Ухвала суду № 97453762, 03.06.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/5050/21

Провадження №1-кс/428/3405/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря судового засідання Голуб Т.М., прокурора відділу Луганської обласної прокуратури Корсуна Д.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гаврилюка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №22017130000000061 від 07.04.2017 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є людиною з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів-нарколога і психіатра, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22017130000000061 від 07.04.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в окремих містах та районах Луганської області 11 травня 2014 року всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 року визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 року, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ №15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.

До створення «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області вже функціонувало раніше утворене за не встановлених досудовим слідством обставин іррегулярне не передбачене законом збройне формування, самоідентифіковане як «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені ОСОБА_3 ».

До кінця весни 2015 року у складі «Народної міліції «ЛНР» на основі окремого іррегулярного незаконного збройного формування «Перший полк козачої національної гвардії всевеликого війська донського імені ОСОБА_3 » не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР» створено структурний підрозділ – не передбачене законом збройне формування «Шостий окремий мотострілецький козачий полк імені Платова» (далі – «6 ОМСКП», місце постійної дислокації: м. Кадіївка Луганської області), якому доручено здійснення залякування цивільного населення та учинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів, на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «6 ОМСКП» також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України.

Оскільки ОСОБА_1 ідеологічно розділяв такий розвиток подій і був обізнаний про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, то у подальшому приблизно на початку 2015 року у нього виник злочинний умисел, направлений на участь у діяльності підрозділів НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам АТО задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України всупереч утвердженого її порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 року №32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 приблизно на початку 2015 року перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області (більш точну дату і місце встановити не виявилось можливим), добровільно вступив до лав (був включений до штатного складу) не передбаченого законом збройного формування «6 ОМСКП» (місце постійної дислокації: м. Кадіївка та м. Первомайськ Луганської області), узявши до виконання визначені йому функції щодо безпосереднього чинення збройного опору силам Антитерористичної операції – залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю – автомат системи Калашникова із боєприпасами до них, військову екіпіровку.

У подальшому упродовж 2015 року до 01 червня 2021 року на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_1 , перебуваючи у складі окремого артилерійського протитанкового взводу 15 батальйону «6 ОМСКП», виконуючи визначені йому у збройному формуванні функції та діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими не встановленими досудовим слідством учасниками «ЛНР», здійснював у повній бойовій готовності на фронті уздовж лінії розмежування (зіткнення), а саме в районі населеного пункту Золоте-4 Луганської області, спільні із озброєними учасниками збройних формувань «ЛНР» та упорядковані відповідно до єдиного для них плану маневри у бойовій обстановці на місцевості, займаючи та змінюючи місця дислокації, спостереження із бойових позицій за переміщеннями сил і засобів АТО та обмін з іншими співучасниками злочину отриманою у такий спосіб інформацією, яка використовувалась «ЛНР» для координації і ведення бойових дій із застосуванням стрілецької вогнепальної зброї, артилерійського озброєння, військової техніки проти підрозділів АТО.

Отже встановлено, що ОСОБА_1 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР», перебуваючи у м. Первомайськ та м. Кадіївка Луганської області та інших населених пунктах на території проведення антитерористичної операції та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року за №254-VIII, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь в діяльності збройних формувань, які не передбачені законами України.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності не передбаченого законами України збройного формування.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується матеріалами вказаного кримінального провадження, доданими до клопотання.

01.06.2021 року о 12-00 год. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

02.06.2021 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Про існування вказаних ризиків свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 260 КК України; а також обставини, що підозрюваний має місце постійного проживання на тимчасово непідконтрольній території Луганської області; ОСОБА_1 своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди; ОСОБА_1 протягом тривалого часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройним Силам України, в тому числі шляхом вбивства осіб, що задіяні в проведенні ООС, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення; ОСОБА_1 особисто чи у змові з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» має реальну можливість здійснити замах на життя свідків з числа військовослужбовців ЗС України, які безпосередньо здійснюють відсіч збройної агресії з боку НЗФ т.зв. «ЛНР»; ОСОБА_1 маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення, зокрема свою сторінку користувача Інтернет-ресурсу «ВКонтакте», доступ до якої обмежений відомим йому паролем. Для запобігання зазначеним ризикам застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення його належної поведінки буде недостатньо, тому слід застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор Корсун Д.О. в судовому засіданні повністю підтримав подане клопотання, підтвердив доводи, викладені в його обґрунтування. Просив застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для забезпечення його належної поведінки.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення у повному обсязі та не заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що з метою отримання заробітку він уклав 19.12.2015 року контракт про проходження служби у збройних силах «ЛНР». Його дохід за вказаним контрактом становить 23000 російських рублів. Він не мав наміру нікого вбивати. У нього відсутні гроші для внесення застави у сумі 181000 грн. У його родичів також відсутні грошові кошти у такому розмірі. Він має лише 500 російських рублів. Він перебував у стані алкогольного сп`яніння та йшов з дому на свої позиції, а потрапив на позиції Збройних сил України. Його батьки та цивільна дружина постійно мешкають на території м. Первомайськ.

Захисник Гаврилюк Р.А. в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначив, що розмір, визначений прокурором, є максимальним та непомірним для підозрюваного. Додатково пояснив, що у нього відсутні пояснення щодо наявності ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування. Прокурором не підтверджені підстави можливості знищення підозрюваним документів, які мають істотне значення для кримінального провадження. Водночас слідчим отримані фотоматеріали щодо соціальної сторінки, користувачем якої є підозрюваний. Ризик здійснення впливу підозрюваним на свідків прокурором також не підтверджений, оскільки в протоколі допиту свідків не вказано їх прізвища та не вказано на яких саме свідків може бути вчинений замах на життя. Намір підозрюваного вчинити замах на життя свідків прокурором у судовому засіданні нічим не обґрунтований. Ідеологічні погляди підозрюваного та його можливість заробітку не є підтвердженням наявності ризику продовження підозрюваним кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколами допитів свідків, які підтверджують участь останнього в діяльності НЗФ «ЛНР»; протоколами оглядів мережі Інтернет, згідно яких на різноманітних фотознімках зображений ОСОБА_1 у військовій формі, притаманній учасникам НЗФ «ЛНР» та зі зброєю в руках; протоколом затримання, згідно якого під час затримання ОСОБА_1 перебував у військовій формі, притаманній учасникам НЗФ «ЛНР» та у бронежилеті.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, та яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Сторона кримінального провадження відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України вважає, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Наявність існування вказаних ризиків прокурор у судовому засіданні обґрунтував вагомістю доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкістю покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 260 КК України; а також обставинами, що підозрюваний має місце постійного проживання на тимчасово непідконтрольній території Луганської області; ОСОБА_1 своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди; ОСОБА_1 протягом тривалого часу з ідеологічних переконань брав участь в діяльності НЗФ «ЛНР», метою якої є збройний опір правоохоронним органам України та Збройним Силам України, в тому числі шляхом вбивства осіб, що задіяні в проведенні ООС, заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення; ОСОБА_1 особисто чи у змові з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР» має реальну можливість здійснити замах на життя свідків з числа військовослужбовців ЗС України, які безпосередньо здійснюють відсіч збройної агресії з боку НЗФ т.зв. «ЛНР»; ОСОБА_1 маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення, зокрема свою сторінку користувача Інтернет-ресурсу «ВКонтакте», доступ до якої обмежений відомим йому паролем.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 260 КК України, з урахуванням відомостей щодо його місця постійного проживання у м. Первомайськ на тимчасово непідконтрольній території Луганської області.

Водночас не була доведена прокурором у судовому засіданні можливість здійснення підозрюваним ОСОБА_1 впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вказані свідки надали свої свідчення слідчому. Підстав на підтвердження існування спроб здійснення тиску підозрюваним на свідків прокурор у судовому засіданні не зазначив.

Також слідчий суддя вважає, що не була доведена можливість знищення або спотворення підозрюваним ОСОБА_1 будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вказаного кримінального правопорушення, оскільки у матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які відомості на підтвердження існування вказаного ризику. Прокурор у судовому засіданні не надав доказів, які б підтверджували протилежне.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, та вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать його незаконні дії, якими він проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб під загрозу, заподіяння їм істотної шкоди. Отже, ОСОБА_1 вчинялися дії на підтвердження його наміру продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, та вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_1 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров`я, відсутність судимості, відсутність офіційного місця роботи, соціальний стан, відсутність родини та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, відсутність міцних соціальних зв`язків.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків - можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а тому з урахуванням приписів п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На виконання положень ч. 3 ст. 183 КПК України, та враховуючи, що не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 182 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, а також відносно особи підозрюваного та його репутації, визначити розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 45400 грн., яка має бути у будь-який момент внесена на спеціальний рахунок у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, зазначені в ст. 194 КПК України і він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

При цьому слідчий суддя враховує, що прокурором у судовому засіданні не підтверджено обставини щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , та не наведено обґрунтованих підстав для можливості визначення підозрюваному застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є максимальниим розміром, передбаченим п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, та вважає, що застава у максимальному розмірі буде завідомо непомірною для нього.

Водночас, слідчий суддя, враховуючи, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативної характеристики, має на утриманні неповнолітню дитину, прийшов до висновку, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 передбачених законом обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи майновий, сімейний стан підозрюваного та тяжкість вчинення злочину.

Керуючись ст.ст. 40, 110, 131-132, 176-178, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 01.06.2021 року по 30.07.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Ухвала діє протягом 60 днів з 01.06.2021 року по 30.07.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ Сєвєродонецького міського суду Луганської області – 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на два місяці, який починається з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 07.06.2021 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова