Рішення № 97449810, 02.06.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/343/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Трохимчук І.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Юхименко С.Ю., ордер серії АІ №1099636 від 25.03.2021 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до Приватного підприємства "Елітбуд-1"

про стягнення 260 000,00 грн

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Елітбуд-1" про стягнення 260 000,00грн.

В якості правових підстав позову позивач вказує ст.1172 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою суду від 05.04.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 12.05.2021.

30.04.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

12.05.2021 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив №7270/17 від 11.05.2021 з доказами направлення на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2021 відкладено розгляд справи по суті на 02.06.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив. 28.05.2021 до суду повернулася ухвала суду від 12.05.2021, яка направлялася на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.92-94). Ухвалу суду від 12.05.2021 направлено також на електронну пошту відповідача, вказану у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

24.07.2020 на 150 км 300 м автомобільної дороги М06-Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю:

1) автомобіля «Skania 124 L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з напівпричіпом ROJI д.р.н. НОМЕР_2 ). На момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 ;

2) автомобіля «Volvo FM 4x2», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (з напівпричіпом ZVVZ NCEA д.р.н. НОМЕР_4 ). На момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_2 ;

3) автомобіля «Volkswagen Multivan», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 . На момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 31.08.2020 у справі №278/1988/20 ДТП сталася внаслідок порушень ПДР України водієм ТЗ «Skania 124 L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (а.с.51-53).

Згідно постанови ОСОБА_1 перед виїздом не забезпечив та не перевірив технічний стан і комплектність транспортного засобу, під час руху якого з напівпричепа відірвалося два колеса та пошкодили автомобіль Volkswagen державний реєстраційний номер НОМЕР_5 та автомобіль Volvo державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Зазначено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1А ПДР України. ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав та щиро розкаявся.

Слід також відзначити, що з відповіді НПУ про ДТП від 24.07.2020, вбачається, що ОСОБА_1 порушено п.2.3.а Правил дорожнього руху - порушення забезпечення технічної справності, стану і комплектності ТЗ та вантажу (а.с.44-50).

Цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Skania 124 L», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким є Приватне підприємство "Елітбуд-1" була застрахована на підставі договору, укладеного у формі полісу № АР/4030083 від 29.01.2020 в ПрАТ «УПСК» (а.с.43).

Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Volvo FM 4x2» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 - ТОВ «Юнігран», завдана матеріальна шкода розмір якої визначений на підставі ремонтної калькуляції 4030083_N та складає 165 529,18грн (з ПДВ 198 635,02грн) (а.с.39-42).

Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Volkswagen Multivan», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 - ОСОБА_3 було завдана матеріальна шкода розмір якої був визначений на підставі ремонтної калькуляції №4030083_А та складає 166 236,57грн (з врахуванням ПДВ 199 483,88грн) (а.с.22-27).

Відповідно до договору ОСЦПВВТЗ укладеного у формі полісу №АР/4030083 від 29.01.2020, а саме п. 4 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 130 000,00грн на кожного потерпілого.

13.11.2020 власник ТЗ «Volvo FM 4x2» державний реєстраційний номер НОМЕР_7 - ТОВ «Юнігран», подав заяву про страхове відшкодування (а.с.28).

07.12.2020 ПрАТ «УПСК» на підставі страхового акту №011/037/002160/20/1 від 07.12.2020 (а.с.10) здійснило виплату страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ «Volvo FM 4x2», державний реєстраційний номер НОМЕР_7 у розмірі 130 000,00грн (з урахуванням ліміту відповідальності), що підтверджує платіжне доручення №16194 від 07.12.2020 (а.с.11).

28.07.2020 власник автомобіля «Volkswagen Multivan», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 - ОСОБА_3 подав Позивачу заяву про страхове відшкодування (а.с. 12).

30.09.2020 ПрАТ «УПСК» на підставі страхового акту № 011/037/002642/20/1 від 30.09.2020 (а.с.8) здійснило виплату страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ «Volkswagen Multivan», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 у розмірі 130 000грн (з урахуванням ліміту відповідальності), що підтверджує платіжне доручення №14204 від 30.09.2020 (а.с.9).

Відповідно до постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 31.08.2020 по справі №278/1988/20 ДТП сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_1 перед виїздом не забезпечив та не перевірив технічний стан і комплектність ТЗ, під часу руху якого відірвалося два колеса.

Відповідно до постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 31.08.2020 по справі №278/1988/20 ОСОБА_1 , працює на посаді водія в ПП «Елітбуд».

Отже на підставі вище викладеного, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати завдану своїм працівником шкоду в порядку регресу позивачеві, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що згідно постанови від 31.08.2020 №278/1988/20 водій ОСОБА_1 24.07.2020 порушив п.12.1.А ПДР України (водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії). Водночас зазначає, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом, було вилучене у водія ОСОБА_1 працівниками поліції, які здійснювали оформлення ДТП.

Вказує, що жодного іншого порушення ПДР в постанові від 31.08.2020 не зазначено. Зазначення в мотивувальній частині постанови про те, що гр. ОСОБА_1 на 150 км а/д Київ-Чоп керував автомобілем SCANIA 124L номерний знак НОМЕР_8 , перед виїздом не забезпечив та не перевірив технічний стан і комплектність транспортного засобу, під час руху якого з напівпричіпа відірвались два колеса та пошкодили автомобіль VOLKSWAGEN державний номерний знак НОМЕР_5 та автомобіль VOLVO державний номерний знак НОМЕР_7 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, суперечить висновку про порушення водієм п. 12.1.А ПДР. При розгляді справи про адміністративні правопорушення не встановлювались обставини перевірки технічного стану транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач зауважує, що:

- акт огляду транспортного засобу не містить жодних реквізитів страховика. Крім того, він підписаний невідомими особами - власником ТЗ зазначений ОСОБА_4 , який не являється уповноваженою особою;

- ремонтні калькуляції ніяким чином не ідентифіковані. Огляд автомобіля відбувся у липні 2020, ремонтна калькуляція на автомобіль VOLVO складена 22.10.2020, заява про виплату страхового відшкодування подана у листопаді 2020.

- копії фото звітів, які додані до позову, є неякісними, не співпадають із Актом огляду ТЗ. Так. п.1 Акту вказано, що заміні та фарбуванню підлягають двері ліві, водночас фото звіти не відображають пошкодження дверей автомобіля VOLVO.

- серед документів - додатків до позову міститься не ідентифікований документ - відповідь від НПУ, згідно з якою відбулось бокове зіткнення, водночас відомості щодо 5-го учасника ДТП зазначено, що пошкоджена передня центральна частина автомобіля VOLKSWAGEN.

Вказані обставини покладено в основу заперечень відповідача проти позову.

На спростування вказаного відповідачем позивач подав відповідь на відзив (а.с.86-87).

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до підпункту "г" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, при виконанні трудових обов`язків та керував автомобілем, який належить відповідачу, що сторонами визнається.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України 1961-IV вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

У даному випадку, зважаючи на положення статті 1172 Цивільного кодексу України, пункту "г" частини 1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та встановлені судом обставини справи щодо причин настання спірної ДТП, особою, відповідальною за завдані у цьому разі збитки на суму 260 000,00грн, є саме відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в сумі 260000,00грн є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Твердження, наведені відповідачем, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а тому не беруться судом до уваги.

З урахуванням вищевикладеного, підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в сумі 260 000,00грн.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

3. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір у повному обсязі покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00гр. суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00грн подано копію Договору №1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019 (а.с.55-57), копію додаткової угоди №1 від 21.05.2020 до нього (а.с.58), копію ордера серії АІ №1099636 (а.с.59), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.60), копію акта про надання правової допомоги №90 від 25.02.2021 до Договору про надання правової допомоги (а.с.61), копію платіжного доручення №1367 від 26.02.2021 про сплату 9 000,00грн (а.с.62).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

В свою чергу, відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.4. ст.129 ГПК України).

Враховуючи якість поданих позивачем процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, ціну позову, у суду наявні підстави вважати, що заявлена до відшкодування сума гонорару у розмірі 9 000,00грн є співмірною та обґрунтованою фактично наданим послугам.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 31/10, кв. 3, ідентифікаційний код 33555092) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681)

- 260 000,00грн;

- 3 900,00грн судового збору;

- 9 000,00грн витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.06.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек. з пов.) та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2