Ухвала суду № 97452043, 04.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 232/3672/12

Провадження № 2/127/1390/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна зі спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2021 ОСОБА_1 подала до суду заяву відповідно до якої просила вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна спільної часткової власності, а саме накласти арешт на належні відповідачеві 33/100 частки житлового будинку, з прибудовами господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Мотивувала тим, що предметом спору є виділ в натурі частки майна зі спільної часткової власності зі стягненням компенсації за відхилення часток з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Натомість остання будучи громадянкою Російської федерації, тривалий час не проживає за місцем свого проживання, не має в Україні доходу та іншого майна крім будинку на яке можна звернути стягнення для компенсації судових витрат та відхилення від ідеальних часток при встановленні порядку користування. Також існують підстави вважати, що ОСОБА_2 має намір відчужити свою частину будинку, що вказує на існування обґрунтованої потреби у забезпеченні позову шляхом накладення арешту.

Згідно ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1, 6, 7, 8 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. 6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. 7. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. 8. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд приймає до уваги, те, що забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити, знецінити його тощо. Припущення позивача, викладені у заяві, про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову повинні бути достатньо мотивованими. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, така правова позиція міститься у постанові ВС від 17 жовтня 2018 року №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Наприклад, якщо спір стосується частини нерухомого майна, то і будь-які заходи забезпечення позову є доцільними саме щодо спірної частини на яку претендує позивач. В іншому разі, забезпечення позову щодо цілого об`єкту нерухомості, порушить права відповідача або третіх осіб, у разі якщо вони є співвласниками об`єкту нерухомості. Якщо позов майнового характеру, де позовною вимогою є, наприклад, стягнення грошових коштів, то вартість майна відповідача щодо якого вживаються заходи забезпечення позову судом, повинна бути співмірною з ціною позову, докази цьому повинен надати позивач (експертна оцінка майна щодо якого вживаються заходи забезпечення, тощо). Такої ж аналогії слід притримуватись обираючи інші види забезпечення позову.

Наразі правова позиція Верховного Суду, полягає в тому, що слід розрізняти види забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони відчуження такого майна відповідачу. А отже, слід ретельно та правильно обрати вид забезпечення позову, адже від цього залежать правові наслідки виконання відповідної ухвали суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року справа №643/12369/19 пояснив, чим арешт майна відрізняється від заборони на відчуження майна. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Таким чином арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об`єкті нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

Тому суд вважає за можливе вимоги ОСОБА_1 згідно заяви про забезпечення позову задовольнити частково - заборонити відчуження 33/100 частки житлового будинку, з прибудовами господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не застосовуючи заходи зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна зі спільної часткової власності задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на відчуження 33/100 частки житлового будинку, з прибудовами господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: