Рішення № 97435737, 01.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1633/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (далі – Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 та зобов`язати відповідача призначити житлову субсидію із 01 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову у призначенні житлової субсидії та зобов`язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію із 01 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі поданої заяви та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року була призначена житлова субсидія на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 на одну особу.

У червні 2019 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення житлової субсидії на збільшену площу та рішенням Комісії з питань соціального захисту населення Ковельської міської ради (протокол від 24 липня 2019 року №15) субсидію призначено на збільшену площу, однак у серпні 2019 року він отримав рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи від 01 серпня 2019 року №190070, яке мотивоване тим, що при зверненні із заявою про призначення та надання житлової субсидії, надано недостовірні дані про кількість зареєстрованих осіб, а саме: не зазначено те, що за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача, зареєстрований його син ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 23 вересня 2020 року вкотре звернувся через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради за призначенням житлової субсидії із врахуванням того, що фактично проживає у будинку лише він один без сина, з яким із 1997 року спільно не проживає та вважає таким, що незаконно зареєстрований за місцем такого проживання, однак рішенням відповідача від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні субсидії.

Уважає таке рішення відповідача необґрунтованим і протиправним з огляду на те, що у поданих ним документах на призначення субсидії останній зазначив, що проживає один, а його син, ОСОБА_3 , не є членом сім`ї чи домогосподарства, спільного господарства вони не ведуть, син проживає за іншою адресою: Волинська область, Ковельський район, село Битень разом зі своєю сім`єю.

Вказує, що такими протиправними діями Управлінням порушено його законне право на призначення житлової субсидії та завдано моральну шкоду, яка полягає у немайнових втратах, зокрема у душевних стражданнях (невизначеність, стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго, необхідність нести додаткові фінансові витрати на судову тяганину, психічне напруження, розчарування, зневіра, апатія тощо).

З наведених підстав просить адміністративний задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21 квітня 2021 року №74/1.37 позовних вимог не визнав та повідомив, що 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської із заявою та необхідними документами про призначення йому субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та рішенням Управління від 25 грудня 2015 року йому було призначено субсидію на опалювальний сезон в розмірі 1992,84 грн. щомісячно. В подальшому, позивачу автоматично було призначено субсидії на наступні 2016-2018 роки без звернення до управління соціального захисту населення.

У зв`язку із внесеними змінами до законодавства ОСОБА_1 10 серпня 2018 року звернувся з новою заявою про призначення йому субсидії на житлово-комунальні послуги та у поданій декларації зазначив, що крім нього у житловому будинку ніхто не зареєстрований, на підтвердження чого надано будинкову книжку. Рішенням комісії від 26 вересня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії, так як останній був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що позбавляло його права на призначення субсидії на понаднормову площу.

За результатами наступного звернення позивача від 21 червня 2019 року було прийнято рішення про призначення житлової субсидії на неопалювальний період з червня по вересень 2019 року у розмірі 65,63 грн. щомісячно (у зв`язку із закриттям підприємницької діяльності).

Проте, 06 серпня 2019 року на адресу Управління надійшов лист слідчого відділення Ковельського відділення поліції у Волинській області від 31 липня 2019 року № 24/3159, в якому зазначалося, що громадянин ОСОБА_1 приховує той факт, що у його домогосподарстві зареєстрований також його син, у зв`язку із чим рішенням комісії від 06 серпня 2019 року позивачу було припинено надання субсидії до з`ясування всіх обставин справи.

В подальшому 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із новою заявою та декларацією про призначення йому субсидії та знову не вказав відомості про зареєстрованого у домогосподарстві ОСОБА_4 (Пономарьова) і не надав жодних документів, що підтверджують його особу та впливають на призначення субсидії. Відповідачем 26 жовтня 2020 року був надісланий запит до відділу обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради для підтвердження факту зареєстрованих у складі домогосподарства осіб та отримано 16 листопада 2020 року відповідь про те, що син заявника - ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) також зареєстрований за вказаною у заяві адресою. Крім того, за інформацією ТОВ «Волиньгаз збут» за даним домогосподарством станом на 01 жовтня 2020 року була наявна заборгованість з оплати за користування природним газом в сумі 13139,09 грн, у зв`язку із чим працівниками управління було рекомендовано донести заявнику підтверджуючі документи про сплату заборгованості або договір про реструктуризацію боргу, укладений між заявником та ТОВ «Волиньгаз збут».

Відповідач зазначає, що ні в місячний термін, ні пізніше ОСОБА_1 не було виконано вищезазначені умови для можливості розгляду його заяви, тому, керуючись пунктом 46 Положення, рішенням комісії від 22 листопада 2020 року заявнику відмовлено в наданні житлової субсидії з 01 жовтня 2020 року, про що його особисто під підпис ознайомлено 23 листопада 2020 року.

Відповідач звертає увагу, що жодного рішення датованого 24 вересня 2020 року по справі позивача за № 1066/2.26 Управління не приймало, натомість наявне звернення ОСОБА_1 від 23 вересня 2020 року щодо надання роз`яснень з питань субсидії, відповідь на яке від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 громадянин ОСОБА_1 отримав особисто 25 вересня 2020 року, а тому такі дії працівників управління не можуть бути підставою для нарахування субсидії у зазначений період. Так як згідно вимог чинного законодавства для виникнення в управління обов`язку призначити заявнику субсидію, йому необхідно звернутися з відповідною заявою, бланк якої затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 02 травня 2018 року № 604 та надати необхідний пакет документів.

З урахуванням зазначеного відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 67-69).

На адресу суду 30 квітня 2021 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково наголошує, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 один та оскільки його син фактично не проживає з ним, спільним побутом вони не пов`язані, відтак не може бути включеним до членів його сім`ї (арк. спр. 75-76).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 та зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради призначити позивачу субсидію із 01 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 повернути позивачу у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду (арк. спр. 57-58) в іншій частині за вказаним позовом - відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 59-60).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Як убачається із повідомлення про призначення субсидії на ЖКП від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 до особової справи №190070 ОСОБА_1 не призначено житлову субсидію з 01 червня 2019 року у зв`язку із поданням недостовірних даних про кількість зареєстрованих осіб (арк. спр. 16).

Позивач 21 серпня 2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою, в якій просив повідомити хто і коли повідомив орган соціального захисту та кого саме з працівників Управління соціального захисту населення проінформували дані про не зареєстрованих осіб за адресою проживання ОСОБА_1 (арк. спр. 17), за результатами розгляду якої відповідач листом від 27 серпня 2019 року №1186/2.26 повідомив, що Управління отримало від органу досудового розслідування інформацію та копії підтверджуючих документів про те, що за адресою: АДРЕСА_1 з 10 жовтня 2001 року зареєстрований громадянин ОСОБА_6 (арк. спр. 18).

ОСОБА_1 також звертався до відповідача із заявою від 23 вересня 2020 року, в якій просив надати роз`яснення, у зв`язку із чим було скасовано надання субсидії на понаднормову площу житла для індивідуального газового опалення на опалювальний сезон 2018-2019 років та було позбавлено його житлової субсидії з 2019 року, а також надати копію акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, проведеного у 2018 році (арк. спр. 72).

Управління листом від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 повідомило, що від органу досудового розслідування отримано інформацію від 31 липня 2019 року №24/3159 та копії підтверджуючих документів про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 10 жовтня 2001 року, зареєстрований син, ОСОБА_6 , якого позивач не вказав в декларації. Для уточнення інформації про склад зареєстрованих осіб надіслано запит у відділ обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради та отримано відповідь, в якій згідно реєстру територіальної громади станом на 19 серпня 2019 року за вищевказаною адресою зареєстровано дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (арк. пр. 71).

Позивач, не погоджуючись із таким рішеннями суб`єкта владних повноважень про відмову у призначенні житлової субсидії, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Порядок призначення та надання населенню житлових субсидій визначений Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення №848, в редакції чинній на момент виникнення спірних прапволвідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.

Згідно з пунктом 4 Положення №848, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Нормами пункту 9 Положення №848 визначено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення ведуть облік домогосподарств, яким житлову субсидію призначено за рішенням комісії у випадках, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 16 цього Положення. Щомісяця на запит вони отримують від органів Пенсійного фонду України інформацію про сплату особами, доходи яких під час призначення житлової субсидії були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, єдиного соціального внеску, а також про його розмір (пункт 17 Положення №848).

Відповідно до пункту 24 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Суд зауважує, що на відмінно від попередніх редакцій Положення №848, після прийняття постанови Кабінет Міністрів України від 27 квітня 2018 року №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №102» установлено, що з 01 травня 2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є: особи, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.

В подальшому пункт 24 Положення №848 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №807, містить аналогічні норми, відповідно до яких житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства, до складу яких включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

Таким чином, з 01 травня 2018 року до складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), незалежно від їх фактичного проживання за такою адресою, а відтак при прийнятті відповідачем рішення про признання позивачу субсидії з 01 грудня 2015 року умови та підстави надання такої субсидії були іншими.

Згідно із пунктом 43 Положення №848, для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Нормами пункту 46 Положення №848 визначено, що Заява і декларація вважаються такими, що не подані, зокрема у разі, коли не внесені у повному обсязі відомості про членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний зв`язок з особою із складу домогосподарства, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

Як убачається із матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 червня 2019 року Управлінням 24 липня 2019 року було прийнято рішення про призначення житлової субсидії на неопалювальний період з червня по вересень 2019 року.

У зв`язку із тим, що 06 серпня 2019 року на адресу відповідача надійшов лист слідчого відділення Ковельського відділення поліції у Волинській області від 31 липня 2019 року №24/3159, в якому зазначалося, що ОСОБА_1 було достеменно відомо, про реєстрацію місця проживання свого сина ОСОБА_6 , оскільки реєстрація останнього здійснювалася за згодою власника, про що підтвердив і сам ОСОБА_1 (арк. спр. 13), відтак, позивачу було припинено надання субсидії, про що свідчить повідомлення про призначення субсидії на ЖКП від 01 серпня 2019 року до особової справи №190070 (арк. спр. 16).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії, оформлене у вигляді повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26 та зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради призначити позивачу субсидію із 01 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 повернути позивачу у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду. Вказана ухвала набрала законної сили з моменту її винесення та позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Натомість предметом судового розгляду є рішення Управлінння від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову позивачу у призначенні житлової субсидії, яке, на думку позивача, є необґрунтованим і протиправним з тих підстав, що його син фактично не проживає з ним, спільним побутом вони не пов`язані, відтак не може бути включеним до членів його сім`ї.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем його прав має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Разом з тим, як установлено судом лист Управління від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 був наданий не за результатами розгляду заяви позивача про призначення житлової субсидії, а у відповідь на заяву позивача від 23 вересня 2020 року, в якій він просив роз`яснити, у зв`язку із чим було скасовано надання субсидії на понаднормову площу житла для індивідуального газового опалення на опалювальний сезон 2018-2019 років та було позбавлено його житлової субсидії з 2019 року, а також надати копію акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарств, проведеного у 2018 році (арк. спр. 72).

Таким чином, на переконання суду, вказаний лист за визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, не є актом індивідуальної дії та ним відповідач не відмовляв ОСОБА_1 у призначенні субсидії, оскільки у поданій заяві від 23 вересня 2020 року позивач про призначення такої субсидії і не просив.

Натомість як повідомив у відзиві на позовну заяву відповідач та не заперечив у поданій відповіді на відзив позивач, 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із новою заявою та декларацією про призначення йому субсидії, в якій не вказав відомості про зареєстрованого у житловому будинку ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , окрім того згідно інформації ТОВ «Волиньгаз збут» за даним домогосподарством станом на 01 жовтня 2020 року була наявна заборгованість з оплати за користування природним газом в сумі 13139,09 грн, у зв`язку із чим працівниками управління було рекомендовано донести заявнику підтверджуючі документи про сплату заборгованості або договір про реструктуризацію боргу, укладений між заявником та ТОВ «Волиньгаз збут», що ОСОБА_1 не було виконано і як наслідок рішенням комісії від 22 листопада 2020 року позивачу відмовлено в наданні житлової субсидії з 01 жовтня 2020 року.

Жодних пояснень чи спростувань щодо вказаних обставин позивач не надає.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Тобто, зобов`язанню суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб`єкта прав позивача й, відповідно, визнання їх протиправними, натомість відсутність порушеного праваоспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 про відмову у призначенні житлової субсидії та зобов`язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію із 01 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у поданій до Управління заяві від 23 вересня 2020 року про призначення житлової субсидії не просив, та відповідно відповідач листом від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 у призначенні такої субсидії не відмовляв, а лише надав відповідь на звернення позивача та запитувану ним інформацію.

Суд уважає, за необхідне зазначити, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначення субсидії згідно повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №190070 від 01 серпня 2019 року №1070/2.26, однак у встановлений чинним законодавством строк вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржив, у зв`язку із чим у даній справі позовна заява в цій частині позовних вимог була повернута позивачу.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених вище обставин суд уважає, що позивачем належними та достатніми доказами не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, натомість судом не встановлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства при наданні позивачу відповіді від 24 вересня 2020 року №1066/2.26 на його звернення.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 статті 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №1340/4056/18, від 18 червня 2020 року у справі №339/183/16-а, від 03 серпня 2020 року у справі №817/48/18.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, жодним чином не вказує у чому саме полягали його моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується.

Позивач також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями та діями відповідачів, що є предметом цієї справи, та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідачів.

Тому, позовна вимога стосовно відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн не підлягає задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідача, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому у її задоволенні слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 148, ідентифікаційний код юридичної особи 03191974) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року.