Рішення № 97438017, 04.06.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/5032/20

Номер провадження 2/676/502/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Кам`янець - Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

за участю секретаря судового засідання Маневич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету харчових технологій про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського фахового коледжу харчової промисловості НУХТ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що 30 червня 2020 року відповідачем було направлено позивачці повідомлення про звільнення з посади викладача, яке відбудеться 31 серпня 2020 року,у зв`язку із закінченням Контракту №67 від 26 липня 2018 року (підстава - п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України). 08 липня 2020 року позивачка отримала копію контракту укладеного 26 липня 2018 року. Згідно наказу №38-к від 25 серпня 2020 року позивачку звільнено з 31.08.2020 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Позивачка вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, у зв`язку із чим просить поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду викладача відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського фахового коледжу Харчової промисловості НУХТ та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 ..

27 жовтня 2020 року позивачка подала заяву про зміну позовних вимог, просить поновити її на роботі на посаду викладача відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського фахового коледжу Харчової промисловості НУХТ. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

29 квітня 2021 року позивачка подала уточнену позовну заяву в якій просить поновити її на роботі на посаду викладача відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського фахового коледжу Харчової промисловості НУХТ. Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачка та її представник адвокат - Мішалова М.І. в судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити з наведених підстав.

Представник Національного університету харчових технологій Войт А.Р. та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечили. Суду пояснили, що позивачку правомірно було звільнено з посади викладача 31.08.2020 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України , оскільки згідно контракту №7 від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 прийнята на посаду викладача комісії філологічних дисциплін за внутрішнім сумісництвом на строк з 28 серпня 2018 року по 27 серпня 2023 року, а тому думка позивачки, що вона переведена на посаду викладача без визначення терміну, тобто безстроково є хибною та безпідставною.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що то її підпис в наказі.

Заслухавши сторони, свідка, вивчивши матеріали справи в повному об`ємі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №55 від 30 серпня 1993 року була прийнята на посаду викладача англійської мови Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості.

Відповідно наказу №53 від 27.12.2004 року ОСОБА_1 переведена до Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості НУХТ з 27.12.2004 року.

Згідно наказу №8 від 20.02.2007 року ОСОБА_1 переведена на посаду методиста коледжу.

Відповідно наказу №14 від 20.06.2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду викладача.

Відповідно наказу №50 від 01.09.2015 року ОСОБА_1 укладено контракт на строк з 01.09.2015 року по 31.08.2020 року.

Згідно наказу №17-к від 18.01.2018 року ОСОБА_1 переведена на посаду заступника директора з навчальної роботи Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості НУХТ терміном на три роки за строковим трудовим договором.

З контракту №48 від 19 січня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 приймається на посаду викладача за внутрішнім сумісництвом на строк з 19 січня 2018 року по 27 серпня 2018 року.

Тобто позивачка працювала за основним місцем роботи на адміністративній посаді заступника директора з навчальної роботи Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості НУХТ терміном на три роки за строковим трудовим договором і одночасно за сумісництвом виконувала обов`язки викладача.

Відповідно наказу №345-к від 10.07.2018 року звільнена з посади заступника директора з навчальної роботи Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості НУХТ терміном на три роки за строковим трудовим договором за власним бажанням ст.38 КЗпП України.

Згідно наказу №49-к від 27.06.2018 року ОСОБА_1 переведена з посади викладача за внутрішнім сумісництвом на посаду викладача за основним місцем роботи.

Щодо контракту №7 від 25 червня 2018 року в якому вказується, що ОСОБА_1 прийнята на посаду викладача комісії філологічних дисциплін за внутрішнім сумісництвом на строк з 28 серпня 2018 року по 27 серпня 2023 року, то даний контракт нею не був підписаний, тобто є неукладений і даний контракт не був зареєстрований в журналі реєстрації контрактів.

З копії заяви ОСОБА_1 від 27.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 просила перевести її з посади викладача за внутрішнім сумісництвом на посаду викладача за основним місцем роботи з 26 липня 2018 року за строковим трудовим договором.

Відповідно наказу №49-к від 27.06.2018 року ОСОБА_1 переведена з посади викладача за внутрішнім сумісництвом на посаду викладача за основним місцем роботи з 26 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року.

Відповідно контракту №67 від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 прийнята на посаду викладача на строк з 26 липня 2018 року по 31 серпня 2020 року.

З приводу моменту, з якого було здійснено переведення позивачки на посаду викладача з 26 липня 2018 року, представники відповідача пояснили, що це було здійснено в зв`язку з тим, що позивачка перебувала у відпустці.

З повідомлення відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського коледжу харчової промисловості НУХТ від 30.06.2020 року за №02-08/121 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з посади викладача, яке відбудеться 31 серпня 2020 року,у зв`язку із закінченням Контракту № 67 від 26 липня 2018 року (підстава - п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України).

З копії витягу із наказу від 02.09.2020 року за №06-20/170 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » вбачається, що звільнено ОСОБА_1 , викладача, 31.08.2020 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Професійна назва роботи - викладач закладу вищої освіти. Підстава: контракт №67 від 26.07.2018 року.

Позивачка вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки з нею було укладено строковий трудовий договір через те, що контракт був перекладений декілька разів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави( ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Можливість укладення контрактної форми трудового договору з педагогічними працівниками, крім ст.ст. 21,23 КЗпП України встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» та наказом Міністерства праці України від 15.04.1994 №23 «Про затвердження Типової форми контракту з працівником».

Закінчення строку дії контракту є підставою для припинення трудових відносин крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна сторона не поставила вимогу про їх припинення.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України , трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

З положень частини третьої статті 54 Закону України"Про освіту" педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають права та обов`язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

З огляду на положення ст. ст. 21, 23,24 КЗпП України укладення строкового трудового договору можливе лише за погодженням сторін, а без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.36КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк, а саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу.

Якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17.

Отже, укладений з позивачкою контракт №67 від 26 липня 2018 року оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства та вказує на добровільне волевиявлення працювати на умовах та у період, що визначені в цьому контракті, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Разом з цим, статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Дослідивши надані сторонами доказами, суд вважає, що відповідачем не було порушено вимоги чинного законодавства при звільненні позивача з роботи, позивач всупереч ст.ст. 12,13,81 ЦПК України не надав суду доказів незаконного звільнення з посади викладача за основним місцем роботи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення середньомісячного заробітку , то за період з 01 вересня 2020 року по 25 травня 2021 року минуло 182 робочих дні. Середньоденний заробіток позивача становив 112 гривень 43 коп. ( 4384 гривні 88 коп. ( заробітна плата за травень - червень 2020 року) /39 робочих днів ).

182 дні х 112,43 гривень = 20463 гривні 00 коп.

Враховуючи, що в задоволенні позову про поновлення позову відмовлено, то не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток в сумі 20463 гривні 00 коп.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, позивача при подачі позову звільнено з роботи , судові витрати в виді судового збору в сумі 1681 гривні 60 коп. слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 - 260, 263 - 265 ЦПК України , п.2 ч.1 ст.36 , 235, 236 КЗпП України , суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного університету харчових технологій про поновлення на роботі на посаді викладача відокремленого структурного підрозділу Кам`янець-Подільського фахового коледжу Харчової промисловості Національного університету харчових технологій та стягнення середнього заробітку в сумі 20463 гривні 00 коп. відмовити.

Судові витрати в сумі 1681 гривні 60 коп. віднести на рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Національний університет харчових технологій ( 01601м. Київ, вул.Володимирська, 68 код ЄДРПОУ: 02070938).

Повне рішення складено 04 червня 2021 року

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О