Вирок № 97438509, 13.04.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9331/19

Провадження №1-кп/359/144/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Моргушко Л.В., Пугач Д.О. та Івковій А.Л.,

за участю прокурорів Малинецького В.А., Куцого В.В., Шмаля В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Вернера М.А., потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12019110100001392, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2019 року, що надійшло до суду 03.10.2019 року з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працевлаштованого за трудовим договором, раніше не судимого згідно вимог ст. 89 КК України, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, за наступних обставин.

Так, 30.07.2019 року приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 перебував у приміщенні Бориспільської центральної бібліотеки, розташованої за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Європейська, 6, знаходячись за персональним комп`ютером № 6, побачив під столом сумку-портфель. У цей момент, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення сумки, у якій знаходився мобільний телефон, які належать ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_1 , 30.07.2019 року приблизно о 17 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні Бориспільської центральної бібліотеки, що за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Європейська, 6, за персональним комп`ютером № 6, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з-під столу сумку-портфель марки «Polo Videng» чорного кольору, вартість якої відповідно до товарознавчої експертизи № 2712 від 18.09.2019 року становить 276 грн. 67 коп., всередині якої містився мобільний телефон марки «FLY» модель «FF183» чорного кольору, вартість якого згідно товарознавчої експертизи № 2712 від 18.09.2019 року - 292 грн. 82 коп., належного ОСОБА_2 . Після чого покинув приміщення Бориспільської центральної бібліотеки, тим самим зміг вільно розпоряджатися викраденим майном.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , заподіяно ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 569 грн. 49 коп.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину не визнав. При цьому суду показав, що 30.07.2019 року він прийшов в бібліотеку, яка знаходиться по вул. Європейська та записався в адміністратора. В читацькому залі бібліотеки перебували 2-3 чоловіки. Потерпілого особисто він не знає. Присівши за вільний комп`ютерний стіл він почав працювати. Через годину він почав збиратися додому та коли виймав свій пакет з комп`ютерного столу №6 побачив в столі сумку. Зрозуміло, що сумку загубив або забув власник, тому він її забрав. Він не визнає свою вину в тому, що ним здійснена крадіжка, оскільки власник забув свою річ, а також залишив її без нагляду. Завідуючу чи інших працівників бібліотеки він не повідомляв про загублену річ. Ця річ на його думку є знахідкою. 31.07.2019 року він здав мобільний телефон в ломбард та отримав кошти в розмірі 150 гривень, які витратив на продукти харчування. Сумку викинув у сміттєвий бак. Знайденим мобільним телефоном він користувався, вмикав та вимикав його. На його думку, те що він не запитав у присутніх про сумку не є фактом крадіжки. Він розпорядився знайденими речами в бібліотеці на власний розсуд.

Під час додаткового допиту, останній підтримав надані раніше покази та зазначив, що випадково побачив річ, яка нікому не належала. Шкоду своїми діями потерпілому завдав, але не відшкодував. Він намагався домовитися з потерпілим вирішити мирним шляхом дане питання, але потерпілий вважає, що може залишати речі без нагляду.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що обвинуваченого особисто не знає, бачив декілька разів в читальному залі. 30.07.2019 року близько 17 год. 30 хв. він прийшов в читальний зал бібліотеки та працював протягом години за комп`ютерним столом №6, але потім стався збій комп`ютерної програми. Після чого повідомив про дану проблему адміністратора бібліотеки, яка сказала сісти за комп`ютерний стіл №4. Адміністратор бібліотеки підійшла приблизно через 20 хвилин до комп`ютерного столу №6 і усунула проблему із комп`ютерною програмою. В нього при собі була сумка через плече, в якій лежали речі: мобільний телефон, газета, ключі, документи по електроенергії. Коли він пересідав, то сумку залишив за комп`ютерним столом №6, але вона була в полі його зору увесь час. Через деякий час за комп`ютерний стіл №6 сів незнайомий чоловік - ОСОБА_1 . Окрім нього в читацькому залі знаходився за комп`ютерним столом №5 ОСОБА_4 , адміністратор та ще 2-3 читачі. Він вийшов з читацького залу на декілька хвилин до вбиральні, а коли повернувся ОСОБА_1 і його сумки не було. Відразу, як він виявив зникнення сумки, то почав телефонувати на свій номер телефону, але він був вимкнений. Також він телефонував на свій номер телефону через декілька днів, але телефон був вимкнений. Після цього він звернувся до поліції. Через один місяць йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що він знайшов мій телефон і просив, щоб вони уклали угоду про примирення. З ОСОБА_4 він про крадіжку не розмовляв.

Також, у судовому засіданні прокурором були заявлені клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч.4 ст.371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст.22, 26 КПК України, - задоволено. Подальший виклик указаних осіб судом припинено.

Судом також досліджені інші зібрані органом досудового розслідування. Доказів захисту в суді не подано.

Зважаючи на викладене вище, крім позиції потерпілого, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, підтверджується також наступними доказами:

-витягом з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12019110100001392 від 19.08.2019 року, з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України (а.с.122 том 1);

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.08.2019 рок, відповідно до якого старший слідчий слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Сорока Т.В. прийняв усну заяву ОСОБА_2 про вчинення злочину. Обставини події:30.07.2019 року в період часу з 15.00 год. по 16.00 год. невідома особа перебуваючи в приміщенні читальної зали центральної бібліотеки по вулиці Європейська 6 в м. Бориспіль таємно викрала барсетку в якій знаходився мобільний телефон «FLY», що належить гр. ОСОБА_2 (а.с.123 том 1);

-протоколом огляду від 19.08.2019 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу,, за яким в присутності двох понятих в ході цієї слідчої дії було встановлено: Місцем огляду являється приміщення міської центральної бібліотеки по вулиці Європейській 6 в м. Бориспіль Київської області . Входом до приміщення служать металопластикові двері, які на момент огляду відчинені, пошкоджень не виявлено. Заходячи потрапляємо до коридору ліворуч в якому є вхід до читальної зали бібліотеки, вхід здійснюється через дерев`яні двері, які на момент огляду відчинені, пошкоджень не виявлено. Заходячи в двері потрапляємо до читальної зали прямокутної форми, вздовж лівої стіни розташовані дерев`яні комп`ютерні стелі коричневого кольору. На поверхні столу розміщено монітор, мишка комп`ютерна та клавіатура до комп`ютеру, внизу на спеціально відведеній площі розміщено системний блок. Поруч з кожним місцем находиться стілець. Вздовж правої стіни розміщено стелю з періодичними виданням. Комп`ютерні столи, що розташовані ліворуч пронумеровані від 1 до 9, тобто 9 робочих місць. Одразу від входу до читальної зали, ліворуч якщо заходити з коридору знаходиться місце бібліотекаря - адміністратора, яка пред`явила під час огляду формуляр користувача на ім`я ОСОБА_2 , 1946 р.н. з відмітками і відміткою, що перебував в читальному залі 30.07.2019 та формуляр користувача ОСОБА_1 , 1986 р.н. з відміткою, що він перебував в читальному залі 30.07.2019. Дані формуляри сфотографовані за правилами судової фотозйомки. Під час огляду застосовувалося фотографування, нічого не вилучається ( а.с.124-127 том 1);

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 05.09.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з мобільних телефонів зображених на фотознімках заявив, що впізнає річ зображену на фото №2 (а.с.128-130 том 1);

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 05.09.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з сумок-портфелів зображених на фотознімках заявив, що впізнає річ зображену на фото №3 (а.с.131-133 том 1);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 12.09.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з осіб зображених на фотознімках заявив, що на фото під номером №4, знаходиться особа, яка 30.07.2019 року близько 17 год. 30 хв. перебуваючи в приміщенні центральної бібліотеки за адресою: м. Бориспіль, вул. Європейська,6 викрала сумку чорного кольору (а.с.134-135 том 1), згідно довідки до протоколу особою, яку впізнали був ОСОБА_1 ;

-висновком експерта №2712 від 18.09.2019 року, з якого вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону марки «FLY» моделі «FF183» чорного кольору, придбаного 21.12.2018 року. В справному стані, станом на 30.07.2019 з урахуванням зносу складає 292,82 грн. Ринкова вартість сумки-портфеля марки «Polo Videng» чорного кольору, шкіряної, квадратної форми, середнього розміру, через плече, країна виробництва Південна Корея, придбаної в 2015 році, в справному стані, станом на 30.07.2019 з урахуванням зносу складає 276,67 грн. (а.с.138-142 том 1);

-листом генерального директора ПТ «ДОНКРЕДИТ» №5121 від 12.09.2019 року з додатком (а.с.143-144 том 1);

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 24.09.2019 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_1 , переглянутого в судовому засіданні (а.с.145-147 том 1);

-клопотанням бібліотекаря ОСОБА_5 (а.с.148 том 1);

-копіями формулярів читачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.149-156 том 1).

Так, дійсно, факт перебування обвинуваченого ОСОБА_1 30.07.2019 року, приблизно о 17 год. 30 хв., в приміщенні Бориспільської центральної бібліотеки по вул. Європейська, 6 в м. Бориспіль Київської області, суд вважає доведеним належними, допустимими і достовірними доказами, якими визнає показання з цього приводу самого обвинуваченого, який не оспорював цього факту.

Під час дослідження протоколу пред`явлення особи для впізнання свідок ОСОБА_4 ідентифікували зафіксовані у виді фото таблиць обвинуваченого ОСОБА_1 , як особу яка вчинила викрадення сумки чорного кольору з приміщенні центральної бібліотеки за адресою: м. Бориспіль, вул. Європейська,6.

Огляд місця події проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України.

При цьому, відсутні підстави для висновків про недотримання вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, оскільки відповідно до протоколів огляду місця події здійснювалися огляди місцевості, де був вчинений злочин. Відповідно ж до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості.

Обставини, регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у даній справі не встановлені. Як наслідок, передумов для застосування положень ст. 233, 234 того ж Кодексу після огляду у сторони обвинувачення не виникло. Тотожну позицію з даного питання висловив і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 01.02.2018 у справі № 752/17016/16-к.

Оголошені вище судом протоколи слідчих дій, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам Кодексу в частині питання їх оформлення. Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст.84 КПК України, підтверджуються обставини, регламентовані ст.91 КПК України.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Надані обвинуваченим в судовому засіданні покази про те, що він кримінальний проступок не вчиняв, а знайдена в читацькому залі Центральної бібліотеки сумка-портфель є знахідкою, суд розцінює критично, як неправдиві, направлені на спробу уникнути ним відповідальності за вчинене.

З приводу доводів обвинуваченого щодо привласнення ним знахідки та відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне покласти у підставу свого рішення показання потерпілого ОСОБА_2 в тій частині, що відразу в день крадіжки та на наступний день він намагався дозвонитися на телефон, однак він був вимкнений.

Жодних підстав обмовляти обвинуваченого потерпілим ОСОБА_2 судом не встановлено, претензій до обвинуваченого потерпілий не має, до вчинення кримінального правопорушення вони з обвинуваченим не були знайомі та в ході розгляду кримінального провадження не встановлено інших обставин, які б свідчили про упередженість названих осіб по відношенню до обвинуваченого. Потерпілий був попереджений про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Правовий режим даного майна, яким була портфель-сумка та мобільний телефон потерпілого ОСОБА_2 не означав, що дані речі є нічийними, тобто таким, від якого власник потерпілий ОСОБА_2 відмовився чи втратив з ним зв`язок.

Таким чином, судом встановлено, що майно (сумка-портфель та мобільний телефон марки «FLY») фактично не вийшло з володіння потерпілого ОСОБА_2 , бо опинилося у неналежному місці, де було залишене (забуте) потерпілим, обвинувачений ОСОБА_1 бачив, як потерпілим було залишено (втрачене) належне йому майно - мобільний телефон та портфель-сумка.

Встановлено, що ОСОБА_1 на наступний день з метою закладення телефону до ломбарду для отримання грошових коштів, сім-картку з викраденого мобільного телефону вийняв, чим умисно перешкоджав появі власника з метою поновлення свого права володіння майном.

На підставі встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість виявити (ідентифікувати) законного власника майна, який мав намір поновити своє право власності на майно шляхом встановлення його місця перебування, однак обвинувачений такою можливістю не скористався, а вже на наступний день - 31.07.2019 року здав викрадене майно до ломбарду під заставу та отримав фінансовий кредит, що свідчить про небажання обвинуваченого вжити жодних заходів щодо повернення майна власнику.

Такі висновки суду узгоджуються і з правовою позицією Верховного Суду України, зазначеною у постанові від 18.07.2019 року у справі № 761/31918/14 (провадження №51-795км19), з якої вбачається, що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом касаційного кримінального суду у своїх постановах від 02.10.2018 року у справі № 686/23920/16 - к та 23.06.2020 року у справі № 128/984/17.

Судом, також враховуються положення ст. 337 ЦК України, які регулюють цивільно-правові відносини з приводу знахідки, зокрема передбачено, що особа, яка знайшла річ, повинна негайно повідомити про знайдену річ особу, яка її загубила, а у разі якщо така особа або її місцезнаходження невідомі, то заявити про знахідку до Національної поліції або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, обвинуваченим, поміж іншого, не повідомлено в наступному у встановленому законом порядку про даний факт органів Національної поліції або органів місцевого самоврядування, а прийнято рішення на наступний день після пригоди здати телефон до ломбарду задля власного збагачення.

Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності його вини у крадіжці, що сталася 30.07.2019 року, суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, дослідивши запропоновані докази, висновок експертизи, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні, ОСОБА_1 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_1 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. В результаті них він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинений обвинуваченим злочин є закінченим.

В даному випадку об`єктом крадіжки є право власності на майно фізичної особи - потерпілого ОСОБА_2 .

Предметом крадіжки є саме майно потерпілої особи, - фізичної особи, - ОСОБА_2 , а саме, - речі матеріального світу, - мобільний марки «FLY» моделі «FF183» чорного кольору та сумка-портфель марки «Polo Videng» чорного кольору, шкіряної, квадратної форми, середнього розміру, через плече, країна виробництва Південна Корея, вартість яких згідно висновку експерта №2712 від 18.09.2019 року становить 569 грн. 49 коп.

Об`єктивна сторона складу кримінального проступку, - дії обвинуваченого ОСОБА_1 , спрямовані на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої особи, які виразилися в незаконному фізичному переміщенні викрадених речей, яке було спрямоване на викрадення майна.

В даному випадку злочинні дії обвинуваченого виразилися в тому, що він не помітно для власника та третіх осіб взяв до руки викрадену сумку- портфель, в якій знаходився мобільний телефон, після чого з викраденим майном полишив місце вчинення кримінального проступку.

Суб`єктом даного кримінального проступку є обвинувачений ОСОБА_1 .

Суб`єктивна сторона складу даного кримінального проступку, - раптовий, прямий, визначений умисел обвинуваченого ОСОБА_1 на умисне, протиправне, таємне заволодіння майном потерпілої особи, - фізичної особи, - потерпілого ОСОБА_2 .

Окрім того, що стосується суб`єктивної сторони складу злочину, в даному випадку суд наголошує на тій обставині, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 має місце саме вчинення кримінального проступку, - крадіжки, а не привласнення майна, що звісно, передбачало б лише цивільно - правові відносини між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 .

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених ч. 1 ст. 185 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор в обвинувальному акті.

Обвинувачений раніше неодноразово судимий, серед іншого і за вчинення аналогічного злочину проти власності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, має середньо-спеціальну освіту, працевлаштований за трудовим договором. За місцем проживання характеризується з посередньої сторони.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене за вчинений кримінальний проступок покарання у виді громадських робіт терміном на 100 годин.

Крім того, призначення ж іншого виду покарання, на думку суду, є недоцільним, зважаючи на характеризуючи особу дані, відношення останнього до скоєного. Підстав для застосування більш суворого покарання судом не встановлено.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про особу обвинуваченого.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 190 грн. 00 коп.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 122, 124, 126, 314-376 КПК України, ст. 5, 15, 27, 49, 50, 65, 66, 185 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), - на користь Держави України (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 190 (сто дев`яносто) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду С. М. Вознюк