Рішення № 97435612, 25.05.2021, Олешківський районний суд Херсонської області (до 25.04.2025 - Цюрупинський районний суд Херсонської області)

25.05.2021

Справа № 664/1441/20

Провадження № 2/664/138/21

РIШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Цюрупинський районний суд

Херсонської областi

в складі: головуючого судді Яценка О.М.,

секретар судового засідання Брустман О.М.,

за участі: представника позивача – Ільюшина О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживачів,-,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Автокредит плюс» про захист прав споживачів, зазначивши, що у травні 2018 року між ними шляхом написання заяви про приєднання до «Публічного договору № APLV00000000018035 від 11.05.2018 року» було укладено зазначений публічний договір, текст якого розміщений на сайті відповідача. Відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування позивача автомобіль марки «Subaru tribeca», 2008 року випуску, д.н.з. « НОМЕР_1 », вартістю 372000,00 грн., а позивач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні лізингові платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавцю, пов`язаних з виконанням договору. З метою виконання умов договору позивач сплатив відповідачу суму авансового внеску у розмірі 44200,00 грн., після чого йому було передано транспортний засіб. За період з травня 2018 року по вересень 2019 року ним було сплачено на рахунок відповідача 282380,00 грн.. У жовтні 2019 року у нього виникли фінансові проблеми та він домовився з відповідачем про припиненням внесення планетів на два місяці в обмін на повернення автомобіля відповідачу. У грудні 2019 року він хотів відновити платежі відповідно до домовленості, проте відповідач виставив транспортний засіб на продаж. Вважає, що між сторонами укладений правочин є нікчемним, оскільки він не був посвідчений нотаріально, а відтак просить застосуватися двосторонню реституцію та стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 282380,00 грн., а також вирішити питання про розподіл витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Представником відповідача було надано відзив на позов, в якому зазначено, що вони позовні вимоги не визнають в повному обсязі, оскільки договір лізингу, який є за своєю природою змішаним договором, не потребує нотаріального посвідчення, тому вимоги про застосування двосторонньої реституції є необґрунтованими. Крім того, позивачем зазначено, що ним сплачено 282380,00 грн. за договором лізингу, проте загальна сума лізингових платежів склала 241822,68 грн., що підтверджується випискою по рахунку. Також вважають, що заявлена сума про відшкодування витрат на правову допомогу є завищеною, не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та розумності. У задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, до суду надав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, поданий відзив підтримав, просив у задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.05.2018 року позивач підписав заяву про приєднання до публічного договору № APLV00000000018035 від 11.05.2018 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua. Вказана заява містить тільки статтю 14 "Особливі умови" та статтю 15 "Юридичні адреси та підписи сторін". Особливі умови заяви узгоджують: предмет лізингу згідно специфікації, викладеної у додатку №1; строк лізингу 60 місяців з моменту підписання додатку №2 (графік лізингових платежів); щомісячні платежі та порядок їх сплати: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі, відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі, комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу у розмірі згідно додатку №2 (графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі; період сплати з 1 по 5 число кожного місяця; транзитний рахунок № НОМЕР_2 у АТ "ТасКомБанк" для подальшого зарахування на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс"; інші платежі: винагорода за проведення додаткового моніторингу в строки та розмірі, зазначеними в статті 13.8 договору; винагорода за проведення моніторингу для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості щодо предмета лізингу при внесенні останнього платежу в строки та розмірі, зазначеними в статті 6.2.21 договору на день внесення платежу; одноразова комісія лізингодавцю за надання предмету лізингу, передбаченого ст.. 4.2 договору у розмірі 9900 грн.. Після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізиногодержувач вносить аванс у розмірі 44200 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п. 14.1.5 договору; страхування предмета лізингу: умови страхування зазначені в ст. 5 цього договору; договорами страхування за цим договором згідно пп. 14.2.1 є: договір страхування цивільної відповідальності та договір страхування предмета лізингу; щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 10280 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць; дата підписання заяви 11.05.2018 року; ця заява складена на українській мові, в 3-х примірниках для кожної зі сторін; додатки до цього договору є невід`ємною частиною цього договору: додаток1 (специфікація) і додаток 2 (графік сплати лізингових платежів).

02.08.2018 року позивач сплатив на транзитний рахунок відповідача, відкритий у АТ "ТасКомБанк" аванс в розмірі 44200 грн., що підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_2 , а також квитанцією № 383545191 від 02.05.2018 року.

У подальшому позивач щомісяця сплачував платежі за користування предметом лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів. Таким чином, з моменту підписання заяви позивачем було сплачено відповідачу 241822 грн., що підтверджується відповідними квитанціями та наданою відповідачем випискою за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1,3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови спірного договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, ЗУ "Про фінансовий лізинг".

Законом України "Про фінансовий лізинг" врегульовано, що відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч. 1 ст. 2).

Договір фінансового лізингу має укладатись у письмовій формі з узгодженням усіх його істотних умов (ст. 6 ЗУ "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як встановлено судом, у письмовій формі договір фінансового лізингу з узгодженням всіх його істотних умов між сторонами не укладався, та не був нотаріально посвідчений, а заява позивача про приєднання до публічного договору не може замінювати собою укладений у письмовій формі договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015р. по справі №2766цс15.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", само по собі визнання недійсним виконаного правочину не призводить до реального відновлення порушеного права. Фактично, заявляючи позов про визнання оспорюваного правочину недійсним, особа має на меті подальше повернення майна, переданого за таким правочином.

Таким чином, публічний договір № APLV00000000018035 від 11.05.2018 року, до якого позивач приєднався відповідно до заяви приєднання від 18.05.2018 року, є нікчемним з огляду на порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтями 216, 217 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція). Якщо у зв`язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою. Наслідки недійсності нікчемного правочину, передбачені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. Недійсність окремих частин правочину не призводить до недійсності решти його частини і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 10 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем на виконання нікчемного правочину було сплачено грошові кошти в розмірі 241822,68 грн., а відтак з відповідача стягненю в порядку двосторонньої реституції підлягає саме вказана сума.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на його користь належить стягнути суму судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 241822,68 грн..

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначений у позовній заяві, надані докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, співмірність заявленої суми обсягу наданих послуг, складності справи, суд приходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 137, 141, 142, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь ОСОБА_1 в порядку двосторонньої реституції грошові кошти в сумі 241822,68 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2418,23 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в сумі 4000,00 грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс», код ЄДРПОУ 34410930, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, пр.-т. Праці, буд. 2Т.

Суддя О.М. Яценко