р.; протипоказано роботу в звичайних виробничих умовах; розроблена індивідуальна програма реабілітації інваліда № 12560 (а.с. 221-222 том 1).

Цивільним позивачем також надано суду фіскальні, нефіскальні та товарні чеки на придбання медикаментів, засобів догляду та продуктів харчування загалом на суму 22259, 46 грн. (а.с. 123-136 том 1, а.с. 61-65 том 2).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «УПСК» за полісом № АО/1254458 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (строк дії з 20.07.2019р. по 19.07.2020р.). Розмір відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю – 200 тис. грн. (а.с. 44 том 2).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У абз. 2 п. 3, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, оскільки шкоду потерпілому ОСОБА_4 заподіяно внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, законними володільцями яких на момент ДТП були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказані особи несуть солідарну відповідальність перед потерпілим ОСОБА_4 . При цьому, оскільки цивільний позивач не заявив про визначення відповідальності винних у частці, відповідно до ступеня вини кожного, то такі є солідарними божниками та позов про стягнення шкоди може бути заявлено як до обох одночасно, так і до одного із них.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Також у ч. 1 ст. 1199 ЦК України вказано, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов`язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що при вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали; розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість; розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування згідно ст. 979 ЦК України одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування», серед яких страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон України «Про обов`язкове страхування ЦПВВНТЗ») обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди здоров`ю потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є згідно ст. 5 Закон України «Про обов`язкове страхування ЦПВВНТЗ» майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах ВП ВС від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц та від 19.06.2019р. по справі № 465/4621/16-к та спростовує твердження ПрАТ «УПСК» про те, що страховик в даному випадку є неналежним відповідачем.

Дослідивши медичні документи в частині призначеного потерпілому лікування та проведених оперативних втручань в сукупності із наданими чеками та квитанціями про оплату послуг і товарів, суд приходить до висновку, що доведеними витратами на лікування є витрати на загальну суму 7852, 87 грн., а саме: КТ головного мозку на суму 1800, 00 грн.; Фіз.розчин 0,9% 200, 0 – 269, 73 грн.; L-лізиу есцинат – 1088, 43 грн.; Фуросемід – 10, 47грн.; Парацетамол 100,0 – 91, 55 грн.; Сертофен 2,0 мл. – 444, 27 грн.; Омез 40 мг – 160, 51 грн.; Клексан – 825, 78 грн.; Віт. С – 51, 00 грн.; Бліцев 1 гр. – 1003, 39 грн.; Орнігіл – 115, 15 грн.; Стереофундін – 128, 85 грн.; Проксіум 40, 0 – 378, 90 грн.; Нурофен 200, 0- 314, 50 грн.; Елфунат 2, 0 мл – 295, 82 грн.; Дицинон 2,0 мл – 27, 00 грн.; Атропін 0,1% - 4, 19 грн.; Р-н анальгіну 50% - 13, 90 грн.; Остеогенон – 511, 30 грн.; Кальцій д-3 нікомед – 87, 90 грн.; Вода для ін`єкцій – 40, 45 грн.; Р-н лідокаїну – 30, 48 грн.; Цефтріаксон пор 1г – 159, 30 грн.

Таким чином, в частині стягнення матеріальної шкоди позов підлягає частковому задоволенню та з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_4 слід стягнути матеріальну шкоду (витрати на лікування) в загальному розмірі 7852, 87 грн.

При цьому, суд відхиляє також доводи цивільного відповідача ПрАТ «УПСК» про те, що потерпілий не має права подавати позов до страхової компанії, бо не звертався із завою про здійснення страхової виплати до товариства, оскільки визначений Законом України "Про обов`язкове страхування ЦПВВНТЗ" порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі.

Така позиція викладена, зокрема, у постанові ВП ВС від 19.06.2019р. по справі № 465/4621/16-к.

Разом з тим, суд зауважує, що внаслідок відсутності конкретних назв придбаних медичних товарів, які вказані у чеках під загальною назвою мед.товари, анальгетики, плазмозамін тощо, неможливо встановити які саме ліки та в якій кількості було придбано та чи відповідають вказані покупки рекомендаціям лікаря, а тому такі судом відхиляються як неналежні докази витрат на лікування.

