Ухвала суду № 97439437, 07.06.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1073/21 ун. № 759/9226/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Дячука С.І.,

при секретарі: Байдюка Д.О.,

провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Привітне Козелецького району, Чернігівської області, зареєстрований: АДРЕСА_1 , та проживає: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України,

сторони провадження: прокурор - Ткаченко В.В., обвинувачений - ОСОБА_1 , захисник - Панасюк О.В., представник потерпілого ТОВ «Нова Пошта» - Дещенко А.С.,

В С Т А Н О В И В :

Вказаний обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 07 травня 2021 року.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору через відсутність в ньому зрозуміло сформульованого обвинувачення з тим, щоб взагалі можна було визначити межі судового розгляду, предмет шахрайства, його конкретний спосіб, зміст та адресат тощо. Також захисник зауважив на суперечливість правової кваліфікації, яка вказана в акті.

Заслухавши думку прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення клопотання захисту, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, суд вважає, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких безспірних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України і повинен містити: а) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто які, на переконання прокурора, мали місце в дійсності, а відтак не можуть мати взаємовиключний характер, свідчать про вчинення суспільно небезпечного та протиправного діяння; б) формулювання обвинувачення, яке ґрунтується на викладі фактичних обставин; в) правову кваліфікацію із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак діяння (діянь).

Натомість всі вказані вимоги закону виконані не були.

По-перше, в обвинувальному акті взагалі не вказано, якими конкретно предметами кожного разу обвинувачений протиправно заволодівав, автор акта при цьому послуговується виключно загальними фразами - «чуже майно» або «майно, яким заволодів шахрайським шляхом». Відсутність таких даних унеможливлює визначення обсягу обвинувачення. Крім того, враховуючи те, що в акті також узагальнено вказано і про повернення кожного разу обвинуваченим якогось оглянутого товару, постає питання, а яке майно у такій спосіб він повернув і яким взагалі заволодів шахрайським шляхом. За таких вихідних даних предмет злочину визначити неможливо, що є неприпустимим з огляду на його обов`язковий характер як складової ознаки об`єктивної сторони юридичного складу будь-якого шахрайства. В акті не розкрито суть обману та не вказано його адерсат.

По-друге, потерпілим у даному провадженні є ТОВ «Нова пошта». Як видно з акту та вважав прокурор встановленим, ОСОБА_1 на підставі документів на третю особу кожного окремого разу, отримуючи через працівника ТОВ «Нова пошта» доступ до посилок, шахрайським шляхом підміняв предмет посилок, а саме замінював більш дорожчі комп`ютерні відео карти на інші - більш дешеві, які належать ТОВ «Нова пошта» з визначеною вартістю, після чого повертав оглянутий товар, а майном, яким заволодів, розпоряджався. Отже, якщо ОСОБА_1 замінював в посилках більш дорожчі відео карти на інші більш дешеві, які належать ТОВ «Нова пошта», після чого повертав останні, то шкода не могла бути спричинена у такому випадку ТОВ «Нова пошта», працівникам якого поверталися саме ті відео карти, які належать ТОВ «Нова пошта». Належність більш дорожчих відео карт в акті не визначена, якщо ж виходити із визначеного розрахунку шкоди, то і в її основу покладено вартість саме більш дешевих відео карт. Якщо ж ОСОБА_1 працівникам ТОВ «Нова пошта» повертав більш дорожчі відео карти, то в цьому випадку ОСОБА_1 ніяким новим майном не заволодівав в принципі, більш дешеві відео карти, які належать ТОВ «Нова пошта», і так були в його розпорядженні, хоча і з незрозумілих підстав. Якщо ж ОСОБА_1 замінював в посилках більш дорожчі відео карти на дешеві, які належать ТОВ «Нова пошта», і після цього забирав із собою і ті і ті, то і в такому випадку він правомірно заволодівав більш дорожчими відеокартами, як предметом посилки, що мав право отримати, так і дешевими відео картами, які й так були до цього в його розпорядженні - не зрозуміло тоді, який товар він повертав. Інше питання, чи сплачував він за отримані в посилці відео карти, але відомості з цього приводу в акті також відсутні. Загалом суд має справу з повним абсурдом, природа якого може пояснюватися неохайністю ділової мови автора обвинувального акта, що потребує невідворотного виправлення.

Аналогічні алогізми відтворені і у сформульованому обвинуваченні.

Що ж стосується правової кваліфікації, то, з одного боку, вона визначена через сукупність злочинів (ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК), а з іншого - в її основі наведені ознаки, які охоплюються тільки ч. 2 ст. 190 КК України, що в собі також має очевидну суперечність.

Отже, незважаючи на те, що загальна структура даного обвинувального акта відповідає вимогам закону, вказані вище недоліки унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Верховний Суд України у своєму правовому висновку (постанова від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16) наголосив, що виклад фактичних обставин злочину є надзвичайно важливим, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та реалізації права на захист. Така позиція узгоджується і з практикою ЄСПЛ (справа Пелісьє та Сассі проти Франції, рішення від 25 березня 1999 року, коли суд констатував порушення вимог п/п. «a» і «b» п. 3 ст. 6 Конвенції через незабезпечення судом права заявників на отримання докладної інформації про характер та причину обвинувачення).

Суд приймає до уваги і те, що в силу очевидності вказані недоліки без їх завчасного усунення є об`єктивною перешкодою для призначення судового розгляду, а тому зволікання вирішення цього питання істотно впливатиме на розумність строків самого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення очевидних виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 315, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт (кримінальне провадження ЄРДР № 12021105080000506 від 11 березня 2021р.) стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору Святошинської окружної прокуратури, який затвердив казаний обвинувальний акт, внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК