Рішення № 97443964, 24.05.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/480/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю представника позивача - адвоката Габрук Ю.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта Зелінського Д.А. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта Зелінського Д.А. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 770052 від 06.04.2021р., згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

Позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало порушення ним, на думку відповідача, вимог ПДР України, а саме: під час руху транспортним засобом він користувався засобами зв`язку, керував автомобілем одне колесо якого мало відмінний малюнок проектора від трьох інших коліс, а також він не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспортного засобу.

Вказує, що зазначені у постанові порушення він не вчиняв, викладені в постанові обставини не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Зазначив, що 06.04.2021р. він керував автомобілем «PEUGEOT EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м.Острог по вул. Кривоноса, де в районі кафе «Обуховські» пробив колесо автомобіля та замінив його на запасне. Після заміни колеса він зателефонував на станцію шиномонтажу та домовився про ремонт пробитої шини. Під час руху в напрямку до станції шиномонтажу він заїхав на АЗС, де під час заправки автомобіля пальним до нього підійшов інспектор поліції Зелінський Д.А. , який повідомив йому про допущене порушення - керування автомобілем з протектором шини, відмінним від трьох інших, на що він працівнику поліції пояснив ситуацію, яка сталася та про свій рух в напрямку станції шиномонтажа, проте його пояснення не були взяті до уваги та в подальшому було складено постанову, в якій також було зазначено про інші порушення ПДР, які він не вчиняв.

В обгрунтування позовних вимог та на підтвердження своїх доводів позивач також зазначає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського, отриманий на адвокатський запит, з допомогою якої здійснювалася фіксація начебто події вчиненого ним порушення має суттєві недоліки, а саме відеозапис не є безперервним, а час правопорушення, вчинення якого ставиться у провину, який зазначений у протоколі, не співпадає із часом, який зазначений на портивному відеореєстраторі поліцейського, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису,засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. Окрім того, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського не відображає правопорушень, вчинення яких інспектор поліції Зелінський Д.А. ставить йому у провину.

Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості щодо технічного засобу з використанням якого здійснювалася відеофіксація правопорушень, що є порушенням ч.3 ст.283 КУпАП.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини, викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, а тому просить визнати її протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 26.04.2021 р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно ч.1, 2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У визначений судом строк відповідачі не надали відзив на позовну заяву та доказів, які б спростовували доводи, наведені у ній.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача - адвокат Габрук Ю.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 770052 від 06.04.2021р. та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач та його представник, як на підставу позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 770052 від 06.04.2021р., ОСОБА_1 06.04.2021 року о 09 год. 00 хв. в м.Острог по вул.Вишенського Рівненської області керував транспортним засобом «PEUGEOT EXPERT» та під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також керував автомобілем з технічними несправностями, а саме на одну вісь автомобіля встановлено шини різних моделей з різним малюнком протектора, а також не надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційний талон та поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Як вбачається з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення порушень, передбачених п. 31.4.5 г), п.2.9 д), 2.1 а), б), г) Правил дорожнього руху України, відповідальність за порушення яких, на думку поліцейського, який виносив постанову, передбачена ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, відповідно до п.31.4.5 г) ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам як встановлення на одну вісь транспортного засобу діагональних шин разом з радіальними, ошипованих і неошипованих, морозостійких і неморозостійких, шин різних розмірів чи конструкцій, а також шин різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів.

Згідно п.31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконання вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Водночас диспозиція ч.1 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до п.2.9 д) ПДР України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Згідно п.2.1 а), б), г) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1.

Диспозиція ч.1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, які полягають у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1ст.126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП визначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За змістом наведених норм, поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що останній заперечував факт вчинення правопорушень та для збереження доказів правопорушень, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, тощо), однак такі докази зібрані не були.

Водночас, судом встановлено, що у графі оскаржуваної постанови "До постанови додаються" відсутні чіткі відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови, натомість зазначено загальне формулювання про те, що до такої постанови додається відеофіксація, без зазначення відомостей щодо технічного засобу, яким зафіксовано правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім загальних даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що у разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, та відповідна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020р. у справі №524/9716/16-а, від 15.11.2018р. у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019р. у справі №295/3099/17. Враховуючи наведе, суд вважає висновки поліцейського про порушення ОСОБА_1 ПДР України такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з наявністю яких закон пов`язує настання даних подій відповідачами не доведені.

Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з положенням ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного порушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність підтвердження водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, та відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №536/1703/17.

Так, у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 06.04.2021р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1ст.126 КУпАП відповідачі не надали.

Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП відповідачами не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Доводи позивача та його представника, якими вони заперечують правомірність складеної постанови відповідачами не спростовані.

Згідно ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача та його представника про те, що відповідачами належним чином не доведено факт вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, а тому постанова серії БАА №770052 від 06.04.2021р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність фактичних та правових підстав для скасування постанови серії БАА № 770052 від 06.04.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП та закриття провадження у справі.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною оскаржуваної постанови слід зазначити наступне.

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право : 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у даній категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнавати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування спірної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Чинне законодавство передбачає ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду України у справі №543/775/17 від 18.04.2020 року).

ОСОБА_1 при зверненні до суду понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Відповідно до ст.139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33000, м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2, код ЄДРПОУ 40108761), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта Зелінського Дмитра Анатолійовича (35800, м.Острог пр-кт Незалежності, 43 Рівненської області, 35800) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 770052 від 06.04.2021р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м.Рівне, вул.Хвильового, буд.2, індекс 33028, код ЄДРПОУ 40108761).

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2021р.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.