Рішення № 97435925, 04.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 червня 2021 р.справа № 540/451/21

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаХерсонського окружного адміністративного суду, вул. Філатова, 29, м. Херсон, 73027,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачатретя особа 1: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, третя особа 2: Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, вул. Старообрядницька, 21, м. Херсон, 73003,

простягнення суддівської винагороди в розмірі 141 802,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Херсонського окружного адміністративного суду (надалі - відповідач або ХОАС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (надалі - третя особа 1) та Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонський області (надалі - третя особа 2), в якому просить суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену суддівську винагороду в розмірі 141 802,24 грн. за період з 18 квітня до 31 липня 2020 р., з вирахуванням обов`язкових платежів.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду справу передано до П`ятого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності (а. с. 22).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду справа передана для розгляду по суті до Миколаївського окружного адміністративного суду (а. с. 32-33).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 37-38).

У зв`язку з запровадженням в Миколаївському окружному адміністративному суді обмежувальних заходів щодо проведення відкритих судових засідань, справа призначена до розгляду без проведення судового засідання.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатись іншими актами. В період з 18 квітня до 31 липня 2020 р. відповідачем суддівська винагорода позивача нараховувалась та виплачувалась за урахуванням приписів ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", тобто з обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Внаслідок застосування таких обмежень, позивач недоотримав за спірний період 141 802,24 грн. суддівської винагороди.

Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ст. 29 ч. 1, 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає обмеження грошового забезпечення працівників бюджетних установ, в тому числі і суддів, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідач діяв у відповідності до приписів цього Закону, а також рекомендацій Ради суддів України (а. с. 45-47).

Треті особи пояснень суду не подали.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею ХОАС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392.

18 квітня 2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Цим Законом ст. 29 останнього Закону була викладена в такій редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).".

На підставі цієї норми, у період часу з 18 квітня до 31 липня 2020 р. відповідач виплачував позивачу суддівську винагороду з урахуванням встановленого обмеження, тобто 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 р.

Через застосування такого обмеження, позивач недоотримав 141 802,24 грн. суддівської винагороди, що підтверджується довідкою відповідача, тобто спір між сторонами щодо розміру недоотриманої позивачем суддівської винагороди, між сторонами відсутній (а. с. 6).

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст. 135 ч. 1, 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З аналізу наведених норм слідує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з принципом незалежності судді, який згідно з ст. 48 ч. 5 п. п. 7, 8 цього Закону забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися.

Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією України, так і конституційним законом про судоустрій.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Мотивучи своє рішення, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що вирішуючи питання конституційності оспорюваних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2020 р. дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, так як суддівська винагорода позивача визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і до цього Закону жодні зміни в частині її розміру в період з 18 квітня до 31 липня 2020 р. не вносились, а також враховуючи визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", суд вважає, що позивач має право на отримання суддівської винагороди за окреслений період в розмірі, передбаченому ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Херсонського окружного адміністративного суду (вул. Філатова, 29, м. Херсон, 73027, ЄДРПОУ 35330156) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795), Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (вул. Старообрядницька, 21, м. Херсон, 73003, ЄДРПОУ 37959517), задовольнити.

2. Стягнути з Херсонського окружного адміністративного суду (вул. Філатова, 29, м. Херсон, 73027, ЄДРПОУ 35330156) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 р. до 31 липня 2020 р. в сумі 141 802,24 грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот дві гривні двадцять чотири копійки), з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз