Рішення № 97450809, 26.05.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 904/100/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр"

про відшкодування 44 616,24 грн шкоди

за участі представника відповідача: Сталений Ю.М.- адвокат

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Техно-Буд-Центр" про відшкодування 44 616, 24 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 16.03.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що у господарського товариства виникло зобов`язання перед Страховою компанією відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого страхового відшкодування страхувальнику.

Відповідач заявлені вимоги заперечив. Його представник у судових засіданнях посилається на недоведеність зібраними у справі доказами фактичних обставин, які могли б слугувати підставою для відшкодування ним заявлених до стягнення сум.

Позивач про судове засідання 26.05.2021 був повідомлений належним чином. Наведене засвідчується рекомендованим повідомленням №4602509797255 про вручення Компанії 17.05.2021 ухвали суду від 12.05.2021. Незважаючи на це, його повноважний представник у судове засідання не з`явився, про причини неявки та їх поважність суд не повідомив.

З даного приводу, ч. 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що із правом особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується її обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому суд враховує, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є дослідження судом доказів, викладених у заявах по суті справи та заслуховування усних пояснень учасників справи. У судовому засіданні 28.04.2021 року представник Страхової компанії надав власні пояснення по суті спору. Про решту судових засідань, зокрема, дату, час та місце їх проведення позивач був повідомлений, однак явку свого представника у них не забезпечив.

З огляду на це та зважаючи, що участь представників сторін в судовому засіданні 26.05.2021 обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до даних, що відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач (ідентифікаційний код 20474912) змінив власне найменування з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС".

В свою чергу, 19.12.2018 між ПАТ "СК "АХА Страхування" (Страховик) та громадянином ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №370823а8р (далі-Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням наземним транспортним засобом Mersedes-Benz E200 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього Договору. Строк дії цієї угоди: 30.12.2018 - 29.12.2019 року.

Страховик має право, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти Акт огляду ТЗ, а Страхувальник зобов`язаний надати представнику Страховика можливість провести огляд пошкодженого ТЗ у світлий час доби та скласти Акт огляду ТЗ (п.п.26.3.2, 27.1.8 Договору).

За домовленостями, що викладені у п.27.1.3 Договору, Страхувальник зобов`язаний протягом 3-ох робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування. Якщо виконання вказаних вимог було неможливим, Страхувальник повинен довести це документально.

В силу п.28.2 даної угоди, розмір завданих збитків визначається Страховиком з урахуванням дефектної відомості, автотоварознавчої, автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи/експертного дослідження, Акту огляду ТЗ, висновку спеціаліста Страховика, сертифікату аварійного комісара, документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце події із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об`єкта страхування чи його частин, документа, що містить розрахунок розміру витрат та компенсацію скоєних збитків (в т.ч., але не виключно висновок спеціаліста страховика, сертифікат аварійного комісара, кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо). Акт огляду ТЗ, дефектна відомість, рахунки СТО можуть містити пошкодження, які не пов`язані з заявленою подією, відтак не мають наперед визначеної сили. Для визначення, чи пов`язані пошкодження із заявленою подією, Страховик має право замовляти або проводити відповідне дослідження, за результатами якого можуть складатись такі документи: дефектна відомість, висновок спеціаліста Страховика, сертифікат аварійного комісара, висновок експерта/експертиза/експертне дослідження.

Із матеріалів справи слідує, що 14.12.2019 внаслідок наїзду на яму довжиною 140 см, шириною 100 см та глибиною 20 см сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Mersedes-Benz E200, яким керував громадянин ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічні пошкодження.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2020 у справі №303/18/20 встановлено, що громадянин ОСОБА_2 будучи посадовою особою - бригадиром ТОВ "Техно-Буд-Центр", відповідальною за експлуатаційний стан доріг, не вжив заходів щодо ліквідації ями довжиною 140 см шириною 100 см глибиною 20 см на проїзній частині дороги на 756км+800 м. автодороги М-06 сполученням Київ-Чоп, чим порушив п. 3.1.1 Правил, норм та стандартів утримання автодоріг, внаслідок чого 14.12.2019 о 19 год. 50 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Зі змісту наведеного вище судового рішення вбачається, що провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №215070 від 26.12.2019 та схемою ДТП від 14.12.2019, рапортом працівника поліції від 14.12.2019, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 від 14.12.2019, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.12.2019 з фототаблицями.

