Рішення № 97444662, 31.05.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/121/21

Провадження №2/443/898/21

РІШЕННЯ

іменем України

31 травня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

за участю:

позивача ОСОБА_1 , -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позовну заяву до Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області (відповідач), у якій просить визнати за ним право власності в порядку спадкування по закону на житловий будинок загальною площею 62,9 кв.м. і житловою площею 40,8 кв.м. в АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що його дід ОСОБА_3 збудував у 1957 році житловий будинок, який відносився до суспільної групи господарств - «колгоспний двір», однак не зареєстрував житловий будинок та не одержав свідоцтва про право власності. Станом на 30.06.1990 це домоволодіння рахувалося за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 все своє майно заповів внуку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його дід ОСОБА_3 . Разом з ним на день його смерті проживали і були зареєстровані ОСОБА_2 , і ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . На час його смерті він проживав з ним без реєстрації у спадковому будинку, таким чином він залишився останнім спадкоємцем згаданого майна в АДРЕСА_1 .

Сторона відповідача правом на подання відзиву не скористалася.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та повідомляє про відсутність на час розгляду в суді цієї справи інформації, яка була б підставою щодо забезпечення позову. Наслідки визнання позову їм зрозумілі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач подав заяву про заміну неналежного відповідача, розгляд підготовчого засідання за його відсутності та підтримання позову (а.с.32).

Представник відповідача подав заяву про розгляд за його відсутності (а.с.44).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.24-25).

Ухвалою підготовчого засідання від 06.04.2021 залучено до участі правонаступника відповідача Жидачівську міську раду Львівської області (а.с.35-36).

Ухвалою підготовчого засідання від 11.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.40-41).

Суд, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Пукеничі і його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про народження від 18.04.1977 (а.с.5).

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.12.1972 (а.с.20)

Згідно з витягом з погосподарської книги с. Рогізно Жидачівського району Львівської області від 31.08.2020 №873, будинковолодіння АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи «колгоспний двір». Станом на 30.06.1990 року воно рахувалося за громадянами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.6).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бережниця Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_2 від 06.06.2005, серії НОМЕР_3 від 28.02.2007, серії НОМЕР_4 від 02.08.2012 та серії НОМЕР_5 від 09.03.2020 (а.с.15, 16, 17, 18).

Відповідно до довідки №872 від 31.08.2020, житловому будинку в с.Бережниця Жидачівського району Львівської області, власником якого являється ОСОБА_1 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Довідкою Бережницької сільської ради Львівської області №1343 від 09.11.2020 встановлено, що приватний житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_3 . Заборони та арешту на даний будинок немає. ОСОБА_3 дійсно проживав і був зареєстрований в с. Бережниця до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . З ним на день смерті проживали і були зареєстровані : син ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 , ОСОБА_4 був зареєстрований і проживав в с. Бережниця до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . З ним на день смерті проживав і був зареєстрований батько ОСОБА_2 , який проживав і був зареєстрований в с. Бережниця до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_2 заповіту не посвідчувалося. На день смерті ОСОБА_2 разом з ним проживав без реєстрації син ОСОБА_1 (а.с.19).

Постановою Жидачівської ДНК від 09.11.2020 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.4).

Технічним паспортом від 25.11.2020 та висновком про вартість майна встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок «А-1» загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами, а саме: сараєм «Б», воротами №1, огорожею №2, огорожею №3, колодязем «к» (а.с.7-12).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом після смерті батька та права власності на частку у майні колгоспного двору як члена цього двору, і неможливістю реалізації цього права (належного юридичного оформлення у позасудовому порядку) через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (даної - ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Так, з введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Приписами частини 1 статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно з положеннями частини 1 статті 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Нормою частини 2 статті 122 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 регулюються нормами ЦК України.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1216 та 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Положеннями статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», згідно з якими положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону «Про власність» 885-12 загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Станом на 30.06.1990 у цьому житловому будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Станом на 15.04.1991 лише ці члени колгоспного двору мали право на частку у ньому, відтак з огляду на те, що розмір частки члена колгоспного двору встановлювався законом виходячи з рівності часток усіх членів двору, тому кожному належало по 1/4 частці цього двору.

За життя ОСОБА_3 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, до якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право власності на 1/4 частку у майні колгоспного двору). Спадкування відбувалося за законом за правилами, встановленими ЦК України. ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем за законом (дитиною спадкодавця) і вважався таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї.

За життя ОСОБА_4 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилася спадщина, до якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право власності на 1/4 частку у майні колгоспного двору). Спадкування відбувалося за законом за правилами, встановленими ЦК України. ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем за законом (батьком спадкодавця) і вважався таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї.

За життя ОСОБА_2 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до якої входять належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право власності на частку 1/4 частку у майні колгоспного двору як його члену та 2/4 частки у цьому дворі, успадковані після смерті батька ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 ). Спадкування відбулося за законом за правилами, встановленими ЦК України. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом (сином спадкодавця) і вважався таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_1 належить право власності на 1/4 частку майна колгоспного двору як його члену та право на спадкування як спадкоємцю першої черги за законом на 3/4 частки у колгоспному дворі після смерті батька ОСОБА_2 , однак він позбавлений можливості юридично оформити спадщину у визначений законом позасудовий спосіб, оскільки у цьому йому відмовлено уповноваженою особою (нотаріусом).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), с.Млиниська, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Жидачівської міської ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м. Жидачів, вул.Шашкевича,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок «А-1» загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 40,8 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (сараєм «Б», воротами 1, огорожею 2, огорожею 3, колодязем «к»), що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 07 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів