Рішення № 97449453, 04.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3004/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Заїченко Тамари Анатоліївни, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 545 485,37 грн. та розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Заїченко Тамари Анатоліївни про стягнення суми основного боргу у розмірі 492 727,85 грн., пені у розмірі 135,44 грн., інфляційної складової у розмірі 14 068,13 грн., 3% річних у розмірі 4 063 грн., 7% штрафу у розмірі 34 490,95 грн. та розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем" № 09/03-1 від 09.03.2021 залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3004/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Фізичною особою-підприємцем Заїченко Тамарою Анатоліївною (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію (товар) в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти цю продукцію (товар) та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, постачання продукції (товару) за цим договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставки окремих партій продукції (товару) визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях або рахунках - фактурах та в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в письмовій формі, підтверджених постачальником.

Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію на поставку товарів. У вказаній специфікації сторони визначили найменування, асортимент, кількість, ціну, строк поставки товару. Загальна ціна товару за специфікацією становить 492 727,85 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору, на підставі специфікації або рахунку-фактури на оплату постачальника покупець проводить попередню оплату продукції (товару), зазначеної в додатках до договору, в наступному розмірі:

- 80 % вартості продукції (товару) протягом 1 банківського дня з дня отримання рахунку-фактури або специфікації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

- 20 % вартості продукції (товару) - після відвантаження продукції (товару) та реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу покупця.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, платіжним дорученням № 194 від 12.10.2020 перерахував постачальнику грошові кошти у розмірі 394 400 грн.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що постачання партії продукції (товару) підлягає виконанню постачальником на умовах цього договору та узгоджується сторонами по кожній партії продукції (товару) окремо.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP за адресою, яка вказана в рахунках - фактурах або специфікаціях та у видаткових накладних. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші умови поставки окремих партій продукції (товару) визначаються сторонами в процесі реалізації даного договору і відображаються в специфікаціях або рахунках - фактурах, накладних, які є невід`ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в письмовій формі, підтверджених постачальником. Покупець надає замовлення (заявку) постачальнику не менше, ніж за 7 календарних днів до бажаної дати поставки.

Пунктом 4.2 договору визначено, що строки поставки партії товару становить 3 календарних дні з моменту попередньої оплати, якщо інше не передбачено в специфікації або в рахунку - фактурі.

Однак відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не поставив товар у встановлені строки.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач має сплатити повну вартість непоставленого товару у розмірі 492 727,85 грн..

Також за порушення відповідачем строків поставки товару позивачем нараховано до сплати пеню у розмірі 135,44 грн., інфляційну складову у розмірі 14 068,13 грн., 3% річних у розмірі 4 063 грн., 7% річних у розмірі 34 490,95 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020.

Щодо заперечень відповідача про неповідомлення постачальника про адресу місця поставки товару позивач вказав, що між ТОВ «БК Будсистема» та Фізичною особою-підприємцем Заїченко Тамарою Анатоліївною було укладено договір будівельного субпідряду, а отже, відповідач був обізнаний про місце поставки товару.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач наполягає на тому, що придбав замовлений товар та готовий поставити його позивачу. Про що неодноразово письмово повідомляв покупця.

Проте, позивач, за твердженням відповідача, не повідомив останнього про адресу місця поставки товару, як це обумовлено у договорі поставки.

Саме неповідомлення покупцем про адресу місця поставки зумовило невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Відповідач, у свою чергу, наполягає на тому, що вжив усіх залежних від нього заходів задля виконання свого господарського зобов`язання.

За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 у розмірі 492 727,85 грн., пені у розмірі 135,44 грн., інфляційної складової у розмірі 14 068,13 грн., 3% річних у розмірі 4 063 грн., 7% річних у розмірі 34 490,95 грн. та розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був оплачений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі відповідачем мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був поставлений відповідачем товар; чи наявна вина постачальника у порушенні строків поставки товару), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи наявні встановлені чинним законодавством підстави для розірвання господарського договору).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Фізичною особою-підприємцем Заїченко Тамарою Анатоліївною (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків по договору.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію (товар) в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти цю продукцію (товар) та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору, постачання продукції (товару) за цим договором здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставки окремих партій продукції (товару) визначаються сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях або рахунках - фактурах та в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в письмовій формі, підтверджених постачальником.

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію на поставку товарів.

У вказаній специфікації сторони визначили найменування, асортимент, кількість, ціну, строк поставки товару. Загальна ціна товару за специфікацією становить 492 727,85 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору, на підставі специфікації або рахунку-фактури на оплату постачальника покупець проводить попередню оплату продукції (товару), зазначеної в додатках до договору, в наступному розмірі:

- 80 % вартості продукції (товару) протягом 1 банківського дня з дня отримання рахунку-фактури або специфікації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

- 20 % вартості продукції (товару) - після відвантаження продукції (товару) та реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу покупця.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору у частині оплати товару, платіжним дорученням № 194 від 12.10.2020 перерахував постачальнику грошові кошти у розмірі 394 400 грн.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що постачання партії продукції (товару) підлягає виконанню постачальником на умовах цього договору та узгоджується сторонами по кожній партії продукції (товару) окремо.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP за адресою, яка вказана в рахунках - фактурах або специфікаціях та у видаткових накладних. Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші умови поставки окремих партій продукції (товару) визначаються сторонами в процесі реалізації даного договору і відображаються в специфікаціях або рахунках - фактурах, накладних, які є невід`ємною частиною цього договору і визначаються на основі заявок покупця в письмовій формі, підтверджених постачальником. Покупець надає замовлення (заявку) постачальнику не менше, ніж за 7 календарних днів до бажаної дати поставки.

Пунктом 4.2 договору визначено, що строки поставки партії товару становить 3 календарних дні з моменту попередньої оплати, якщо інше не передбачено в специфікації або в рахунку - фактурі.

З урахуванням п. 4.2 договору та положень специфікації щодо строків поставки окремих товарів, відповідач мав поставити:

- товари, встановлені п.п. 1 - 5 розділу «Система оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі» специфікації, загальною вартістю 52 474,10 грн. у строк по 14.12.2020;

- товари, встановлені п.п. 1 - 6 розділу «Система пожежної сигналізації» специфікації, загальною вартістю 102 210,50 грн. у строк по 27.11.2020;

- товари, встановлені п.п. 1 - 6, 9 - 10 розділу «Система зв`язку» специфікації, загальною вартістю 102 728,84 грн. у строк по 26.10.2020;

- решту товарів загальною вартістю 235 314,41 грн. у строк по 15.10.2020;

Однак, товар на виконання умов спірного договору відповідачем поставлено не було.

З аналізу наведених пунктів договору вбачається, що покупець має повідомити продавця про місце поставки кожної партії товару, що поставляється, окремо.

При цьому, ані в самому договорі, ані в специфікації не зазначено ані місця поставки товару, ані місця знаходження/реєстрації покупця.

Позивачем було направлено на адресу постачальника лист № 02/02-3 від 02.02.2021 з вимогою про поставку товару та претензію № 19/02-1 від 19.02.2021 про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Однак, ані у вимозі, ані у претензії не зазначено адреси, за якою постачальник має поставити товар.

Постачальником, в свою чергу, було направлено покупцю лист № 10 від 01.03.2021 (поштове відправлення № 5140013959735, отримане представником позивача 03.03.2021). У цьому листі відповідач повідомляв про те, що замовлений позивачем товар придбаний, перебуває у відповідача та готовий до поставки. При цьому відповідач просив повідомити адресу, на яку він має поставити замовлений товар.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факту повідомлення відповідача про місце поставки товару, яке передбачено умовами договору.

Внаслідок невчинення покупцем таких дій, відповідач був унеможливлений виконати своє договірне зобов`язання з поставки товару.

А отже, у даному випадку має місце прострочення кредитора.

Щодо твердження позивача про те, що між ТОВ «БК Будсистема» та Фізичною особою-підприємцем Заїченко Тамарою Анатоліївною було укладено договір № 12/10 від 12.10.2020 будівельного субпідряду, а отже, відповідач був обізнаний про місце поставки товару, слід зазначити про таке.

Як вказано вище, згідно з приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено взаємозв`язку між спірним договором та зазначеним договором будівельного субпідряду. Виконання Фізичною особою-підприємцем Заїченко Тамарою Анатоліївною робіт за договором субпідряду, укладеним з третьою особою - ТОВ «БК Будсистема», жодним чином не встановлює обов`язку відповідача у цій справі поставляти на місце виконання робіт товари за спірним договором.

Щодо договору поставки № 22/04-20 від 22.04.2020, укладеним між ТОВ «БК Будсистема» та ТОВ "Білд Делівері Сістем", за яким, як стверджує позивач, він мав поставити придбаний у відповідача товар ТОВ «БК Будсистема», слід зазначити про таке.

Фізична особа-підприємець Заїченко Тамара Анатоліївна не є стороною такого договору. Відповідач за спірним договором має поставити позивачу товар за адресою, вказаною позивачем. Подальше розпорядження цим товаром є виключною прерогативою покупця. Відповідач жодним чином не зобов`язаний бути обізнаним про наміри покупця з подальшого розпорядження придбаним товаром. Тим більше, поставляти товар на адресу третьої особи, якщо такі умови не визначені спірним договором.

Позивач, маючи на меті виконання умов договору № 12/10-1 від 12.10.2020 та отримання замовленого товару, жодним чином не був позбавлений можливості направити постачальнику лист, у якому зазначити місце поставки товару. Або зазначити місце поставки товару у договорі/специфікації тощо.

Проте, з поданих документів вбачається ухилення покупця від виконання обов`язку з отримання товару шляхом неповідомлення постачальнику адреси місце поставки товару.

Слід звернути увагу, що відомості про адресу, на яку відповідачем мав бути поставлений товар, не зазначено позивачем навіть у позовній заяві та відповіді на відзив. За таких обставин, з матеріалів справи жодним чином неможливо встановити таку адресу.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 492 727,85 грн. додатково слід зазначити про таке.

За умовами спірного договору відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар, а позивач - такий товар оплатити.

Як вказано вище, умовами договору передбачена передоплата - 80% вартості товару. Платіжним дорученням № 194 від 12.10.2020 перерахував постачальнику грошові кошти у розмірі 394 400 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

Таким чином, незважаючи на прострочення кредитора, у постачальника виникло зобов`язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача повну вартість товару, що мав бути поставлений, у розмірі 492 727,85 грн. при сплаті авансу у розмірі 394 400 грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відповідач має повернути позивачу тільки суму сплаченого авансу.

А отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу (авансу) у розмірі 492 727,85 грн. є обґрунтованими у розмірі 394 400 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 4 063 грн. за загальний період з 15.10.2020 по 09.03.2021 та інфляційну складову у розмірі 14 068,13 грн. за загальний період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року.

Розрахунки 3% річних та інфляційної складової, надані позивачем, не відповідають чинному законодавству України. Так, позивачем не було дотримано вимог:

- ст. 253 ЦК України, якою встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зокрема, позивачем не враховано, що обов`язок з повернення авансу виникає з наступного дня після закінчення строку поставки товару;

- ч. 5. ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день;

- позивачем нараховуються 3% річних та інфляційна складова на загальну суму авансу 410 606,54 грн., що є більше сплаченої.

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму авансу 235 314,41 грн. за період з 17.10.2020 по 09.03.2021 становлять 2 781,07 грн.;

- 3% річних на суму авансу 102 728,84 грн. за період з 28.10.2020 по 09.03.2021 становлять 1 121,48 грн.;

- 3% річних на суму авансу 56 356,75 грн. за період з 01.12.2020 по 09.03.2021 становлять 458,18 грн.;

Всього: 4 360,73 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Розрахунок суду здійснений в рамках суми сплаченого авансу з урахуванням календарної черговості поставки товару.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних слід задовольнити в заявленому розмірі - 14 068,13 грн.

За розрахунком суду:

- інфляційна складова на суму авансу 235 314,41 грн. за період з листопада 2020 по лютий 2021 становить 10 767,65 грн.;

- інфляційна складова на суму авансу 102 728,84 грн. за період з листопада 2020 по 09.03.2021 становить 4 700,72 грн.;

- інфляційна складова на суму авансу 56 356,75 грн. за період з грудня 2020 по 09.03.2021 становить 1 822,47 грн.;

Всього: 17 290,84 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Розрахунок суду здійснений в рамках суми сплаченого авансу з урахуванням календарної черговості поставки товару.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 14 068,13 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 135,44 грн. та 7% штрафу у розмірі 34490,95 грн.

Відповідно до п. 9.2.1 договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1 % від суми непоставленої продукції (товару) за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Разом з цим, як встановлено судом вище, у даному випадку має місце прострочення кредитора, тобто самого позивача. Що, відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства, звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу додатково слід зазначити про таке. В обґрунтування наявності підстав для нарахування штрафу позивач послався на п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України (фактично абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України).

Так, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даному випадку, жодна із сторін зобов`язання не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов`язане з виконанням державного контракту, виконання зобов`язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

За таких обставин, посилання позивача на абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України є не обґрунтованим.

А отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 135,44 грн. та 7% штрафу у розмірі 34490,95 грн. є не обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

В тексті позовної заяви позивачем викладено обставини щодо прострочення відповідачем строків поставки товару та зазначено норми права, які, на думку позивача, є підставою для стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій.

Жодних норм чинного законодавства та правових підстав для розірвання господарського договору, позивачем не наведено.

Разом з цим, за відсутності у позові інших відомостей, окрім твердження позивача про прострочення відповідачем строків поставки товару, можна дійти висновку, що саме ці обставини і є підставою для заявлення вимоги про розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020.

Як встановлено судом вище, у даному випадку має місце прострочення кредитора, тобто самого позивача.

Наявність інших підстав для розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 позивачем не вказана та не доведена.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки № 12/10-1 від 12.10.2020 (том 1 а.с. 18 - 21), вимогами (том 1 а.с. 14 - 17), платіжним дорученням (том 1 а.с. 22), специфікацією (том 1 а.с. 23 - 24), доказами направлення відповідачу вимог (том 1 а.с. 119 - 122), договором поставки № 22/04-20 з додатками (том 1 а.с. 123 - 134), листами від 28.04.2021 та 27.05.2021 (том 1 а.с. 135 - 137), договором субпідряду № 12/10 з додатками (том 1 а.с. 138 - 173).

Обставини, на які посилається позивач, доводяться рахунком - фактурою (том 1 а.с. 64), листом № 10 з доказами направлення (том 1 а.с. 65 - 68).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення з відповідача авансу у розмірі 394 400 грн., 3% річних у розмірі 4 063 грн. та інфляційної складової у розмірі 14 068,13 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача авансу у розмірі 98 327,85 грн., пені у розмірі 135,44 грн., 7% штрафу у розмірі 34 490,95 грн. та розірвання договору поставки №12/10-1 від 12.10.2020 - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заїченко Тамари Анатоліївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Делівері Сістем" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 12; ідентифікаційний код: 43342161) аванс у розмірі 394 400 грн., 3% річних у розмірі 4 063 грн. та інфляційну складову у розмірі 14068,13 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 904,69 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача авансу у розмірі 98 327,85 грн., пені у розмірі 135,44 грн., 7% штрафу у розмірі 34 490,95 грн. та розірвання договору поставки № 12/10-1 від 12.10.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.06.2021.

Суддя М.О. Ніколенко