Рішення № 97454177, 03.06.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/938/15-ц

Провадження №2/628/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 р. м. Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря - Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Куп`янськ цивільну справу за позовною заявою АТ комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник по довіреності ПАТ КБ "Приватбанк" у березні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зазначивши, що відповідно до умов укладеного кредитного договору № DN81AR92200072 від 24.12.2007 року відповідач отримав від банку кредит у розмірі 52136 грн. на термін до 23.12.2014 року та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору по погашенню кредиту, утворилася заборгованість станом на 05.03.2015 р. у розмірі 196428,11 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 52934,20 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 143493,91 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку, а також судові витрати.

Заочне рішення від 23.06.2015 року, яким позов було задоволено, ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 11.11.2019 року було скасовано із призначенням справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 03.01.2020 року та 23.06.2020 року постановлено проводити розгляд справи у режимі відео конференції між Куп`янським міськрайонним судом Харківської області та Вовчанським районним судом Харківської області за участю Симоненка Є.О. як представника позивача АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою суду від 09.01.2020 року було задоволено клопотання відповідача та його представника - адвоката Ляшева В.О. про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою суду від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник - адвокат Ляшев В.О. у судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення, посилаючись на те, що у 2013 році на вимогу Приватбанку в рахунок заборгованості по кредитному договору від 24.12.2007 року відповідач передав банку автомобіль ВАЗ-21112, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був заставним майном, і цей автомобіль у 2014 році був реалізований. При передачі указаного автомобіля працівники банку завірили його, що всі борги по вказаному договору перед банком погашені.

23.04.2021 р. відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що позивачу по справі про несплату ним, ОСОБА_1 , боргу по вказаному вище договору, стало відомо в 2010 році, як підтвердив у суді і представник банку, але протягом трьох років, як це передбачено ст. 257 ЦК України, з указаного періоду по 10 березня 2015 року позивач не звертався до суду з позовною заявою про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору. Передача ним автомобіля банку, на думку відповідача, знімала з нього обов`язок повернення будь-якої заборгованості по кредиту, так як указаний автомобіль був заставним майном і його вартість на момент вилучення працівниками банку повністю відшкодовувала заборгованість по кредиту. Питання про продовження строків позовної давності, установленої законом, не збільшувалися і не погоджувалися сторонами. Тому, відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати строки позовної давності та повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, у свою чергу, у судовому засіданні пояснив, що 19.09.2014 року предмет застави було реалізовано та кошти від реалізації направлено на погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України та у кредитному договорі у п. 3.3. . Коштів від реалізації предмету застави виявилося недостатньо для погашення заборгованості у повному розмірі. Отримані від реалізації кошти направлені на погашення заборгованості згідно із визначеною черговістю, що було враховано при подачі цього позову. Отже, зобов`язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги банку про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним і підлягало судовому захисту. На даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Щодо застосування строку позовної давності, представник позивача подав письмові заперечення до суду 31.05.2021 р., в яких зазначив, що згідно умов договору строк виконання зобов`язань сплив 23.12.2014 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 16.03.2015 року, а тому, позов подано в межах трирічного строку позовної давності, та підстав для застосування строку позовної давності немає.

03.06.2021 р. від сторін та представника відповідача по справі надійшли заява та клопотання про розгляд справи без їх участі, представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а відповідач та його представник підтримують заяву про застосування позовної давності та просять суд розглянути її по суті та задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши докази по справі та надавши їм оцінку у їх сукупності, встановив таке.

21.05.2018 р. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (скорочена назва - АТ КБ "Приватбанк") (а.с. 33-34).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства"зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

24.12.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № DN81AR92200072, забезпечений заставою, відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальникові ОСОБА_1 кредитні кошти на строк з 24.12.2007 року по 23.12.2014 року у вигляді неповновлювальної лінії (далі «кредит») у розмірі 70873,60 грн. на наступні цілі: 47800,00 грн. на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,0 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № DN81AR92200072 від 24.12.2008 р., договором особистого страхування № DN81LK92200072 від 24.12.2007 р. на строк до 23.12.2008 у сумі 478,00 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3824,00 грн., та у розмірі 18737,60 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2 даного договору. Періодом сплати визначено період з 24 по 28 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісяця, починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1119,03 грн. для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає ВАЗ 21112, НОМЕР_2 . При порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, він сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. (а.с. 7-10 том № 1). 24-25.12.2007 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява по програмі «Авто в кредит за 30 минут», згідно якої: вартість автомобіля - 47800,00 грн., запитувана сума кредиту - 52136,00 грн., також зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами кредитування, які були йому надані у письмовій формі, виявив бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна», кредитну картку та ПІН отримав (а.с.10).

Отже, між сторонами склалися правовідносини, які регулюються ст. ст. 1048-1050, 1054 ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, тоді як відповідач, у порушення своїх договірних зобов`язань, не здійснював належним чином та у визначеній сумі погашення заборгованості за договором, нерегулярно вносив платежі на виконання зобов`язань, в зв`язку з чим, йому установою банку нараховувалися штрафні санкції. Останній платіж на погашення відсотків відповідачем було внесено 01.03.2010 року, на погашення комісії - 12.04.2010 року.

Так, згідно з розрахунком заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, у зв`язку порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань по даному договору, станом на 05.03.2015 року виникла заборгованість відповідача перед банком, розмір якої складає 196428,11 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 52934,20 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 143493,91 грн., що свідчить про порушення відповідачем прав та інтересів позивача, відповідно до ст. 1049 ЦК України. Розрахунок складений з 25.12.2007 р. по 05.03.2015 р. (а.с.4-6 том № 1).

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним за період з 10.03.2014 року по 10.03.2015 року, за даним кредитним договором, укладеним між сторонами, заборгованість за кредитом складає 52934,20 грн., заборгованість з пені - 143890,92 грн. (а.с.30-32 том № 1).

Як вбачається з Акту прийому-передачі автотранспортного засобу від 30.10.2012 року, ОСОБА_1 передав представнику АТ КБ «Приватбанк» автомобіль ВАЗ 21112, НОМЕР_2 , який знаходився у заставі банку згідно кредитного договору № DN81AR92200072 від 24.12.2007 р. та зазначено, що автомобіль буде реалізований по ринковій вартості, кошти від його реалізації будуть направлені на погашення заборгованості по кредитному договору (а.с.155,161 том № 1). Відповідно до копії оціночного сертифікату, рекомендована вартість цього автомобіля на 31.10.2012 року складає 34500 грн. (а.с.156, 161 зв.ст. том № 1).

Згідно довідки-рахунку від 19.09.2014 р. серії ВІА № 768216, ОСОБА_3 продано автомобіль ВАЗ 21112, двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_2 , за 42 тисячі гривень (а.с.154, 160 зв.ст. том № 1).

З копій виписки за 19.09.2014 р. та меморіальних ордерів від 19.09.2014 р. вбачається, що ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості по кредитному договору на загальну суму 42000,00 грн., залогове майно реалізовано за 42000,00 грн. (а.с.127-128, 135, 152-153, 159 зв.т.-160 том № 1).

Отже, 19.09.2014 року предмет застави було реалізовано та кошти від реалізації направлено на погашення заборгованості, що також підтверджується розрахунком заборгованості. Кошти були розподілені 19.09.2014 р. таким чином: на погашення відсотків у повному обсязі - 28867,03 грн., на погашення комісії у повному обсязі - 11732,04 грн. І з того часу, відсотки та комісія банком не нараховувалися.

Отже, заборгованість за кредитним договором частково була погашена за рахунок продажу заставного майна.

У відповідності до умов кредитного договору № DN81AR92200072 від 24.12.2007 року, п.3.3. - кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитним договором, насамперед направляються для відшкодування затрат/збитків банку згідно п.п.2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості по кредиту, частину суми, яка залишилася (у т.ч. сума, надана позичальником понад суми щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості по кредиту (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту. Повне погашення заборгованості по кредиту виконується не пізніше дати закінчення строку користування кредитом, вказаного у п. 7.1 цього договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди, комісії (у разі її щомісячної сплати згідно п. 7.1 цього договору або згідно п. 3.11 цього договору), відсотки та/або частини кредиту до останнього дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України). Нотаріальному посвідченню підлягає договір застави, якщо предметом застави є нерухоме майно (ст. 577 ЦК України).

У відповідності до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Коштів від реалізації предмету застави виявилося недостатньо для погашення заборгованості у повному розмірі. Залишається непогашеною заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 52934,20 грн., а також нарахована банком пеня (неустойка) за несвоєчасність виконання зобов`язань, пред`явлена до стягнення у розмірі 143493,91 грн.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, у позивача на підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Згідно ст. 112 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Законом.

Як вбачається на час розгляду справи зобов`язання по кредитному договору відповідачем не виконані належним чином, сума заборгованості за кредитним договором у встановлений договором строк позивачу не повернута. Відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором № DN81AR92200072 від 24.12.2007 р., яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених позовних вимог складає 196428,11 грн., з яких: 52934,20 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі простроченим тілом кредиту; 143493,91 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Посилання сторони відповідача на відсутність договору купівлі-продажу заставного майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти, а також нараховані відсотки за користування кредитом та інші платежі у добровільному порядку кредитору не повернуті, а, натомість, на підтвердження позовних вимог суду стороною позивача було представлено докази, які були досліджені у ході судового розгляду і яким була надана належна правова оцінка судом.

У відповідності до ч. 2 ст. 267 ЦК України, у зв`язку з наявністю заяви відповідача, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

У відповідності до положень ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що згідно умов кредитного договору № DN81AR92200072 від 24.12.2007 р., укладеного між сторонами, строк виконання зобов`язання спливає 23.12.2014 року включно, а позов, датований 10.03.2015 р., надійшов до суду 23.03.2015 року. Оскільки у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору по сплаті щомісячних платежів АТ КБ «Приватбанк» вчинило дії по вилученню заставного майна у позичальника, у зв`язку з чим за умовами договору у позичальника настав обов`язок дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором та повернення усієї суми кредиту, сплати процентів та інших платежів - 30.10.2012 року, то загальний строк позовної давності мав би сплинути 30.10.2015 року. Отже, позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності.

При цьому, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність до вимог про стягнення пені.

Так, позивачем до суду було надано розрахунок заборгованості за період з 10.03.2014 року по 10.03.2015 року, до складу якого включена сума заборгованості по нарахованій пені, яка станом на 10.03.2014 року складала 102937,75 грн. Отже, з урахуванням пред`явленої до стягнення суми пені за несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором - 143493,91 грн., виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, до стягнення підлягає сума пені в межах річного строку до звернення до суду з позовом, за вирахуванням з пред`явленої до стягнення суми та сума, яка утворилася до 10.03.2014 року (143493,91 грн. - 102937,75 грн. = 40556,16 грн.).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору № DN81AR92200072 від 24.12.2007 р., строк виконання за яким закінчився 23.12.2014 р. включно, внаслідок чого були порушені права та законні інтереси позивача, з урахуванням дотриманням позивачем меж загальної позовної давності та з урахуванням застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені (неустойки), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - у розмірі 93490,36 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 934,90 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 264, 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 1054, 1048-1050 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву АТ комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DN81AR92200072 від 24.12.2007 року у розмірі 93490,36 грн. (дев`яносто три тисячі чотириста дев`яносто гривень 36 копійок), а також витрати по сплати судового збору у розмірі 934,90 грн. (дев`ятсот тридцять чотири гривні 90 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Суддя: А.О.Шиховцова