Ухвала суду № 97453796, 25.05.2021, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/593/21

Провадження № 4-с/433/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року Троїцький районний суд Луганської області

в складі: головуючого - судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кіян А.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Єрьоменка Севастьяна Валеріановича щодо арешту коштів боржника, -

В С Т А Н О В И В :

До Троїцького районного суду Луганської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Єрьоменка Севастьяна Валеріановича щодо арешту коштів боржника, в обґрунтування якої зазначено, що на примусовому виконанні Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 30073209 щодо виконання виконавчого листа № 2-7/11, виданого 01 жовтня 2011 року Троїцьким районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 900 000 гривень 00 копійок згідно договору позики грошових коштів від 04 квітня 2007 року, посвідченого нотаріусом Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Толченовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 888. 20 березня 2012 року у вказаному виконавчому провадженні № 30073209 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 22 березня 2021 року у вказаному виконавчому провадженні № 30073209 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 895 880 гривень 52 копійки. На даний час в АТ КБ «ПриватБанк» на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на підставі вищезазначеної постанови було накладено арешт. ОСОБА_1 вважає, що арешт на вказаний рахунок накладено незаконно, так як такий банківський рахунок використовується ним виключно для отримання пенсії, яка є його єдиним видом доходу, а тому кошти на даному рахунку згідно норм чинного законодавства не підлягають арешту. Просить суд визнати незаконним рішення державного виконавця та скасувати відповідну постанову про арешт коштів боржника.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі, вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Єрьоменко Севастьян Валеріанович у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, та того, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного.

Встановлено, що дійсно на примусовому виконанні Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 30073209 щодо виконання виконавчого листа № 2-7/11, виданого 01 жовтня 2011 року Троїцьким районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 900 000 гривень 00 копійок згідно договору позики грошових коштів від 04 квітня 2007 року, посвідченого нотаріусом Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Толченовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 888.

20 березня 2012 року у вказаному виконавчому провадженні № 30073209 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 7).

22 березня 2021 року у вказаному виконавчому провадженні № 30073209 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 895 880 гривень 52 копійки (а.с. 8-9).

На даний час на грошові кошти, що містяться на картці ОСОБА_1 в в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на підставі вищезазначеної постанови було накладено арешт.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 (а.с. 4).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № ОЕЕ3ANMD46INTRDV від 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 станом на 12 квітня 2021 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 5).

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця.

Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як убачається із матеріалів справи, постанова про арешт коштів боржника прийнята державним виконавцем на підставі ст. 56 розділу VII Закону України «Про виконавче провадження», що є окремо визначеним заходом примусового виконання рішень.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.ч.1-2 ст.56 Закону).

Дія наведеної норми обмежується забороною, передбаченою ч. 2 ст. 48 цього Закону. Зокрема, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання»,статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, наведені норми Закону не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку боржника, на який зараховується пенсія боржника. Наявність особливого статусу рахунку, накладення арешту та/або звернення стягнення на який заборонено законом, підлягає доведенню належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім рахунків, які мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Аналіз норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що державний виконавець виконував свої обов`язки відповідно до закону та в межах своїх повноважень.

Підпунктом 6 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Платіжна картка це платіжний засіб, який є особливим видом банківських розрахункових документів і призначений для оплати покупок товарів чи послуг, оплати інших зобов`язань та отримання готівки з банківських рахунків. Як правило, платіжна картка пов`язана з рахунком, що належить держателю картки.

Судом не встановлено, а боржником не доведено, що поточний рахунок, з яким пов`язана вказана картка, відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено.

АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунок ОСОБА_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок ОСОБА_1 , з яким пов`язана його картка, не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати пенсії.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що в даному випадку державним виконавцем не було допущено порушення вимог закону, тому скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7,12, 13, 76-89, 447-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Єрьоменка Севастьяна Валеріановича щодо арешту коштів боржника, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.І.Суський