Рішення № 97434316, 03.06.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/379/21

Справа № 2-а/951/25/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Козівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., при секретарі судових засідань Карнас М.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року замінено у справі неналежного відповідача - Відділ поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24.04.2021 року інспектором відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області Макар Л.В. було винесено постанову серії ЕАН №4113314, згідно якої на нього накладено адміністративне стягненння у виді штрафу у розмірі 340 гривень за порушення вимог п. 15.9.и Правил дорожнього руху, зокрема у здійсненні зупинки ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території. Позивач вважає дану постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною й такою, що підлягає скасуванню, так як інспектор поліції винесла дану постанову без з`ясування будь-яких обставин, зокрема останньою на місці події не проведено жодних замірів відстані, що могло б бути належним доказом вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Також позивач зіслався на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 08.02.2018 року у справі №760/3696/16-а та від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а. Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити.

02 червня 2021 року ГУ Національної поліції в Тернопільській області подало відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та зазначив, що позивачем порушено Правила дорожнього руху, а саме п. 15.9.и, зокрема позивачем здійснено зупинку його транспортного засобу ближче ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої дороги, на прохання працівників поліції перепаркувати транспортний засіб, позивачем не вчинено жодних дій, що свідчить про те, що вказаними діями останній порушив вимоги ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим працівниками поліції було винесено спірну постанову. Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву від 03.06.2021 року, у якій позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просив справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача – ГУ Національної поліції в Тернопільській області, будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив справу розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники справи не з`явилися у судове засідання.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що інспектором поліції старшим лейтенантом поліції Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ НП в Тернопільській області Макар Л.В. 24.04.2021 року винесено постанову серії ЕАН №4113314, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Зі спірної постанови вбачається, що 24.04.2021 року о 10:11 год. в м. Бережани по вул. Тернопільська, 2, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги п. 15.9.и Правил дорожнього руху – порушення зупинок, ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзді.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із змісту ч. 1 ст. 77 КАС України видно, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зокрема, ч. 2 даної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Згідно ч.1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року.

Суд зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. (Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а та від 18.07.2019 року у справі 216/5226/16-а).

Однак п. 7 спірної постанови не містить зазначення матеріалів, які додаються до постанови, отже в постанові серії ЕАН №4113314 від 24.04.2021 року не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення.

Натомість, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Бездоганне виконання суб`єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності.

Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи також не вбачається, що поліцейські здійснювали заміри місця події, а відтак неможливо встановити факт зупинки транспортного засобу позивача ближче ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої дороги.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Також, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

З огляду на наведене суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні та достовірні докази, які б підтвердили факт порушення позивачем ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Згідно частини 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4113314 від 24.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, понесені та доведені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 454,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яке є відповідачем у справі.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 121, 126, 247, 251, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 139, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення– задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4113314 від 24.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 47660, с. Великий Ходачків, Тернопільського району, Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40108720.

Суддя І.А.Чорний