Рішення № 97447316, 27.05.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/561/20

Провадження №2/193/43/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

27 травня 2021 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шумської О.В.

при секретарі Мельниковій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після смерті їх батька відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 1225284400:02:003:0199, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,3614га. на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (Софіївська об`єднана територіальна громада).

Позивачі є спадкоємцями першої черги.

Скориставшись своїм правом на спадщину за законом діти померлого ОСОБА_5 звернулись до приватного нотаріуса Кот Любов Іванівни з письмовими заявами про прийняття спадщини після померлого батька в установлений законом строк.

Під час подання заяв на прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо про те, що є заповіт їхнього батька на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомившись з копією заповіту було встановлено: заповіт від 08 листопада 2004 року, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в графі на проти прізвища ОСОБА_5 стоїть підпис, який візуально навіть не схожий на підпис їхнього батька ОСОБА_5 .

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, справу просили слухати за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась. Заяв про розгляд справи без їх участі суду не надавала.

Третя особа приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна в судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився. Направляли заяву про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18).

Після смерті їх батька відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 1225284400:02:003:0199, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,3614га. на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (Софіївська об`єднана територіальна громада).

Судом досліджена спадкова справа №31-2019. 08.11.2004 року було складено заповіт, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України зазначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.ст. 1233 - 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, до держання яких є необхідним для чинності правочину.

Вимогами п.1 гл. 9 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року передбачено, що тексти заповітів на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, що залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України, у тому числі, в силу частини 4 вказаної статті правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст.1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у даних спірних правовідносинах, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав та інтересів, суд вважає позов законним, мотивованим, обгрунтованим і таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, так як судом встановлено, що оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями ч. 1 ст. 215, 1233-1235,1257 статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280-289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати заповіт складений 08 листопада 2004 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №215.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В,Шумська