Рішення № 97449442, 03.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021м. ДніпроСправа № 904/17/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС", с. Липини, Луцький район, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДЕЛЬМАР", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 у загальному розмірі 127 376,32 грн.

Представники:

від позивача: Тимофєєва І.В., договір про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2020 року, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне підприємство "СМВ-ТРАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДЕЛЬМАР" заборгованість за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 у загальному розмірі 127 376,32 грн., яка складаєтьсяз: основного боргу у розмірі 92 476,26 грн., пені - 11 751,56 грн., штрафу 20% - 18 495,25 грн., 3% річних - 2 327,07 грн. та інфляційних втрат - 2 326,18 грн.

Дослідивши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (127 376,32 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, та запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу у строк до 05.02.2021 року: відповідь на відзив на позовну заяву за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відповіді на відзив направити на адресу відповідача, докази надсилання надати до суду); відповідачу у строк до 25.01.2021 року: відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (копію відзиву направити на адресу позивача, докази надсилання надати до суду); заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (за наявності); заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою - шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

В зазначені судом строки сторони не надали витребуваних документів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Частиною 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/17/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/17/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, яке відбудеться 16.03.2021 року о 12:00 год.

03.03.2021 року від Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 25 від 25.02.2021 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Волинської області.

Відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали відеоконференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 16.03.2021 року о 12:00год. зайняті, тому суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У підготовче судове засідання 16.03.2021 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 06.04.2021 року о 10:00 год.

23.03.2021 року від представника Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 35 від 17.03.2021 року про відкладення судового засідання та заява вих. № 36 від 17.03.2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Волинської області (43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54).

Відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2021 року клопотання представника Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та підготовче засідання, яке відбудеться 06.04.2021 року о 10:00 год. проводити у режимі відеоконференції за участю представника Приватного підприємства "СМВ-ТРАНС".

У підготовче судове засідання 19.01.2021 року представники відповідача та третьої особи не з`явились.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 24.05.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 05.05.2021 року о 14:30 год. у режимі відеоконференції.

У підготовче судове засідання 05.05.2021 року представник відповідача не з`явився.

05.05.2021 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2021 року на 16:00 год. в режимі відеоконференції.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 03.06.2021 року відповідач не з`явився.

В зазначений строк відповідач відзив на позов не надав.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

На адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернулися конверти з ухвалами суду, які належним чином направлялися на юридичну адресу відповідача зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою поштового відділення "закінченням терміну зберігання".

Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 904/17/21 відповідачем за юридичною адресою не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштових повідомлень, у яких відповідачу направлялися копії ухвал, судом вбачається, що останні було повернуто поштою суду у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою та закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч. 7 ст.120, п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК України судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Отже, неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем є наслідками діяння (бездіяльності) останнього щодо її належного отримання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 03.06.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 у загальному розмірі 127 376,32 грн., а саме в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДЕЛЬМАР" (далі - Замовник, Відповідач) та Приватним підприємством "СМВ-ТРАНС" (далі - Перевізник, Позивач укладено договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає Перевізнику перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньому українському сполученні та оплачує перевезення, а Перевізник надає транспортні засоби для перевезення вантажів та доставляє вантаж у пункт призначення Вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах обумовлений сторонами термін та надає інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу за окрему плату домовленістю Сторін.

У відповідності до умов Договору Перевізник взяв на себе зобов`язання здійснити транспортне міжнародне перевезення вантажу по маршруту:

- згідно Заявки № 1 від 10.01.2020 т. - Ганновер (Німеччина) - Дніпро (Україна) автомобілем МАN НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 , вартість послуг 1700 ЄВРО;

- згідно Заявки № 2 від 10.01.2020 р. - Ганновер (Німеччина) - Дніпро (Україна) автомобілем ІШМАІЛЛ1 НОМЕР_3 , причеп НОМЕР_4 , вартість послуг 1700 ЄВРО,

а Замовник своєчасно оплачувати надані послуги перевезення - протягом З (трьох) днів з моменту вивантаження.

На підставі отриманого від Відповідача замовлення, Позивач уклав 2 (дві) угоди на бланку СМR. від 14.01.2020 р. із Кауооm СmbН Оtt-Вгеnnег-Str.26 Deutchland (вантажовідправником) та ТОВ «Карбонпром», вул.Княгині Ольги, м. Дніпро, Україна (вантажоодержувачем) і виступив у даному міжнародному дорожньому перевезенні транспортером/тобто перевізником.

ПП «СМВ-Транс» свої зобов`язання по Договору та Заявкам виконав в повному об`ємі, що підтверджується двома вантажними накладними (СМR) від 14.01.2020 р. з відмітками про отримання вантажу Вантажоотримувачем.

ПП «СМВ-Транс» 25.01.2020 р. надіслав на адресу ТОВ «Компанія Дельмар» оригінали документів (дві СМR від 14.01.2020 р., Рахунки № 40, 41 від 25.01.2020 р. та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000040 від 25.01.2020 р. та № ОУ-0000041 від 25.01.2020 р.), що підтверджується Експрес накладною Нової Пошти № 20 4502 0454 1200 від 10.02.2020 р.

Станом на дату подання позовної заяви, ТОВ «Компанія Дельмар» свої зобов`язання з оплати послуг не виконав, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не повернув.

Згідно п. 4.2. Договору, у випадку неповернення екземпляру Акта, підписаного Замовником, за відсутності письмових зауважень Замовника у строк, визначений у п. 4.1. цього Договору (3 (три) банківські дні з дня отримання Актів, оформлених перевізником), Акт вважається погодженим, а надані Послуги прийнятими Замовником без зауважень.

Відповідач отримав документи, в т.ч. і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) 12.02.2020 року, а підписаних Актів назад Позивач від ТОВ «Компанія Дельмар» не отримав, як і письмових зауважень (мотивованих заперечень).

Відповідно, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000040 від 25.01.2020 р. та № ОУ-0000041 від 25.01.2020 р. вважаються погодженими Замовником, а надані послуги з перевезень згідно двох СМК від 14.01.2020 р. прийнятими без зауважень.

16.07.2020 року Позивач надіслав Відповідачу претензію, яка 10.08.2020 року повернулась назад, ТОВ «Компанія Дельмар» відмовився її отримувати.

ПП «СМВ-Транс» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу, яка була задоволена: 30.09.2020 року винесено судовий наказ про стягнення з ТОВ «Компанія «Дельмар» заборгованості за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 р. у розмірі 92 476,26 грн.

Проте, ТОВ «Компанія Дельмар» подало до господарського суду заяву про скасування судового наказу. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 року задоволено, судовий наказ скасовано.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 року, Відповідач зазначив, що останній не отримував вантаж, який зазначено у Заявках №№ 1 та 2 від 10.01.2020 року, а тому Позивач неналежно виконало свої зобов`язання відповідно до спірного договору. Крім того, форма і спосіб оплати, що зазначені в Договорі та Заявках відрізняються між собою, у зв`язку з чим не можливо чітко встановити форму та спосіб оплати.

Зазначені висновки ТОВ «Компанія Дельмар» не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються жодними належними доказами, а тому не можуть братись до уваги судом.

У відповідності до п.п.2.7.1., 2.7.2. Договору, до моменту прибуття транспортного засобу на місце навантаження, Замовник зобов`язаний підготувати необхідні для виконання перевезення документи встановленої форми і у необхідній кількості:

ТТН (СМR.), яку Замовник (Вантажовідправник) виписує та засвідчує підписом уповноваженої особи та штампом або печаткою не менше ніж в 3 (трьох) ідентичних екземплярах; будь-які інші документи.

Прибувши в місце завантаження в м. Гановер (Німеччина), водії отримали 2 (дві) ТТН (СМR), в графі 2 яких Вантажоотримувачем було зазначено: ТОВ «Карборпром», вул.Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Україна.

Позивач, на виконання п.1.1. Договору (зобов`язаний доставити вантаж у пункт призначення Вантажоодержувачу, вказаному в супровідних документах), доставив вантаж в пункт призначення та передав Вантажоотримувачу - ТОВ «Карборпром», вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Україна. Доказом цього є відмітка (печатка) в графі 24 ТТН (СМR) від 14.01.2020 року.

У відповідності до п. 2.10.1. Договору, надання послуг з організації перевезення вантажу завершується в момент здачі вантажу вантажоодержувачу у пункті призначення, що підтверджено відміткою вантажоодержувача у ТТН (СМR).

Згідно п. 3.3. Договору, підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR.) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу, або інший документ, що підтверджує отримання вантажу Вантажоодержувачем.

Вантаж доставлений до Вантажоотримувача, що підтверджується двома вантажними накладними (СМR) від 14.01.2020 р.

Жодних Актів про втрату вантажу Вантажоотримувачем чи Відповідачем не складались, на адресу Позивача не надсилались.

Аналогічно, жодних претензій щодо втрати вантажу ПП «СМВ-Транс» також не отримував.

Враховуючи вищевикладене, пояснення Відповідача, що останній не отримував вантаж, який зазначено у Заявках №№ 1 та 2 від 10.01.2020 року, а тому Позивач неналежно виконало свої зобов`язання відповідно до спірного договору, не відповідає фактичним обставинам, та є надуманим.

Все це свідчить про штучне та умисне затягування часу Відповідачем з метою ухилення виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг з перевезення вантажу.

Загальна вартість неоплачених послуг станом на сьогоднішній день становить 92 476,26 грн. (дев`яносто дві тисячі чотириста сімдесят шість, 26) гривень.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 92 476,26 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін та суми соновного боргу

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини перевезення.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нормами ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем зобов`язань з перевезення вантажу, втрати або пошкодження такого вантажу, прийнятого до перевезення.

Докази сплати суми заборгованості за спірним договором частково або в повному обсязі сторонами не надано.

Отже, сума основного боргу є доведеною та підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем, а саме, 92 476,26 грн.

Щодо суми пені та штрафу

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Згідно п. 5.4.3. Договору, в разі прострочення оплати наданих Послуг Замовник сплачує Перевізнику за весь період прострочення дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості.

Позивач просить стягнути 11 751,56 грн. пені за період з 30.01.2020 по 01.12.2020 .

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 5.4.3. Договору пеня сплачується за весь період заборгованості без обмеження будь-яким строком.

Отже позивач правомірно розрахував суму пені за період, що перевищує шість місяців від дня виникнення боргу.

Крім того позивач просить сягнути з відповідача 20% штрафу, що складає 18 495,25 грн.

Тобто, позивач просить одночасно стягнути з відповідача за порушення умов договору як штраф, так і пеню.

Суд, вважає за можливе задовольнити ці вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідач несвоєчасно розрахувався за орендні платежі, чим порушив умови укладеного договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу у розмірах визначених позивачем.

За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення за період з 30.01.2020 по 01.12.2020 складає у розмірі 11 751,56 грн. та сума штрафу 20% складає у розмірі 18 495,25 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок пені та штрафу відповідає вимогам договору та чинного законодавства, та підлягають до стягнення.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 30.01.2020 по 01.12.2020 у розмірі 2 327,07 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2020 по жовтень 2020 у розмірі 2 326,18 грн.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 327,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 326,18 грн. підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дельмар" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 62, кв. 18, код ЄДРПОУ 36639489) на користь Приватного підприємства "СМВ-Транс" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Шкільна, буд. 23/8, код ЄДРПОУ 39028162) заборгованість за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01/2020 від 10.01.2020 у розмірі 92 476,26 грн., пеню у розмірі 11 751,56 грн., штраф у розмірі 18 495,25 грн., 3% річних у розмірі 2 327,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 326,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.06.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік