Рішення № 97434586, 20.05.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/906/21

Провадження № 2/201/1432/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2021р. ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 25 114,15грн. (а.с. № 3-4).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.02.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №38).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 19.06.2017р. ОСОБА_1 подала до ТОВ “ФК “ЦФР” Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР”, а також Заяву №7421902508 від 19.06.2017р. на отримання кредиту, з підписанням якої відповідачка підтвердила, що ця заява разом з умовами отримання кредиту та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” становлять кредитний договір. За укладеним договором ОСОБА_1 отримала кредит 13 102 грн., зі сплатою відсотків 49,19% строком на 36 місяців. На підставі договору відступлення прав вимоги №20191209, укладеного 09.12.2019р. між ТОВ “ФК “ЦФР” та ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів” до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у Додатку №1, в тому числі до боржника ОСОБА_1 у розмірі 25 114,15 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 9 266,94 грн., заборгованість за відсотками - 1 354,93 грн., заборгованість за відсотками (плата за управління кредитом) - 7 941,28 грн. та пеня - 6 551 грн. Відповідачка всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги за укладеним з ТОВ “ФК “ЦФР” договором, не здійснила погашення заборгованості новому кредитору, а тому позивач просив суд стягнути з відповідачки суму заборгованості у розмірі 25 114,15 грн., а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 270 грн.

23.03.2021р. до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та посилалася на те, що позивачем не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку факт виконання кредитного договору ТОВ “ФК “ЦФР” та факт невиконання кредитного договору позичальником, відсутні докази розрахунку розміру заборгованості, відсутні докази повідомлення позичальника про відступлення позивачу права вимоги за укладеним кредитним договором. Вимога позивача про стягнення заборгованості по платі за управління кредитом є нікчемною, оскільки відповідно до положень ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Посилання позивача, щодо збільшення строків позовної давності у 10 років з посиланням на Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” є безпідставними, оскільки відповідні Умови не містять особистого підпису позичальника про ознайомлення та погодження з ними, а отже не можуть вважатися невід`ємною частиною укладеного кредитного договору. Крім того, відповідачка заявила про застосування до вимог позивача про стягнення пені строків спеціальної позовної давності в один рік, оскільки відповідно до наданої позивачем довідки останнє погашення за договором відбулося 24.09.2018р., тобто на дату подання позову строк спеціальної позовної давності сплинув (а.с. №44-46).

21.04.2021р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому представник позивача — Незамай А.Д. (діє на підставі довіреності від 14.12.2020р. - а.с. №69) на спростування заперечень відповідачки, окрім вже викладених у позовній заяві доводів та аргументів, зазначила про наступне. 19.06.2017р. ОСОБА_1 був підписаний паспорт кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР” №1902508, який є невід`ємною частиною договору №7421902508 від 19.06.2017р., з підписанням якого позичальник була ознайомлена та погодилася з запропонованими умовами кредитування щодо розміру кредитного ліміту, строку на який надається кредит, розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, додатком до якого був графік платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 892,57 грн., яка складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою, щомісячні проценти за кредитом. З підписанням заяви №7421902508 на отримання кредиту, відповідачка підтвердила згоду, що заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ"ФК"ЦФР" становлять кредитний договір, ніяких застережень або зауважень з боку позичальника, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не подано. Аналізуючи норми Закону України “Про захист прав споживачів” можна зробити висновок, що така форма витрат, як плата за (управління) кредитом існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Оскільки у договорі плата за управління кредиту визначена не за формулою зі змінними величинами, а чітко визначеною фіксованою сумою, то така умова не суперечить як положенням ч.5 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця однакову суму, а тому відсутні підстави для визнання недійсними щомісячні проценти в розмірі 3,49% за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р. від суми кредиту. Виписка з особового рахунку відповідачки стосується порядку видачі кредиту та нарахування заборгованості до моменту відступлення права вимоги, так як ТОВ “ФК “ЄАПБ” не є банківською установою та первісним кредитором, позивач не має доступу до виписок з особових рахунків відповідачки, натомість, відповідачка може особисто звернутись до банківської установи та отримати необхідні виписки. Довідка (графік руху коштів) по кредитному договору №7421902508 від 19.06.2017р. за вих. №-4148818-SG від 02.01.2020р. є підтвердженням того, що первісним кредитором було зазначено та враховано кожний платіж позичальника, який був здійснений на погашення заборгованості за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р., який повністю відповідає довідці, відповідно до якого вбачається, що відповідачка частково виконувала своє зобов`язання щодо повернення кредитних коштів первісному кредитору, в результаті чого у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 25 114,15грн. Відповідно до п.7.2. Умов отримання кредитів від ТОВ “ФК “ЦФР”, з якими була ознайомлена відповідачка, до вимог, що виникають з кредитного договору (або у зв`язку з ним) застосовується позовна давність у десять років. Позивачем до позовної заяви було додано допустимі та достатні докази для підтвердження набуття ним права вимоги, а саме, копію договору відступлення прав вимоги №20191209 від 09.12.2019р. та витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги. Щодо застосування строків спеціальної позовної давності представник зазначила, що пунктом 7.2. Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” передбачено, що до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв`язку з ним, застосовується позовна давність у 10 років, отже загальна та спеціальна позовна давність була збільшена за домовленістю сторін, тому відсутні підстави для застосування до позовних вимог про стягнення пені строків спеціальної позовної давності. Крім того, керуючись нормою ч.1 ст. 261 ЦК України строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання договору відступлення прав вимоги, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором має часові рамки з 09.12.2019р. по 09.12.2022р., а тому звернувшись до суду у січні 2021р., позивач застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строків позовної давності.

В судове засідання 20.05.2021р. представник позивача не з`явилася, про дату та час слухання позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення (а.с. №53). 26.04.2021р. до суду надійшла заява представника позивача — ОСОБА_2 , в якій представник позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с.№71).

20.05.2021р. до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява, в якій відповідачка просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, справу розглядати за її відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. №74).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, наданий відповідачко ю відзив на позовну заяву, в якому відповідачкою висловлена позиція та заперечення щодо предмету спору, суд вважає за можливе провести розгляд справи відповідно до вимог ст.223, ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутністю сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень відповідачки, заяві про застосування строків позовної давності, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.06.2017р. ОСОБА_1 подала до ТОВ “ФК “ЦФР” заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” (а.с. №5).

Також, 19.06.2017р. відповідачка підписала Заяву № НОМЕР_1 на отримання кредиту, з підписанням якої відповідачка підтвердила, що підписаний паспорт кредиту №1902508 від 19.06.2017р. містить умови укладання нею кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК"ЦФР" становить кредитний договір між ТОВ"ФК"ЦФР" та позичальником. Згідно заяви №7421902508 розмір кредитних коштів, які підлягали переказу на картковий рахунок позичальника становив 10 200 грн. (а.с. №8).

19.06.2017р. ОСОБА_1 був підписаний паспорт кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР” №1902508, з підписанням якого позичальник була ознайомлена та погодилася з запропонованими умовами кредитування: сума ліміту кредиту 13 102 грн., строк на який надається кредит - 36 місяців, початковий процент - 3,00 % від суми кредиту в розмірі 306 грн., щомісячні проценти - 3,49 % від суми кредиту, згідно з графіком платежів, річні проценти - 11,99 % від суми боргу за договором, згідно з графіком платежів, пеня — подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше 15% від суми прострочення — за прострочення повернення кредиту та /або сплати процентів (а.с. №6-7).

Додатком до паспорту є графік платежів (розділ 6 паспорту), в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу складає 892, 57 грн., яка складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною відсотковою ставкою, щомісячні проценти.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а обов`язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За інформацією щодо переказів по ТОВ “ФК “ЦФР” виданих згідно договору №54/2017 від 28.02.2017р. про приймання та переказ платежів за дорученням фізичних осіб, 19.06.2017р. ОСОБА_1 за договором №7421902508 перераховано 10 200 грн. (а.с. №11)

Згідно довідки за вих. №-4148818-SG від 02.01.2020р. (графік руху коштів по кредиту) вбачаються відображення операції з видачі первісним кредитором грошових коштів (кредиту) позичальнику, а також операції надходження коштів на погашення кредиту та черговість розподілу коштів на погашення складових заборгованості (а.с. №17-18).

Відповідно до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

09.12.2019р. між ТОВ “ФК “ЦФР” та ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів” укладено договір відступлення прав вимоги №20191209, згідно якого до нового кредитора ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів” перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р. (а.с. №22-24).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20191209 від 09.12.2019р. до ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” від ТОВ “ФК “ЦФР” перейшло право вимоги за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р., укладеного з ОСОБА_1 . Загальна заборгованість (сума відступленої вимоги) складає - 25 114,15 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 9 266,94 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 354,93 грн., сума заборгованості за платою за управління кредитом – 7 941,28 грн., сума заборгованості за пенею - 6 551 грн. (а.с. №25, 64-66).

Відповідно до ч.1 ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р. станом на 09.12.2019р. у розмірі 25 114,15 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням – 9 266,94 грн., заборгованість за відсотками - 1 354,93 грн., заборгованість за відсотками (плата за управління кредитом) - 7 941,28 грн. та пенею - 6 551 грн.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№19), який долучений до позовної заяви, відповідність розрахунку хоча і заперечувалась ОСОБА_1 , проте не була спростована відповідачкою належними письмовими доказами та належним контрозрахунком розміру заборгованості.

Учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або згідно ч.1 ст.106 ЦПК України висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідачка не згодна з розрахунком заборгованості, наданим позивачем чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, вона мала право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але відповідним правом не скористалася, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача.

Так, згідно довідки (графіку руху коштів) відповідачка свій обов`язок по погашенню кредиту виконала частково та загалом сплатила 1 1079,07 грн., які були розподілені на погашення: 1 635,15 грн. – річні проценти, 5 608,86 грн. – щомісячні проценти, 3 835,06 грн. – частина кредиту. Зазначені платежі були сплачені первісному кредитору до укладення договору про відступлення прав вимоги та враховані в розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом встановлено, що розрахунок заборгованості за тілом кредиту, річними відсотками за користування кредитом, пенею узгоджується із умовами кредитного договору. Доказів того, що після відступлення права вимоги відповідачкою здійснювалося погашення заборгованості суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами підтверджено заявлені позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту - 9 266,94 грн., відсотками за користування кредитом - 1 354,93 грн. і ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві на позов відповідачка просила застосувати строки спеціальної позовної давності до вимог позивача про стягнення пені в сумі 6 551 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За домовленістю сторін позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена або скорочена, про що повинен бути укладений договір в письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення (ч. 3, 4 ст.267 ЦК України.

Відповідно до погодженого відповідачкою графіку платежів (розділ 6 паспорту кредиту від 19.06.2017р.) погашення позичальником заборгованості за кредитом здійснюється щомісячно рівними платежами в сумі 892,57 грн., починаючи з 19.06.2017р. по 19.06.2020р. (включно).

Оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до пункту 1.9. Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ ФК ЦФР в редакції від 30.03.2015р. (а.с. №15-16) зміни цих умов (у тому числі, у вигляді їх повного викладення у новій редакції) встановлюються за рішенням вищого органу кредитодавця або за рішенням керівника кредитодавця та публікуються на веб-сайті кредитодавця www.kreditmarket.ua .

Пунктами 1.3. 1.5. Умов передбачено, що приєднання позичальника до цих умов здійснюється через підписання ним заяви за формами, закріпленими додатками до цих умов (заяви про приєднання та заява на отримання кредиту). Ці умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.

У пункті 7.2. Умов передбачено, що до вимог, що виникають з кредитного договору або у зв`язку з ним, застосовується позовна давність у десять років.

Однак, у Заяві позичальника про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” від 19.06.2017р. та Заяві №7421902508 від 19.06.2017р. на отримання кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР” умови про домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності відсутні.

Наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК ЦФР” розуміла відповідачка, підписуючи вищевказані заяви, матеріали справи не містять.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим кредитор має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач фінансових послуг ) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Тобто, кредитор на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надавати суду підписані позичальником Умови отримання кредитів та інших послуг або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідачка, підписуючи заяву про приєднання, заява про отримання кредиту, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” при наданні споживчого кредиту, надані позивачем Умови умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” в редакції від 30.03.2015р. не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, в тому числі, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у письмовій формі не було досягнуто згоди про збільшення позовної давності, як це передбачено ст.259 ЦК України, тому положення пункту 7.2 Умови умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” про збільшення строку позовної давності щодо вимог за кредитним договором до 10 років не підлягають застосуванню, а до позовних вимог в частині стягнення заборгованості по пені застосовується спеціальна позовна давність у один рік.

Також суд зауважує, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до ст.262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 09.12.2019р. первісним і новим кредиторами договору відступлення прав вимоги №20191209 для ТОВ "ФК"ЄАПБ" строки позовної давності підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора, відповідний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 523/10225/15-ц.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування позичальнику пені у розмірі 6 551грн. за прострочення виконання грошових зобов`язань, первісним кредитором здійснено за період з 21.03.2018р. по 20.09.2019р.

Оскільки суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору і його неналежне виконання в частині погашення кредитних платежів, тому заборгованість по пені підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в межах спеціального строку позовної давності, тобто в межах річного строку, починаючи з 21.03.2018р. по 21.03.2019р., що згідно розрахунку становить 4 237,92 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) суд враховує наступне.

Паспортом кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР” №1902508, який разом з Заявою №7421902508 від 19.06.2017р. складають кредитний договір, встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки, реальна річна процента ставка 49,19% (а.с.№6).

10.06.2017р. набрав чинності Закон України “Про споживче кредитування”, відповідно до якого Закон “Про захист прав споживачів” застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону “Про споживче кредитування”.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про споживче кредитування” (в редакції, чинній на дату виникнення правовідносин,) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (п.4 ч.1 ст.1 Закону).

Згідно ч.2 ст.8 Закону, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до п.9 ч.1, ч.6 ст.12 Закону, у договорі про споживчий кредит зазначається: реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Згідно паспорту кредиту №1902508 від 19.06.2017р. в графі “Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору” не визначені умови та розмір платежу, який позичальник повинен сплачувати на користь кредитодавця за управління кредитом, а отже, виходячи з положень ч.6 ст.12 Закону “Про споживче кредитування” відповідачка не зобов`язана сплачувати кредитодавцю платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Крім того, як в Заяві на отримання кредиту так і в паспорті кредиту не зазначено, які саме послуги кредитором надаються споживачу за управління кредитом, виходячи з чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по щомісячним відсоткам (плата за управління кредитом) у розмірі 6 551 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів” підлягає заборгованість за договором №7421902508 від 19.06.2017р. у розмірі 14 859,79 грн., яка складається з заборгованості по кредиту – 9 266,94 грн., заборгованості по відсоткам – 1 354,93 грн., пені— 4 237,92 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 1 343 грн. 14 коп. (14 859,79грн. х 2 270грн. : 25 114,15грн. = 1 343,14 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 516, 526, 1048, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 523/10225/15-ц та від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів” заборгованість за кредитним договором №7421902508 від 19.06.2017р. у розмірі 14 859 грн. 79коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 79 коп.), яка складається з заборгованості по кредиту – 9 266 грн.94, заборгованості по відсоткам – 1 354 грн.93коп., пені — 4 237 грн.92коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам (плата за управління кредитом) у розмірі 6 551 грн. та пені у розмірі 2 313 грн. 08коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 343 грн. 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.