Рішення № 97449561, 07.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2021р. Справа № 904/2882/21

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія», м. Київ

До: Фізична особа-підприємця Коверник Ірини Павлівни, м. Дніпро

Про: зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (позивач) звернулась з позовом до ФОП Коверник І.П. (відповідач) про зобов`язання відповідача надіслати на ім`я позивача письмову пропозицію з усіма основними умовами договору оренди нежитлового приміщення площею 64, 6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Данили Галицького, буд. 51, прим.3 та повідомити про намір продати це приміщення і причини припинення існуючих відносин. Позовні вимоги обґрунтовані посилання на приписи ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України; на існування між сторонами договірних відносин за договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.04.2020р.; направленням відповідачем позивачу листа від 01.02.21р., в якому повідомлялося про припинення строку оренди приміщення з 01.04.21р.,без зазначення причин припинення договору; ненаданням відповіді відповідачем на лист позивача (про намір скористатися переважним правом) з пропозицією укласти договір на новий строк або продаж цього приміщення.

Ухвалою від 22.03.21р. було відкрите провадження у справі №904/2882/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ФОП Коверник І.П. (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим), що відповідно до п.4.2. договору оренди нежилого приміщення №б/н від 01.04.20р. (укладеного між сторонами), за згодою сторін період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах, встановлених на основі взаємної домовленості; відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. На думку відповідача жоден пункт договору не містить обов`язку орендодавця ані про надання позивачу (орендарю) нових умов договору оренди на новий строк, ані про повідомлення останнього про наявність наміру продати орендоване приміщення і припинення існуючих відносин. Також зазначає, що умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін; у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Окрім того , відповідач просив стягнути з позивача 8 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких надав відповідні докази (а.с.44-51).

ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (позивач) своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.04.20р. між ФОП Коверник І.П. (орендодавець) та ТОВ «Дніпродзержинська Фармацевтична компанія» (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №б/н від 01.04.20р., відповідно до умов якого орендодавець передає , а орендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 64, 6 кв.м. за адресою : м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 51, прим.3 для розміщення в ньому аптеки та зобов`язується і гарантує оплачувати орендну плату, утримувати орендовану площу в належному стані. (п.1.1. договору).

В п.4.1. договору сторони погодили, що строк дії договору з 01 квітня 2020р. по 01 квітня 2021р. За згодою сторін, період дії договору може бути подовжений відносно вказаного строку, на умовах встановлених на основі взаємної домовленості. (п.4.2.). Згідно п. 10.2. договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні вноситися у письмовій формі у вигляді доповнень до договору. (а.с.10-12).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав орендоване майно (що підтверджується відповідним актом приймання-передачі нежилого приміщення в оренду від 01.04.20р., а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєму листі від 01.02.21р. повідомив позивача про припинення строку оренди приміщення з 01.04.21р. та про те , що в майбутньому відповідач не буде укладати новий договір та продовжувати ділові відносини з позивачем. Також просив повернути орендоване майно по акту повернення 01.04.21р. (а.с.28).

03.03.021р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням вих.№16 від 03.03.21р. про намір скористатися переважними правами, передбаченими ст. 777 ЦК України; та вказав , що готовий укласти договір найму приміщення загальною площею 64, 6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 51, прим.3 на новий строк; або придбати приміщення загальною площею 64, 6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 51, прим. 3 у власність. (а.с.32). У зв`язку з неотримання відповіді на це повідомлення від відповідача, позивач посилаючись на приписи ст. 777 ЦК України звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 187 ГК встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно приписів ст. 638 ЦК: Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк; кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці; договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк; законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна; якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору; договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. (ст. 763 ЦК України). Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін; у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється; наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання (ст. 777 ЦК України).

З огляду на аналіз зазначених норм закону, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки: договір, про який йде мова в цій позовній заяві, не є таким, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, це не договір за держзамовленням; між сторонами не було угоди про укладення певного договору, не укладався попередній договір; між сторонами не було домовленості щодо передачі спору на розгляд суду у разі недостягнення згоди щодо певних умов договору або договору в цілому; відповідач вільний укласти договір на умовах, прийнятних для нього, як власника нерухомого майна і не є компетенцією суду зобов`язувати відповідача надіслати на ім`я позивача письмову пропозицію з усіма основними умовами договору оренди нежитлового приміщення , оскільки лише власнику належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 777 ЦК України не містить положення про те, що сторони не можуть відступити від самостійного правового врегулювання відносин сторін з приводу оренди майна, то виходячи з умов укладеного договору, у відповідача відсутній жоден з обов`язків, про зобов`язання виконання яких в натурі просить позивач. Враховуючи вищезазначене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 07.06.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв