Ухвала суду № 97439924, 02.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5336/20

№ 1-кп/183/743/21

02 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк В.В.,

за участю секретаря Гамаскової Н.А.,

прокурора Туза І.І.,

захисника Бондаренка Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Гетманчук М.О.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020040350000122 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Левенцівка Новомосковського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 25.09.2020 року надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364-1 КК України, підготовче судове засідання по якому відповідно до вимог ст.314 КПК України було призначено на 29.09.2020 року, однак не було проведено, а тому підготовче судове засідання проведено 02.06.2021 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Бондаренко Є.Є. просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України, мотивуючи свою позицію наступним.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб`єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші Обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України.

Згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчиненнякримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

На підставі ч. 1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити, як на тому наголошується в п.2 ч.3 ст.374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються як:

-зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, - за ч.1 ст. 365-1 КК України;

-службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей - за ч.1 ст.366КК України.

При цьому зловживання повноваженнями передбачає використання службовою особою тих повноважень, якими службова особа наділена у зв`язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної діяльності. Необхідною ознакою об`єктивної сторони вказаного складу злочину є також наявність причинного зв`язку між зловживанням повноваженнями та істотною шкодою.

Проте, у обвинувальному акті не зазначено, якими саме повноваженнями зловживав ОСОБА_1 , яким саме інтересам юридичної особи приватного права суперечили ці зловживання, та який причинний зв`язок між ними.

При цьому згідно обвинувального акту в одному місці зловживання «полягало у внесенні ним завідомо неправдивих даних про виконання підрядних робіт в акти виконаних робіт за грудень місяць 2019 року, з метою отримання бюджетних коштів за роботи, які передбачені проектно-кошторисною документацією, але які фактично виконані не були». У наступному ж абзаці вказано, що « ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе шляхом зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе використання всупереч інтересам ТОВ «АЛЬФА БУД ТОРГ» у грудні місяці 2019 року, будучи достовірно обізнаним про те, що роботи, які визначені Актам приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2019 року, датовані 21.12.2019 року, виконані з меншим обсягом використаного матеріалу». Тобто вказані формулювання суперечать один одному, чим унеможливлюють їх розуміння.

Крім того, з текстуального аналізу обвинувального акту вбачається, що формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.3641 КК України, полягає у внесенні неправдивих відомостей про виконання підрядних робіт в акти виконаних робіт, та повністю співпадає з формулюванням обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст.366 КК України, що унеможливлює розуміння, які саме діїстановлять на думку сторони обвинувачення склад кожного з інкримінованих кримінальних правопорушень.

Отже, обвинувальний акт містить протиріччя та недоліки, які унеможливлюють розуміння висунутого обвинувачення, фактичні обставини викладені не конкретно та неповно.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Такий недолік обвинувального акту, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувальний акт із вказаним недоліком повинен бути повернутий прокурору.

Крім того, згідно з доданим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування встановлено, що «слідчий Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Міщенко Альбіна Вікторівна розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2020 року за № 12020040350000122, за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України, та встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінальногоправопорушення склав реєстр». Згідно цього ж реєстру (п.10 розділу І «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії») заяву про вчинення кримінального правопорушення було прийнято 17.09.2020 року, тобто через майже 9 місяців після початку досудового розслідування та після виконання майже всіх слідчих дій.

Враховуючи положення статей 477 та 478 КПК України, згідно з якими щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст.3641 КК України, провадження може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, незрозуміло на якій підставі здійснювалось досудове розслідування у період з 21.01.2020 року до 17.09.2020 року.

Такі суттєві недоліки обвинувального акту та його невідповідність вимогам ст.291 КПК України перешкоджають об`єктивному розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу.На підставі вище викладеного та, керуючись ст. 291, 314, 315 КПК України, захисник просив повернути прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120200400350000122 від 21.01.2020 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.3641, ч.1 ст.366 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Прокурор вважав за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не має. Щодо обставин, зазначених захисником, повідомив наступне. Обвинувальний акт складено слідчими та затверджено прокурором, як того вимагає ст. 291 КПК України. Крім того, на його думку, захисник посилається на обставини, які не є предметом розгляду підготовчого судового засідання.

Представник потерпілого підтримала прокурора, вважала, що підстави для повернення обвинувального акту відсутні просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального прокурору немає.

Щодо неконкретного формулювання обвинувачення, то суд вважає, що обставини, на які посилається захисник не свідчать про те, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки прокурор в обвинувальному акті викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, питання доведеності вини обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, питання належності, допустимості та достатності доказів суд встановлює під час судового розгляду.

Крім того, кваліфікація, яка має бути визначена у разі доведеності фактичних обставин, сама по собі не є доказом, а відповідно до ст.91 КПК України є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні,

А тому, суд, вислухавши учасників процесу, вважає можливим призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за участю прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, свідків, зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 291, 314, 315, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - Бондаренка Євгена Євгеновича про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України у відкритому судовому засіданні на 08 червня 2021 року о 09.30 годині в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який проводити суддею одноособово за участі прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.

Повний текст ухвали оголошено 04 червня 2021 року о 13 годині 00 хвилин.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Березюк