На думку суду, не підлягають компенсації ОСОБА_4 також витрати на придбання ліків, які відсутні у рекомендаціях лікаря та щодо яких цивільним позивачем не надано інших рекомендацій лікаря про курс лікування та відповідних рецептів. Зазначене вище також стосується витрат на придбання «Тутор-Н» на суму 1250, 00 грн. та на проведення КТ правової гомілки на суму 1300, 00 грн., оскільки цивільним позивачем не надано суду підтвердження, що такі витрати були проведені за рекомендацією лікаря, тобто були необхідними та неминучими.

Також суд звертає увагу, що в лікарні хворі забезпечуються харчуванням, а доказів необхідності додаткового харчування згідно рекомендацій лікаря ОСОБА_4 також не надано.

На думку суду, не підлягають відшкодування ОСОБА_4 витрати на купівлю еластичного титанового фіксатора 3.0 NX Medical в кількості 2 шт., оскільки оплату за товар проводив не потерпілий чи його мати, а третя особа ОСОБА_8 . Тобто дані витрати не є витратами цивільного позивача.

Окрім того, не підлягають відшкодуванню витрати ОСОБА_4 за період лікування з 11 грудня 2020р. по 29 грудня 2020р., оскільки причиною госпіталізації була не ДТП, а рана гострим предметом під час фізичної активності на прибудинковій території.

З огляду на зазначене в іншій частині позову до ПрАТ «УПСК» про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, то у п. 119 рішення ЄСПЛ «Хабровскі проти України» (заява 61680/10) від 17 квітня 2013 року, вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтований.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У ст. 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування ЦПВВНТЗ" визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я та в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, помилковими є твердження цивільного відповідача щодо неможливості без висновку експерта-психолога встановити наявність моральної шкоди та оцінити розмір компенсації спричинених страждань, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, немає заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом в сукупності із іншими наданими доказами.

З урахуванням викладеного, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_4 у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та як наслідок втратою здоров`я, характеру немайнових втрат (їх тривалості і можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, зокрема, на даний час стан здоров`я ОСОБА_4 повністю не відновився, йому встановлено ІІ групу інвалідності, що зумовило порушення нормального, звичного для особи способу та ритму життя, в тому числі, останній не зміг продовжити навчання після закінчення школи через порушення функції опорно-рухового апарату та потребує довготривалого реабілітаційного періоду, а тому вважає за необхідне задоволити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди частково, а саме, в загальному розмірі 60000,00 грн.

При цьому, з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_4 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 392, 64 грн. (7852, 87 * 5%), а з ОСОБА_1 , беручи до уваги добровільне відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000, 00 грн., – 29607, 36 грн. В іншій частині позову до цивільних відповідачів про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Щодо зменшення розміру відшкодування внаслідок порушення ПДР самим потерпілим, то варто відзначити наступне.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Однак, у ч. 2 ст. 1188 ЦК України зазначено, що, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Також в абз. 5 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що у тих випадках, коли разом із заподіянням джерелом підвищеної небезпеки шкоди (не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) заподіяно також шкоду джерелу підвищеної небезпеки і цьому сприяла груба необережність потерпілого, може бути зменшено розмір відшкодування шкоди потерпілому. Покладення на нього з цих підстав відповідальності за шкоду, заподіяну при цьому джерелу підвищеної небезпеки, не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що шкода заподіяна ОСОБА_4 внаслідок першочергово порушення ПДР водіями транспортних засобів, тобто внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, вважаю, що відсутні підстави для зменшення розміру відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

У разі ухвалення обвинувального вироку згідно ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, ч. 2 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Цивільним відповідачем надано суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу попередній (орієнтовний) розрахунок витрат від 01.03.2021р., копію додаткової угоди № 1 від 22.02.2021р. до договору про надання правової допомоги № 05/01-01 від 05.01.2021 року, укладену між ОСОБА_4 та адвокатом Батраковим М.Ю., та квитанцію № 1 від 22.02.2021р. (а.с. 137-139 том 1).

