Рішення № 97439461, 07.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/437/21

Справа № 760/13749/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Цигановій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 5 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції сержанта поліції Маляренко Юлії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У червнем 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора патрульної поліції 5 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції сержанта поліції Маляренко Юлії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.06.2020 року відносно нього було складено постанову за те, що він 11.06.2020 року о 01.30 год. керуючи транспортним засобом «RENAULT LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по бульв. Ромена Ролана, 11, при повороті не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив 9.2.б.ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді подвійного розміру штрафу в сумі 425,00 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що він ПДР не порушував та вважає, що інспектор незаконно виніс постанову відносно нього.

Крім того зазначає, що працівники поліції застосували до нього силовий примус, чим нанесли йому тілесні ушкодження.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.

Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

23.06.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Лазаренко В.В.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.08.2020 року від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 25.06.2020 року.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Як вбачається з відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - відповідач ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав 18.11.2020 року, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було.

Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2020 року відносно позивача ОСОБА_1 було складено постанову серії ДП18 № 264854 про те, що 11.06.2020 року о 01:30 год., керуючи транспортним засобом «RENAULT LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по бульв. Ромена Ролана, 11, при повороті не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив 9.2.б.ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді подвійного розміру штрафу в сумі 425,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.

Дослідивши складену постанову серії ДП18 № 264854 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема те, що ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, поліцейським 5 роти 1 батальйону УПП у м. Києві ДПП сержантом поліції Маляренко Ю.В. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем до суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 264854 від 11.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача протиправними щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не надано доказів неправомірності таких дій.

Що стосується наданої позивачем довідки № 6617 від 11.06.2020 року Травмпункту КМКЛ № 7, то суд не бере її до уваги, оскільки матеріали справи не містять до доказів того, що зазначені травми позивачеві були нанесені відповідачем.

Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч.2 ст. 122 КУпАП України, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.

Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 122, 251, 276, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 5 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції сержанта поліції Маляренко Юлії Вікторівни про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 264854 про те, що 11.06.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Букіна