Рішення № 97441767, 03.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6887/19 2/335/77/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1 Усатенка Д.І. ,

представника відповідача-2 Кріль Ю.А. ,

розглянувши у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2019 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

27.05.2010 слідчим СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу №5011002 за ч.3 ст.190 КК України. Постановою прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 26.07.2010 накладено арешт на його квартиру АДРЕСА_1 , позбавивши можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном. Постановою слідчого від 16.08.2010 його притягнуто в якості обвинуваченого за ч.3 ст.190 КК України та 16.08.2010 його оголошено у розшук. 30.08.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постанова прокурора про порушення кримінальної справи від 26.07.2010 скасована. 29.09.2010 прокурор запорізької області повторно порушив проти нього кримінальну справу за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України щодо шахрайського заволодіння майном ОСОБА_5 21.10.2010 його було затримано, а постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2010 продовжено затримання до 10 діб. 28.10.2010 йому було пред`явлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України. 29.10.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17000 грн. та заборонено відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого або суду. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2015 його було визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України. Вирок набрав законної сили 12.08.2015.

Посилаючись на ч. 1 ст. 1166, п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст. 1176 Цивільного кодексу України, ст. ст. 15 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач вказує, що він має право на відшкодування шкоди, яку він зазнав внаслідок вищезазначених незаконних дій. Завдана йому моральна шкода виразилась у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, знищенні репутації. Тому, просить стягнути майнову шкоду у розмірі 41000 гривень та 3000000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2019 року позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов.

30.07.2019 року до суду від представника відповідача прокуратури Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача не погоджується з розміром моральної шкоди. Досудове слідство у кримінальній справі №7851002 тривало з 26.07.2010 по 30.08.2010, а досудове та судове слідство відносно позивача у кримінальній справі №5011002 тривало з 26.09.2010 по 12.08.2015, в якості обвинуваченого позивач став 28.10.2010. Тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який гарантовано державою, становить 239871,40 грн., що складається з 2371861 грн. (57 місяців*4173 грн.)+2010,40 грн.(10 робочих днів (80 годин*25,13 грн.). 3000000 грн. моральної шкоди перевищує понад 12 разів мінімальний розмір відшкодування, обрахований відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Позивачем не доведений причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями органів досудового розслідування та завданою шкодою для того, щоб стягувати моральну шкоду у розмірі 3000000 грн. Доказів матеріальної шкоди 41000 грн. на оплату послуг адвоката позивачем не надано. Просить позов задовольнити частково на суму 239871,40 грн.

24.10.2019 до суду від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, із посиланням на положення чинного законодавства зазначав, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди, які ґрунтуються лише на припущеннях позивача. Позов є безпідставним у зв`язку з відсутністю постанови (ухвали) уповноваженого органу про визначення розміру відшкодованої шкоди, як і доказів звернення до таких органів із відповідними питаннями. Також в якості відповідача не залучено ГУМВС України в Запорізькій області.

В судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягають, з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача прокуратури Запорізької області в судовому засіданні частково заперечує проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві до позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, кримінального провадження №12013080060000684 та кримінальної справи №5011002, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.05.2010 слідчим СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу №5011002 за ч.3 ст.190 КК України.

Постановою прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 26.07.2010 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .

Постановою слідчого від 16.08.2010 ОСОБА_4 притягнуто в якості обвинуваченого за ч.3 ст.190 КК України та 16.08.2010 його оголошено у розшук.

30.08.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постанова прокурора про порушення кримінальної справи від 26.07.2010 скасована.

29.09.2010 прокурор Запорізької області порушив проти ОСОБА_4 кримінальну справу за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України щодо шахрайського заволодіння майна ОСОБА_5 .

21.10.2010 ОСОБА_4 було затримано.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2010 продовжено затримання ОСОБА_4 до 10 діб.

28.10.2010 ОСОБА_4 було пред`явлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України.

29.10.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17000 грн. та заборонено відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого або суду.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2015 ОСОБА_4 було визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12.08.2015 вирок залишено без змін.

Отже, початок незаконного притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності є час затримання 21.10.2010, а кінець - дата набрання вироком суду законної сили - 12.08.2015, що загалом складає 58 місяців та 22 дня.

Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

До спірних правовідносин застосовується Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1)незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, відшкодовується у повному обсязі, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не містить імперативних вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень ст. 15,16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

При цьому відсутність повідомлень (роз`яснень) особі порядку та строків звернення за відшкодуванням шкоди, попереднього визначення розміру таких відшкодувань, не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 686/23731/15-ц від 20.09.2018 р.

Тому, заперечення представника відповідача2 стосовно безпідставності позовних вимог у зв`язку з відсутністю постанови (ухвали) уповноваженого органу про визначення розміру відшкодованої шкоди, як і доказів звернення до таких органів із відповідними питаннями є безпідставними.

З приводу позову в частині відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, слід зазначити наступне.

ОСОБА_4 в позові зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягає у порушенні нормальних життєвих зав`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змін в емоційному стані, негативних змінах в емоційному стані, знищенні репутації, в обґрунтування своїх доводів позивачем надано медичні довідки, витяги з преси (т.1 арк.с.11-85).

Відповідно до висновку експерта за результатами судової психологічної експертизи від 05.05.2020, ОСОБА_4 нанесено моральну шкоду, викликану протиправними діяннями правоохоронних органів, які з літа 2010 року по 2015 рік піддавали його кримінальному переслідуванню. В результаті цих дій йому була нанесена добре виражена психотравма, яка проявляється у вигляді стійкого реактивного депресивного стану з тривожно-фобічним синдромом, деформацією особистісної сфери у вигляді зміни відношення до навколишньої дійсності за параноїдним типом, порушень сну і психосоматичного розладу у формі хронічної виразкової хвороби, ускладненої панкреатитом.

Можливий розмір грошової компенсації за заподіяні страждання громадянинові ОСОБА_4 у досліджуваній ситуації, а саме: в період кримінального переслідування і у зв`язку з його наслідками, можна визначити відповідно до сили, глибини і тривалості його моральних страждань, а також з часом і зусиллями, необхідними для відновлення колишнього психоемоційного і фізичного стану, в розмірі не менше 3000000 грн.

Стаття 16 ЦК України називає відшкодування моральної шкоди серед загальних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 1167 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду. Акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може привести до виникнення деліктного зобов`язання, визначені у ЦК вичерпним чином.

Так, відповідно до ч. 1 ст.1176 ЦК України, спеціальний делікт виникає у відношенні фізичної особи внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових чи службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода завдана фізичній особі або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Порядок відшкодування шкоди встановлюється законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», де п. 1 ст. 1 п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», моральною шкодою є страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи наведені вище норми закону, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 року № 6-2203цс15, з яким погодився і Верховний Суд в своїх численних постановах.

Заявляючи вимоги про стягнення моральної шкоди у більшому розмірі позивач не надав доказів наявності обставин, які були б для суду підставами для визначення розміру моральної шкоди у розмірі більшому ніж встановлено вказаною нормою закону.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Висновки експерта від 5 травня 2020 року, судом не відхиляються і прийняті до уваги при вирішенні питання щодо завдання позивачеві моральної шкоди. Між тим, оцінка розміру завданої моральної шкоди за висновками експерта є завищеною. На думку суду, експерт не зазначив тих негативних наслідків та понесених моральних страждань позивачем які вказують на можливість стягнення моральної шкоди у розмірі який перевищує мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством на момент відшкодування за кожен місяць перебування під слідством.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня 6000,00 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня 36,11 грн.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством здійснюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021рік" на час ухвалення судом судового рішення.

Враховуючи період перебування ОСОБА_4 під слідством з 21.10.2010 (моменту затримання) по 12.08.2015 (дата набрання чинності виправдувального вироку суду), тобто 58 місяців та 22 дня, то розмір відшкодування моральної шкоди становить (6000 грн. х 58 місяців = 348000,00 грн.) + (22 дня або 528 годин х 36,11 грн. = 19066,08 грн.) = 367066,08 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення моральної шкоди на суму 367066,08 грн., в решті в цій частині позов не підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.

Між тим слід зазначити, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про судову експертизу», атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з огляду на вищевказані положення, суд відхиляє заперечення представника відповідача Державної казначейської служби України з приводу того, що висновок судової психологічної експертизи від 05.05.2020 зроблено неуповноваженою особою.

Стосовно стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 12 наведеного вище Закону, розмір шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 зазначеного вище положення, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Разом з тим, у статті 42 КПК України міститься широке коло прав підозрюваного та обвинуваченого, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Вбачається, що стосовно ОСОБА_4 не виконано передбаченого статтею 11 Закону обов`язку роз`яснення порядку поновлення його порушених прав та встановленого порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті порушених прав.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №383/596/15, від 20 березня 2019 року у справі №161/15362/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17, від 29 травня 2019 у справі №522/1021/16-ц.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлення розміру сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги внаслідок незаконних дій правоохоронних органів віднесено до компетенції суду при розгляді цієї справи.

Позивачем на обґрунтування розміру сум сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги унаслідок незаконних дій правоохоронних органів долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, а також акти виконаних робіт до вказаних договорів, за змістом яких загальна сума витрат за договором про надання правової допомоги становить 4100,00 грн.

Враховуючи належне документальне підтвердження отримання юридичних послуг за договором про надання правової допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частині та стягнення 4100,00 грн. майнової шкоди (надання правничої допомоги по кримінальному провадженню).

Щодо компенсації судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 44600,00 грн., слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордерами на надання правової допомоги, договорами про надання адвокатської допомоги, копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанціями та Актами прийняття-передачі наданої правничої допомоги. Адвокати приймали участь у судових засіданнях.

Пунктом 3 ч. 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на : 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку частковим задоволенням позову правова допомога підлягає стягненню в розмірі 5352,00 грн.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому немає необхідності зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунка, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Тому, стягнення встановленого розміру шкоди на користь ОСОБА_4 має бути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 3,10-12,13,81,82, 133, 137,141,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 367 066,08 (триста шістдесят сім тисяч шістдесят шість) гривень 08 копійок, 41 000 (сорок одна тисяча) майнової шкоди та 5 352,00 (п`ять тисяч триста п`ятдесят дві) гривень судових витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини судового рішення виготовлено в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 3 червня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено 7 червня 2021 року.

Суддя І.П. Соболєва