Так, згідно п.п. 1, 2 Додаткової угоди № 1 від 22.02.2021р. до договору про надання правової допомоги № 05/01-01 від 05.01.2021 року сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги становить15890, 00 грн. згідно із погодженим детальним описом робіт (наданих послуг) та їх вартістю: - зустрічі, консультації клієнта, узгодження правової позиції (2 год.) – 2270, 00 грн.; - збирання доказів, підготовка цивільного позову з додатками до нього (6 год.) – 6810, 00 грн.; - вступ у справу, ознайомлення із матеріалами справи (2 год.) .) – 2270, 00 грн.; - участь у судових засіданнях за 2 судові засідання – 4540, 00 грн. Вказану суму Клієнт сплачує в день підписання даної угоди.

В підтвердження проведеної оплати суду надано квитанцію № 1 від 22.02.2021р. на загальну суму 15890, 00 грн.

Дослідивши надані докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги погодження розміру гонорару у договорі та фактично надані послуги згідно їх детального опису, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу знайшли своє підтвердження та підлягають стягненню з цивільних відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ПрАТ «УПСК» в розмірі 831, 05 грн., з ОСОБА_1 в розмірі 2984, 14 грн.

01 березня 2021р. до початку розгляду кримінального провадження в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник Іванічек О.І., заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про стягнення шкоди особі, яка в момент завдання шкоди не працювала, в розмірі 7137, 22 грн., витрат на придбання ліків, медичних засобів та протезів в розмірі 38995, 73 грн., моральної шкоди в розмірі 150000, 00 грн.; судові витрат на правову допомогу в розмірі 16800, 00 грн. (а.с. 140-146 том 1).

В обґрунтування зазначає, що в наслідок ДТП, яке трапилось 03 березня 2020р. через порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, перебував на лікуванні 46 днів, під час якого поніс витрати на ліки, розмір яких підтверджується відповідними документами, а також зазнав шкоди внаслідок втрати (зменшення) працездатності. Окрім того, внаслідок ушкодження здоров`я та подальшої цинічної поведінки обвинуваченої відчув не лише тілесні, а й душевні страждання, зазнав змін його звичний життєвий уклад, оскільки протягом 6-7 місяців не міг повноцінно ходити, наслідки перелому відчутні до теперішнього часу та зумовлюють потребу в періодичному проходженні профілактичного лікування. Усе зазначене спричинило збентеження і страх, відчуття емоційної нестабільності та постійні переживання.

В подальшому, подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просять стягнути з ОСОБА_1 витрат на придбання ліків, медичних засобів та протезів в розмірі 40760, 18 грн. (а.с. 238 том 1).

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 (а.с. 193-202 том 1) цивільний відповідач ОСОБА_1 зазначила, що вважає себе неналежним відповідачем, оскільки її цивільно-правова відповідальність застрахована, та відповідачем має бути страховик ПрАТ «УПСК». Окрім того, зауважує, що майнова шкода на лікування відшкодовується за умови обґрунтування витрат, пов`язаних з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням в домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Щодо моральної шкоди, то вважає, що без висновку експерта-психолога неможливо встановити наявність такого виду шкоди та оцінити розмір компенсації спричинених страждань, а тому заявлена сума в 150 тис. грн. є невмотивованою, неаргументованою та необґрунтованою. Звертає увагу також на положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України щодо врахування ступеня вини потерпілого, та, оскільки ОСОБА_2 також винний у ДТП навіть в більшій мірі, ніж обвинувачена, позов задоволенню не підлягає. Вважає, що без доказів сплати потерпілим адвокату коштів за надану правову допомогу відсутні підстави стягнення заявленої суми в 16800, 00 грн.

В судових засіданнях потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 заявлений позов підтримали з підстав, зазначених у ньому; просять цивільний позов задоволити.

Додатково повідомили, що оплату вартості титанового стягуючого гвинта для фіксатора стегнової кістки на загальну суму 3200, 00грн. та фіксатора стегнової кістки на суму 23360, 00 грн. проводив батько потерпілого ОСОБА_2 , оскільки останній самостійного доходу та достатніх коштів не мав. Вказали, що на даний час ОСОБА_2 являється учнем коледжу, де продовжив навчання після школи.

Обвинувачена (цивільний відповідач) ОСОБА_1 та її захисники Гуцол А.І., Бандуровський Б.П. цивільний позов не визнали та просять в його задоволенні відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши цивільного позивача та цивільного відповідача, їхніх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив, що потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився в ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» на лікуванні з 03 березня 2020р. по 17 квітня 2020р. із діагнозом закритий гвинтоподібний перелом середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням відламків; закритий епіфізеоліз дистального відділу лівої променевої кістки без зміщення відламків; виразкова хвороба, виразка цибулини ДНК; гіпертрофія піднебінних мигдаликів. Зі слів хворого і батьків вказані травми отримав при ДТП 03 березня 2020р. близько 12 год. в с. Вашківці, що підтверджується випискою з історії хвороби №3327 (а.с. 161 том 1) та відповіддю ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» від 22.03.2021р. № 437 (а.с. 108 том 2).

Протягом лікування ОСОБА_2 отримав медикаментозне лікування за власні кошти: Атропін, 0,1% - 2 амп.; Дексалгін 2,0 мл - 10 амп.; Сертофен 2,0 мл - 5 амп.; Дицинон 2,0 мл - 5 амп; Омез 80 мг - 4 капс.; Проксіум 40 мг - 12 амп.; Фіз.розчин 100 мл. - 8 фл.; Квамател 5 мл. - 13 амп.; Даларгін 1,0 мл - 7 амп.; Улькавіс - 56 табл.; Гавіскон - 2 фл.; Проксіум 40 мг - 14 табл.; Фіз.розчин 200 мл. - 5 фл.; Нольпаза 40 мл. - 3 амп.; Мукоген - 22 табл.; Клексан 0,2 мл - 7 шприців; Цефосульбін 1,0 - 18 фл.; Стерофундин 100 мл - 1 фл.; Глюкоза 5% 400 мл – 1 фл.; Аспаркам 5 мл - 1 амп.; Гринозан 100 мл - 1 фл.; Фіз.розчин 400 мл. - 1 фл.; Вітамін С - 1 амп. Окрім того, за власні кошти було придбано металоконструкцію; засоби догляду за хворим і перев`язочні матеріали у випадках, коли в медичному закладі їх не вистарчає (а.с. 108-113 том 2).

Як вбачається із рахунку фактури № 15 від 16.03.2020р. ФОП ОСОБА_7 , виписаного ОСОБА_2 , фіксатор стегнової кістки NX Medical для останнього в кількості 1 шт. коштує загалом 23360, 00 грн. (а.с. 155-156 том 1). При цьому, оплату за вищевказаний товар провела ОСОБА_8 (а.с. 157 том 1).

Окрім того, згідно рахунку фактури № 58 від 24.04.2020р. ФОП ОСОБА_7 , виписаного ОСОБА_2 , титановий стягуючий гвинт для фіксатора стегнової кістки NX Medical для останнього в кількості 2 шт. коштує загалом 3200, 00 грн. (а.с. 153, 155 том 1). Оплату за вищевказаний товар провів ОСОБА_2 (а.с. 154 том 1).

Із ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_2 виписаний 17 квітня 2020р. за наполяганням родичів.

Згідно довідки-висновку ЛКК № 36 від 15.05.2020р. та № 35 від 19.05.2020р. ОСОБА_2 із діагнозом закритий, багатоскалковий перелом правої стегнової кістки в с/з стані після остеосинтезу має виражені контрактури правого колінного та кульшового суглобів; атрофію м`яких тканин правої нижньої кінцівки; різке порушення функцій опорно-рухового апарату (а.с. 163-164, 166 том 1, а.с. 105 том 2).

З травня 2020р. ОСОБА_2 мав статус дитина-інвалід, отримував соціальну допомогу по 27 травня 2021р. (а.с. 162 том 1).

Згідно довідки-висновку ЛКК № 43 від 24.06.2020р. у ОСОБА_2 контрактура правого колінного та кульшового суглобів; укорочення правої нижньої кінцівки (а.с. 165 том 1).