З огляду на наведене, бригадира ТОВ "Техно-Буд-Центр", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.140 ч.4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі акту огляду транспортного засобу, страхового акту №ARX2540323 від 10.02.2020, ремонтної калькуляції №1.003.19.0 від 07.02.2020, заяви власника транспортного засобу марки "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 від 16.12.2019, розрахунку страхового відшкодування у справі №1.003.19.0023250, згідно з платіжним дорученням №641 170 від 11.02.2019 виплатило громадянину ОСОБА_1 страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту в загальному розмірі 44 616,24 грн.

В подальшому, ПАТ "Страхова компанія "АРКС" було направлено на адресу ТОВ "Техно-Буд-Центр" претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу за вих. №0023250/ІНС від 14.09.2020. Проте зазначена претензія залишена Товариством без відповіді та задоволення. Вказані обставини стали підставою для звернення Страхової компанії до суду із даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 44 616,24 грн.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, заслухавши заперечення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом спору у даній справі є стягнення з винної особи відшкодованого страховиком суми страхового відшкодування за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у порядку регресу.

З точки зору законодавця, регрес є правом зворотної вимоги кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоду) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому. Регресна вимога носить похідний характер і виникає лише у зв`язку з виконанням іншого зобов`язання. У регресному зобов`язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов`язаний вчинити дії по відшкодуванню. Змістом регресного зобов`язання є стягнення сплаченого.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В силу статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована громадянином ОСОБА_1 , згідно відповідного Договору.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України, відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) страхування здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) страхування, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) страхування).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

За положеннями статті 29 наведеного вище Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому слід враховувати, що спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22 цього Закону); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону). Відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 даного нормативно - правового акту страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 по справі № 910/6094/17.

В силу ч. 33.3. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика).

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

В ході судового розгляду судом було запропоновано надати докази того чи громадянин ОСОБА_3 , яким було складено Акт огляду транспортного засобу, має статус оцінювача або судового експерта (ліцензія, сертифікат, тощо). Однак, таких документів Страховою компанією до матеріалів справи не долучено.

В п. 29.12. Договору страхування сторони погодили, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в яких включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахування експертного зносу, а також вартість матеріалів та ремонту робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО з урахуванням рахунків з СТО (згідно з умовами п.29.13. Договору), а за рішенням Страховика також з урахуванням документів вказаних у п.28.2. Розмір збитків може визначатися на підставі авто товарознавчої експертизи (експертного дослідження) оцінки оцінювача або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (в т.ч., але не виключно експертом, аварійним комісаром, оцінювачем, спеціалістом Страховика).

Всупереч цьому, позивачем жодного кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків) складено не було, а в матеріалах справи такий доказ відсутній.

Наявна у справі ремонтна калькуляція від 07.02.2020 не відповідає наведеним у п.29.12 Договору умовам та не може вважатися Кошторисом збитків, як хибно зазначає Страхова компанія.

На переконання суду, долучені до матеріалів справи Акт огляду транспортного засобу, ремонтна калькуляція №1.003.19.0 від 07.02.2020, рахунок №7 від 07.02.2020 року не можуть підтверджувати розмір матеріального збитку, що завданий власнику транспортного засобу в результаті ДТП, оскільки носять лише консультаційний характер і не є кошторисом, звітом чи висновком експертного дослідження.

Більше того, в п.27.1.8 Договору страхування обумовлено надання представнику Страховика можливості провести огляд пошкодженого ТЗ у світлий час доби та скласти Акт огляду транспортного засобу.

При цьому суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що Акт огляду транспортного засобу, який наданий як доказ по справі, містить ряд дефектів, а саме: у ньому не зазначена дата огляду транспортного засобу та час, коли він проводився, а також в відсутній номер справи.

Не спростовані Страховою компанією і твердження відповідача про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 14.12.2019 о 19 год. 50 хв. на проїзній частині дороги на 756км+800м автодороги М-60 сполученням Київ-Чоп (про що зазначено в постанові суду від 02.03.2020 року), в той час як огляд транспортного засобу проводився в м. Рівне невідомо якого числа. Відтак не встановлено де перебував транспортний засіб з 14.12.2019, також не відомо яким чином зберігалось пошкоджене майно та чи зазначені пошкодження в Акті отримані саме під час ДТП, а не до чи після дорожньо-транспортної пригоди. Адже огляд транспортного засобу здійснювався без повідомлення та участі представника відповідача, як винуватця ДТП.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 183, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.06.2021

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко