Рішення № 97450973, 07.06.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року Справа № 923/484/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Київ, просп.Перемоги, 14, код ЄДР 38727770

до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон, пр-т Ушакова, 4, код ЄДР 01125695

про стягнення 80 771грн. 02коп.,

Описова частина рішення. Позовну заяву подано про стягнення 80 771грн. 02коп., що складаються з 70332,71грн. боргу, 1212,08грн. в якості 3% річних, 4325,27грн. втрат від інфляції та 4900,96грн. пені у правовідносинах за договором про відшкодування вартості використання зовнішніх мереж від 10.07.2020.

Позов обгрунтовано твердженням про порушення відповідачем зобов`язань з відшкодування вартості використання зовнішніх мереж.

У відзиві на позовну заяву (вх.№3641/21 від 05.05.2021) відповідач підтвердив укладення сторонами 10.07.2020 договору про відшкодування вартості використання зовнішніх мереж №52-П-ХЕФ-20/86Р.

Вказує про скрутне фінансове становище підприємства, викликане встановленням обмежень, пов`язаних з епідеміологічною ситуацією в Україні та світовій економіці по запобіганню поширенню COVID-19, що призвело до невиконання плану перевантаження імпортних вантажів та ненадходження коштів від послуг, що негативно вплинуло на платоспроможність підприємства.

Зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19" №530-ІХ від 17.03.2020 віднесено юридичний факт введення карантину до форс-мажорних обставин. Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", карантинні обмеження продовжені до 30.06.2021.

Відповідач зазначає, що стягнення неустойки спричинить невчасну сплату заробітної плати працівникам, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів. Також існує необхідність у спрямуванні наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за природний газ, електропостачання, водопостачання, забезпечення безперервного виробничого циклу.

За наведених обставин, які відповідач вважає соціально значимими та винятковими, просить суд зменшити розмір неустойки.

Крім того, відповідач вважає достатньою мірою застосованої до нього відповідальності у вигляді нарахувань 3% річних та втрат від інфляції.

У тексті відзиву відповідачем запропоновано позивачу укласти мирову угоду на вказаних ним умовах.

У відповіді на відзив (вх.№3901/21 від 14.05.2021) позивач вказує про безпідставне посилання відповідача, як на форс-мажорну обставину, факт запровадження на території України карантину.

З посиланням на Закон України "Про торгово-промислові палати України" та умови договору вказує, що належним підтвердженням дії форс-мажору є документи, видані Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Між тим, таких документів відповідачем не надано.

Також, нарахування штрафних санкцій є правомірним та обгрунтованим, оскільки відповідає нормам закону та умовам договору.

Стосовно укладення мирової угоди, то позивач вказує, що відповідно до Положення про Філію начальник Філії ДП "АМПУ" не наділений повноваженнями на укладення мирової угоди від імені Підприємства.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

10.07.2020 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація, позивач) та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (Підприємство, відповідач) укладено договір про відшкодування вартості використання зовнішніх мереж, відповідно до п.1.1 якого Підприємство, в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язалося відшкодувати Адміністрації вартість використання зовнішніх мереж, які знаходились на балансі Адміністрації та експлуатувались ДП «ХМТП», а саме: зовнішніх мереж водопостачання, зовнішніх мереж господарсько-фекальної каналізації та зовнішніх мереж ливневої каналізації (далі за текстом - зовнішні мережі).

Пунктом.1.2 договору встановленого, що найменування зовнішніх мереж, їх технічні характеристики та кількість визначені Сторонами у Додатках № 1, № 2, №3, № 5 до даного Договору, які є його невід`ємними частинами.

Розділом 2 договору сторони узгодили загальну вартість договору та порядок розрахунків.

2.1.Вартість Договору становить 58 610,59 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 11 722,12 грн., разом з ПДВ - 70 332,71 грн. та складається з:

2.1.1. відшкодування вартості використання зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП «ХМТП» (постійні витрати) за період з 01 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року включно, складає 56 776,10 гри. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 11 355,22 грн, разом з ПДВ - 68 131,32 гри.;

2.1.2. відшкодування вартості використання зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП «ХМТП» (змінні (фактичні) витрати) за період з 01 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року включно, складає 359,91 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 71,98 грн., разом з ПДВ - 431,89 грн.

2.1.3. відшкодування вартості використаних зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП «ХМТП», за період з 15 лютого 2020 по 22 квітня 2020 включно, складає 1 474,58 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 294,92 грн., разом з ПДВ 1769,50грн.

2.2. Відшкодування вартості використання зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП "ХМТП":

2.1.1. за період з 01 січня 2020 року по 14 лютого 2020 року включно визначається Розрахунком відшкодування вартості використання зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-фекальної каналізації та мереж ливневої каналізації, що знаходились в експлуатації ДГІ «ХМТП» (Додаток № 4 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною) та відшкодовується по даному Договору;

2.1.2. за період з 15 лютого 2020 року по 22 квітня 2020 року включно визначається згідно вартості використання зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП «ХМТП», яка діяла в цей період в Адміністрації, з урахуванням зменшення кількості зовнішніх мереж водопостачання, зовнішніх мереж господарсько-фекальної каналізації та зовнішніх мереж ливневої каналізації, які передані па баланс ДП «ХМТП», згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів з окремого балансу Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) на баланс державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» від 14.02.2020 та відшкодовується по даному Договору.

Умовами пункту 2.2. договору сторони узгодили, що Підприємство відшкодовує вартість використання зовнішніх мереж, що знаходились в експлуатації ДП «ХМТП», протягом 5 банківських днів з дати підписання Акту здачі- прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставленого Адміністрацією рахунку.

Листом №1696/26-05-03вих/26 від 19.08.2020 позивачем для сплати за надані послуги на адресу відповідача скеровано, у т.ч., рахунок №1171 від 31.07.2020 на оплату за договором №52-П-ХЕФ-20/86Р від 10.07.2020 на суму 70 332,71грн. з урахуванням ПДВ та акт здачі-прийняття робіт №4102 від 31.07.2020.

Зазначений акт містить у переліку послуги та їх вартість відповідно до узгоджених сторонами умов договору за період січень - квітень 2020, підписаний представниками обох сторін 31.07.2020.

Позивач стверджує про нездійснення відповідачем відшкодування вартості використання зовнішніх мереж.

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли господарські зобов`язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Несплата відшкодування вартості використання зовнішніх мереж стала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом 09.04.2021 (дані зі штампу канцелярії суду).

Застосовуючи умови договору стосовно строку здійснення відшкодування слідує висновок про те, що такий обов`язок відповідач мав виконати до 07 серпня 2020 включно.

Відповідачем не надано доказів виконання обов`язку відшкодування вартості використання зовнішніх мереж за договором, що досліджується.

За наведених обставин та застосованих норм вимоги про стягнення відшкодування вартості використання зовнішніх мереж підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.4.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст.625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошових зобов`язань Адміністрація (позивач) має право стягнути з Підприємства (відповідача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з суми простроченого платежу.

Отже, судом не встановлено, що сторонами умовами договору встановлений інший, ніж 3% розмір процентів річних.

Позов заявлено 09.0472021 (за поштовим штемпелем на конверті).

Судом перевірено наведені позивачем розрахунки втрат від інфляції та відсотків річних за період з 04.09.2020 до 01.04.2021.

Розрахунок 3% річних:

за період з 04.09.2020 до 31.12.2020:

70 332,71 грн. x 3 % x 119 днів : 366 : 100 = 686,03 грн.

за період з 01.01.2021 до 01.04.2021:

70 332,71грн. x 3 % x 91 дні : 365 : 100 = 526,05 грн., всього 1212,08грн.

Розрахунок втрат від інфляції:

вересень 2020 100,50%,

жовтень 2020 101,00%,

листопад 2020 101,30%,

грудень 2020 100,90%,

січень 2021 101,30%,

лютий 2021 101,00%,

березень 2021 101,70%

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) = 1.07954269

Інфляційне збільшення:

70 332,71 x 1.07954269 - 70 332,71 = 5 594,45 грн.