У заключенні ЛКК № 267 від 08.04.2021р. зазначено, що ОСОБА_2 у зв`язку із неправильно консолідованим, синтезованим, скалковим переломом с/з правої стегнової кістки з вкороченням правої ноги на 2 см.; гіпертрофією м`язів правого стегна зі зниженням сили; незначною згинально-розгинальною контрактурою правого кульшового суглоба та незначною розгинальною контрактурою правого колінного суглоба; помірним порушенням статико-динамічної функції правої нижньої кінцівки рекомендовано направлення на МСЕК. для встановлення групи інвалідності на період навчання (а.с. 118 том 2).

Цивільним позивачем також надано суду фіскальні, нефіскальні та товарні чеки на придбання медикаментів та засобів догляду на загальну суму 14200, 18 грн. (а.с. 147-152, 239 том 1).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У ст. 129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, оскільки шкода здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 заподіяна як внаслідок порушення ПДР ОСОБА_1 , так і внаслідок порушення ПДР самим ОСОБА_2 , тобто за наявності вини обох учасників дорожнього руху, то така шкода має відшкодовуватися ОСОБА_1 цивільному позивачу з врахуванням обставин даної справи у частці 1/2 від документально підтверджених витрат на лікування.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Також у ч. 1 ст. 1199 ЦК України вказано, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов`язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що при вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість; розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Дослідивши медичні документи в частині призначеного потерпілому лікування та проведених оперативних втручань в сукупності із наданими чеками та квитанціями про оплату послуг і товарів, суд приходить до висновку, що доведеними витратами на лікування є витрати на загальну суму 7130, 30 грн., а саме: Атропін, 0,1% - 7, 35 грн.; Дексалгін 2,0 мл – 361, 70 грн.; Сертофен 2,0 мл – 112, 00 грн.; Проксіум 40 мг – 630, 00 грн.; Фіз.розчин - 175, 80 грн.; Квамател 5 мл. – 300, 00 грн.; Улькавіс – 30, 00 грн.; Гавіскон - 180, 00 грн.; Клексан 0,2 мл – 361, 84 грн.; Цефосульбін 1,0 – 366, 60 грн.; Стерофундин 100 мл – 35, 85 грн.; Глюкоза 5% 400 мл – 7, 35 грн.; Аспаркам 5 мл – 4, 66 грн..; металоконструкція (титановий стягуючий гвинт для фіксатора стегнової кістки NX Medical в кількості 2 шт.) – 3200, 00 грн.; засоби догляду за хворим і перев`язочні матеріали – 1357, 15 грн.

Таким чином, в частині стягнення матеріальної шкоди позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути матеріальну шкоду (витрати на лікування) в розмірі 1/2 частки підтверджених витрат, що становить 3565, 15 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що внаслідок відсутності конкретних назв придбаних медичних товарів, які вказані у чеках під загальною назвою мед.товари, анальгетики, плазмозамін тощо, неможливо встановити які саме ліки та в якій кількості було придбано та чи відповідають вказані покупки рекомендаціям лікаря, а тому такі судом відхиляються як неналежні докази витрат на лікування.

На думку суду, не підлягають компенсації ОСОБА_2 також витрати на придбання ліків, які відсутні у рекомендаціях лікаря та щодо яких цивільним позивачем не надано інших рекомендацій лікаря про курс лікування та відповідних рецептів.

Окрім того, не підлягають відшкодування ОСОБА_2 витрати на купівлю фіксатора стегнової кістки NX Medical, оскільки оплату за товар проводив не потерпілий чи його батько, а третя особа ОСОБА_8 . Тобто дані витрати не є витратами потерпілого.

З огляду на зазначене в іншій частині позову до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення із ОСОБА_1 7137, 22 грн. як відшкодування шкоди ушкодження здоров`я особи, яка в момент завдання шкоди не працювала (шкода, пов`язана із втратою або зменшенням працездатності), оскільки така в силу ч. 1 ст. 1199 ЦК України відшкодовується потерпілому, який являється учнем лише після досягнення ним вісімнадцяти років, а судом встановлено, що в період з 03 березня 2020р. по 17 квітня 2020р. ОСОБА_2 являвся учнем школи та досяг вісімнадцятирічного віку лише 28 травня 2021р.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, то у п. 119 рішення ЄСПЛ «Хабровскі проти України» (заява 61680/10) від 17 квітня 2013 року, вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтований.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я та в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, помилковими є твердження цивільного відповідача щодо неможливості без висновку експерта-психолога встановити наявність моральної шкоди та оцінити розмір компенсації спричинених страждань, оскільки висновок експерта є лише одним із видів доказів, немає заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом в сукупності із іншими наданими доказами.

З урахуванням викладеного, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_2 як у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього ОСОБА_1 , так і внаслідок своєї власної вини, ступінь його вини, характер немайнових втрат (їх тривалість і можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, зокрема, на даний час стан здоров`я ОСОБА_2 повністю не відновився і хоч останній має можливість продовжувати навчання, однак потребує продовження реабілітації, що зумовило порушення нормального, звичного для особи способу та ритму життя, а тому вважає за необхідне задоволити позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди частково і, беручи до уваги наявність вини потерпілого, стягнути моральну шкоду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 25000,00 грн. В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

У разі ухвалення обвинувального вироку згідно ч. 1 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, ч. 2 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Цивільним відповідачем надано суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу договір № 1-20 про надання правової допомоги від 16.05.2020р., укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Іванічеком О.І.; розрахунок суми послуг за надану правничу (правову) допомогу та витрат, які цивільний позивач (потерпілий у кримінальному провадженні) поніс у зв`язку із розглядом справи; акт прийому-передачі наданих послуг від 23.06.2020р. та квитанцію від 26.02.2021р. (а.с. 167-172 том 1).

Так, згідно п. 5.1. договору № 1-20 про надання правової допомоги від 16.05.2020р. за послуги, надані Адвокатом згідно п. 1.1.1. цього Договору, Клієнт перераховує готівкою суму гонорару, яка становить 16800, 00 грн., та зобов`язується перерахувати вказані кошти на протязі 5-ти днів з моменту підписання даного договору, за фактично виконаний обсяг робіт.

В підтвердження прийняття наданих послуг та проведеної оплати суду надано акт прийому-передачі наданих послуг від 23.02.2020р. та квитанцію від 26.02.2021р. на загальну суму 16800, 00 грн.

Дослідивши надані докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги погодження розміру гонорару у договорі та фактично надані послуги згідно їх опису, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу знайшли своє підтвердження та підлягають стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2424, 97 грн. (16800, 00 * 28565, 15/ 197897, 40).

На підставі ст.ст. 12, 55, 63, 65-66, 75-76, 286 КК України, ст.ст. 23, 979, 1166-1167, 1177, 1187-1188, 1193, 1195, 1199 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 84-86, 94, 100, 107, 118, 120, 124-129, 174, 349, 368-371, 373-376, 392-395, 532 КПК України, ст. 137, 141 ЦПК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На період однорічного іспитового строку на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта на загальну суму 5273, 03 грн. (п`ять тисяч двісті сімдесят три гривні 03 копійки).

Арешт на майно, накладений ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 05.03.2020р. по справі № 722/354/20, скасувати.

Речові докази за постановами про визнання речовим доказом від 03.03.2020р.:

- автомобіль марки «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на зберігання на територію Сокирянського відділення поліції Кельменецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_6 .

- носій інформації (оптичний диск марки «Videx»), що наданий 03.03.2020р. сільським головою с. Вашківці, залишити при матеріалах справи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місце знаходження: м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) матеріальну шкоду в розмірі 7852, 87 грн. (сім тисяч вісімсот п`ятдесят дві гривні 87 копійок).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місце знаходження: м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 392, 64 грн. (триста дев`яносто дві гривні 64 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 29607, 36 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот сім гривень 36 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог цивільного позову відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, місце знаходження: м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 40) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу в розмірі 831, 05 грн. (вісімсот тридцять одна гривня 05 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2984, 14 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 14 копійок).

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) матеріальну шкоду в розмірі 3565, 15 грн. (трит тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 15 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) моральну шкоду в розмірі 25000, 00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2424, 97 грн. (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні 97 копійок).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження, які були присутні під час проголошення вироку, мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: