Рішення № 97446685, 07.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1040/21

Провадження № 2/522/3336/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 19.01.2021 року надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , за яким просили стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26.06.2019 року у розмірі 29 444,92 грн..

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «КБ «ПриватБанк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 26.06.2019 року. При підписанні анкети-заяви відповдіачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Також вказували, що свідченням приєднання до угоди відповідача та дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (виписка по рахунку та розрахунок заборгованості додаються до позовної заяви).

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 27 000 грн., що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При цьому позивач звертав увагу в тому числі на те, що власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.51, Договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

АТ КБ "ПриватБанк" стверджував, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно з п. 2.1.1.12.3. Проте, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

Позивач вказує, що виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. Згідно з п. 2.1.1.12.7.2. Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п.п.2.1.1.12.11. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 11.11.2020 має заборгованість - 29 444,92 грн, з яких: 27 503,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч .: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27503, 48 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1941, 44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; ,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія.

При цьому позивач звертає увагу на те, що на час подання позову відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розгляд справи 06.05.2021 року був відкладений на 04.06.2021 року у зв`язку з відсутністю доказів належного сповіщення сторін.

Станом на 04.06.2021 року відзив на позов від відповідача не надходив, про розгляд справи був сповіщений належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника банку, згідно якої просив розглядати справу за їх відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.280,281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відомостей про причини неявки не надійшло.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 07.06.2021р..

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного.

Судом встановлено, що на а.с.13-14 міститься заяви ОСОБА_1 від 26.06.2019 року про приєднання до Умов надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в заявах відповідачка засвідчила, що ознайомлена з Умовами надання банківських послуг та Тарифами банку і згодна із тим, що запропоновані банком Умови та Тарифи разом з цією заявою складають договір про надання банківських послуг.

Проте такі анкета-заявки не містить відміток щодо виду картки, яку відповідач бажав відкрити на своє ім`я, щодо розміру відсоткової ставки, кредитного ліміту, та інші умови на які він погодився, а містять лише ідентифікуючі дані відповідної особи (ПІБ; дата народження; ІНН; серія, номер, дата видачі паспорту; місце проживання; номер телефону; дівоче прізвище матері).

Згідно наданої позивачем довідки про видачу кредитних карток (а.с.11), відповідачка отримала:

- 26.06.2019 року картку номер НОМЕР_1 з терміном дії до «04/23»;

- 22.07.2019 року картку номер НОМЕР_2 з терміном дії до «06/23»;

- 11.11.2019 року картку номер НОМЕР_3 з терміном дії до «09/23»;

- 05.12.2019 року картку номер НОМЕР_4 з терміном дії до «11/23».

Згідно наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу 26.06.2019 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт 500 грн., у подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався та 11.11.2019 року був збільшений до 20 000 грн. та 23.06.2020 року був зменшений до 27 000 грн. (а.с.12).

На а.с.15-16 міститься довідка «Інформація та контактні дані кредитодавця», яка містить підпис відповідача, та строк дії якої визначено із 26.06.2019 року по 11.07.2019 року.

На а.с.63-68 міститься виписка з рахунку за договором б/н станом на 16.11.2020, клієнт - ОСОБА_1 . Вбачається, що остання операція по рахунку датована 01.11.2020 - списання відсотків за використання кредитного ліміту із залишком після операції «- 29 444,92 грн».

На а.с.9-10 знаходяться розрахунки заборгованості за договором б/н від 26.06.2019 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 11.11.2020 року.

Згідно підсумку до розрахунку на а.с.10 (на звороті), клієнтом погашено:

- заборгованості за тілом кредиту - 44 972, 79 грн.;

- за простроченим тілом кредиту - 474, 15 грн.;

- за простроченим відсоткам - 5023, 85 грн.;

Також визначено існуючу заборгованість:

- за тілом кредиту: 27 503, 48 грн.;

- за простроченими відсотками - 1941, 44 грн..

Загальна заборгованість за наданим кредитом згідно розрахунку банку становить 29 444, 92 грн..

На а.с.17-54 знаходяться витяг із Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та копія Умов та Правил надання банківських послуг.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Суд бере до уваги, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.63-69).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, в обґрунтування вимог АТ «КБ «ПриватБанк» зазначає, що суть договору приєднання, який було укладено сторонами, полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак, такі доводи позивача не приймаються судом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт погодження сторонами всіх істотних умов договору.

Так, будь-яких заяв відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, діючих на момент видачі кредитної картки на підставі анкети-заяви від 26.06.2019 року відповідачу, а також будь-яких Тарифів банку у цей період позивачем суду не надано, як не надано і доказів ознайомлення з ними відповідача.

За таких обставин суд не може з`ясувати зміст умов та тарифів надання банківських послуг за відповідною карткою, вид та тип даної картки тощо.

При цьому суд також приймає до уваги, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АК «КБ «ПриватБанк» від 26.06.2019 року процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови договору щодо строку виконання зобов`язань з повернення кредиту, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Позивач у свою чергу не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 6-2320цс16.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини про відсутність в матеріалах справи заяв відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в наступних редакціях і самих примірників Умов та Правил у нових редакціях, суд відхиляє доводи позивача про те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг.

У редакції Умов та Правил надання банківських послуг, наявних в матеріалах справи, зазначені положення відсутні, а також не погоджені підстави і розмір нарахування штрафних санкцій, зокрема відсотків, які просить стягнути позивач.

Також, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20 (провадження № 61-14015св20), за змістом якої:

«У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в

ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 625 ЦК України та неустойки у зазначеному банком розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та визначеної відповідальності позичальника за порушення виконання взятих на себе зобов`язань, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.06.2019 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1941 грн. - заборгованості за простроченими відсотками є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки умови про її нарахування, та розмір підписаною позичальником анкетою-заявою та Витягом з Умов не передбачені, а із вищенаведеним обґрунтуванням Витяг з Тарифів не є частиною укладеного між сторонами договору кредиту, тож викладені у них положення не можуть застосовуватись при вирішені даної справи.

Із приводу вимог банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 27 503, 48 грн., то суд виходить із наступного.

Позивачем надано виписку станом на 16.11.2020 року щодо руху коштів на картковому рахунку за договором б/н (а.с.63-69).

Однак, суд не може прийняте це як доказ дії договору щодо користуванням відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, так як відсутні будь-які відомості, що свідчать про отримання відповідачем саме цієї картки № НОМЕР_1 з терміном дії до «04/23» за спірним договором, а, таким чином, і користування ним цими кредитними коштами.

Так само і відсутні жодні докази, які підтверджують факт відкриття відповідачу зазначеного рахунку.

Між тим, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов до висновку, що у зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу.

Окрім того, дана виписка містить відомості щодо руху коштів за іншими картковими рахунками, відкритими 22.07.2019 року номер НОМЕР_2 з терміном дії до «06/23»; 11.11.2019 року номер НОМЕР_3 з терміном дії до «09/23»; 05.12.2019 року номер НОМЕР_4 з терміном дії до «11/23».

При цьому виписка не містить відомостей щодо лімітів кредитування по картковому рахунку № НОМЕР_1 , а збільшення ліміту кредитування 11.11.2019 року до суму 20 000 грн. відображено по іншому рахунку НОМЕР_3 з терміном дії до «09/23» (а.с.65 на звороті).

По виписці не вбачається, яким чином виник такий залишок «-29 444, 92 грн.» по картковому рахунку № НОМЕР_1 , оскільки останні зарахування на даний рахунок згідно виписки вчинено 20.07.2019 року на суму 279 грн. та залишок після операції склав «-173.02 грн.», у подальшому будь-яких операцій, окрім «списання відсотків за використання кредитного ліміту», по даному картковому рахунку не відображено. Отже не зрозуміло, який чином станом на 01.11.2020 року залишок по даному картковому рахунку виник у розмірі «-29 444, 92 грн.».

Окрім того, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (ч.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Проте, надана банком виписка містить лише відомості про здійснення відповідачем фінансових операцій, встановити із наданих даних час утворення та розмір заборгованості по кредитним коштам та її складових, перевірити правильність нарахування заборгованості неможливо, виписка не містить достатніх даних про особу, яка її здійснила, оскільки крім підпису цієї особи, інші ідентифікуючі дані відсутні (прізвище, посада).

Отже, при таких обставинах дана виписка не може бути прийнята судом як допустимий доказ на підтвердження фактів, які підлягають доказуванню у даній справі.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.06.2018 року у справі № 733/608/16-ц.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18.

За викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку також у частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.06.2019 року за простроченим тілом кредиту у розмірі 27 503, 48 грн..

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Таким чином, з огляду на викладене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення 26.06.2019 року між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитної картки та кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості, зокрема у розмірі 29 444,92 грн., про що просить позивач, відсутні, та у задоволенні позову суд відмовляє за недоведеністю заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15-16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 07.06.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.