Вимоги про стягнення 3% та втрат у зв`язку з інфляцією визнаються обгрунтованими та задовольняються у розмірах за розрахунками позивача, які не перевищують нормативних значень: 3% річних - 1212,08грн., втрати від інфляції 4325,27грн.

Позивачем до позовних вимог включено стягнення пені у розмірі 4900,96грн., нарахованої із суми боргу 70332,71грн. за період з 04.09.2020 по 01.04.2021 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 4 та 6 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони у п.4.2 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Адміністрація (позивач) має право стягнути з Підприємства (відповідач) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Іншого (ніж припинення нарахування санкцій через 6 місяців) законом або договором стосовно спірних відносин не передбачено.

Ті 6 місяців, за які може нараховуватись пеня, - це перші 6 місяців прострочки платежу. У спірних відносинах вони мають перебіг з 08.08.2020 по 08.02.2021.

Умовами п.4.8 договору сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) встановлюється тривалістю в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 ГК передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15.

З періоду, обраного позивачем для нарахування пені, в зазначений 6-місячний строк випадає період з 04.09.2020 по 08.02.2021.

За вчиненим судом розрахунком пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочку оплати 70332,71грн. з 04.09.2020 по 08.02.2021 складає 3 645,93грн.:

04.09.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

70 332,71 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 119 днів (прострочення) : 100 =2 744,13 грн.

01.01.2021 - 08.02.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ)

70 332,71 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 39 днів (прострочення) : 100= 901,80грн.

Позовна давність щодо вимоги про стягнення пені за перший день нарахування 08.08.2020 спливає 08.08.2021. Отже, слідує висновок, що вимога про стягнення пені заявлена позивачем в межах строку позовної давності за кожним днем її нарахування в межах 6-місячного строку.

Ці 3 645,93грн. пені підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Решта пені стягненню не підлягає як нарахована з порушенням 6-місячного строку за ч.6 ст.232 ГК України.

Стосовно визнання запровадження в Україні карантинних заходів форс-мажорною обставиною у правовідносинах та застосування її наслідків, то слід звернутися до розділу 6 договору, умовами якого передбачено:

6.1.Сторони звільняються від майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, а також прийняття законодавчим органом законів, видання урядом ухвал чи наказів, що обмежують дію даного Договору).

6.2.При настанні вищевказаних обставин непереборної сили, Сторона, що потрапила під дії таких обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.

6.3.Належним підтвердженням дії форс-мажору є документи, видані Торгово- промисловою палатою України (її регіональною палатою) або іншим компетентним органом.

Отже, учасники договору погодили, що дія форс-мажорних обставин підтверджується документами Торгово-промислової палати України, та наразі, може бути підставою для звільнення сторони договору від майнової відповідальності, але в будь-якому разі сторона не звільняється від виконання господарського зобов`язання.

Проте, відповідачем таких документів не подано та не доведено про повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Стосовно прохання відповідача про зменшення розміру неустойки суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Судом з`ясовано про відсутність доказів, які б свідчили про вжиття заходів до виконання зобов`язання, реструктуризації заборгованості тощо.

Слід також зазначити, що договір укладено у період дії карантинних обмежень у країні та у світі, та відповідач, уклавши договір, погодився з його умовами, в тому числі і стосовно норми про неустойку.

Враховуючи положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення неустойки, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Щодо тверджень відповідача про намір укласти мирову угоду.

Укладення мирової угоди відповідно до ст.192 ГПК України є процесуальним правом сторін.

Між тим, на час прийняття рішення заяви про затвердження мирової угоди та примірника мирової угоди, укладеного сторонами спору, до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, до складу якого відноситься і стадія виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2234,73грн. (79515,99 х 2270 : 80771,02)

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон, пр-т Ушакова, 4, код ЄДР 01125695 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" м.Київ, просп.Перемоги, 14, код ЄДР 38727770 в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Херсон, просп.Ушакова, 4, код ЄДР 38728533 70332грн 71коп. боргу, 1212грн 08коп. в якості 3% річних, 4325грн 27коп. втрат від інфляції та 3645грн 93коп. пені, 2234грн. 73коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 07.06.2021

Суддя Н.А. Павленко