Рішення № 97449701, 25.05.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.2021 Справа № 905/331/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Юрлагіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до відповідача: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради

про: стягнення заборгованості в розмірі 1091521,23грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

18.02.2021, шляхом надіслання поштового відправлення, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»(далі- ПрАТ`Авдіївський коксохімічний завод») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (далі - КП «СЄЗ») про стягнення заборгованості в розмірі 1091521,23грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором №271/18Э від 26.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленої пари гарячої та пов`язаної продукції.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/331/21; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2021.

Ухвалою суду від 20.04.2021 відкладено підготовче засідання на 11.05.2021.

Ухвалою суду від 11.05.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/331/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.05.2021 об 11:45 год.

У судове засідання 25.05.2021 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 11.05.2021 вручена останньому 18.05.2021.

Представник відповідача у судове засідання 25.05.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого копія ухвали суду від 11.05.2021 вручена останньому 18.05.2021.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 ГПК України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 ГПК України.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що у квітні 2018, листопаді 2018, грудні 2018 за умовами договору №271/18Э від 26.03.2018 позивач поставив відповідачу пару гарячої води та пов`язану продукцію на загальну суму 1386097,82грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі наданих ТМЦ послуг (виконаних робіт), тоді як КП «СЄЗ» оплату здійснювало частинами, у тому числі з здійсненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог, заборгованість на час звернення з позовом склала 1091521,23грн.

Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №271/18Э від 26.03.2018, рахунків-фактур, актів наданих комунальних послуг, виписок банку, заяви про залік взаємних вимог.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 526, 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 193, 308 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 30,162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

КП «СЄЗ» надіслало до Господарського суду Донецької області відзив на позовну заяву №01-09/501 від 29.03.2021, в якому просить відтермінування погашення заборгованості строком на 3 місяці згідно наданого відповідачем графіку, а саме, у квітні 2021 - 100000,00грн, у травні 2021-100000,00грн, у червні 2021- 154120,04грн.

За текстом відзиву відповідач визнає факт виконання послуг з боку позивача у визначений останнім період у вказаній сумі, але зазначає, що, крім платежів, які враховані позивачем, відповідач також сплатив заборгованість в розмірі 600229,73грн з посиланням на платіжні доручення №1934 від 09.02.2021, №22 від 15.01.2021, №2073 від 15.03.2021, №2061 від 09.03.2021, заборгованість в сумі 354120,04грн КП «СЄЗ» визнає.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається скрутний фінансовий стан підприємства та неможливість сплатити заборгованість 354120,04грн; відсутністю прямої вини відповідача у виникненні заборгованості, адже підприємство не є кінцевим споживачем послуг з центрального теплопостачання, одночасно у кінцевих споживачів наявна заборгованість, стягнення якої значно ускладнюється відсутністю місцевого суду, спливом строків позовної давності, неможливості встановлення місцезнаходження окремих споживачів.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду графік погашення заборгованості та належним чином засвідчені копії: платіжного доручення №1934 від 09.02.2021 та платіжного доручення №22 від 15.01.2021, платіжного доручення №2073 від 15.03.2021 та платіжного доручення №2061 від 09.03.2021.

Підставність своїх заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 5, 165, 178 ГПК України.

ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надіслало до Господарського суду Донецької області відповідь на відзив на позовну заяву №11/10/333 від 07.04.2021, в якій підтвердило часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 600229,73грн та розмір наявної заборгованості - 354120,04грн.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду належним чином засвідчені копії: виписок банку за 15.01.2021, 09.02.2021, 09.03.2021, 15.03.2021.

Виклад обставин справи, встановлених судом

26.03.2018 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (надалі - Учасник) та КП «СЄЗ» (надалі - Замовник) уклали договір про закупівлю товарів №271/18Э, відповідно до пункту 1.1 якого Учасник зобов`язується протягом 2018 року поставити Замовникові (товари), зазначені в пропозиції за кодом Закупівлі ДК 021-2015 (СРV 2008)09320000-8- пара гаряча вода та пов`язана продукція а Замовник - прийняти і оплатити (такі товари, роботи або послуги) - ДК 021-2015 (СРV 2008)09320000-8- пара гаряча вода та пов`язана продукція.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень чи застережень.

Згідно до п.10.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов`язань до їх повното виконання.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент товару роботи або послуги) ДК 021-2015 (СРV 2008) 09320000-8- пара гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість товару (послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) - 107600Гкал. та 89800 м3 хімічно очищеної води.

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 договору).

У пункті 3.1. Договору сторони погодили ціну договору, яка становить 5931247,20грн, у тому числі ПДВ 20% - 988541,20грн.

Відповідно до п.3.2. договору, його ціна може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Пунктом 2.1 договору унормовано, що Учасник повинен передати (поставити) Замовнику товар (товари), (виконати передбачені дим Договором роботи або надати Замовнику послугу (послуги), якість яких відповідає умовам зазначеним у пропозиції за кодом Закупівлі ДК 021-2015 (СРV 2008) 09320000-8- пара гаряча вода та пов`язана продукція.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили строк (термін) поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) протягом 2018 року.

Місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) за адресою Замовника: Україна, Донецька обл., м. Авдіївка, (згідно межі балансової належності) (п.5.2 договору).

Згідно з п.п.6.1.1 договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за (поставлені товари, надані послуги або виконані роботи).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред`явлення Учасником рахунка на оплату (товару, робіт або послуг) (далі - рахунок) або після (на підставі) підписання Сторонами акта, а саме: розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 10 робочих днів після їх надання, з власних коштів підприємства (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору до рахунків додаються: акти приймання - передачі (поставки) товару. Вся документація, у обов`язковому порядку засвідчена підписами уповноважених осіб та скріплена печаткою.

Сторонами підписані: Конкретизація умов поставки теплової енергії (Додаток № 1 до договору), Акт розмежування балансової належності теплових мереж (Додаток № 2 до договору), які є невід`ємною частиною цього договору.

В квітні 2018, листопаді 2018 та грудні 2018 ПрАТ`Авдіївський коксохімічний завод» поставило КП «СЄЗ» енергію теплову у кількості 21502 Гкал, та воду хімічно очищену кількістю 32486 м3, що підтверджується копіями актів прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт), які містяться в матеріалах справи.

Акти прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень, мають посилання на договір та відсутність у Замовника претензій до Учасника. За кожним актом відповідачу висталений відповідний рахунок.

Зокрема, за актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №91971106 від 24.04.2018 позивачем поставлено відповідачу енергію теплову у кількості 7734 Гкал на загальну суму 337717,46грн (з ПДВ).

Виставлений ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» рахунок на оплату №91971106 від 24.04.2018 на суму 337 171,46грн за спірним договором оплачений КП «СЄЗ» 15.01.2021 на суму 236 416,06грн, 09.02.2021 на суму 100755,40грн.

За актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №91966167 від 24.04.2018 позивачем поставлено відповідачу воду хімічно очищену у кількості 7300 м3 на загальну суму 100827,60грн (з ПДВ).

24.04.2018 ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» виставило рахунок КП «СЄЗ» на оплату №91966167 на суму 100 827,60грн.

Відповідно до копії заяви про залік зустрічних однорідних вимог №9від 26.06.2019 зобов`язання за актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) № 91966167 від 24.04.2018 частково припинені в частині погашення суми 94576,59грн за надані послуги.

За актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №92292770 від 24.11.2018 позивачем поставлено відповідачу енергію теплову у кількості 13768 Гкал на загальну суму 600229,73грн (з ПДВ).

Виставлений ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» рахунок на оплату №92292770 від 24.11.2018 на суму 600229,73грн за спірним договором оплачений КП «СЄЗ» 09.02.2021 року на суму 199244,60грн, 09.02.2021року на суму 100000,00грн, 15.03.2021 року на суму 100985,1 грн.

За актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №92292771 від 24.11.2018 позивачем поставлено відповідачу воду хімічно очищену у кількості 14575 м3 на загальну суму 201309,90грн (з ПДВ).

Доказів оплати виставленого ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» рахунку на оплату №92292771 від 24.11.2018 на суму 201309,90грн за спірним договором КП «СЄЗ» матеріали справи не містять.

За актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №92333414 від 24.12.2018 позивачем поставлено відповідачу воду хімічно очищену у кількості 10611м3 на загальну суму 146559,13грн (з ПДВ).

Доказів оплати виставленого ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» рахунку на оплату №92333414 від 24.12.2018 на суму 146559,13грн за спірним договором КП «СЄЗ» матеріали справи не містять.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої продукції.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Укладений між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради договір про закупівлю товарів №271/18Э від 26.03.2018 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваними, на час розгляду справи у судовому порядку недійсними не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції на підставі договірних відносин сторін - актів прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) - судом встановлено, що у квітні 2018, листопаді 2018, грудні 2018 на виконання умов договору КП «СЄЗ» отримало від ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» енергію теплову у кількості 21502гкал, та воду хімічно очищену кількістю 32486 м3 на загальну суму 1386097,82грн.

Вказані обставини відповідачем підтверджуються.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті п. 4.1 договору сторони погодили порядок оплати за поставлену енергію теплову та воду хімічно очищену, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред`явлення Учасником рахунка на оплату (товару, робіт або послуг) (далі - рахунок) або після (на підставі) підписання Сторонами акта, а саме: розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 10 робочих днів після їх надання, з власних коштів підприємства.

Як встановлено вище сторонами без заперечень підписані акти прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт).

Також в матеріалах справи містяться відповідні рахунки до кожного акту, однак безпосередні докази їх вручення або направлення відповідачу засобами поштового зв`язку відсутні в матеріалах справи.

Оскільки п. 4.1 договору передбачає, що розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 10 робочих днів після їх надання, а факт надання підтверджується саме підписанням відповідного акту, суд вважає, що строк оплати встановлений договором настав.

Крім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.

Відповідач не оспорює факт отримання вказаних рахунків, посилається на них під час проведення оплати.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором в сумі 1091521,23грн, при цьому позивач враховує проведений сторонами залік зустрічних однорідних вимог від 26.06.2019 на суму 94576,59грн та часткову оплату відповідачем 24.11.2018 заборгованості за актом прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №92292771 на суму 200000,00грн.

Разом з тим, крім наведеного, платіжними дорученнями №1934 від 09.02.2021 на суму 300000,00грн, №22 від 15.01.2021 на суму 300000,00грн, №2073 від 15.03.2021 на суму 200000,00грн, №2061 від 09.03.2021 на суму 100000,00грн відповідач, зокрема, з посиланням на умови договору та рахунки сплатив позивачу заборгованість за спірними рахунками в сумі 737401,19грн.

Вказаними платіжними дорученнями також сплачено грошові кошти, за іншими рахунками, суми за якими які не входять до предмету спору.

Позивач у відповіді на відзив підтверджує факт сплати грошових коштів відповідачем у означеній сумі, на підтвердження чого надає відповідні виписки з банківського рахунку, що містять аналогічні відомості.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 13/51-04, Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.

Таким чином, визначальними для встановлення наявності порушеного права та підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору щодо здійснених оплат є дата відкриття провадження у справі.

У справі №905/331/21 провадження відкрито судом 22.03.2021.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що на момент відкриття провадження у справі оплати згідно платіжних доручень №1934 від 09.02.2021, №22 від 15.01.2021, №2073 від 15.03.2021, №2061 від 09.03.2021 вже були здійснені, після відкриття провадження оплати не проводились, тому підстави для закриття провадження по справі в цій частині відсутні, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки на момент відкриття провадження у справі право позивача не було порушено.

Доказів оплати залишку вартості поставленої енергії теплової та води хімічно очищеної в сумі 354120,04грн матеріали справи не містять.

У відзиві та відповіді на відзив сторони підтверджують наявність заборгованості в сумі 354120,04грн.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з вчасної оплати та встановленою наявність основного боргу Замовника перед Учасником за договором №271/18Э від 26.03.2018 в загальній сумі 354120,04грн, а саме, за актами прийому-передачі наданих ТМЦ, послуг (виконаних робіт) №91966167 від 24.04.2018, №92333414 від 24.12.2018, №92292771 від 24.11.2018.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 354120,04грн, у решті позовних вимог слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочення виконання рішення на 3 місяці згідно наданого відповідачем графіку, а саме, у квітні 2021 - 100000,00грн, у травні 2021-100000,00грн, у червні 2021- 154120,04грн.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства та неможливість сплатити заборгованість 354120,04грн; відсутністю прямої вини відповідача у виникненні заборгованості, адже підприємство не є кінцевим споживачем послуг з центрального теплопостачання, одночасно у кінцевих споживачів наявна заборгованість, стягнення якої значно ускладнюється відсутністю місцевого суду, спливом строків позовної давності, неможливості встановлення місцезнаходження окремих споживачів.

Розглянувши означене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 ГПК України унормовано, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приймаючи рішення про розстрочку виконання рішення, суд повинен оцінити, а заявник, відповідно, довести належними доказами, гарантовану можливість виконання рішення у запропоновані ним строки.

За статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що відповідач обмежився лише посиланням на скрутний фінансовий стан підприємства, та неможливість сплатити заборгованість 354120,04грн, однак не надав жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим ці ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Розстрочення виконання судового рішення має на меті забезпечити його реальне виконання з урахуванням інтересів сторін, а посилання відповідача лише на складний фінансовий стан без визначення реальної перспективи виконання судового рішення не може бути підставою для розстрочення такого виконання.

Всупереч ст.74 ГПК України відповідачем не надано доказів того, що саме в графік, визначений ним для розстрочки погашення заборгованості рішення суду буде виконано.

Суд вбачає, що відповідач пропонував наступний графік розстрочення - у квітні 2021 - 100000,00грн, у травні 2021-100000,00грн, у червні 2021- 154120,04грн.

Виходячи з даного графіку, на момент прийняття рішення суду у справі відповідач повинен був вже здійснити платіж в сумі 100000,00грн за квітень 2021, однак докази на підтвердження здійснення даного платежу у добровільному порядку у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення та відмовляє в її задоволенні.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5311,80грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 1091521,23грн - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» Авдіївської міської ради (адреса місцезнаходження: 86060, Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Молодіжна, будинок 3; код ЄДРПОУ: 32270664) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (адреса місцезнаходження: 86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; код ЄДРПОУ: 00191075) заборгованість в сумі 354120,04грн, судовий збір в сумі 5311,80грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 25.05.2021.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова