Рішення № 97449874, 04.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/46/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2021 Справа № 908/655/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

про стягнення 150768, 38 грн.

12.03.2021 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява вих. № б/н від 12.03.2021 (вх. № 695/08-07/21 від 12.03.2021) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про стягнення 150768,38 грн. заборгованості, що виникла за договором про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2004, що складається з пені в сумі 31840,47 грн., інфляційних нарахувань в сумі 89930,35 грн. і 3 % річних в сумі 28997,56 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 12.03.2021 справу № 908/655/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/655/21, справі присвоєно номер провадження справи 4/46/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 633 ЦК України, ст., ст. 193, 230, 276 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного на умовах договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2004, та положень чинного законодавства в частині своєчасного і повного розрахунку за надані послуги з розподілу електричної енергії по рахункам № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 на загальну суму 6917719,00 грн. позивачем відповідачу на підставі положень вказаного договору, зокрема п. 8.5 договору, та вимог чинного законодавства нараховані відповідачу 3 % річних в розмірі 28997,56 грн. за період 19.01.2021 по 10.03.2021, пеня в розмірі 31840,47 грн. за період з 16.02.2021 по 01.03.2021 та інфляційні втрати в розмірі 89930,35 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2021. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 31840,47 грн., інфляційні нарахування в сумі 89930,35 грн. і 3 % річних в сумі 28997,56 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2270,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 05.04.2021 про відкриття провадження у справі № 908/655/21 відповідачу запропоновано у строк до 23.04.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості - навести свій контррозрахунок, позивачу запропоновано у строк до 05.05.2021 подати відповідь на відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь, а відповідачу запропоновано у строк до 24.05.2021 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

До служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України 23.04.2021 надійшов Відзив на позовну заяву вих. № 2019/20 від 20.04.2021 (вх. № 8413/08-08/21 від 23.04.2021), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України безпідставно нараховує пеню за період з 16.02.2021 по 01.03.2021, а не з моменту виникнення заборгованості по кожному з платежів та не обмежуючись шестимісячним строком нарахування пені. У зв`язку із цим, в цій частині позовних вимог відповідач вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Також за текстом відзиву на позовну заяву відповідачем на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України заявлено клопотання про зменшення до 99,9 % суму пені, що підлягає стягненню. Подане клопотання про зменшення розміру пені обґрунтоване посиланням на скрутне матеріально-фінансове становище Концерну «Міські теплові мережі». Так, у 2018 Концерн мав збиток, дефіцит коштів за 12 місяців 2019 становив 469691,6 тис.грн., дефіцит коштів за 12 місяців 2020 становив 625921,4 тис.грн. Відповідач є комунальним підприємством теплопостачання, основними споживачами теплової енергії є населення, бюджетні установи і організації, об`єкти соціальної сфери, інші суб`єкти господарювання, які здійснюють оплату за теплову енергію несвоєчасно та не у повному обсязі, мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед Концерном «Міські теплові мережі» станом на 01.01.2021 склала 1411611,77 тис.грн. Станом на 01.01.2021 тарифами на теплову енергію відшкодовується близько 90 % фактичної собівартості витрат на її виробництво, транспортування та постачання та не враховуються інші чинники. Майже 90% коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються у першу чергу за спожитий природний газ, послуги з його постачання, транспортування та розподілу. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. Розрахунок середнього відсотка коштів, що залишились в розпорядженні Концерну «МТМ» після розподілу зі спец.рахунків протягом 2019, становила 10,1 %, протягом 2020 - 22,5 %. Таким чином, стягнення з відповідача пені спричинить порушення майнових та соціальних інтересів відповідача: забезпечення безперебійного надання послуг з теплопостачання, здійснення виплати податків і зборів, виплати заробітної плати тощо. У відповідача відсутні джерела на виплату пені, адже у тарифі на комунальні послуги для населення кошти на це не передбачені. Мотивуючи свою позицію відповідач зауважує також, що позивач не надав доказів того, що порушення Концерном «МТМ» строків розрахунків призвело до виникнення збитків в сумі, заявленої до стягнення пені, саме з вини відповідача. Відповідач вважає, що перелічені обставини мають істотне значення та є винятковими у розумінні ст. 551 ЦК України, а тому є належною та достатньою підставою для зменшення судом пені, яка підлягає до стягнення на 99,9 %. Також відповідач просить суд врахувати, що має місце протиправна поведінка позивача, що виражена у не проведенні розрахунків з відповідачем за судовими рішеннями на загальну суму 10528815,56 грн. При цьому, за графіком погашення заборгованості на загальну суму 9061310,06 грн. ПАТ «Запоріжжяобленерго» до теперішнього часу не здійснено жодного платежу. Посилаючись на наведені обставини, а також приймаючи до уваги, що стягнення в повному обсязі одномоментно за рішенням суду заборгованості з відповідача призведене до дестабілізації роботи підприємства (зрив опалювального періоду 2021-2022, банкрутства Концерну «МТМ»), у тому числі щодо невиконання ним зобов`язань перед контрагентами зі сплати за холодне водопостачання, розподіл та транспортування природного газу та виплати заробітної плати, відповідач у відзиві на позовну заяву також просить суд на підставі ст. 238 ГПК України надати розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців. При цьому, відповідач зазначає, що фінансово-економічна ситуація на підприємстві не дозволяє виконати у добровільний строк у повному обсязі одноразово рішення суду, внаслідок чого постає загроза накладення арешту на рахунки відповідача, що є неприпустимим з огляду на соціально-економічне та стратегічне значення підприємства відповідача для споживачів послуг Концерну «МТМ».

Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 008-33/100 від 29.04.2021 (вх. № 8962/08-08/21 від 30.04.2021), в якій позивач зазначає, що твердження відповідача щодо неправомірності нарахування пені є безпідставними і необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, зокрема пунктом 8.5, сторони передбачили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України. Також позивач заперечує проти зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду. Зокрема зазначає, що незадовільний фінансовий стан підприємства не є безумовною підставою для зменшення пені та розстрочки виконання рішення суду. Ті обставини, що відповідач є комунальним підприємством теплопостачання, на думку позивача, не впливають на обов`язок відповідача виконувати свої договірні зобов`язання перед позивачем та, відповідно, не виключають його вини у виникненні заборгованості. Позивач, в свою чергу, також має критичний фінансовий стан. Так, серед іншого, у позивача наявний податковий борг в розмірі 1140 млн.грн., позивач має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товар-матеріальні цінності у розмірі 208835,07 тис.грн., станом на 28.02.2021 заборгованість позивача перед ДП «Енергоринок» за куповану електроенергію, придбану до 01.01.2019, становить 412,4 млн.грн. Податковий борг позивача значно перевищує розмір прибутку у 2019 (672000,00 грн.). ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач наголошує, що збитковість підприємства не є тією виключною обставино у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливими. Відповідачем не наведено жодних обставин, які існують в реальності та будуть перешкоджати виконанню судовому рішенню. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем на підставі ст., ст. 167, 251 ГПК України подані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 2507/20 від 19.05.2021 (вх. № 10652/08-08/21 від 25.05.2021), в яких відповідачем наведені обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог, які раніше наводилися ним у відзиві на позовну заяву. Додатково відповідач зазначає, що не погоджується з твердженням позивача, щодо того,що пунктом 8.5 договору сторони передбачили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання. Відповідач вважає, що п. 8.5 договору позивач трактує на власний розсуд, а строк нарахування пені, на його думку, не збільшений. За текстом заперечень на відповідь на відзив відповідач також просить суд зменшити до 99,9 % суму пені, що підлягає стягненню, а також надати розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців з тих же підстав, які раніше наводилися у відзиві на позовну заву.

За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з поштової накладної «Укрпошта Стандарт» № 6910501938538 та конверту, в якому заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 2507/20 від 19.05.2021 надійшли до служби діловодства суду, до відділення поштового зв`язку вони надані для відправлення 20.05.2021.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у встановлений судом строк виконано вимоги ухвали господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі № 908/655/21 та подано суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. У зв`язку із цим, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 2507/20 від 19.05.2021 (вх. № 10652/08-08/21 від 25.05.2021) приймаються судом до розгляду та залучаються до матеріалів справи № 908/655/21.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 05.05.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 у справі № 908/655/21 судом відмовлено в задоволенні клопотання Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/655/21 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.06.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.

Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом». Згідно з п. 4 ця постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019.

