Рішення № 97436107, 04.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2021 року м. Рівне №460/7553/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "БЛОК - ФОРТ" доОдеської митниці Держмитслужби визнання протиправною та скасування рішення, картки, -В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «БЛОК-ФОРТ» (далі по тексту – Позивач, ПП «БЛОК-ФОРТ») звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі по тексту – Відповідач, Одеська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00286.

На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає (т.1 а.с.1-14), що на виконання умов Контракту №232 від 01.03.2020 року та Специфікацій до Контракту №232 від 01.03.2020 року (а.с.27-30 т.1), укладеного між ПП «БЛОК-ФОРТ» (Покупець) та нерезидентом фірмою «ZHENG ZHOU JING SHA IMPORT AND EXPORT CO., LTD» (Китайська Народна Республіка) (Продавець), на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35) та Пакувального листа до рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.36) Позивач придбав фіброполімерну плиту з продуктів поліприєднання (полімерної смоли та складоволокна) для використання у будівництві, цивільного призначення (код УКТ ЗЕД 39219060) (далі по тексту – товар, фіброполімерна плита) арт/розмір 1200*850*30/1400 шт., 770*600*20/20 шт., 900*680*20/20 шт., 900*610*25/10 шт., 750*750*25/10 шт., 1100*800*30/10 шт., 700*650*30/5 шт., 740*690*30/5 шт., 1150*680*22/4 шт. на загальну вартість 11 695,59 доларів США.

З метою митного оформлення товару митному органу уповноваженою особою Позивача надано митну декларацію UA500020/2020/215766 (т.1 а.с.37-38) з документами, а саме: Контракт №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.27-30); рахунок-фактура (інвойс) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35); пакувальний лист б/н від 01.03.2020 року до рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.36); коносамент від 02.04.2020 року №ONEYTA9DI3784300 (т.1 а.с.39); навантажувальний документ від 13.05.2020 року OD022 (т.1 а.с.40); сертифікат про походження товару від 08.04.2020 року №20С4403А2892/01345 (т.1 а.с.41); документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 15.05.2020 року (т.1 а.с.42); договір про надання послуг митного брокера №4 від 01.06.2020 року (т.1 а.с.43-44); договір про перевезення №16/03 від 16.03.2020 року (т.1 а.с.45-47); акт зважування №356702 від 03.06.2020 року (т.1 а.с.48); акт зважування №356703 від 03.06.2020 року (т.1 а.с.49); фото (т.1 а.с.50-55).

ПП «БЛОК-ФОРТ» наголошує про надання для Одеської митниці Держмитслужби усіх належних документів, які підтверджують митну вартість товару, що зазначена в митній декларації UA500020/2020/215766 (т.1 а.с.37-38).

Проте, Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року, яким вартість товару у розмірі 11 695,59 доларів США відкориговано до 70 924 доларів США.

З урахуванням рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00286.

Позивач додатково вказує, що у відповідності до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 21.08.2020 року засобами поштового зв`язку скерував до Відповідача заяву (т.1 а.с.63-66) з додатковими документи для підтвердження заявленої в митній декларації UA500020/2020/215766 (т.1 а.с.37-38) митної вартості товару, а саме: специфікація до Контракту №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.31-34); копія митної декларації країни відправлення №42270200000196308 від 01.04.2020 року з офіційним перекладом на українську мову (т.1 а.с.70-75); висновок про вартісні характеристики товару суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Адаміл» (т.1 а.с.76); платіжне доручення №1JBKLK3 (т.1 а.с.100), однак така заява та додаткові документи митний орган протягом строку, зазначеного у ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України, не розглянув. На підставі зазначеного, ПП «БЛОК-ФОРТ» зауважує, що з огляду на порушення ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України та відповідно до ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України, митну вартість товарів визначено правильно. Просить задовольнити позов повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.191-198), в якому заперечив проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що з митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зокрема, Одеською митницею Держмитслужби зазначається, що у зв`язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу управління ризиками 105-2, 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку із тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: у рахунку-фактурі (інвойсі) №323 від 01.03.2020 року не зазначено відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) або іншого товаросупровідного документу, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; у рахунку-фактурі (інвойсі) №232 від 01.03.2020 року та пакувальному листі не зазначено реквізити (адреси) контрактоутримувачів та підписи; згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) №232 від 01.03.2020 року повинні були надані специфікації (Додатки) до договору, які є його невід`ємними частинами, але жодного документу не було надано, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самого товару.

Одеською митницею Держмитслужби зауважено, що ПП «БЛОК-ФОРТ» листом №05/06-1 від 05.06.2020 року до митної декларації UA500020/2020/215766 було надано копію митної декларації країни відправлення №42270200000196308, а також, уповноваженою особою було повідомлено про відмову в наданні додаткових витребовуваних митним органом документів для підтвердження митної вартості товару, та як наслідок, розбіжності, що були виявлені не спростовано. Додатковою перевіркою Відповідачем встановлено, що в копії митної декларації країни відправлення №42270200000196308 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого товаросупровідного документу, що на думку митного органу унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, а також, у декларації країни відправлення внесено код товару на рівні десяти знаків, який не відповідає задекларованому коду товарів згідно УКТ ЗЕД.

Додатково Відповідач стверджує про ненадання Позивачем сертифіката якості та пакувального листа, що передбачені зовнішньо-економічним договором поставки, а також, що прийняттю оскаржуваного рішення передували консультації шляхом обміну електронними документами про що зазначено в оскаржуваному рішенні. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач ознайомившись із відзивом на позовну заяву подав відповідь на відзив (т.2 а.с.1-4) в якому зауважив, що відзив на позовну заяву Відповідача містить численні невідповідності фактичним обставинам справи. Зокрема, ПП «БЛОК-ФОРТ» наголошує, що всупереч фактичним обставинам справи Відповідачем у відзиві на позовну заяву помилково зазначено, що Товар поставлявся на умовах CFI (Інкотермс), водночас поставка Товару здійснена на умовах FOB (Інкотермс 2020). Позивач зауважує, що Відповідачем коригування митної вартості здійснено без обґрунтування зазначеного коригування відносно обсягу партії, ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а також не обґрунтовано послідовність застосування (незастосування) методів визначення митної вартості. У відповіді на відзив ПП «БЛОК-ФОРТ» вказує на суперечливість тверджень Одеської митниці Держмитслужби щодо ненадання пакувального листа, сертифіката якості та додаткових документів, з огляду на наступні покликання Відповідача на дані документи, як на такі, що були подані.

Ухвалою від 13.10.2020 року (т.1 а.с.128-131) позовна заява залишалася без руху.

Ухвалою від 13.11.2020 року (а.с.138-141) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.12.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2020 року за клопотанням Відповідача підготовче судове засідання відкладено до 20.01.2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2021 року (т.1 а.с.241) продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання у справі до 24.02.2021 року.

Протокольною ухвалою суду, постановленою 24.02.2021 року (т.2 а.с.41), без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання у справі, розгляд справи по суті призначено на 23.03.2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.03.2021 року (т.2 а.с.71) розгляд справи відкладено до 14.04.2021 року, яке в подальшому відкладено на 05.05.2021 року у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

У судове засідання, призначене на 05.05.2021 року, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином.

До початку судового засідання представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідач про причини неявки не повідомив.

Зокрема, згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом другим частини третьої статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають, зокрема, право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, оскільки: неприбуття до суду учасника справи не перешкоджає розгляду справи у суді; матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті; суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Тому, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №460/7553/20 в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «БЛОК-ФОРТ» зареєстроване 09.10.2019 року, здійснює такі види діяльності за КВЕД: 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); 08.99 Добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та ін.

Між ПП «БЛОК-ФОРТ» (Покупець) та нерезидентом фірмою «ZHENG ZHOU JING SHA IMPORT AND EXPORT CO., LTD» (Китайська Народна Республіка) (Продавець) укладено Контракт №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.27-30).

Відповідно до п. 1 Контракту №232 від 01.03.2020 року, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві товар – CMT піддони, асортимент якого, кількісні та якісні характеристики вказуються у Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі – Товар), які є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товарта оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Поставка здійснюється партіями, які вказуються в одній Специфікації (Додатку) до Договору.

Згідно з п. 5 Контракту №232 від 01.03.2020 року загальна вартість Товару за цим Договором становить суму всіх найменувань Товару по всіх позиціях Специфікацій (Додатків) до цього Договору. Ціна кожного найменування товару, його одиниці виміру вказується у Специфікаціях (Додатках) до Договору.

У відповідності до п. 8 Контракту №232 від 01.03.2020 року порт відвантаження Порт Qingdao, Китай. Тобто, поставка Товару здійснена на умовах FOB (Інкотермс 2020).

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту №232 від 01.03.2020 року та Специфікацій до Контракту №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.27-34), на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35) та Пакувального листа до рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.36) Позивач придбав фіброполімерну плиту з продуктів поліприєднання (полімерної смоли та складоволокна) для використання у будівництві, цивільного призначення (код УКТ ЗЕД 39219060) (далі по тексту – товар, фіброполімерна плита) арт/розмір 1200*850*30/1400 шт., 770*600*20/20 шт., 900*680*20/20 шт., 900*610*25/10 шт., 750*750*25/10 шт., 1100*800*30/10 шт., 700*650*30/5 шт., 740*690*30/5 шт., 1150*680*22/4 шт. на загальну вартість 11 695,59 доларів США.

З метою митного оформлення товару митному органу уповноваженою особою Позивача надано митну декларацію UA500020/2020/215766 (т.1 а.с.37-38) з документами, а саме: Контракт №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.27-30); рахунок-фактура (інвойс) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35); пакувальний лист б/н від 01.03.2020 року до рахунку-фактури (інвойсу) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.36); коносамент від 02.04.2020 року №ONEYTA9DI3784300 (т.1 а.с.39); навантажувальний документ від 13.05.2020 року OD022 (т.1 а.с.40); сертифікат про походження товару від 08.04.2020 року №20С4403А2892/01345 (т.1 а.с.41); документ, що підтверджує вартість перевезення б/н від 15.05.2020 року (т.1 а.с.42); договір про надання послуг митного брокера №4 від 01.06.2020 року (т.1 а.с.43-44); договір про перевезення №16/03 від 16.03.2020 року (т.1 а.с.45-47); акт зважування №356702 від 03.06.2020 року (т.1 а.с.48); акт зважування №356703 від 03.06.2020 року (т.1 а.с.49); фото (т.1 а.с.50-55).

Проте, Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року, яким вартість товару у розмірі 11 695,59 доларів США відкориговано до 70 924 доларів США.

З урахуванням рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00286.

У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття, зокрема вказано, що у зв`язку із спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу управління ризиками 105-2, 106-2 щодо можливого заниження митної вартості та у зв`язку із тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: у рахунку-фактурі (інвойсі) №323 від 01.03.2020 року не зазначено відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) або іншого товаросупровідного документу, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; у рахунку-фактурі (інвойсі) №232 від 01.03.2020 року та пакувальному листі не зазначено реквізити (адреси) контрактоутримувачів та підписи; згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) №232 від 01.03.2020 року повинні були надані Специфікації (Додатки) до договору, які є його невід`ємними частинами, але жодного документу не було надано, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З огляду на вищенаведене, Одеською митницею Держмитслужби з покликанням на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення та її переклад; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу Відповідача ПП «БЛОК-ФОРТ» листом №05/06-1 від 05.06.2020 року до митної декларації UA500020/2020/215766 було надано копію митної декларації країни відправлення №42270200000196308 з перекладом.

За результатами додаткової перевірки копії митної декларації країни відправлення №42270200000196308 Відповідачем зазначено, що: в копії митної декларації країни відправлення №42270200000196308 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого товаросупровідного документу, що на думку митного органу унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, а також, у декларації країни відправлення внесено код товару на рівні десяти знаків, який не відповідає задекларованому коду товарів згідно УКТ ЗЕД.

Додатково Відповідачем у графі 33 спірного рішення зазначено про ненадання Позивачем сертифіката якості та пакувального листа, що передбачені зовнішньо-економічним договором поставки.

Згідно графи 33 оскарженого рішення №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року, у зв`язку з неподанням додаткових документів, що витребовувались митним органом, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У силу вимог ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України).

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України).

Системний аналіз вищенаведених норм вказує на те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи, необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що підставою його прийняття є відсутність усіх даних необхідних для визначення митної вартості товарів за методом обраним декларантом у документах поданих до митного оформлення, а також наявність розбіжностей у таких документах.

Надаючи правову оцінку висновкам митного органу про розбіжності у поданих декларантом до митного оформлення документах, а також перевіривши їх фактичну відповідність закону, суд зазначає наступне.

Суд відхиляє покликання Відповідача у спірному рішенні на відсутність у рахунку-фактурі (інвойс) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35) відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший товаросупровідний документ, що на думку Відповідача унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою.

Адже, спірний рахунок-фактура (інвойс) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35) містить найменування продавця та покупця, найменування товарних позицій, їх кількість, ціну, загальну вартість рахунку, що відповідає інформації наведеній у пакувальному листі (т.1 а.с.36) та Специфікації до Контракту №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.31-34). Також, пакувальний лист (т.1 а.с.36) містить посилання на вищезазначений інвойс.

Також, є неприйнятними доводи Відповідача щодо відсутності реквізитів (адреси) контрактоутримувачів та підписів у рахунку-фактурі (інвойс) №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.35) та пакувальному листі (т.1 а.с.36), оскільки ні реквізити (адреси) контрактоотримувачів, ні підпис не являються ціноутворюючим фактором та не впливають на числове значення складових митної вартості.

Вирішуючи питання щодо посилань Відповідача на невідповідність десятизначного коду товару, що вказаний у митній декларації країни відправлення коду товару згідно з УКТЗЕД та не зазначення в митній декларації країни відправлення №42270200000196308 від 01.04.2020 року реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого товаросупровідного документу суд виходить з того, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а оскільки такі реквізити не є в даному випадку ціноутворюючим фактором та не впливають на числове значення складових митної вартості, то їх відсутність чи некоректність не є підставою для коригування митної вартості. Більше того,

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах по справах: справа №815/6242/17 від 25.01.2019 року; справа №815/5398/17 від 25.01.2019 року; справа №815/5823/17 від 25.01.2019 року.

Щодо доводу Відповідача в рішенні №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року про ненадання Специфікації до Контракту №232 від 01.03.2020 року, то суд зауважує наступне.

У відповідності до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 21.08.2020 року засобами поштового зв`язку скерував до Відповідача заяву (т.1 а.с.63-66) з додатковими документи для підтвердження заявленої в митній декларації UA500020/2020/215766 (т.1 а.с.37-38) митної вартості товару, а саме: специфікація до Контракту №232 від 01.03.2020 року (т.1 а.с.31-34); копія митної декларації країни відправлення №42270200000196308 від 01.04.2020 року з офіційним перекладом на українську мову (т.1 а.с.70-75); висновок про вартісні характеристики товару суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Адаміл» (т.1 а.с.76); платіжне доручення №1JBKLK3 (т.1 а.с.100).

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи (т.1 а.с.67-69) вищезазначену заяву та додаткові документи митний орган отримав 25.08.2020 року.

Водночас, відповідно до матеріалів справи (т.1 а.с.110-111) відмова у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів була скерована Позивачу із пропуском строку встановленого ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України, а саме 02.09.2020 року.

Жодних доказів та заперечень на спростування зазначених обставин Відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Щодо транспортно-експедиційних витрат про відсутність підтвердження яких наголошує Відповідач в оскаржуваному рішенні, то такі підтверджуються довідкою від 15.05.2020 року (т.1 а.с.217).

Суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі №0440/6085/18.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З огляду на наведене, надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар (автомобіль) та його ціну, а отже містили у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Натомість усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та надуманими.

Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 12.03.2020 року у справі №804/6243/14, від 01.03.2021 року у справі №380/842/20, від 25.03.2021 року у справі 140/2728/19.

На переконання суду, Відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на подані позивачем документи, які містили б ознаки підробки, неточності, розбіжності і в чому саме такі полягали.

Щодо ненадання декларантом додатково витребуваних митним органом документів суд зазначає, що перелік підстав для формування митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, що наведений у частині третій Митного кодексу України є виключним: (1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) у разі якщо документи містять ознаки підробки; (3) у разі якщо документи або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас судом встановлено, що основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України, декларант позивача митному органу надав у повному обсязі, такі документи не містили розбіжностей та ознак підробки, а також підтверджували усі складові митної вартості товару. З огляду на викладене, вимога митного органу адресована декларанту надати додаткові документи була прийнята з порушенням ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України .

Окрім цього, відповідно до установленої прецедентної практики Верховного Суду, зокрема в постанові від 30.10.2018 року у справі №826/25605/15 судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару у митній декларації № UA500020/2020/215766, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на викладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішень суб`єкта владних повноважень, тому, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (т.1 а.с.15).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «БЛОК-ФОРТ» (34540, Рівненська область, Сарненський район, село Немовичі, масив «Лиса Гора», Б 5 А, код ЄДРПОУ 43278215) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00286.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000065/2 від 05.06.2020 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства «БЛОК-ФОРТ» (34540, Рівненська область, Сарненський район, село Немовичі, масив «Лиса Гора», Б 5 А, код ЄДРПОУ 43278215) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) судовий збір у розмірі 4 204,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 червня 2021 року

Суддя У.М. Нор