Рішення № 97453590, 07.06.2021, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/199/21 Провадження № 2/395/164/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС», та просить: стягнути з ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 20688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень, моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок та усі судові витрати.

Вимоги обґрунтував тим, що у період з 27.06.2017 року по 29.07.2020 року позивачперебував у трудових відносинах з ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС». Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але невиплачена заробітна плата. Згідно наказу № 51 позивач був звільнений з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, яким також була передбачена виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку. Таким чином позивачу не була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 5400 грн.

Заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що через неправомірні дії відповідача, які полягають у невиплаті належних грошових коштів при звільненні позивач втратив нормальні життєві зв`язки, змушений економити на харчуванні та ліках, невчасно сплачувати комунальні платежі, що негативно вплинуло на відносини у його родині.

За вказаних обставин позивач вважає, що керівництвом ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС»грубо порушено вимоги трудового законодавства про працю, ці дії є незаконними, а тому змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права, яке гарантоване Конституцією України та нормами трудового законодавства.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. До суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, підтримує позов та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2021 року, від 25.05.2021 року.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Судом встановлено, що у період з 27.06.2017 року по 29.07.2020 рокуперебував у трудових відносинах з ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС». Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача згідно наказу № 51 від 29.07.2020 року було звільнено за згодою сторін у відповідності до статті 36 п. 1 КЗпП України.

Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але невиплачена заробітна плата.

Вiдповiдно до ст. 36 Кодексу Законiв про працю України, пiдставами припинення трудового договору є зокрема, угода сторiн, розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника уповноваженого ним органу.

Не допускаютъся дiї особи, що вчиняються з намiром завдати iншiй особi, а також зловживання правом в інших формах.

У разi недодержання особою при здiйсненнi своїх прав вимог, які встановленi частинами другою - п`ятою цiєї статri, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати iншi наслiдки, встановленi законом (ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України).

Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових спорах, та/або районними, районними у мiсті, мiськими чи мiськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникаютъ між працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовуєтъся незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексv законiв про працю).

Згiдно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані iз застосуванням даною нормою, Конституцiйний суд України у рішенні вiд 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, вiд 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та вiд 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституцiї України право на працю Конституцiйний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фiзичними i розумовими здiбностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливiсть самостiйно займатися трудовою дiяльнiстю, так i можливість процювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода працi передбачає можливiсть особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вiльно її обирати. За своєю природою право на працю є невiдчужуваним i по сутi означає забезпечення саме рiвних можливостей кожному для його реалiзацiї.

Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов`язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Вiдповiдно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статті 116 цього Кодексу.

Вiдповiдно до ст. 21 Закону України «Про оплату працi» працiвник має право на оплату своєї працi вiдповiдно до актів законодавства i колективного договору на пiдставi укладеного трудового договору.

Згiдно зi ст. 94 КЗпП України роботодавець зобов`язаний регулярно виплачувати працiвникам заробiтну плату.

Відповідно доч. 1, ч. 2 ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно відомостей В.о. начальника Новомиргородської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області А.М. Чуднова № 3010/6/11-28-63 від 13.05.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останній раз було отримано доходи від ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» за 1-й квартал 2020 року (останні відомі дані): нарахована сума доходу (заробіток за останні 3 місяці) становить - 14220 грн., сума податку перерахована до бюджету - 2559,60 грн., отриманий позивачем дохід - 11660,40 грн.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата за перший квартал 2020 року становить - 3886,80 грн. (11660,40 /3), середньоденна заробітна плата становить - 129,56 грн. (3886,80 /30).

Враховуючи вище викладене заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2020 року по 29.07.2020 року становить - 15288 грн., компенсація за невикористані дні відпустки: 5400 грн. Загальна заборгованість по заробітній платі, невиплаченій при звільненні - 20688 грн.

Вiдповiдно до ч.1 ст.2 Закону України «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходiв у зв`язку з порушенням строкiв ix виплати» компенсацiя громадянам втрати частини доходiв у зв`язку з порушенням строкiв їx виплати провадиться у разi затримки на один i бiльше календарних мiсяцiв виплати доходiв, нарахованих громадянам за перiод починаючи з дня набрання чинностi цим Законом.

Згiдно з частиною 1 статтi 116 КЗпП України, при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд підприємства, установи, організацій, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою зазначених сум. Крiм того, згiдно зi ст.117 КЗпП України, в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їx розмiр підприємство повинне виплатити працiвниковi його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.1 п.20 постанови вiд 24 грудня 1999 року №13 «Про практикv застосування судами 3аконодавства пpo оплату працi», установивши при розглядi справи про стягнения заробітної плати у зв`язку iз затримкою розрахунку при звiльненнi, що працiвниковi не були виплаченi належнi йому вiд підприємства, установи, організації суми в день звiльнення, коли ж вiн у цей день не був на роботi, - наступного дня пiсля пред`явления ним роботодавцевi вимог про розрахунок, суд на пiдставi ст. 117 КЗпП стягує на користь працiвника середнiй заробiток за весь перiод затримки розрахунку, а при непроведеннi його до розгляду справи - по день постановления рiшення, якщо роботодавець не доведе вiдсутностi в цьому своєї вини. Сама по собi вiдсутнiсть коштiв у роботодавця не виключає його вiдповiдальностi.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крiм наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав i Конституцiйний Суд України у своєму Рiшеннi вiд 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справi щодо офiцiйного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв 'язку з положенням статей 117, 237-1 цього кодексv.

Згідно із ст, 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Через неправомірні дії відповідача, які полягають у невиплаті належних грошових коштів при звільненні позивач втратив нормальні життєві зв`язки, змушений економити на харчуванні та ліках, невчасно сплачувати комунальні платежі, що негативно вплинуло на відносини у його родині.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Повний, всебічний аналіз вищевказаних встановлених в судовому засіданні обставин беззаперечно переконує суд у необхідності часткового задоволення позовута необхідності стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 20688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень та моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 302, 66 грн., що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 141, 263-265, 280, 288, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1, код ЄДРПОУ 03751824)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованiсть по заробiтнiй платi в сумі 20688 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та судовi витрати у розмірі 302 (триста дві) гривні 66 копійок, а всього стягнути 25990 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 66 копійок.

Стягнути з ПАТ «РАЙАГРОТЕХСЕРВІС» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. 40 років Перемоги, буд. 32/1, код ЄДРПОУ 03751824)на користь держави судовий збір у сумі розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2021 року.