За змістом пунктів 1, 2 зазначеного нормативного акту постановлено: видати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго», та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством); анулювати з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з п. 3 зазначеної постанови ПАТ «Запоріжжяобленерго» зобов`язано, зокрема: - до 01 січня 2019 року забезпечити завершення організаційних заходів, пов`язаних з анулюванням ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності за ліцензією з розподілу електричної енергії, зокрема, але не виключно; - до 01 січня 2019 року укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії зі споживачами, електроустановки яких приєднані до системи розподілу електричної енергії Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», та договори електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з електропостачальниками, які мають намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії таким споживачам, із відкладальною умовою набрання ними чинності з 01 січня 2019 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) та визнано такою, що втратила чинність з 11.06.2018 постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (із змінами) (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п., п. 2, 6 вищевказаної постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно з п., п. 2.1.4., 2.1.6 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил. Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Матеріали справи свідчать, що 07.12.2018 Концерн «Міські теплові мережі» (відповідач у справі) підписав Заяву-приєднання з 1 січня 2019 року до умов «Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» (який є публічним Договором) на умовах Договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014.

Таким чином, з 01.01.2019 відповідач приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах раніше укладеного Концерном «Міські теплові мережі» з ПАТ «Запоріжжяобленерго» (позивачем у справі) Договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014, про що свідчить заява-приєднання від 07.12.2018. Укладений сторонами раніше (до відповідних змін у законодавстві у сфері електроенергетики) договір про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014 продовжує свою дію в частині регулювання відповідних відносин.

Відповідач ані факту укладення з позивачем договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014, ані факту приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах раніше укладеного Договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014 не заперечив.

Отже, «Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» (далі за текстом - Договір) вважається укладеним з 01.01.2019, шляхом приєднання відповідача (Споживача) до умов цього Договору згідно з «Заявою-приєднання», що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор системи (позивач) надає Споживачу (відповідачу) послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (далі - КСР), за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом Споживача, який є Додатком № 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах Оператора системи.

За умовами п. 2.3 Договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком № 4 «Порядок розрахунків».

Так, до Договору сторонами підписаний Додаток № 4 «Порядок розрахунків» пунктом 1.4 якого визначено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.

Згідно п. 1.5 Додатку № 4 до Договору Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Оператора системи для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою «Акт про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» за формою Додатка № 6.

Оператор системи підписує поданий акт та один примірник повертає Споживачу.

За підсумками розрахункового періоду оператор системи виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку.

В пункті 1.8 Додатку № 4 до Договору, зазначено, що рахунки, виставлені Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представнику Споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у Оператора системи.

У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу Оператором системи поштовим зв`язком, кур`єром або за допомогою інтернет-сервісу.

Згідно п. 1.9 Додатку № 4 до Договору, Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Датою отримання рахунка, вважається:

- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача - дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора;

- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фіскальному чеку поштового відправлення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні -7 днів);

- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його Споживачу; у разі направлення рахунка інтернетом-сервісом - дата, визначена п. 3.5. цього Додатка.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки:

- № 44/10/рп від 31.10.2019 на суму 507318,88 грн. (за жовтень 2019);

- № 44/11/рп від 30.11.2019 на суму 3029077,45 грн. (за листопад 2019);

- № 44/12/рп від 31.12.2019 на суму 3381322,67 грн. (за грудень 2019).

Зазначені вище рахунки відповідачем отримані, про що свідчить підпис представника відповідача на кожному з рахунків. Також у рахунках зазначений кінцевий термін їх сплати.

Відповідач факт отримання від позивача рахунків на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 на загальну суму 6917719,00 грн. не заперечив.

Також відповідачем не заперечується і факт, що зазначені вище рахунки на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії у передбачені Договором строки та у повному обсязі ним неоплачені. Надані до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень свідчать, що оплата рахунків № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 відповідачем здійснена 30.03.2021.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 31840,47 грн., інфляційних нарахувань в сумі 89930,35 грн. і 3 % річних в сумі 28997,56 грн., нарахованих за порушення відповідачем строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 на загальну суму 6917719,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується факт порушення з боку Концерну «Міські теплові мережі» строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019, вимоги про стягнення з нього пені, 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції. (ч., ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч., ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст., ст. 1, 3 Закону).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 сформульована правова позиція, що, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вимогу про стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на пункт 8.5 Договору.

Так, п. 8.5 Договору сторонами передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору, у разі якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює Споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати.

Таким чином, сторонами передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, - по день фактичної оплати.

Згідно поданого позивачем розрахунку, останній нарахував пеню окремо за кожним рахунком за загальний період із 16.02.2021 по 01.03.2021, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня. Загальна сума пеня, що заявлена до стягнення, склала 31840,47 грн.

Враховуючи умови п. 1.9 Додатку № 4 до Договору кінцевим терміном оплати по рахунку № 44/10/рп від 31.10.2019 (отриманий Споживачем 02.11.2019) було 08.11.2019; кінцевим терміном оплати по рахунку № 44/11/рп від 30.11.2019 (отриманий Споживачем 02.12.2019) було 09.12.2019; кінцевим терміном оплати по рахунку № 44/12/рп від 31.12.2019 (отриманий Споживачем 03.01.2020) було 10.01.2020.

Таким чином, прострочення оплати по рахунку № 44/10/рп починається з 09.11.2019, по рахунку № 44/11/рп - з 10.12.2019, по рахунку № 44/12/рп - з 11.01.2020.

Судом встановлено, що в провадження господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/3239/20 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення пені за порушення відповідачем строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019.

В рішенні господарського суду Запорізької області від 27.04.2021 у справі № 908/3239/20 суд дійшов висновку, що за загальний період із 15.12.2019 по 15.02.2021 з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» підлягає стягненню 1209284,69 грн. пені. При цьому, застосувавши положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, судом в рішенні від 27.04.2021 у справі № 908/3239/20 зменшено розмір пені, заявленої до стягнення, і стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» 846499,00 грн. пені за загальний період з 15.12.2019 по 15.02.2021.

Отже, судом з`ясовано, що у даній справі розрахунок пені позивачем здійснений з урахуванням періоду, який був предметом розгляду у справі № 908/3239/20.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний правильно, розмір пені за порушення відповідачем строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 за період з 16.02.2021 по 01.03.2021 становить 31840,47 грн.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом в заявленому позивачем розмірі 31840,47 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України безпідставно нараховує пеню за період з 16.02.2021 по 01.03.2021, а не з моменту виникнення заборгованості по кожному з платежів та не обмежуючись шестимісячним строком нарахування пені спростовуються наведеними вище нормами законодавства та умовами Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах раніше укладеного Договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014. Суд зазначає, що пеня нарахована позивачем у межах періоду, визначеного Договором.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, на 99,9 %, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Обґрунтовуючи подане клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, значну дебіторську заборгованість споживачів комунальних послуг перед Концерном «Міські теплові мережі».

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд враховує не лише матеріальний стан Концерну «Міські теплові мережі», а й матеріальний стан ПАТ «Запоріжжяобленерго», обставину віднесення ПАТ «Запоріжжяобленерго» постановою Кабміну Міністрів України від 04.03.2015 № 83 до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, також судом враховується, що заборгованість виникла у відповідача за послуги, надані у жовтні - грудні 2019 року, прийнятий судом до уваги також і розмір заявленої до стягнення у даній справі пені у порівнянні із розміром заборгованості (загальна сума заборгованості склала 6917719,00 грн.).

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах раніше укладеного Договору про постачання електричної енергії № 44 від 01.10.2014.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, суд вважає співрозмірним з порушенням.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків вбачається, що нарахування 3 % річних здійснено за період з 19.01.2021 по 10.03.2021, а нарахування інфляційних втрат - за період з 01.01.2021 по 31.01.2021.

Судом встановлено, що в провадження господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/280/21 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення 3 % річних за період з 13.11.2019 по 18.01.2021 і інфляційних втрат за період з 01.12.2019 по 31.12.2020 за порушення відповідачем строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019.

Отже, судом з`ясовано, що у даній справі розрахунок річних відсотків і інфляційних нарахувань позивачем здійснений з урахуванням періодів, які є предметом розгляду у справі № 908/280/21.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний правильно, розмір 3 % річних за порушення відповідачем строків розрахунків по рахункам на оплату за надані послуги з розподілу електричної енергії № 44/10/рп від 31.10.2019, № 44/11/рп від 30.11.2019 і № 44/12/рп від 31.12.2019 за заявлений позивачем період становить 28997,56 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 28997,56 грн. 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 89930,35 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Суд зауважує, що всі підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПАТ «Запоріжжяобленерго») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Судом також враховано, що відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання відстрочки виконання рішення на один рік.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, частково не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а частково враховані судом при вирішенні даного спору.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про стягнення 150768,38 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Мета Банк», МФО 313582) 31840 (тридцять одну тисячу вісімсот сорок) грн. 47 коп. пені, 28997 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 56 коп. 3 % річних, 89930 (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 35 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 04» червня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.