Рішення № 97434698, 03.06.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1092/21

Провадження № 2/444/641/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 червня 2021 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Кутень В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , що стверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим Погариською сільською радою Жовківського району Львівської області. За час свого життя померлий склав заповіт від 19.08.2013 року котрий посвідчений секретарем Погариської сільської ради Свистіль М.О. Даним заповітом ОСОБА_2 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право - ОСОБА_1 . Цей заповіт не змінено та не скасовано.

Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина на все належне йому майно.

ОСОБА_2 був одружений з нею, що стверджено свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 .

Позивач вказує, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відносився до колгоспного типу двору, де станом на 30.06.1990 р. головою двору був ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 489 від 24.03.2021р. виданою виконкомом Добросинсько - Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2. Дані взяті з по господарської книги Погариської сільської ради за 1986 - 1990 рр.

Житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , побудований в 1964 р. та складається з приміщень: житлової (площею 17,7 кв.м.); кладової (площею 11,7 кв.м.); коридор (площею 3,8 кв.м.); кухня (площею 15,0 кв.м.). Загальна площа житлового будинку 48,2 кв.м. (житлова площа 17,7 кв.м.. допоміжна площа 30,5 кв.м.). Допоміжні будівлі: сходи, господарська будівля та огорожа, що підтверджується технічним паспортом б/н від 29.03.2021р.

З метою оформлення спадщини вона звернулась з заявою в Рава-Руську державну нотаріальну контору Головного територіального управління юстиції у Львівській області для оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Державний нотаріус Рава - Руської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Львівській області завів спадкову справу № 43/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 63742522. Проте відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , оскільки нею не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.03.2021р.

Позивач визнає, що дійсно таке свідоцтво у неї відсутнє тому що у свій час ОСОБА_2 з невідомих причин, не зареєстрував у встановленому порядку право власності на свій житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Червоноградського МБТІ № 1707 від 30.03.2021року. Тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 48,2 кв.м, житлова 17,7 кв.м, допоміжна площа 30,5 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі на 12.05.2021 року.

12.05.2021 року ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено на 03.06.2021 року у зв`язку із неналежним повідомленням про розгляд справи відповідача.

Позивач в підготовче судове засідання не прибула, однак подала на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду подано клопотання, в якому відповідач зазначає, що заперечень щодо позову немає, та просить слухати справу у відсутності їх представника.

Представник третьої особи Рава-Руської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в підготовче судове засідання не з`явився, однак нотаріальна контора на адресу суду подала заяву, в якій просить справу розглядати у відсутності їх представника. Заперечень проти позовних вимог немає. Окрім того, на ухвалу суду надіслано належно засвідчену копію спадкової справи № 43/2021 заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та на підставі поданих до суду доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 02 (арк. спр. 8).

Ще за життя, а саме 19.08.2013 року, ОСОБА_2 склав заповіт із копії якого встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на випадок своєї смерті робить таке заповітне розпорядження: все своє майно, і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області Свистіль М.О. Заповіт станом на 02.03.2021 року не змінено і не скасовано (арк. спр. 9).

Після смерті чоловіка ОСОБА_2 , позивач звернулася до Рава-Руської державної нотаріальної контори, де на підставі її заяви від 01.03.2021 року про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу № 43/2021 та надано їй Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу 63742522), що встановлено з копій документів у Спадковій справі.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 було відмовлено з причини неподання заявником необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації, що встановлено із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.03.2021 року (арк. спр. 25).

Відповідно до копії виписки виконкому Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 від 24.03.2021 року, встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відносився до колгоспного типу двору, де станом на 30.06.1990 р. головою двору був ОСОБА_2 . Дані взяті з погосподарської книги Погариської сільської ради за 1986 - 1990 рр .(арк.спр.38).

Відповідно до копії довідки № 379 від 11.03.2021р. виданої виконкомом Добросинсько- Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2, станом на 15.04.1991 р. ОСОБА_2 не втратив права на частку в майні колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр. 35).

Згідно з довідкою № 338 від 02.03.2021 р. виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2, житловий будинок по АДРЕСА_1 в арешті, під забороною та в заставі не перебуває (арк.спр.11).

Із довідки № 380 від 11.03.2021 р. виданої виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 встановлено, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 малолітні та неповнолітні діти не зареєстровані та не проживають (арк.спр.13).

Згідно з ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Судом встановлено, що з метою оформлення спадщини позивач звернулась з заявою в Рава-Руську державну нотаріальну контору Головного територіального управління юстиції у Львівській області для оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .Державний нотаріус Рава-Руської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Львівській області завів спадкову справу № 43/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 63742522. Проте відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивачем не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.03.2021р.(арк.спр.25).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Факт прийняття спадщини стверджується проживанням позивачки ОСОБА_1 разом із спадкодавцем - чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті в будинку АДРЕСА_1 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та ведення ними спільного господарства, що підтверджується довідкою № 338 від 02.03.2021р. виданою виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 (арк.спр.14).

Позивач в позовній заяві зазначає, що у свій час ОСОБА_2 з невідомих причин, не зареєстрував у встановленому порядку право власності на свій житловий будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виданої директором КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 30.03.2021 року №1707, в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не проводилась (арк.спр.17).

На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Необхідно зазначити, що по господарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян, що надає підстави вважати, що право власності було зареєстроване згідно вимог діючого на той момент законодавства в по господарській книзі Погариської сільської ради. Тобто записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Чинною на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записами в по господарських книгах підтверджується власність.

Згідно з п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок та господарські будівлі) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог чинного на той час законодавства в погосподарській книзі села Погариськ.

Позивач вказує, що право власності двору було фактично зареєстровано в погосподарській книзі Погариської сільської ради, що на той час свідчило про реєстрацію власності на будинок та господарські будівлі.

Як зазначає позивач, звернувшись до Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 та Добросинсько - Магерівської сільської ради, щодо оформлення права власності на будинок та господарські будівлі на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , їй було усно роз`яснено про судовий порядок визнання права власності, оскільки, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , відповідно до ст. 25 ЦК України, втратив цивільну дієздатність, а відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» з 01.01.2013 року реєстрація права власності можлива лише за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно з ст. 1216-1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, що стало причиною звернення позивача до суду.

Оскільки спадкодавець – ОСОБА_2 за час свого життя не оформив правовстановлюючих документів на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому на даний час позивач як спадкоємець за заповітом звернулась з даним позовом до суду.

З технічного паспорту виданого КП ЛОР Червоноградським МБТІ на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (арк. спр. 19-24) встановлено, що загальна площа будинку становить 48,2 кв.м., житлова - 17,7 кв.м, допоміжна площа - 30,5 кв.м. та господарські будівлі.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або законність набуття такого права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права на власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи приходить до висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,ч.3 ст.ст.200,206, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 48,2 кв.м, житлова 17,7 кв.м, допоміжна площа 30,5 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2021 року.

Суддя: Олещук М. М.