Рішення № 97442706, 03.06.2021, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/8/21

Провадження №2/149/155/21

Номер рядка звіту 60

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2021 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

за участі секретаря Зоріної О. Г.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради про встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Хмільницької міської ради про встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно до складу якого входить земельна ділянка площею 1,0572 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя нею було складено заповіт, яким вказану земельну ділянку вона заповіла позивачу. Інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадщину не має. ЇЇ донька - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено, оскільки є недоведеним факт його із спадкодавцем спільного проживання на момент її смерті.За таких обставин позивач просить встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем - ОСОБА_2 на момент її смерті та визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою суду від 05.03.2021 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (копія на а.с.6) підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Голодьки Хмільницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 .

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 1,0572 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. серії ВН (копія на а.с.7).

Згідно заповіту від 19.04.2019 (копія на а.с.9) ОСОБА_2 заповіла земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,0572 га, кадастровий номер 0524881500:03:002:0417 заповіла ОСОБА_1 .

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Оксани Милещенко № 193-01-16 від 15.10.2020, якщо спадкоємець не прийняв спадщину у встановленому законом порядку, йому необхідно звернутись до суду.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд керується тим, що відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено підстави, за наявності яких у порядку окремого провадження розглядаються такі справи: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно довідки Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 575 від 06.11.2020 (а.с.17) ОСОБА_1 проживав в будинку АДРЕСА_1 без реєстрації зі своєю бабусею, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та доглядав її до смерті.

За таких обставин вважаю, що факт спільного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_2 на момент її смерті є доведеним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно листа державного нотаріуса Глуздань С. В. № 312/01-16 від 21.05.2021 спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у Хмільницькій державній нотаріальній конторі не заводилась.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків у виді втрати права на спадщину у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому суд вважає, що рішенням у справах про спадкування може бути визнання права, яке виникло, але порушене, невизнане або оспорюване третіми особами. Це випливає із самої сутності правовідносин із спадкування як відносин, що опосередковують перехід прав і обов`язків спадкодавця до спадкоємців (ст. 1216 ЦК України). Спір щодо права власності можливий, якщо оспорюється належність майна на праві власності спадкоємцеві, але не його спадково-правовий статус. Як встановлено в ході розгляду цієї справи, право власності позивача на спадкове майно відповідачем, а так само іншими особами, не оспорюється.

Тому суд приходить до переконання, що судове рішення про визнання права спадкування як суб`єктивного права спадкоємця на спадщину та судове рішення як підстава виникнення права власності на спадкове майно розмежовуються за своєю правовою природою, призначенням та місцем у юридичному складі спадкування. Крім того, суд не вправі підмінювати ті органи, на які законом покладено обов`язки в юридичному оформленні права власності на нерухоме майно за спадкоємцем. Відповідно до статті 69 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, а також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Відповідно до статті 5 ЦПК України при здійсненні правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ураховуючи викладене, виходячи із суті встановлених в ході судового розгляду обставин і правовідносин, суд в межах заявлених позовних вимог вважає, що права позивача підлягають судовому захисту шляхом встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на момент її смерті. В решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст.ст. 1218, 1220, 1222-1223, 1268, 1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 на час її смерті.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 07.06.2021.

Суддя Павлюк О. О.